Ухвала суду № 64686019, 06.02.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 132/1142/16-ц Провадження № 22-ц/772/121/2017Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 57Доповідач Копаничук С. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючої : Копаничук С.Г.

суддів: Оніщука В.В.,Марчук В.С.

при секретарі Агеєвій Г.В.

за участю позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про захист прав споживачів та застосування наслідків недійсного правочину, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» на повторне заочне рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 20 жовтня 2016 року,-

В с т а н о в и л а :

Уквітні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» про визнання недійсним укладеного між ним та відповідачем договору фінансового лізингу від 02.04.2016 року та застосування наслідків недійсності правочину. Зазначив, що з метою придбання автомобіля взамін старого, який продав напередодні, передивлявся в мережі Інтернет об'яви продавців авто. На сайті AUTO RIA його зацікавила пропозиція про продаж нового автомобіля «RENAULT Sandero Stepway» за ціною 193250 грн. у місті Києві. Така ціна суттєво відрізнялася від ціни інших продавців, тому що це розпродаж техніки 2014 року випуску (як згодом пояснили у телефонній розмові). Зателефонувавши за зазначеним у об'яві телефоном, позивачу підтвердили інформацію про наявність авто за заявленою ціною та запропонували приїхати для укладання договору та сплати авансу.Вони підтвердили ціну 193250 грн., умови та сказали сплатити авансовий платіж 100 000 грн.,що він і зробив.Після цього дали йому договір на підпис. Перед укладення договору йому не дали можливості як слід ознайомитись з умовами договору, пославшись на відсутність часу та багато бажаючих придбати автомобіль за такою ціною .

02 квітня 2016 року між позивачем та ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» було укладено договір фінансового лізингу № 003959 на придбання нового автомобіля марки «Renault Sandero Stepway». За даним договором відповідач прийняв на себе зобовязання придбати предмет лізингу у власність та передати у користування лізингоодержувачу ОСОБА_2 Предмет договору мав бути переданий лізингоодержувачу після внесення ним на рахунок лізингодавця авансового платежу. Після сплати договірної суми авансового платежу, а саме 100000 грн., позивач не отримав в договірні строки предмет лізингу, а в поверненні авансового платежу йому відмовлено, посилаючись на те, що насправді то був адміністративний платіж (плата за розгляд та підготовку документів для укладення Договору), який за умовами Договору за будь-яких умов не повертається. Вважаючи умови договору несправедливими ,так як ними встановлювались обов'язкові для нього умови ,з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору та надається можливість збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору та, посилаючись на ст.ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів»,ст. 799 К України, просив позов задовольнити.

Заочним рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 20 жовтня 2016 року позов ОСОБА_2 до ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» про захист прав споживача та застосування наслідків недійсного правочину - задоволено.

Визнано недійсним договір фінансового лізингу № 003959 від 02.04.2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто».

Стягнуто з ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» на користь ОСОБА_2 100000 (сто тисяч) грн. сплачених на виконання договору фінансового лізингу № 003959 від 02.04.2016 року.

Стягнуто з ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» судовий збір в сумі 1000 грн. в дохід держави.

В апеляційній скарзі ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» просить рішення суду від 20.10.2016 року скасувати через порушення норм матеріального і процесуального права , а по справі ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Зазначило, що суд першої інстанції не належним чином оцінив обставини і докази по справі та допустив порушення норм спеціального законодавства, зокрема, ст.16 ЗУ «Про фінансовий лізинг», згідно якого сторони в договорі погодили усі лізингові платежі, в тому числі і адміністративний платіж, та порядок його сплати. Також суд першої інстанції в рішенні не зазначив ,в чому саме полягає несправедливість умов договору та чи можливо застосувати реституцію до договору в цілому при недійсності окремих його частин.

Перевіривши матеріали справи, рішення суду та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2ст. 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів"містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Зі змістуст.18 ЗУ "Про захист прав споживачів"вбачається, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті3, частина третя статті509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору; (ч. 3 п.п. 10, 13 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Суд першої інстанції встановив, що маючи на меті придбання автомобіля взамін старого, на сайті AUTO RIA позивача зацікавила пропозиція про продаж нового автомобіля «RENAULT Sandero Stepway» за ціною 193250 грн. у місті Києві. Така ціна суттєво відрізнялася від ціни інших продавців, тому що це розпродаж техніки 2014 року випуску (як йому згодом пояснили у телефонній розмові). Коли позивач зателефонував за зазначеним у об'яві телефоном, то йому підтвердили інформацію про наявність авто за заявленою ціною та запропонували приїхати для укладання договору та сплати авансу.

По приїзді до м. Києва позивач ОСОБА_2 знайшов офіс за повідомленою телефоном адресою. У офісі знаходились менеджери Лізингової компанії «Ваш Авто». Тоді позивач ще раз поцікавився, чи дійсно у наявності у фірми є обумовлений автомобіль за заявленою ціною, та отримав ствердну відповідь.Так як менеджери були дуже переконливими, позивач, нічого не підозрюючи, почав оформлювати документи. За вказівкою менеджера написав заяву про надання останньому автомобіля із бажаними характеристиками та зазначенням обумовленої ціни 193250 грн. Після заповнення заяви менеджер запропонувала ОСОБА_2 сплатити аванс за автомобіль у розмірі 50 % у найближчому відділенні банку, а вона тим часом заповнить договір. Після чого надала бланк квитанції із зазначенням банківських реквізитів та призначенням платежу - «авансовий платіж згідно договору фінансового лізингу № 003959 від 02.04.2016 р.». Сплативши на рахунок відповідача 100000 грн. в якості авансу за авто, позивач повернувся до офісу, де менеджер уже підготувала договір для підпису та прокоментувала, що через 3 дні після підписання автомобіль буде доставлено за місцем проживання позивача. На спробу перечитати договір (дрібним шрифтом на 12 сторінках), менеджер почала квапити позивача, завіривши, що у договорі написано усе те, про що вона розповідала та посилаючись на те, що її чекають інші клієнти для укладання договорів, так як за такою низькою ціною є багато бажаючих. І взагалі, цей договір чиста формальність, і позивач має віддати його менеджеру по постачанню, який протягом трьох днів привезе йому автомобіль додому, а після підписання акту приймання-передачі авто буде підписано інший договір. Так як переконливі завіряння менеджера відповідача були досить обґрунтованими, то цього дня -02 квітня 2016 року між ОСОБА_2 , як лізингоодержувачем, та товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто», як лізингодавцем було укладено договір фінансового лізингу № 003959, предметом якого є транспортний засіб автомобіль марки «RENAULT Sandero Stepway».

За договором лізингодавець взяв на себе зобовязання придбати предмет лізингу у власність та передати в користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених Договором (п. 1.3. та п. 3.1.1., п. 4.1). Відповідно до п. 1.7. Договору предмет лізингу передається в користування лізингоодержувача протягом терміну, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця адміністративного платежу, авансового платежу, комісії за передачу предмета лізингу та інших платежів. Лізингоодержувач зобовязався до отримання предмету лізингу сплатити передбачені Договором платежі (п. 3.3.1.).

З аналізу змісту розділу Договору «Визначення термінів» слідує, що адміністративний платіж першочерговий єдиноразовий платіж, що входить до складу першого платежу, що має бути сплачений лізингоодержувачем на користь лізингодавця за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції про сплату, а авансовий платіж - це обовязковий платіж, що складає частину від вартості предмета лізингу. Розмір цих платежів визначено у Додатку № 1 до Договору і сплачені вони мають бути до моменту отримання предмета лізингу.

Однак ні через три дні, ні через 10, ніякого авто позивачу не привезли, телефон, за яким спілкувався раніше - не відповідав. Тоді позивач зателефонував до центрального офісу відповідача, де йому повідомили, що ціна автомобіля не 193250 грн., а 14 530,08 доларів США, тому авто позивачу не доставили, так як позивач не сплатив за нього 50% від цієї вартості. А із сплачених 100000 грн. авансу зараховано на користь відповідача «адміністративний платіж» в якості плати за укладання договору у розмірі 1453,01 долара США. Тоді перечитавши підписані папери, позивач побачив, що у договір дійсно було внесено менеджером зовсім не ту вартість автомобіля, про яку йшлося, а значно більшу, а у зазначеному менеджером призначенні платежу виявився прихований «адміністративний платіж», який у договорі визначається як першочерговий одноразовий платіж, який входить до складу першого платежу що підлягає сплаті лізингоодержувачем на користь лізингодавця за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладання договору незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Крім того, за договірними умовами строк передачі предмету лізингу становить не 3 дні, а 120 робочих днів. При цьому сам договір у порушення вимог закону не був посвідчений нотаріально, а про необхідність такого посвідчення позивачу також не було повідомлено менеджером.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний договір та його умови порушують принципи добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін та завдають шкоди споживачеві, а тому є несправедливими. За правиламип. 2 ч. 6ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» зміна положень договору або визнання його недійсним зумовить зміну інших положень договору, тому останній підлягає визнанню недійсним у цілому. Також, суд виходив зі змішаної правової природи договору фінансового лізингу транспортного засобу та необхідності його нотаріального посвідчення. Відтак, враховуючи відсутність такого посвідчення, визнав договір недійсним та, застосувавши наслідки недійсності у вигляді реституції, стягнув 100000 грн.

Суд вірно встановив обставини справи, належним чином перевірив їх доказами, які оцінив в порядку ст.212 ЦПК України, правильно визначив спірні правовідносини та правові норми ,що їх регулюють та дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність визнання договору недійсним та застосування реституції.

Зокрема, суд дійшов вірного висновку про наявність у договорі несправедливих умов, можлива зміна яких зумовить зміну інших істотних положень договору, що заборонено ч. 1ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», а також невідповідність оспорюваного договору вимогам ст.220 ЦК України щодо відсутності нотаріального посвідчення вказаного договору.

До аналогічних правових висновків дійшов і Верховний Суд України, висловивши свою правову позицію у постановах від 16.12.2015 року у справі №6-2766цс15, від 11.05.2016 року у справі №6-3020цс15, від 08.06.2016 року у справі №6-330цс16, які згідност. 360-7 ЦПК України,мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції, мотивів для відступлення від яких у колегії суддів немає.

Доводи скарги про порушення судом норм спеціального законодавства, зокрема, ст.16 ЗУ «Про фінансовий лізинг», згідно якої сторони в договорі погодили усі лізингові платежі, в тому числі і адміністративний платіж та порядок його сплати, є необґрунтованими.

До істотних умов договору лізингу ЗУ «Про фінансовий лізинг» відносить умову про лізингові платежі, які, згідно ч. 2ст. 16ЗУ «Про фінансовий лізинг» можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу. Перелік лізингових платежів є вичерпним.

Умовами спірного договору передбачені лізингові платежі (додаток №1 до договору): лізинговий платіж, який складається із: комісійної винагороди лізингодавця за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладенням договору («адміністративний платіж»); авансу ціни предмета лізингу; комісію за передачу предмета лізингу.

Як вбачається із договірних умов, складові лізингового платежу - «адміністративний платіж» та «аванс ціни предмету лізингу» - виходять за межі переліку таких платежів, передбачених законом.

Згідно п. 12.1 Договору, лізингоодержувач, який не сплатив лізингові платежі, що передбачені в п.1.7, та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний договір за власним бажанням. В такому випадку поверненню підлягає 60% (шістдесят відсотків) від сплаченого Авансового платежу та частини Авансових платежів, 40 (сорок відсотків) Лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Адміністративний платіж в такому випадку поверненню не підлягає.

Відповідно п.4 ч.3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» до несправедливих умов договору відноситься, зокрема, і надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору.

Відповідно до п.п.10,13ч.3 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» до несправедливих умов договору відносяться : установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Отже, умови договору щодо складових лізингових платежів, порядку їх сплати та повернення є несправедливими, в розумінні ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», а тому доводи скарги не заслуговують на увагу.

Доводи скарги про відсутність в оскаржуваному рішенні посилань на те, в чому саме полягає несправедливість умов договору та неможливість застосування реституції до договору в цілому, при недійсності окремих його частин, є безпідставними.

Так, суд першої інстанції в тексті оскаржуваного рішення чітко зазначив перелік несправедливих умов договору, а саме: усунення лізингодавця від відповідальності в частині як ості, комплектності, справності; встановлення жорсткої відповідальність лише споживача за порушення умов договору; усунення відповідальність відповідача; відсутність у споживача права вимоги на дострокове розірвання договору; покладення на споживача штрафу за дострокове розірвання договору, і надання лізингодавцю права на неповерення суми комісії за організацію договору, у випадку дострокового розірвання договору. При цьому, вказав яким чином останні обмежують права позивача та, обґрунтовано пославшись на п.п. 2 ч. 6ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», визнав договорів лізингу недійсним у цілому.

Відповідно до ст.799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Так, ч.1 ст. 806 ЦК України, визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ч. 2ст. 806 ЦК України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що за своєю правовою природою договір фінансового лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 16.12.2015 року у справі №6-2766цс15, що згідност. 360-7 ЦПК України,має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції, мотивів для відступлення від якого у колегії суддів немає.

Тому, доводи скарги щодо вказаного не заслуговують на увагу та правильних висновків суду не спростовують.

Інші доводи апеляційної скарги також правильних висновків суду не спростовують.

За таких обставин, рішення суду відповідає матеріалам справи, постановлено з додержанням матеріального і процесуального права, а тому скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» відхилити.

Заочне рішення Калинівського районного суду від 20 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та бути оскаржена в касаційному порядку на протязі двадцяти з дня його проголошення до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча: С.Г. Копаничук

Судді: В.В. Оніщук

ОСОБА_3

/підписи/

з оригіналом вірно: