Ухвала суду № 64690856, 09.02.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 166/1113/16-к Провадження №11-кп/773/78/17 Головуючий у 1 інстанції:Лях В. І. Категорія: ч.2 ст. 286 КК УкраїниДоповідач: Денісов В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2017 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Денісова В.П.,

суддів Гапончука В.В., Борсука П.П.,

з участю секретаря Гладкого В.В.,

прокурора Грицюка Р.П.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

потерпілого ОСОБА_3,

представника потерпілого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12015030170000258 від 04.09.2015 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Ратнівського районного суду Волинської області від 02 листопада 2016 року щодо ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И В :

Даним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, українець, одружений, має на утриманні двоє малолітніх дітей, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працює, раніше не судимий, -

засуджений за ч.2 ст.286 КК України на 5 (пять) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього згідно ст.76 КК України обовязки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Стягнуто із обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_3 майнову шкоду в розмірі 16346 грн., моральну шкоду в розмірі 1000 грн., а разом 17346 (сімнадцять тисяч триста сорок шість) грн.

Також стягнуто із обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави витрати, понесені лікувальними закладами охорони здоровя на стаціонарне лікування потерпілого від злочину: в особі управління фінансів Ратнівської районної державної адміністрації Волинської області 135 (сто тридцять пять) грн., в особі управління охорони здоровя Волинської обласної державної адміністрації 354 (триста пятдесят чотири) грн. 86 коп..

Вироком вирішено долю речових доказів та процесуальних витрат.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він перебуваючи в стані алкогольного спяніння, 03 вересня 2015 року о 20 год. 50 хв., керуючи мопедом марки «Рatriot», р.н.АС 4464 АА, з технічно несправною та непрацездатною гальмівною системою, в звязку з граничним зносом робочих поверхонь гальмових колодок та гальмового барабана заднього колеса, рухаючись по вул. Газіна в смт. Ратне Ратнівського району Волинської області, під час керування проявив безпечність та неуважність, в районі перехрестя вулиць Газіна і Механізаторів мопедом виїхав на зустрічну смугу руху, де зіткнувся із автомобілем марки «ВАЗ-21063», р.н.АС 2115 АВ, під керуванням ОСОБА_3, який виїхав з вул. Механізаторів.

Внаслідок зіткнення транспортних засобів, пасажиру мопеда ОСОБА_5 було заподіяно тяжке тілесне ушкодження.

У прямому причинному звязку з виникненням даної ДТП і наслідками, що настали, стало грубе порушення водієм ОСОБА_1 п.п.2.3. б); 2.9. а); 12.3; 31.4; 31.4.1 а) Правил дорожнього руху.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що органами досудового слідства дії обвинуваченого ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч.2 ст.286 КК України, за ознакою порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому ОСОБА_5 тяжке тілесне ушкодження.

В своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду інстанції. Посилається на те, вирок суду першої інстанції за формою та змістом не відповідає вимогам КПК України. Зокрема, у вироку не правильно дано оцінку його показанням та не правильно зясовано фактичні обставини справи. Винним у скоєнні даної ДТП вважає іншого водія ОСОБА_6, який виїжджав з другорядної дороги та порушив правила дорожнього руху при переїзді перехрестя доріг. Також суд неправильно вирішив цивільний позов ОСОБА_3 та необґрунтовано стягнув матеріальні збитки в його користь.

Заслухавши доповідача, який виклав зміст оскаржуваного вироку суду першої інстанції, основні доводи апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого ОСОБА_1та його захисника, які підтримували апеляцію і просили вирок суду скасувати та призначити новий розгляд, прокурора, потерпілого та його представника, які заперечували апеляційну скаргу і просили вирок суду залишити без змін, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого підлягає до задоволення з таких підстав.

Як вбачається зі змісту ст.370 КПК України, вирок повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Суд, керуючись законом, мотивує вирок доказами, розглянутими в судовому засіданні, та оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 337 КПК судовий розгляд в суді першої інстанції проводиться в межах висунутого особі обвинувачення відповідно до обвинувального акта. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

В ході судового розгляду кримінального провадження суд першої інстанції вказаних вимог Закону в повному обсязі не виконав.

Як убачається з обвинувального акту в кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 потерпілим є ОСОБА_5, який був пасажиром мопеда та якому внаслідок ДТП було заподіяно тяжке тілесне ушкодження.

Суд першої інстанції у підготовчому судовому засіданні також визнав потерпілим у кримінальному провадженні ОСОБА_3, який подав до суду заяву, в якій просив визнати його потерпілим, оскільки він на законній підставі володіє автомобілем марки «ВАЗ 21063», р.н.АС 2115 АВ, який був пошкоджений під час ДТП.

В подальшому в ході судового розгляду ОСОБА_3 подав позовну заяву, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 матеріальну та моральну шкоду, завдану злочином. Вироком суду стягнуто з обвинуваченого на користь ОСОБА_3 17346 грн. у відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, визнавши потерпілим ОСОБА_3 та задовольнивши його цивільний позов, вийшов за межі висунутого ОСОБА_1 в межах обвинувального акту обвинувачення, а також порушив інші вимоги матеріального права.

Так, згідно з ст.55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Відповідно до ст.ст.316-317 Цивільного кодексу правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Визнавши ОСОБА_3 потерпілим, який до цього органом досудового розслідування визнаний свідком, суд першої інстанції вирішив його цивільний

позов вже під час судового розгляду кримінального провадження, не врахувавши при цьому, що ОСОБА_3 згідно з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки «ВАЗ 21063» не є власником цього автомобіля (а.к.п.42).

Також суд першої інстанції допустив суперечності у своєму вироку.

Визнавши ОСОБА_1 винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, суд конкретно не зазначив за якою з ознак цього злочину обвинуваченого визнано винним.

Зокрема, згідно з фабули злочину у вироку суду, обвинувачений керував технічно несправним транспортним засобом та порушив правила безпеки дорожнього руху, внаслідок чого відбулась ДТП і потерпілий отримав тяжке тілесне ушкодження.

В мотивувальній частині вироку, суд першої інстанції зазначив, що органами досудового слідства дії обвинуваченого ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч.2 ст.286 КК України, за ознакою порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому ОСОБА_5 тяжке тілесне ушкодження.

Між тим, як убачається із обвинувального акту, ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він своїми діями, що виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, заподіяв тяжке тілесне ушкодження потерпілому ОСОБА_5, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України.

Таким чином, з вироку суду першої інстанції неможливо зрозуміти чи наявна в діях ОСОБА_1 ознака кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України «порушення правил експлуатації транспорту».

Оскільки апеляційним судом виявлено істотні порушення кримінального процесуального кодексу, які перешкодили суду першої інстанції прийняти законне та обґрунтоване рішення, і такі порушення не може самостійно усунути апеляційний суд, а тому вирок щодо ОСОБА_1 відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.409 КПК України підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.

Враховуючи те, що судове рішення щодо обвинуваченого ОСОБА_1 скасовується у звязку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону із призначенням нового розгляду, відповідно до вимог ч.2 ст.415 КПК України суд апеляційної інстанції відповідно до вимог даної статті не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

При новому розгляді слід усунути зазначені порушення кримінального процесуального законодавства, ретельно зясувати всі обставини кримінального провадження щодо ОСОБА_1, перевірити доводи, викладені в апеляційній скарзі обвинуваченого, і залежно від встановленого, прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до вищевикладеного, апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_1 підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 376, 404, 405, 407, 409, 412, 418, 419 КПК України, Апеляційний суд Волинської області,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнити.

Вирок Ратнівського районного суду Волинської області від 02 листопада 2016 року щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції в іншому складі суду.

Головуючий:

Судді: