Рішення № 64687468, 07.02.2017, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/7877/16-ц

Провадження № 2 /522/3571/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2017 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Бойчука А. Ю.

при секретарі Гасуляк С. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», за участі третьої особи Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про захист прав споживачів, визнання частково недійсним кредитного договору купівлі-продажу прав вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звертаючись 05.05.2016 року з позовом до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа: ПАТ «Дельта Банк», просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» в частині купівлі-продажу права вимоги за кредитним договором №0011087571000 від 30.11.2006 року та визнати недійсним договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» в частині купівлі-продажу права вимоги за договором іпотеки від 30 листопада 2006 року. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що при укладанні спірного правочину були порушені його права як споживача у розімінні Закону України «Про захист прав споживачів» .

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив суд його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 надала письмові заперечення, за якими просила відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи ОСОБА_3 надала письмові заперечення, за якими просила відмовити у задоволенні позову .

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30.11.2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк") та ОСОБА_4 було укладено договір про надання споживчого кредиту №0011087571000, за умовами якого Банк надав Позивачу в кредит грошові кошти в сумі 256760,00 швейцарських франків, що еквівалентно 1073690 гривень 47 копійок строком з 30 листопада 2006 року по 30 листопада 2027 року включно із сплатою 7,99% річних на споживчі потреби.

30.11.2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк") та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, предметом якого забезпечується виконання усіх грошових зобовязань Іпотекодавця за договором про надання споживчого кредиту №0011087571000 від 30.11.2006 року.

08 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №№2949, 2950. Відповідно до вищевказаного договору купівлі-продажу прав вимоги ПАТ «УкрСиббанк» відступив, а AT «Дельта Банк» набув права вимоги до боржників по кредитних та забезпечувальних договорах. Відповідно до Додатку № 1 до Договору до договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами AT «Дельта Банк» було передано, в тому числі право вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту № 011087571000 від 30.11.2006 року та за договором іпотеки від 30.11.2006 року, посвідченого ОСОБА_6 , приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу зареєстрованого в реєстрі за номером 1739.

Відповідно дост. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 513 ЦК Українипередбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимог і за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правиламист.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.655, ч.3 ст.656 ЦК Україниза договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, субєктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Частиною 2 ст. 16 ЦК встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належить, зокрема, визнання правочину недійсним;

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту субєктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен зясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Згідно із ст. 202 ЦК України правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Дво - чи багатосторонніми правочинами є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За вимог ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. У відповідності до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 ЦК та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону.

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленічастинами першою - третьою,п'ятоюташостою статті 203цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсність правочину виникає через те, що дія схожа на правочин, але за своєю суттю не відповідає його характеристикам. Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Разом з тим, позивачем не надано доказів на підтвердження порушеннявідповідачами вимог законодавства при укладенні договору купівлі-продажу прав вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не надано жодного доказу укладення договору купівлі-продажу з порушенням діючого законодавства України, що було б підставою для визнання його недійсним.

Як зазначено в п.7постанови Пленуму Верховного суду України"Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06 листопада 2009 рокуправочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину. За змістомстатті 216 ЦКта виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину. Інші наслідки недійсності оспорюваного правочину (відшкодування збитків, моральної шкоди тощо) суд застосовує відповідно достатті 11 ЦПК України.

Крім того, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.26 своєїпостанови від 06.11.2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.

За таких обставин, оскільки позивач не є стороною договору купівлі-продажу прав вимоги, укладеного між ПАТ «Укрсиббанк» та ПАТ «Дельта Банк», відтак суд не вбачає підстав, передбаченихст.215 ЦК для визнання недійсним вказаного договору.

Відповідно дост. 60 ч.1 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихст.61 цього Кодексу.

Виходячи з встановлених обставин справи та вимог чинного законодавства, позивач не довів, що діями відповідачів порушені його права та інтереси, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Після всебічного, повного дослідження, оцінки наявних матеріалів та обставин справи суд дійшов висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись ст.ст.10,11,60,206,212 -214 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», за участі третьої особи Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про захист прав споживачів, визнання частково недійсним кредитного договору купівлі-продажу прав вимоги- відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Особи які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії.

Суддя А. Ю. Бойчук