Рішення № 64688009, 07.02.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/349/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Сєвєрова Є. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2017 року м. Одеса

Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі :

головуючого - судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Дрішлюка А.І., Таварткіладзе О.М.,

при секретарі - Поліхрановій Ю.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Підприєства із іноземним капіталом «ААЗ ТРЕЙДІНГ КО» про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Підприємства із іноземним капіталом «ААЗ ТРЕЙДІНГ КО» та просила стягнути компенсацію за заподіяну моральну шкоду у розмірі 50000 грн.

В обґрунтування позову посилалась на те, що є переселенцем з міста Луганська та є мати - одиначкою, яка виховує дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. У звязку із скрутним становищем, перебуваючи в місті Одесі без житла, їй необхідно було влаштовуватись на роботу, для оплати житла та виховання малолітньої дитини. 13 грудня 2014 року на підставі Наказу № 471-к Підприємства із 100% іноземним капіталом "ААЗ ТРЕЙДІНГ КО" вона була призначена із трьохмісячним іспитом на посаду оператора-касира, з повною матеріальною відповідальністю, у представництві підприємства в місті Одесі. У подальшому 25 серпня 2015 року на підставі Наказу № 320-к від 25.08.2015 року ПІК, була звільнена з посади оператора-касира представництва в м. Одесі за ст. 41, п. 2 КЗпП України (недовіра з боку власника). Підставою для винесення такого наказу про звільнення стала заява співробітника ПІК ОСОБА_4 до чергової частини Хмельницького ВМ Малиновського РВ, щодо прийняття мір до невстановленої особи, яка таємно скоїла крадіжку цінного вантажу з офісу на загальну суму 21 800 грн. На протязі чотирьох місяців проводились слідчі дії по вищевказаній заяві, неодноразово здійснювали допит позивачки. Лише у грудні місяці позивачка отримала постанову слідчого СВ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області від 16.08.2015 року про закриття кримінального провадження. На підставі вказаної постанови позивачка звернулась до відповідача з заявою про поновлення на роботі та виплату компенсації за час вимушеного прогулу. Листом №11020 від 23.12.2015 року ПІК повідомив позивачу, що її звільнення було неправомірним, про поновлення позивачки на роботі та виплату їй компенсації.

Унаслідок незаконного звільнення позивачка вважає, що їй було завдано моральну шкоду, яка полягає в тому, що остання безпідставно була позбавлена права на отримання заробітку, внаслідок чого змушена була прикладати додаткові зусилля для організації свого життя та сімї. Також, постійні хвилювання про те, як матеріально забезпечити себе та свою сімю, тримало позивачку в постійній нервовій та психологічній напрузі. Незаконне звільнення відбулось раптово, більш того без будь-яких законних підстав, що спричинило їй значні моральні страждання. Також додатково зазначила, що запис у трудовій книжці не дозволяв їй влаштуватись на іншу роботу, у такий спосіб принизив честь, гідність та ділову репутацію позивача перед іншими підприємства. Завдану моральну шкоду оцінює у розмірі 50 000, 00 грн.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03.06.2016 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2

У апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що наказом ПІК «ААЗ Трейдінг КО» №471-к від 13.12.2014 року ОСОБА_2 з 09.12.2014 року була призначена з трьохмісячним іспитовим терміном на посаду оператора-касира з повною матеріальною відповідальністю, представника підприємства у м. Одеса (а.с.59).

Замісник представника підприємства ОСОБА_4 звернувся до генерального директора ПІК «ААЗ Трейдінг КО» з доповідною запискою, за якою повідомив, що 10.08.2015 року в 16 год. 19 хв. за адресою м. Одеса, пров. Будівельний,3, центральний офіс, відправник ЧП «Саркетов» ОСОБА_5 оформив відправку цінного вантажу (вартість 21 800 грн.). Даний вантаж оформив оператор касир ОСОБА_6, після оформлення відправки у порушення інструкції останній цінний вантаж (гроші) у сейф для подальшої відправки не поклав, залишив конверт за монітором на робочу столі та вийшов до магазину. У доповідній записці також вказано, що за час відсутності ОСОБА_6 на його робоче місце прийшла оператор касир ОСОБА_2, яка у той день працювала в інформаційному відділі в іншому приміщенні. Після повернення з магазину ОСОБА_7 виявив відсутність конверту, проте нікому цього не повідомив. Цінний вантаж пропав. За цим фактом ОСОБА_4 також зроблено заяву до Хмельницького відділу міліції (а.с.60).

За матеріалами доповідної заступника представника підприємства в м. Одеса (ОСОБА_4), пропозиції начальника управління ОППБВ (ОСОБА_8) від 25.08.2015 року стосовно недбалого виконання трудових обовязків операторами касирами (ОСОБА_2, ОСОБА_6), в результаті чого підприємству нанесені значні збитки, 25.08.2015 року відповідачем було видано наказ №320-к «Про дисциплінарне стягнення та штрафні санкції» (а.с.61). Згідно даного наказу позивачку було звільнено з 25.08.2015 року з посади оператора-касира представництва підприємства в м. Одеса за ст. 41 п.2 КЗпП України (недовіра з боку власника).

18.09.2015 року позивачка зверталась до відповідача з заявою, за якою просила направити на її адресу копію наказу про прийняття на роботу №471-к від 03.12.2014 року та копію наказу про звільнення №320-к від 25.08.2015 року (ас.с.62). Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (а.с.62) позивачка отримала вказані документи 30.09.2015 року, про що свідчить її підпис на повідомленні.

Також судом встановлено, що 13.08.2015 року на підставі заяви ОСОБА_4 Хмельницьким ВМ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено кримінальне провадження №12015160470005072 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.. 185 ч.1 КК України.

16.08.2015 року слідчим СВ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області було винесено постанову, якою кримінальне провадження №12015160470005072 від 13.08.2015 року було закрито у звязку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (а.с.64).

У звязку з чим, позивачка звернулась до відповідача з заявою, за якою просила поновити її на роботі та виплатити компенсацію за час вимушеного прогулу (а.с.63).

Згідно листа ПІК «АЗЗ Трейдінг КО» вих.. №11020 від 23.12.2015 року (а.с.65), вищевказану заяву позивачки було отримано 07.12.2015 року та, за розглядом якої, адміністрація підприємства прийшла до висновку про неправомірність звільнення позивачки та прийнято рішення про поновлення її на роботі на посаді оператора касира представництва у м. Одеса та виплату компенсації за всі дні вимушеного прогулу. Вказаний лист позивачка отримала 24.12.2015 року. Вказані обставини підтвердили і сторони у судовому засіданні.

Наказом ПІК «АЗЗ Трейдінг КО» №494-к від 24.12.2015 року позивачку було поновлено на посаді оператора-касира з повною матеріальною відповідальністю, в представництві підприємства (м. Одеса) з 25.08.2015 року (а.с.66).

Наказом ПІК «АЗЗ Трейдінг КО» №498-к від 28.12.2015 року позивачка була звільнена з вказаної вище посади з 28.12.2015 року за власним бажанням, ст.38 КЗпП України (а.с.67). Вказані обставини підтверджуються також копіює трудового книжки позивачки серії АХ №734915 (а.с.70-71).

Згідно довідки про виплату ОСОБА_2 компенсації за час вимушеного прогулу від 25.03.2016 року (а.с.69) позивачці було виплачено за весь час вимушеного прогулу з 26.08.2015 року по 24.12.2015 року, у тому числі за частину невикористаної щорічної відпустки, була нарахована компенсацію у розмірі 10 922, 14 грн. та 28.12.2015 року отримана позивачкою.

На підставі таких встановлених фактичних обставин та відповідних їм правовідносин, судом першої інстанції вірно встановлено, що внаслідок таких дій права та законні інтереси позивачки були порушені внаслідок її незаконного звільнення, тому вона має право на стягнення компенсації за завдану моральну шкоду з підстав, встановлених ст.. 237-1 КЗпП України.

Разом із тим, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про унеможливлення задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди з підстав пропуску строку на звернення до суду із позовом про відшкодування шкоди.

Зокрема, судом першої інстанції були засновані норми ЦК України, які на виниклі правовідносини не розповсюджуються.

Відповідно до ст.234 ЦК України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст.233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки.

Встановлені статтями 228,223 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобовязаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює, або вважає неможливим поновити порушений строк (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 6 квітня 2016 року у справі №6-409цс16).

Такі вимоги судом дотримані не були, що призвело до неправильного вирішення справи.

Дійсно, з часу звільнення ОСОБА_2 могла усвідомлювати, що звільнена незаконно, проте тривало слідство, відомості про те, що у передбачений законом спосіб її було повідомлено про закриття кримінального провадження в матеріалах справи відсутні.

За посиланням позивачки, постанову про закриття кримінального провадження вона отримала в грудні 2015 року, таке не спростовано жодним письмовим доказом, про визнання факту незаконності звільнення позивачку повідомлено листом від 24.12.2015 року (а.с.19), із наказом про звільнення за власним бажанням за ст.38 КЗпП України позивачка була ознайомлена 28.12.2015 року (а.с.16), такі обставини вплинули на строк звернення до суду, проте не були перевірені судом.

Суд послався на усвідомлення незаконності звільнення з часу отримання наказу про звільнення 30.09.2015 року, а також про обізнаність про закриття кримінального провадження у грудні 2015 року, відтак допустив суперечливість висновків, чітко не визначив, з якого часу слід обраховувати строк для звернення до суду, в той час якщо обчислювати строк для звернення з грудня 2015 року, то тримісячний строк на звернення із вимогами про відшкодування моральної шкоди на час звернення не сплинув.

Таким чином, суд не надав оцінки всім обставинам справи, не перевірив доводи сторони, тому рішення суду не може вважатися таким, що в повній мірі відповідає вимогам ст.213 ЦПК України, підлягає скасуванню із ухваленням нового.

Виходячи з того, що усвідомити про відсутність власної вини у діях, з яких їй висловлено недовіру, ОСОБА_2 повинна була з часу незаконного звільнення, то саме з часу незаконного звільнення слід обчислювати строк звернення до суду, який є пропущеним.

Водночас, такі обставини як розпач від звинувачення у діях, яких вона не вчинювала, але які негативно впливають на можливість подальшого працевлаштування при тому, що вона є переселенкою і немає постійної роботи та житла, стан здоровя, на який події вплинули, юридична необізнаність, якими вона пояснювала в судовому засіданні несвоєчасність звернення із вимогами, та тривале неотримання у передбачений спосіб документа про результат розслідування, який мав її реабілітувати, можуть бути поважними причинами, якими обумовлене несвоєчасне звернення до суду.

Зважаючи на такі обставини, є підстави для поновлення строку звернення до суду і часткове задоволення позову в розмірі 2500 гривень, виходячи з вимог розумності та справедливості, обставин справи.

Керуючись ст.ст.304,п.2ч.1ст.307,309,313,314,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 червня 2016 року скасувати, ухвалити нове.

Поновити ОСОБА_2 строк звернення до суду.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Підприємства з іноземним капіталом «ААЗ ТРЕЙДІНГ КО» на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 2500 гривень, в решті позову відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: