Рішення № 64689097, 14.02.2017, Апеляційний суд Сумської області

Справа №585/3856/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Яковець О. Ф.Номер провадження 22-ц/788/61/17 Суддя-доповідач - Кононенко О. Ю. Категорія - 30

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2017 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Кононенко О. Ю.,

суддів - Семеній Л. І. , Бойка В. Б.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Роменської виправної колонії №56

на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 07 листопада 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Роменської виправної колонії № 56 про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

23 вересня 2016 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що він є засудженим до довічного позбавлення волі і відбуває покарання у Роменській виправній колонії № 56 з 04 травня 2005 року.

23 вересня 2013 року він подав начальнику відділення СДПВ - 1 Ганзіну В.В. два конверти для відправлення до Печерського районного суду м. Києва як рекомендоване поштове відправлення. У конверті знаходилася його апеляційна скарга на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 23 травня 2013 року по цивільній справі № 757/10867/13-ц, а в іншому конверті апеляційна скарга на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 06 вересня 2013 року по цивільній справі № 757/18830/13-ц. Конверти були запечатані особисто ним та оплачені власними поштовими марками відповідно до встановлених тарифів.

В дублікатах супровідних листів Роменської ВК № 56 за вихідним № 15/К-51 від 25 вересня 2013 року та вих. № 15/К-50 від 25 вересня 2013 року, підписаних начальником РВК № 56, зазначено: назву та адресу суду, до якого подано звернення, його персональні дані, вид та предмет його звернення, номер цивільної справи, кількість аркушів та примірників. Вказана інформація в супровідних листах вказує на те, що відповідач здійснив перегляд його кореспонденції до Печерського районного суду м. Києва та не реєстрував її в Журналі з приміткою «закритий конверт», що є порушенням вимог, встановлених Інструкцією № 1304/ 5 та ч.4 ст. 113 КВК України.

Крім того, 23 вересня 2013 року він подав начальнику відділення СДПВ-1 Ганзіну В.В. конверт для відправлення до Роменського міськрайонного суду Сумської області як рекомендоване поштове відправлення. У конверті знаходилася його позовна заява до Роменської ВК № 56 про визнання інформації недостовірно. Конверт був запечатаний особисто ним та оплачений власними поштовими марками. В його особовій справі зберігається супровідний лист відповідача за вих. № 15/3431 від 25 вересня 2013 року, підписаний начальником установи, у якому зазначено: назву та адресу суду, до якого подано звернення, його персональні дані, вид та предмет його звернення, кількість аркушів та примірників, що свідчить про те, що відповідач здійснив перегляд його кореспонденції до Роменського міськрайонного суду Сумської області та не реєстрував її в журналі з приміткою «закритий конверт». Дії відповідача завдали йому моральної шкоди, між ним та адміністрацією виник конфлікт, він втратив спокій, сон та працездатність, що посилило його душевні страждання.

Просив стягнути з Роменської ВК УДПтС України в Сумській області на його користь моральну шкоду у сумі 1000 грн., завдану йому внаслідок порушення його права на таємницю кореспонденції до Печерського районного суду м. Києва та Роменського міськрайонного суду Сумської області від 25 вересня 2013 року.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 07 листопада 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 до Роменської виправної колонії № 56 про відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з Роменської виправної колонії № 56 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду, завдану внаслідок порушення його права на таємницю кореспонденції до Печерського районного суду м. Києва від 25 вересня 2013 року, в розмірі 800 грн.

В іншій частині позову ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі Роменська виправна колонія № 56, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому зазначає, що при ухваленні рішення, суд першої інстанції не в повній мірі дослідив той факт, що всі звернення позивача направлялися Роменською виправною колонією № 56 згідно з положеннями законодавства, чинного на день відправлення кореспонденції, а саме, ч. 4 ст. 113 КВК України, п. 4 Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Інструкції з організації перегляду кореспонденції (листування) осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах» від 02 липня 2013 року.

Суд не прийняв до уваги, що відповідно до наказу Міністерства юстиції України № 1969/5 від 24 листопада 2014 року «Про затвердження Змін до деяких наказів Міністерства юстиції України з питань реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань», було внесено зміни, зокрема і до п. 4 Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Інструкції з організації перегляду кореспонденції (листування) осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах», в абзаці другому слова «організацій та прокурору» замінено словами «організацій, до суду та прокуророві».

Згідно з цими змінами, лише з цього часу законодавством було встановлено відправлення кореспонденції до судів загальної юрисдикції у закритому вигляді, а позивач звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу Печерського районного суду м. Києва 23 вересня 2013 року, тобто до внесення змін до п. 4 Наказу Міністерства юстиції України.

Рішення суду не оскаржується в тій частині, у якій позивачу відмовлено у задоволенні позову, а тому відповідно до ст.ст. 11, 303 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_3, який заперечував проти доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач засуджений до довічного позбавлення волі і відбуває покарання в Роменській виправній колонії № 56 Державного департаменту України з виконання покарань в Сумській області.

23 вересня 2013 року ОСОБА_3 передав адміністрації Роменської виправної колонії апеляційну скаргу на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 06 вересня 2013 року в закритому конверті. З супровідного листа Роменської виправної колонії № 56, який підписаний начальником Роменської ВК 56, вбачається, що установа ВК направила на адресу Голови Печерського районного суду м. Києва апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 06 вересня 2013 року по справі № 757/18830/13-ц на 6 арк. в 1 примірнику. В даному супровідному листі також зазначено, що 25 вересня 2013 року це звернення було зареєстроване за вих. № 15/К-50. 04 жовтня 2013 року ОСОБА_3 було ознайомлено щодо відправлення (а.с. 21).

В супровідному листі, підписаному начальником РВК № 56, зазначено що адміністрацією колонії на адресу Роменського міськрайонного суду направлено розписку гр.ОСОБА_3 щодо визнання інформації недостовірною, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди, на 13 арк. в 1 примірнику. В супровідному листі також зазначено, що 25 вересня 2013 року цю розписку було зареєстровано за вих. № 15/3431.

04 жовтня 2013 року ОСОБА_3 було ознайомлено щодо відправлення (а.с. 22).

В журналі № 533 реєстрації скарг засуджених, порядковий номер 50 та 51, є записи про надходження 25 вересня 2013 року від ОСОБА_3 апеляційних скарг на ухвали Печерського районного суду м. Києва, які були зареєстровані за вих. № К-50 та К-51 (аркуш журналу 16).

Згідно з журналом обліку вихідної кореспонденції за порядковим номером № 3431, 25 вересня 2013 року на адресу Роменського міськрайонного суду була направлена розписка ОСОБА_3 (аркуш журналу 73).

В листі начальника РВК № 56 від 04 жовтня 2016 року зазначено, що копія супровідного листа за вих. № 15/К-56 від 25 вересня 2016 року до особової справи ОСОБА_3 не надходила (а.с. 20).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до частини 4 статті 113 Кримінально-виконавчого кодексу України, кореспонденція, яку засуджені адресують до суду, перегляду не підлягає, а тому відповідачем було порушено право ОСОБА_3 на таємницю кореспонденції до Печерського районного суду м. Києва від 25 вересня 2013 року. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд виходив з засад розумності, виваженості та справедливості.

Проте, такі висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам і не узгоджуються з вимогами закону.

Згідно з вимогами ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частинами 3, 4 ст. 113 Кримінально-виконавчого кодексу України (в редакції Закону №1828-IV від 21 січня 2010 року) визначено, що кореспонденція, яку одержують і надсилають засуджені до відбування покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання, середнього та максимального рівня безпеки, підлягає перегляду.

Кореспонденція, яку засуджені адресують Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Європейському суду з прав людини, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій та прокуророві, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, яку засуджені одержують від зазначених органів та осіб, перегляду не підлягає.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України щодо адаптації правового статусу засудженого до європейських стандартів», прийнятого 08 квітня 2014 року, внесено зміни до КВК України, зокрема до ч. 4 ст. 113 КВК України, слова «організацій та прокуророві» замінено словами «організацій, до суду та прокуророві».

Згідно з наказом Міністерства юстиції України № 1969/5 від 24 листопада 2014 року «Про затвердження змін до деяких наказів Міністерства кримінальних покарань», були внесені зміни, зокрема і до п. 4 Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Інструкції з організації перегляду кореспонденції (листування) осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах», в абзаці другому слова «організацій та прокурору» замінено словами «організацій, до суду та прокуророві».

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз вказаних норм законів свідчить про те, що кореспонденція засудженого ОСОБА_3, адресована до Печерського районного суду м. Києва, підлягала перегляду, так як останній подав до адміністрації колонії апеляційну скаргу на ухвалу вищевказаного суду 23 вересня 2013 року, тобто до внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України.

Отже, направляючи апеляційну скаргу на ухвалу Печерського районного суду м. Києва з супровідним листом, відповідач діяв відповідно до вимог закону, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Висновок же місцевого суду про те, що неправомірними діями відповідача порушено право ОСОБА_3 на таємницю кореспонденції до Печерського районного суду м. Києва від 25 вересня 2013 року, чим завдано останньому моральної шкоди, є помилковим.

Таким чином, рішення суду, на підставі п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підлягає скасуванню у зв'язку із невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням судом норм матеріального права, з ухваленням нового рішення про відмову позивачу у задоволенні позову.

У зв'язку із звільненням позивача від сплати судового збору у всіх інстанціях на підставі п. 17 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до вимог ч. 4 ст. 88 ЦПК України необхідно компенсувати Роменській виправній колонії № 56 судовий збір в розмірі 606 грн. 32 коп., сплачений при поданні апеляційної скарги, за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 , ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Роменської виправної колонії № 56 задовольнити частково.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 07 листопада 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позову до Роменської виправної колонії № 56 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його права на таємницю кореспонденції до Печерського районного суду м. Києва від 25 вересня 2013 року.

Компенсувати Роменській виправній колонії № 56 судовий збір в розмірі 606 грн. 32 коп. за рахунок держави.

Рішення набрало законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді -