Рішення № 64690364, 29.11.2016, Горохівський районний суд Волинської області

Провадження №2/155/49/16

Справа №155/1747/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року місто Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого-судді Чонки В.В.,

за участю секретаря Федонюк О.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань Горохівського районного суду Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про витребування майна із чужого незаконного володіння, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ПАТ КБ «Надра» та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності на автомобіль,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про витребування майна із чужого незаконного володіння, мотивуючи його тим, що він 11 січня 2008 року уклав з ВАТ КБ «Надра» кредитний договір «Автопакет» №228/9-В/А/277263 з метою отримання коштів для часткової оплати вартості придбаного автомобіля.

Відповідно до пунктів 1.1,1.1.2, 1.1.4 Договору, Банк надавав позивачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 6650,00 доларів США на придбання автотранспортного засобу з терміном погашення до 11 січня 2013 року.

В якості забезпечення виконання позичальником зобовязань щодо погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів, передбачених Договором, можливих штрафних санкцій, позичальник передає в заставу предмет застави, який належить Заставодавцю на праві приватної власності (пункт 3.1.1 Договору). Таким предметом застави виступав придбаний позивачем легковий автомобіль марки ВАЗ-210994, 2007 року випуску, сірого кольору, заводський номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2. Автомобіль був зареєстрований 13 травня 2008 року, власником автомобіля згідно реєстраційний документів виступав позивач ОСОБА_3, тимчасовий реєстраційний талон серії ДАН №422285 виданий 11 січня 2008 року.

Повна вартість даного автомобіля становила 42000,00 гривень, з яких позивач ОСОБА_3 сплатив перший внесок згідно договору в сумі 8418,00 гривень.

В судовому засіданні позивач та його представник свої позовні вимоги повністю підтримали з підстав зазначених у позові та доповнили, що 11 січня 2008 року позивач уклав із ЗАТ «Страховою групою «ТАС» договір страхування вищезазначеного автомобіля по програмі повне КАСКО, сплативши відповідні платежі.

На виконання умов кредитного договору за період з 11 січня 2008 року по 03 вересня 2009 року позивач погасив частину кредиту на загальну суму 1335 доларів США у гривневому еквіваленті ця сума становила 8418,00 гривень.

Наприкінці 2009 року до позивача звернувся відповідач ОСОБА_4 з наміром придбати зазначений автомобіль без оформлення нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу шляхом видачі довіреності на право керування транспортним засобом. При цьому сторони домовилися, що відповідач здійснюватиме погашення решти кредиту, користуватиметься автомобілем добросовісно, а позивач після закінчення строку дії кредитного договору сприятиме у переоформленні автомобіля на відповідача ОСОБА_4

24 грудня 2009 року за домовленістю позивач надав відповідачу, його доньці ОСОБА_5 та зятю ОСОБА_6 довіреність на право керування даним автомобілем строком на пять років до 24 грудня 2014 року. Відповідач добросовісно користувався автомобілем, сплачував належні по зобовязанню платежі.

На початку жовтня 2014 року позивач отримав витяг про реєстрацію в держреєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація вилучення запису) №45229105 від 25 вересня 2014 року, з якого вбачається, що запис про заставу вищезазначеного автомобіля вилучено за заявою ВАТ КБ «Надра». Зясувавши обставини, що склалися було встановлено, що кредитні кошти за вказаним кредитним договором повністю сплачено відповідачем ОСОБА_4, автомобіль є вільним від будь-яких обтяжень.

20 листопада 2014 року відповідач ОСОБА_4 звернувся до нього з письмовою вимогою про зняття з обліку зазначеного автомобіля та перереєструвати на його імя, ОСОБА_4, виписавши довідку-рахунок, що дає право на реєстрацію автомобіля в органах МРЕВ.

Він, позивач, у свою чергу, звернувся до відповідача ОСОБА_4 з письмовою вимогою від 21 листопада 2014 року про повернення йому у належному стані автомобіль, проте на вчинені ним дії відповідач не реагує належним чином, автомобіль не повертає.

Позивач ОСОБА_3 вважає, що відповідач ОСОБА_4 без достатніх на те законних підстав, незаконно користується належним йому позивачу автомобілем, порушує його права як власника автомобіля.

З врахуванням наведеного позивач вважає, що вимоги є правомірними, він є законним власником автомобіля, вимоги його є законними, а тому просить суд витребувати від відповідача ОСОБА_4 на його користь ОСОБА_3 автомобіль марки ВАЗ-210994, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, кузов Y6D21099480057476, разом зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу АСС №064158, виданим Горохівським ВРЕР ВДАІ УМВС України у Волинській області 13 травня 2008 року, шляхом фактичної передачі вказаного автомобіля ОСОБА_3 та стягнути з відповідача в користь позивача понесені ним судові витрати.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_2 зазначили, що дійсно він, позивач у зустрічному позові, 24 грудня 2009 року купив, а відповідач продав, уклавши договір у спрощений спосіб, спірний автомобіль, що підтверджується розпискою та довіреністю від 24 грудня 2009 року.

Позивач та його представник у зустрічному позові вважає, що позивач ОСОБА_4 набув право власності на спірний автомобіль, а право власності позивача підлягає захисту шляхом визнання за останнім такого права судом, виходячи з наступного.

Згідно з ч.3 ст.6 ЦК України, Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

У відповідності до вимог ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.3 ст.203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

У відповідності до ч.1 ст.206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно вимог ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст.202 ЦК України передбачено, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Позивач та його представник за зустрічним позовом вважають, що чинний договір чи інші правочини є достатньою та належною правовою підставою набуття майна. Майно не може вважатися набутим чи забезпеченим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обовязків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч.2 ст.11 ЦК України.

За змістом ч.1 ст.334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Позивач та його представник за зустрічним позовом стверджують, що позивач ОСОБА_4 набув майно за існування достатніх правових підстав на підставі правочинів, які на час розгляду справи не були в установленому порядку скасовані, визнані недійсними, змінені, припинені чи взагалі відсутні, тощо.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Позивач та його представник за зустрічним позовом просять визнати за ОСОБА_4 право власності на легковий автомобіль марки ВАЗ-210994, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, кузов Y6D21099480057476.

Окрім цього, позивач за первісним позовом ОСОБА_3 09 березня 2016 року звернувся до суду з письмовою заявою про застосування строку позовної давності в якій просить застосувати строк позовної давності до вимог відповідача за первісним позовом ОСОБА_4 про визнання за ним права власності на спірний автомобіль та відмовити у задоволенні його позову у повному обсязі.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що сторін в даній справі знає з моменту оформлення нею автокредиту на позивача ОСОБА_3. Перший внесок ним було внесено, а далі від сплати він ухилявся. Кредитна машина була нова, вартість її складала близько 6000 доларів США. ОСОБА_3 було порушено умови кредитування і начальник відділення банку змушений був «виловлювати» ОСОБА_3, щоб останній виконував умови кредитування. Їй відомо, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зустрічалися у кабінеті начальника відділення банку ОСОБА_8 і вели якісь перемовини щодо автокредиту. Сторони між собою обмінялися розписками. Кредит був проблемним, поки його не став сплачувати ОСОБА_4. Сімя ОСОБА_4 сплачувала кредит вчасно, добросовісно, регулярно. Бували випадки коли купляли долари в банку за гривні, а проплату здійснювали в доларах. Тепер їй відомо, що ОСОБА_3 поступив з ОСОБА_4 не по-людськи, непорядно, нечесно, вичікував моменту поки ОСОБА_5 повністю погасять кредит.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні також пояснила, що працювала у Горохівському відділенні банку «Надра» на посаді касира-менеджера. З серпня 2013 року вона приймала платежі, проводила обмін валюти, видавала квитанції. Пригадує сімю ОСОБА_5, які гасили кредит за ОСОБА_3 за взятий ним автомобіль ВАЗ. Купляли долари США в банку, а потім сплачували за кредит, оскільки кредит був валютним. Наскільки їй відомо , то ОСОБА_10 і ОСОБА_5 обмінялися розписками, очевидно такими, що ОСОБА_5 взяв на себе зобовязання сплачувати за ОСОБА_3 кредит за автомобіль. Особисто знає самого ОСОБА_5, його дружину ОСОБА_11 та доньку ОСОБА_11.

Свідок ОСОБА_8,будучи допитаним в судовому засіданні пояснив, що дійсно ОСОБА_3 уклав договір на придбання автомобіля ВАЗ. Вніс перший внесок, а далі перестав сплачувати кредит. ОСОБА_10 та ОСОБА_5 домовилися на умовах, що ОСОБА_5 бере на себе зобовязання погасити за ОСОБА_3 кредит. Вони обмінялися розписками, що ОСОБА_10 продає, а ОСОБА_5 купляє в нього автомобіль ВАЗ-21099. Про повернення першого внеску ОСОБА_5 ОСОБА_3 жодних перемовин в його присутності не велося. Сторони в розписках зазначили, що ОСОБА_10 продає, а ОСОБА_5 купляє кредитний автомобіль. При цьому ОСОБА_10 зазначив, що до суду звертатися не буде при виникненні будь-яких непорозумінь. Те, що ОСОБА_5 взяв на себе зобовязання вносити плату в рахунок погашення заборгованості по кредиту за ОСОБА_3 не є порушенням у сфері банківської діяльності.

З матеріалів кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12014030070000381 за фактом вчинення шахрайських дій відносно громадянина ОСОБА_4, розпочатого 27 листопада 2014 року, зокрема з його заяви (а.с. 7-8) вбачається, що начальник відділення банку «Надра» ОСОБА_8 познайомив його з ОСОБА_3 та запропонував ОСОБА_4 придбати в нього легковий автомобіль ВАЗ-21099, реєстраційний номер НОМЕР_2, куплений ним в кредит, на запропонованих ОСОБА_3 умовах.

Умовою придбання вказаного легкового автомобіля було те, що ОСОБА_4 зобовязувався замість ОСОБА_3 виплачувати кошти за кредитним договором №228/9-В/А/277263 від 11 січня 2008 року, укладений між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Надра» Луцьке РУ, а коли зникла заборгованість, то ОСОБА_4 на підставі нотаріального доручення зніме даний автомобіль з обліку і буде мати можливість зареєструвати його на будь-яку особу.

В підтвердження своєї позиції ОСОБА_3 24 грудня 2009 року від свого імені оформив у приватного нотаріуса Горохівського районного нотаріального округу Волинської області ОСОБА_12 довіреність, зареєстровану в реєстрі за №1974, якою строком на 5 (пять) років (до 24 грудня 2014 року) уповноважував його ОСОБА_4, його доньку ОСОБА_5 та зятя ОСОБА_6 розпоряджатися легковим автомобілем ВАЗ-210994, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, і, в той же самий день 24 грудня 2009 року за порадою ОСОБА_8 керуючого відділенням банку, написав від власного імені розписку, в якій вказав, що продав автомобіль йому ОСОБА_4, претензій немає, до суду звертатись не буде.

Такий варіант заявника ОСОБА_4 в даному кримінальному провадженні повністю влаштовував, оскільки всіх коштів відразу на придбання автомобіля в нього не було.

Після цього ОСОБА_4 став здійснювати виплати по кредитному договору №228/9-В/А/277263 від 11 січня 2008 року укладеному між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Надра» Луцьке РУ, власними коштами, а також сплачував транспортний податок та страхові платежі обовязкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, про що в нього зберігаються оригінали відповідних документів: банківських квитанцій, страхових полісів, тощо, тобто став виконувати умови укладеного між сторонами договору. Кошти за кредитним договором сплачувалися через відділення ПАТ КБ «Надра» в місті Горохів, безпосередньо ним ОСОБА_4, його дружиною ОСОБА_11 та дочкою ОСОБА_13

Всі зобовязання по сплаті кредиту взяті на себе ОСОБА_4 перед ОСОБА_3 повністю виконані. Проте ОСОБА_3 наприкінці жовтня 2014 року повідомив його, що він відкликав оформлене ним 24 грудня 2009 року у приватного нотаріуса Горохівського районного нотаріального округу ОСОБА_12 доручення і зараз вимагає від нього повернення автомобіля, за який він повністю погасив кредит за ОСОБА_3

В даний час, за таких обставин, що ОСОБА_3, після повного погашення ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором №228/9-В/А/277263 від 11 січня 2008 року та письмового зобовязання про передачу автомобіля після такого погашення у власність ОСОБА_4, вимагає повернути вказаний автомобіль, звертає на себе увагу той факт, що довіреністю, оформленою 24 грудня 2009 року у приватного нотаріуса ОСОБА_12, зареєстрованою в реєстрі за №1974, та в подальшому відкликаною ОСОБА_3, як він про це повідомив ОСОБА_4, йому було надано право підписувати угоди про відчуження (продаж, міну, ренту, тощо) вказаного легкового автомобіля, хоча ОСОБА_4 нічого не було відомо про надання на час оформлення цієї довіреності кредитором (ПАТ КБ «Надра», Луцьке РУ) дозволу на таке відчуження.

В даному кримінальному провадженні заявник ОСОБА_4 вважає, що ОСОБА_3 своїми діями вчинив злочин, передбачений ст.190 КК України, оскільки він шляхом зловживання довірою ОСОБА_4 фактично заволодів його коштами виплатив (виконав) свої кредитні зобовязання перед ВАТ КБ «Надра». Сума коштів, яку ОСОБА_4 виплатив за кредит ОСОБА_3 становить більше ніж 6101,24 долари США, що в гривневому еквіваленті становить 53184,04 гривні, оскільки кредит брався ОСОБА_3 в іноземній валюті доларах США. Крім цього, ОСОБА_4 оплачувалися супутні витрати у вигляді податкових платежів, в тому числі за купівлю іноземної валюти в банку та вартості страхових комісій у сумі більше 869,89 гривень.

Окрім цього, з протоколу одночасного допиту осіб від 11 березня 2015 року (а.с. 20, а.с. 21) кримінального провадження, де показаннями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 фіксувалися на носії інформації диск CD-R 52x, де ОСОБА_4 зазначив, що купив чотири нових колеса та встановив їх на автомобіль, оскільки експлуатувати автівку на попередніх було небезпечно. Купив та встановив на автомобіль новий акумулятор, а лише тоді став використовувати його за призначенням. ОСОБА_4 та члени його сімї наїздили на автомобілі біля 60000 км.

Заслухавши сторін по справі, їх представників, свідків, вивчивши матеріали кримінального провадження за №12014030070000381 розпочатого 27 листопада 2014 року за фактом вчинення шахрайських дій, перевіривши достовірність матеріалів справи, проаналізувавши докази по ній, суд вважає, що у первісному позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про витребування майна із чужого незаконного володіння, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ПАТ КБ «Надра», слід відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності на автомобіль ВАЗ-210994, 2007 року випуску, задовольнити повністю, визнати за ОСОБА_4 право власності на автомобіль ВАЗ-210994, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, кузов Y6D21099480057476 та стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_4 551 гривню 20 копійок сплаченого судового збору з таких підстав.

Дійсно, 11 січня 2008 року між позивачем за первісним позовом ОСОБА_3 та ВАТ КБ «Надра» було укладено кредитний договір договір «Автопакет» №228/9-В/А/277263 з метою отримання коштів для часткової оплати вартості придбаного автомобіля ВАЗ-210994 (а.с. 12-15).

Відповідно до пунктів 1.1; 1.1.2; 1.1.4 Договору, Банк надавав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 6650 доларів США на придбання автотранспортного засобу з терміном погашення до 11 січня 2013 року. В якості забезпечення виконання позивачем зобовязань щодо погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, (позичальник) позивач передав в заставу предмет застави, який належав заставодавцю на праві приватної власності (пункт 3.1.1. Договору). Таким предметом застави виступив придбаний позивачем автомобіль ВАЗ-210994, 2007 року випуску, сірого кольору, заводський номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрований Горохівським МРВ ДАІ УМВС України у Волинській області 2007 року, який належав ОСОБА_3 на підставі тимчасового реєстраційного талону ДАН №422285, виданого 11 січня 2008 року.

Повна вартість вказаного автомобіля становила 42000 гривень, з яких позивач ОСОБА_3 власники коштами сплатив 8418 гривень.

На виконання умов кредитного договору позивач ОСОБА_3 першочергово за період з 11 січня 2008 року по 03 вересня 2009 року погасив кредит на загальну суму 1335 доларів США.

З виникненням скрутного фінансового становища ОСОБА_3 призупинив сплату (погашення) кредиту «Автопакет».

Наприкінці 2009 року, відповідач за первісним позовом ОСОБА_4 звернувся до керуючого Горохівським відділенням ПАТ КБ «Надра» ОСОБА_8 з метою отримання кредиту для покупки автомобіля. В той момент в банку діяла тимчасова адміністрація і кредити на такі цілі не видавалися. Керуючий відділенням ОСОБА_8 запропонував ОСОБА_4 замість оформлення кредиту для придбання автомобіля познайомити з громадянином ОСОБА_3 в якого на той час вже був оформлений кредит на придбання автомобіля, проте останній був неплатоспроможним, кредит не погашався. ОСОБА_4 з ОСОБА_3 познайомилися в кабінеті керуючого відділенням банку де і обговорили всі умови подальшого погашення кредиту «Автопакет». При цьому, сторони домовилися, що відповідач ОСОБА_4 здійснюватиме погашення кредиту повністю, користуватиметься автомобілем, а позивач ОСОБА_3 після закінчення строку дії кредитного договору після повного погашення кредиту сприятиме переоформленню автомобіля на відповідача ОСОБА_4, тобто уклали договір в усній формі.

Сторони між собою обмінялися розписками в яких відповідач ОСОБА_4 зобовязувався повністю сплачувати кредитні кошти за позивача ОСОБА_3, тобто, тобто проводити регулярно щомісячно належні платежі за кредитним договором, а позивач ОСОБА_3 в свою чергу в розписці зазначив, що «…продав автомобіль ВАЗ-210994, 2007 року випуску, ОСОБА_14 Претензій не маю, до суду звертатись не буду. 24 грудня 2009 року підпис ОСОБА_3О.» (а.с. 63).

Щодо сплати відповідачем ОСОБА_4 суми першого внеску сплаченого першопочатково позивачем ОСОБА_3 після оформлення кредиту за договором «Автопакет», жодних відомостей в розписках не значиться. Це ж саме ствердив і свідок ОСОБА_15, будучи допитаним в судовому засіданні, який зазначив, що в його присутності мова за сплату ОСОБА_4 суми першого внеску ОСОБА_3 за взятий у кредит автомобіль не велася.

Що мав на увазі ОСОБА_3 та чому запевняв ОСОБА_4, що до суду звертатися не буде залишається незясованим.

Отже, і позивач і відповідач після написання добровільно розписок вважали, що договір купівлі-продажу автомобіля відбувся і після виконання сторонами взятих на себе зобовязань, настануть бажані для сторін наслідки, а саме: ОСОБА_4 повністю погашає кредит за ОСОБА_3 за договором «Автопакет», а ОСОБА_3 знімає з обліку автомобіль та сприяє в його реєстрації на ОСОБА_4

Окрім цього, в той же день 24 грудня 2009 року, позивач ОСОБА_3 від свого імені оформив у приватного нотаріуса Горохівського районного нотаріального округу Волинської області ОСОБА_12 довіреність, зареєстровану в реєстрі за №1974, якою строком на 5 (пять) років (до 24 грудня 2014 року) уповноважив відповідача ОСОБА_4, його доньку ОСОБА_5 та зятя ОСОБА_6 розпоряджатися легковим автомобілем ВАЗ-210994, реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с. 85).

Відповідно до тексту довіреності, оригінал якої на руках у відповідача ОСОБА_4, позивач ОСОБА_3 відповідно до вимог ст.244 ЦК України уповноважував самого ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 представляти його інтереси у будь-яких установах, організаціях та підприємствах, незалежно від їх організаційної форми та підпорядкованості, з питань, які будуть стосуватися експлуатації належним йому автомобілем. З метою виконання повноважень, наданих цим правочином, від імені ОСОБА_3 та з метою реалізації його права власності щодо зазначеного автомобіля ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 мали право подавати заяви, розписуватися за ОСОБА_3, в тому числі підписувати угоди про відчуження (продаж, міну, ренту тощо), представляти інтереси у страхових компаніях, керувати автомобілем.

З таких підстав слід вважати, що довіреність на право розпорядження транспортним засобом, видана позивачем відповідачу, є удаваним правочином відповідно до статті 235 ЦК України фактично вважається укладеним сторонами договором купівлі-продажу автомобіля, тому наявні правові підстави для визнання права власності на спірний автомобіль за відповідачем у порядку статті 392 ЦК України.

В ст.235 ЦК України зазначено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Частина другою цієї статті вказує, що якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Оформити договір купівлі-продажу автомобіля сторони могли провести в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС України.

Договір купівлі-продажу це угода, за якою продавець (одна сторона) зобовязується передати майно у власність покупцеві (другій стороні), а покупець зобовязується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Суд звертає увагу і на те, що відповідно до підпункту 3.1.4 пункту 3.1 розділу 3 кредитного договору №228/9-В/А/277263 від 11 січня 2008 року укладеного між позивачем ОСОБА_3 та Горохівським відділенням ВАТ КБ «Надра» Луцьке РУ (а.с. 12-15), на термін дії цього Договору «Позичальник» (позивач) ОСОБА_3 не мав права без згоди Банку розпоряджатися будь-яким чином предметом застави (автомобіль легковий, марки ВАЗ-210994, 2007 року випуску) в цілому або окремим майном, що входить до його складу, а саме: відчужувати у будь-який спосіб (продавати, дарувати, обмінювати), знищувати, передавати у володіння і користування (оренду, лізинг) третім особам, використовувати Предмет застави в процесі підприємницької діяльності, а також укладати відносно Предмету застави або його частини будь-які інші угоди.

В ч.2 ст.586 ЦК України зазначено, що заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором. На момент виникнення спірних правовідносин ВАТ КБ «Надра» як заставодержатель не надав суду жодних доказів щодо надання дозволу позивачу ОСОБА_3 на відчуження автомобіля.

Отже, наведене свідчить про те, що позивач ОСОБА_3 без згоди Банку не мав права розпоряджатися спірним автомобілем, відчужувати у будь-який спосіб, а також укладати будь-які угоди.

Таки чином про заборону відчужувати автомобіль ВАЗ-210994, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, після укладення кредитного договору «Автопакет» №228/9-В/А/277263 від 11 січня 2008 року було достеменно відомо і позивачу ОСОБА_3 і начальнику Горохівського відділення ВАТ КБ «Надра» ОСОБА_8 Свідченням цього є наявні підписи у розділі «9» Договору, (Реквізити та підписи сторін) позичальника ОСОБА_3, поручителя ОСОБА_16 та начальника відділення №9 філії ПАТ КБ «Надра» Луцьке РУ ОСОБА_8

Окрім цього, слід зазначити, що при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження за №12014030070000381 від 27 листопада 2014 року внесеного до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, зокрема, з протоколу допиту в якості свідка ОСОБА_3 було встановлено, що на запитання слідчого «…запитання: хто фактично сплачував кошти за кредит Вашого автомобіля? Відповідь: дані кошти сплачував ОСОБА_4, від мого імені, за кредитним договором. Запитання: чому Ви, по закінченню сплати кредиту ОСОБА_4 скасували довіреність та вимагаєте повернути автомобіль, хоча фактично його продали для ОСОБА_4? Відповідь: з даного приводу можу пояснити, що в мене починаючи з 2009 року кредиторська заборгованість по банку КБ «ПриватБанк», а тому мені потрібні гроші, щоб її погасити, а також, у звязку із цим я і продавав автомобіль. Враховуючи, що ОСОБА_4 відмовляється повернути мені мої кошти, тому я вирішив в ОСОБА_4 забрати належний мені автомобіль та продати його і повернути свої кошти (хоча б перший внесок за автомобіль), а решту повернути для ОСОБА_4 Будь-яких намірів привласнити даний автомобіль в мене не має, хоча він і так належний мені. Якби ОСОБА_4 мені оплатив мої кошти я б до нього жодних претензій не мав би…».

Отже, з огляду на встановлене можна зробити висновок, що позивач ОСОБА_4 за зустрічним позовом (за первісним відповідач) є добросовісним набувачем. Добросовісним вважається той набувач, який не знав і не міг знати, що набуває майно в особи, яка не має права його відчужувати. Не знав він також і про те, що легковий автомобіль за який він сплачував і повністю сплатив кредит за ОСОБА_3 є під заставою банку «Надра». Зі змістом договору «Автопакет», що був укладений між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Надра» ОСОБА_4 ознайомленим не був.

З 24 грудня 2009 року, з моменту написання розписок ОСОБА_3 та ОСОБА_4, де зазначено, що ОСОБА_3 продав автомобіль ВАЗ-210994, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, а ОСОБА_4 купив його та зобовязався сплачувати кредит за ОСОБА_3 повністю, а також укладеної довіреності цією ж датою зі змісту якої вбачається, що «…з метою виконання повноважень, наданих цим правочином, від мого імені та з метою реалізації мого права власності щодо зазначеного автомобіля, гр.гр. ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Василівна… мають право розписуватися за мене, в тому числі підписувати угоди про відчуження (продаж, міну, ренту тощо) чи передачу прав користування згаданим автомобілем в моїх інтересах, керуючись при цьому нашими попередніми домовленостями, з метою виконання наданих повноважень керувати автомобілем, в тому числі за межами України, з дотриманням вимог Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, зняти його з обліку в органах Державтоінспекції та поставити його на облік в установлені законом строки…, тощо».

Конституція України дає гарантію того, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Будучи впевненим у дійсності нотаріально посвідченого правочину, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису, що підлягав державній реєстрації та був зареєстрованим, ОСОБА_4 знав, що несе відповідальність перед ОСОБА_3 та банком «Надра» зобовязального характеру, тобто повної сплати автокредиту за ОСОБА_3, та в разі виконання своїх зобовязань перед ОСОБА_3, автомобіль буде зареєстровано на нього і він стане його власником, тобто реально настануть правові наслідки, що обумовлені ним. Волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі.

У відповідності до вимог ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Позивач за первісним позовом ОСОБА_3 добровільно передав автомобіль у користування ОСОБА_4, написавши розписку «що продав», а ОСОБА_4 у своїй розписці зазначив, що «купив» автомобіль у ОСОБА_3 і повністю погасить за нього кредит, який був укладений з ПАТ КБ «Надра».

Окрім цього, прийнявши автомобіль у користування і не знаючи про незаконність свого володіння ним, володіючи ним добросовісно, сподіваючись, що згодом він стане власником спірного автомобіля, ОСОБА_4 як добросовісний набувач з метою використовувати автомобіль за прямим його призначенням, дотримуючись правил безпеки дорожнього руху придбав та встановив на автомобіль чотири нових колеса, оскільки попередні були не приданими для експлуатації, та встановив на автомобіль нову акумуляторну батарею, тим самим поліпшивши експлуатаційні властивості його. ОСОБА_10, ним же були і вчинені дії по усуненню виниклих вмятин та подряпин на передньому правому крилі, що зумовлені необхідністю його збереження від корозії та належного естетичного виду. Наведене свідчить про те, що відповідач за первісним позовом ОСОБА_4 вживав заходів щодо поліпшення стану майна, нісши при цьому фінансові витрати.

В матеріалах даної цивільної справи міститься довідка (а.с. 22) видана ОСОБА_3 відділенням №0209 ПАТ КБ «Надра Банк» Луцьке РУ №517/0209/ від 01 грудня 2014 року наступного змісту: «довідка видана ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, про те, що у відділенні №0209 ПАТ КБ «Надра» Луцьке РУ, МФО 380764, код 20025456 повністю погашено заборгованість по кредитному договорі №228/9-В/А/277263 від 11 січня 2008 року. Довідка видана по місцю вимоги. Начальник відділення №0209 ПАТ КБ «Надра» Л РУ ОСОБА_8, підпис начальника.

На аркуші справи (25) є вимога ОСОБА_4 адресована ОСОБА_3 від 20 листопада 2014 року, де відповідач за первісним позовом ОСОБА_4 зазначає: «…що згідно довіреності від 24 грудня 2009 року Ви продали мені автомобіль ВАЗ-21099, а я зобовязався повністю сплатити кошти за кредитним договором «Автопакет» укладеного між Вами та ПАТ КБ «Надра» від 11 січня 2008 року. Кредит повністю погашено. Вимагаю невідкладно зняти з обліку вказаний автомобіль та перереєструвати на моє імя, як свою власність, видати на моє імя довідку-рахунок.

Окрім цього, на аркуші (26) цієї ж справи міститься копія листа-вимоги адресована ОСОБА_14, ОСОБА_17 та ОСОБА_6, де вже сам ОСОБА_18 вимагає повернути йому у належному стані належний йому на праві власності автомобіль ВАЗ-210994, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрований Горохівським ВРЕР ВДАІ УМВС України у Волинській області 13 травня 2008 року. Дане рухоме майно та технічний паспорт на нього готовий прийняти до 05 грудня 2014 року включно за актом приймання-передачі у місті Горохів, провулок Лісний, 2.

ОСОБА_18 просить припинити порушувати його законні права, аби допустити настання для сімї ОСОБА_4 несприятливих правових наслідів, про результати розгляду даного звернення просить повідомити його письмово за вказаною адресою рекомендованим листом.

У самому листі-вимозі ОСОБА_3 зазначає, що згідно з даними банківської установи, кредит на придбання даного автомобіля сплачений у повному обсязі, але ким сплачений у повному обсязі не вказує. Далі по тексту «…16 жовтня 2014 року приватним нотаріусом ОСОБА_12 до Єдиного державного реєстру довіреностей внесено реєстраційний запис №29461373 про припинення дії вищезазначеної довіреності».

Кредитний договір №228/9-В/А/277263 від 11 січня 2008 року, укладений між ПАТ КБ «Надра Банк» та ОСОБА_3, закритий у звязку з відсутністю заборгованості. Далі по тексту «…таким чином, єдиним законним власником автомобіля є він, ОСОБА_3. Отже, цивільні правовідносини між мною (ОСОБА_3) та Вами (сімя ОСОБА_4) щодо надання права користування автомобілем у тому числі керуванням ним, з 17 жовтня 2014 року є припиненим в силу закону».

Сподіваючись на добропорядність ОСОБА_3 та будучи упевненим в укладенні правочину (довіреності), наданої ОСОБА_3 йому та членам його сімї на право розпорядження майном (автомобілем), прийнявши його у користування, ОСОБА_4 добросовісно протягом пяти років оплачував регулярно, щомісячно кредитні кошти за ОСОБА_3 виконуючи дії зобовязального характеру, сподіваючись після повної сплати кредиту стати законним власником легкового автомобіля. При цьому в його діях як набувача не вбачається жодних протизаконних дій при вчиненні правочину, оскільки він не знав і не міг знати про відсутність у ОСОБА_3 прав на відчуження майна, не зясовував правомочностей продавця на відчуження майна. Він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для себе.

Після анулювання ОСОБА_3 наданої раніше ним довіреності на право розпорядження майном (автомобілем) та витребовування спірного автомобіля із володіння ОСОБА_4 та членів його сімї, ОСОБА_4 звернувся до правоохоронних органів з метою зясування обставин, що склалися між ним та ОСОБА_3, підозрюючи, що вчинення правочину відбулося під впливом обману чи іншої зловмисної домовленості, що очевидно необхідно буде встановити досудовим слідством в рамках кримінального провадження. Ухвалою слідчого судді Горохівського районного суду від 24 липня 2015 року, постанову слідчого СВ Горохівського РВ УМВС України у Волинській області ОСОБА_19 від 28 травня 2015 року про закриття кримінального провадження №12014030070000381 скасовано.

31 липня 2015 року прокуратурою Горохівського району матеріали даного кримінального провадження за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України направлені в Горохівський РВ УМВС України у Волинській області для проведення подальшого досудового розслідування і завершальне процесуальне рішення в даній справі не прийнято.

Вартість нового автомобіля при укладенні договору «Автопакет» від 11 січня 2008 року складала 42000 гривень, станом на 26 листопада 2014 року згідно висновку експерта, що міститься в матеріалах кримінального провадження №12014030070000381, вартість автомобіля складала 32482 гривні, а ОСОБА_4 реально було сплачено коштів за кредитом, що погашався за ОСОБА_3 53184,04 гривні та ще й вартість чотирьох нових коліс, нової акумуляторної батареї та виконання косметичних робіт по усуненню виниклих дефектів (подряпин, вмятин) правого переднього крила автомобіля.

Сплачуючи протягом пяти років та повністю погасивши кредит за договором «Автопакет» за ОСОБА_3 згідно укладеного правочину ОСОБА_4 вважав, що майно набув оплатно, при цьому він не знав і не міг знати про те, що воно придбано у особи, яка не мала права його відчужувати.

За таких обставин майно вибуло з володіння ОСОБА_3 (власника) за його волею.

Такі умови договору, що відбувся, порушують принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків сторін і такі наслідки, що настали завдали ОСОБА_4 та членам його сімї шкоди.

Згідно роз'яснень викладених у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з'ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника (п. 25).

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав.

За ст.6 Європейської конвенції з прав людини визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст.13 на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

У рішенні від 30 листопада 2004 року у справі «Case of Oneryildis v. Turkey» (справа відкрита за заявою №48939/99 та розглянута Великою палатою) Європейський суд визнав, що поняття «майно» охоплює не лише річ, яка реально існує (матеріальна складова), але також стосується засобів праводомагання (юридична складова), включаючи право вимоги, відповідно до якого особа може стверджувати, що вона має принаймні «законне сподівання» стосовно ефективного здійснення права власності.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

З метою захистити свої майнові права, відчуваючи наслідки свого необачного вибору, ОСОБА_4 звернувся з зустрічним позовом про визнання права власності на автомобіль ВАЗ-210994, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, що на думку суду підлягає задоволенню.

Щодо заяви про застосування строку позовної давності поданої до суду представником позивача за первісним позовом ОСОБА_1 09 березня 2016 року, то суд залишає її без розгляду, оскільки ОСОБА_4 стало відомо про наміри ОСОБА_3 забрати спірний автомобіль після припинення дії довіреності, тобто з 16 жовтня 2016 року, а загальний строк позовної давності закінчується 16 жовтня 2019 року.

Разом з тим, згідно п.79 рішення Європейського суду з прав людини (справа «Білуха проти України» від 09.11.2006 р. (Заява №33949/02), відповідно до прецедентної практики Суду заявник має право на відшкодування витрат, тільки якщо буде доведено, що вони були необхідні та фактично понесені, а також є обґрунтованими за розміром.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому вимоги ОСОБА_4 про відшкодування ОСОБА_3 судових витрат підлягають до задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.10, 60, 62-64, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст.6, 202, 205, 207, 208, 235, 245, 328, 334, 386, 392, ч.2 ст586, 638, 639, 655 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про витребування майна із чужого незаконного володіння, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ПАТ КБ «Надра» відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності на автомобіль задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на автомобіль ВАЗ-210994, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, кузов №Y6D21099480057476/

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_4 551 (пятсот пятдесят одну) гривню 20 копійок сплаченого судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Волинської області через Горохівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий /підпис/

Згідно з оригіналом:

Суддя Горохівського районного суду В.В. Чонка