Рішення № 64686651, 14.02.2017, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/2260/2017 Справа № 490/10057/15-ц

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

РІШЕННЯ

іменем України

06 лютого 2017 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді - Гуденко О.А.

при секретарі - Баландіній В.Є.,

представника позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання порядку користування нерухомим майном, що є у спільній власності, -

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 з позовом про припинення права власності на належну йому 1\4 частку квартири АДРЕСА_1 в спільному майні, обгрнутовуючи неможливістю спільного проживання, неможливість виділити його частку в натурі. Посилався на положення ст. 365 ЦК України, а також на наявність у відповідача іншого жила, отже таке не завдасть істотної шкоди його інтересам.

Ухвалою суду від 06 лютого 2017 року позов ОСОБА_4, залишено без розгляду за її заявою ( в зв'язку з неможливістю на час вирішення справи внести на депозит суду вартість компенсації за 1\4 частку вказаної квартири ).

Ухвалою суду від 12 травня 2016 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визначення порядку користування нерухомим майном, що є у спільній власності, в якому він просив виділити йому у користування житлову кімнату, площею 9,9 кв. м., в спільному користуванні залишити, коридор, кухну , санвузол , ванну кімнату.

Позивач та його представник у судовому засіданні вимоги позову підтримали, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Зазначив, що потребує виділення у користування саме окремої кімнати, оскільки його будинок знаходиться в нежитловому стані, потребує ремонту, до того ж там є лише одна кімната, де буде проживати його нова дружина з батьком, який самостійно не пересувається, за ним потрібен спеціальний догляд, а він не може приживати в таких умовах в одній кімнаті з паралізованою людиною похилого віку. Просить виділити йому окрему кімнату в квартирі, оскільки у них з відповідачкою неприязнені стосунки, він не може навіть реалізувати своє право на вселення, бо не має окремої кімнати, куди б він вселився та розмістив свої речі. Просили визначити порядок користування за першим варіантом судової будівельно-технічної експертизи.

Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 просили слухати справу у їх відсутність.

Представник відповідачки ОСОБА_7 суду пояснила, що визначення порядку користування квартирою у зазначений позивачем спосіб порушує права інших співвласників, оскільки їй виділяється менша за площею кімната. Позивач має інше власне житло, а спірна квартира є єдиним житлом відповідачів, сумісне проживання в одній квартирі є неможливим через вкрай неприязнені стосунки сторін, відокремлення цієї кімнати позивачеві призведе до того, що в двох кімнатах, одна з яких є прохідною, будуть проживати двоє повнолітніх різностатевих дітей сторін, та їх паралізована бабуся , 1922 р.н.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши доводи позову і матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Як вбачається із матеріалів справи, сторони перебували у шлюбі по 27.03.2007 рік. Від шлюбу мають повнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6

На підставі Свідоцтва про право власності на житло від 14.01.2005 року трикімнатна квартира АДРЕСА_1 належить сторонам по справі по 1\4 частині кожному.

На теперішній час в квартирі зареєстровані сторони, донька навчається у ВУЗі , в звязку з чим проживає тимчасово в іншому місті. Реально проживає в квартирі на час розгляду справи відповідачка з матір'ю похилого віку ОСОБА_8, 1922 року народження, інвалід війни І групи з 13.06.2013 року , яка не може самостійно пересуватися .

Як зазначив позивач, та не заперечували сторони, в спірній кімнаті, площею 9,9 кв.м., як раз і перебуває паралізована мати ОСОБА_7

Власником особових рахунків за комунальні послуги на вказану квартиру є ОСОБА_2

Матеріалами справи підтверджується, що позивачеві на праві власності належить 27/100 часток житлового будинку АДРЕСА_4, рішенням суду від 28.09.2010 року за позовом ОСОБА_2 проведено реальний розподіл цього будинку, у користування ОСОБА_2 виділено житлову кімнату, площею 17,5 кв. м., з окремою кухнею, площею 14,5 кв.м. ванною, туалетом, коридором та двома коморами, загальною площею 41,2 кв. м. Рішенням суду від 04.06.2014 року за позовом ОСОБА_2 визначено порядок користування земельною ділянкою за вказаною адресою та виділено йому у користування 139 кв. м. земельної ділянки.

Відповідно до технічного плану загальна площа спірної квартири становить 58 кв.м., з яких 39,0 кв. м. - це житлова. Квартира складається із двох ізольованих житлових кімнат, площею 9,9 кв. м. та площею 10,5 кв. м. , з якої є вихід на лоджію 1,1 кв.м; прохідної кімнати , площею 18,6 кв. м., коридору, кухні, вбиральні та ванни, вбудованої шафи, площею 0,5 кв. м.

З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що між сторонами склалися вкрай неприязнені стосунки, що сторони чинили перешкоди у користуванні квартирою шляхом заміни замків у вхідних дверях з 2015 року, неодноразово зверталися з цього приводу до органів Національної поліції.

З 10 липня 2007 року позивач перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі.

Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 02.02.2016 року задоволено позов ОСОБА_2, усунуто перешкоди у здійсненні ОСОБА_2 права користування квартирою АДРЕСА_1, вселено ОСОБА_2 у квартиру АДРЕСА_1 Зобов'язано відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_5 надати позивачу дублікат ключів від квартири .

Згідно пояснень сторін він намагався вселитися,відповідачі його впустили в квартиру, але за відсутністю окремою вивільненої кімнати він не став вселятися та не зміг проживати в квартирі.

Згідно висновку № 115-012 від 06.10.2016 року судової будівельно-технічної експертизи, виділити в натурі 1\4 частку зазначеної квартири технічно не є можливим. Надати у користування ОСОБА_2 у вказаній квартирі кімнату,площею 9,9 кв. м. з загальним користуванням технічних приміщень між співвласниками технічно є можливим з відхиленням від ідеальної частки. Розробити варіанти користування спірної трикімнатної квартири , загальною площею 58,0 кв. м. відповідно до ідеальних часток співвласників та дотриманням вимог ДБН неможливо , оскільки на час огляду в складі приміщень квартири не має 4-х ізольованих відокремлених житлових кімнат, площею по 9,75 кв. м. При виділенні відповідно до ідеальної частки співвласнику з часткою 1\4 кожному належить по 14,5 загальної площі., але квартира має коридор, площею 7 кв. м., кухню, площею 6,8 кв. м.

У відповідності зі ст. ст. 150, 155 ЖК України, 358 ЦК України, суд дійшов висновку, що вирішити питання про встановлення порядку користування спірним житловим приміщенням квартири відповідно до часток кожного співвласника неможливо.

Вирішуючи питання про встановлення порядку користування квартирою , суд враховує фактичний порядок користування, який склався між сторонами, фактичну відсутність доведених достеменними доказами об'єктивної неможливості у позивача вселитися в квартиру на час вирішення справи, а також порушення прав інших співвласників при такому порядку користування, як просить позивач.

При цьому суд не може прийняти до уваги пояснення позивача як на підставу для задоволення його позовних вимог - відсутність ремонту в належному йому будинку , оскільки ним не користувалися багато років і він перебуває не в жилому, а захаращеному стані, адже таке немає правового значення для вирішення спору, до того ж його право на вселення до спірної квартири уже захищено судом.

У відповідності зі ст. 88 ЦПК України судові витрати, які сплачені позивачем при подачі позову , не підлягають стягненню з відповідача на його користь.

Керуючись ст. ст. 14, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання порядку користування нерухомим майном, що є у спільній власності - відмовити.

Рішення може бути оскаржене через суд першої інстанції до апеляційного суду Миколаївської області протягом десяти днів з дня його проголошення або отримання повного тексту рішення.

Суддя Гуденко О.А.