Постанова № 64684287, 31.01.2017, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/2145/16-а

Провадження № 2-а/553/4/2017

П О С Т А Н О В А

Іменем України

31.01.2017м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі :

головуючого судді - Крючко Н.І.,

при секретарі - Босяк К.О.,

за участі позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача Управління патрульної поліції у м. Полтава, Департаменту патрульної поліції України - Каліновської О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Полтава, Департамента патрульної поліції України про визнання рішення протиправними та скасування рішень, визнання дій протиправними, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в м. Полтава про визнання рішення протиправними та скасування рішень, визнання дій протиправними, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення працівників поліції про затримання адвоката ОСОБА_1 20 травня 2016 року в період часу з 16 год. 45 хв. до 21 год. 30 хв., та визнати незаконними дії працівників поліції під час затримання: а саме, що ОСОБА_1 не були роз'яснені його права під час затримання, а також підстави і мета застосування затримання; не було складено протоколу про його адміністративне затримання; не було повідомлено родичів ОСОБА_1 про його затримання, не було повідомлено раду адвокатів Полтавської області про затримання адвоката ОСОБА_1, було здійснено незаконну відеозйомку ОСОБА_1 під час надання йому медичної допомоги та перебування на лікуванні. В обґрунтування позовних вимог позивачем вказувалось про те, що 20 травня 2016 року о 16 год. 45 хв. на перехресті вулиць Фрунзе та провулку Піонерському у м. Полтаві відбулось адміністративне затримання працівниками поліції адвоката ОСОБА_1, який у подальшому був госпіталізований до 1-ї міської клінічної лікарні та перебував під вартою працівників поліції до 21 год. 30 хв. 20 травня 2016 року.

У відповідача були відсутні законні підстави для застосування адміністративного затримання , але, не зважаючи на відсутність підстав для затримання під час його здійснення, позивачу не було роз'яснено його права, а також підстави та мету застосування затримання; в ході проведення затримання не було складено протокол про адміністративне затримання, не було повідомлено родичів позивача про його затримання, не було повідомлено Раду адвокатів Полтавської області про затримання адвоката, було здійснено незаконну відеозйомку позивача під час надання йому медичної допомоги та перебування його на лікуванні.

Вказані дії сторони відповідача позивач вважає незаконними, та такими, що порушують права людини та гарантії адвокатської діяльності, в зв'язку з чим був змушений звернутися до суду з вказаним позовом.

Ухвалою суду від 27 липня 2016 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача Департамент патрульної поліції України.

Згідно ухвал суду від 27.07.2016 року в задоволенні клопотання відповідача Управління патрульної поліції у м. Полтаві Логінової М.В. про передачу справи до Полтавського окружного адміністративного суду для розгляду по суті даного адміністративного позову - відмовлено, а також відмовлено в задоволенні іншого клопотання відповідача про закриття провадження у даній справі.

Згідно ухвали суду від 05 жовтня 2016 року витребувано з 1-ї міської клінічної лікарні Виконавчого комітету Полтавської міської ради інформацію про те, ким з лікарів проводився огляд ОСОБА_1, 1986 року народження, який був доставлений до приймального відділення даної медичної установи 20 травня 2016 року о 18 год. 10 хв. та який діагноз був встановлений лікарями пацієнту - ОСОБА_1, інформацію про те, яка форма оплати проведення пацієнтами КТ головного мозку у даній лікарні, чи окремій медичній установі, що проводить дані обстеження, яка її форма господарювання, при цьому вказавши, чи проводилось КТ головного мозку пацієнту - ОСОБА_1, 1986 року народження, в разі якщо проводилось то, вказати хто з лікарів проводив дане медичне обстеження та хто вносив оплату за надані медичні послуги, та за результатами якого який встановлений був діагноз хворому.

Ухвалою суду від 04 листопада 2016 року зобов'язано Сектор зв'язку та комунікацій та Сектор правового забезпечення Управління патрульної поліції м. Полтави надати відповідну інформацію та докази на її підтвердження.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні за обставин зазначених у позові.

Представник відповідачів Управління патрульної поліції у м. Полтава, Департаменту патрульної поліції - Каліновська О.Г., в судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі та просила відмовити в їх задоволенні, в зв'язку з безпідставністю та необґрунтованістю.

В обґрунтування своїх тверджень, стороною відповідача вказувалось про те, що у відповідності до ст. ст. 1,2 ЗУ «Про національну поліцію», Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністерства внутрішніх справ України згідно із законом.

Основним завданням поліції є забезпечення публічної безпеки і порядку та протидії злочинності.

При цьому, представником відповідачів вказувалось про те, що завданнями і функціями Управління патрульної поліції в м. Полтава, Департаменту патрульної поліції України (відповідно до розділу 2 Положення про Департамент Патрульної поліції, затвердженого наказом НП України від 18.11.2015 року № 96) є: реалізація державної політики у сфері забезпечення публічної безпеки і громадського порядку, безпеки дорожнього руху, виявлення та припинення фактів порушення безпеки дорожнього руху, контроль за додержанням законів, інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

В обґрунтування своїх тверджень стороною відповідача наводилась диспозиція ст. 23 Розділу ІV "Про національну поліцію», якою передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань:

1)здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень;

2)виявляє причин та умови, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення;

3)вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень; припиняє виявлені адміністративні правопорушення.

Так, представником відповідача вказувалось про те, що повноваженнями поліцейського патрульної поліції України (відповідно до посадової інструкції, затвердженої Наказом Департаменту патрульної поліції від 05.01.2016 року, № 4/1) під час несення служби є: припинення виявлених адміністративних правопорушень, застосовуючи для цього передбачені Законом права та повноваження; вжиття заходів із забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, у т.ч. тимчасове затримання транспортних засобів і доставлення їх на спеціальні майданчики чи стоянки; профілактика, попередження та припинення адміністративних правопорушень у сфері дорожнього руху. Правом поліцейського під час несення служби є: вимагання від будь-якої особи дотримання публічного порядку та безпеки, прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, вимагати припинення правопорушень.

Так, 20.05.2016 року під час несення служби по забезпеченню громадської безпеки та безпеки дорожнього руху працівниками патрульної поліції був виявлений транспортний засіб марки «Hyundai santa fe», д.н.з. НОМЕР_1, який був залишений на перехресті вул. Фрунзе та пров. Піонерський у м. Полтава на пішохідному переході.

Представником відповідача в судовому засіданні та в поданих письмових запереченнях вказувалось про те, що інспектор патрульної поліції підійшовши до автомобіля, побачив, що із водійського місця вийшов громадянин, який зачинив автомобіль та намагався зникнути з місця зупинки.

На вимогу працівника поліції зупинитися, водій не реагував. Наздогнавши порушника, поліцейський попрохав пред'явити посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, на що останній повідомив, що не є власником чи водієм транспортного засобу марки «Hyundai santa fe», д.н.з. НОМЕР_1. При цьому, інспектором поліції було повідомлено ОСОБА_1, що транспортний засіб, який припаркований прямо на пішохідному переході, значно перешкоджає дорожньому руху, тому буде евакуйований на майданчик тимчасового тримання транспортних засобів.

На дану інформацію ОСОБА_1 не відреагував і відповів : «Робіть, все, як потрібно» та залишив місце порушення.

Представник відповідача, в обґрунтування заперечень вказувала, що у відповідності до ст. 265-2 КУпАП, у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені ч.3 ст. 122 ( в частині порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху), працівник уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Порядок тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках та стоянках визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно вимог Постанови КМУ від 17.12.2008 року № 1102 «Про затвердження Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках», тимчасове затримання транспортного засобу поліцейським проводиться у випадках, передбачених ст. 265-2 КпАП України, зокрема у разі, коли неможливо усунути причину затримання на місці виявлення адміністративного правопорушення, і передбачає примусове припинення використання такого транспортного засобу шляхом його блокування за допомогою технічних пристроїв або доставленння на спеціальний майданчик чи стоянку, якщо транспортний засіб створює значні перешкоди дорожньому руху.

Якщо порушення може бути усунуте водієм у максимально короткий строк, поліцейський не проводить тимчасове затримання транспортного засобу і оформляє протокол про адміністративне правопорушення, а у випадках, передбачених КпАП України, виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання протоколу.

Представником відповідачів також вказувалось про те, що враховуючи заперечення ОСОБА_1 щодо керування вказаним транспортним засобом, після відібрання пояснень у пішоходів та водіїв транспортних засобів, які підтвердили факт, що автомобіль дійсно перешкоджає рухові автомобілів та пішоходів, працівники поліції викликали евакуатор для доставлення транспортного засобу на майданчик тимчасового тримання.

Під час очікування евакуатора до автомобіля марки «Hyundai santa fe», д.н.з. НОМЕР_1, знову підійшов ОСОБА_1, забрав з автомобіля речі та зник. Після прибуття на місце порушення автомобіля - евакуатора та завантаження на нього транспортного засобу марки «Hyundai santa fe», д.н.з. НОМЕР_1, ОСОБА_1 з'явився та в категоричній формі почав вимагати повернути автомобіль, посилаючись на довіреність про право керування даним транспортним засобом.

Працівниками поліції було роз'яснено ОСОБА_1, що відповідно до вимог Постанови КМУ від 17.12.2008 року № 1102 «Про затвердження Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках та стоянках», водій, власник (співвласник) тимчасово затриманого транспортного засобу, що перебуває на спеціальному майданчику чи стоянці, має право доступу до нього в присутності особи, відповідальної за зберігання такого транспортного засобу.

Повернення тимчасового затриманого транспортного засобу, який зберігається на спеціальному майданчику чи стоянці, здійснюється за письмовим зверненням його водія, власника (співвласника) за умови оплати ним витрат, пов'язаних з транспортуванням та зберіганням такого транспортного засобу, та пред'явлення відповідної постанови у справі про адміністративне правопорушення або протоколу про адміністративне правопорушення у разі їх складання.

В обґрунтування тверджень стороною відповідача вказувалось про те, що ОСОБА_1 заперечувалось керування та водіння транспортним засобом марки «Hyundai santa fe», д.н.з. НОМЕР_1, коли працівниками було розпочато евакуацію автомобіля. Під час початку руху евакуатора ОСОБА_1 чинились перешкоди руху евакуатора, шляхом залазення на платформу евакуатора, чіпляння за троси евакуатора, намагаючись відчепити їх від затриманого транспортного засобу, хватання патрульних за форменний одяг.

При спробі відсторонити ОСОБА_1 від евакуатора, останнім було вчинено злісну непокору працівникам поліції.

Так, для припинення правопорушення та складання відносно порушника адміністративного матеріалу за ознаками ст. 185 КупАП, останнього було доставлено до Полтавського відділу ГУ НП в Полтавській області, в порядку ст. 259 КУпАП, для складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Представником відповідачів стверджувалось, що під час доставлення ОСОБА_1 до останнього спецзасоби не застосовувались, відносно нього застосовувалась фізична сила у вигляді тримання ОСОБА_1 за руки, з метою припинення правопорушення.

Після доставлення ОСОБА_1 до Полтавського відділу поліції ГУ НП в Полтавській області, від останнього надійшли скарги на різке погіршення стану здоров'я, після чого було викликано швидку медичну допомогу. Прибувши за місцем виклику медпрацівники вважали за необхідне доставити ОСОБА_1 до 1-ї міської клінічної лікарні м. Полтави для проведення обстеження, після чого останнього було негайно доставлено до приймального відділення 1-ї клінічної лікарні м. Полтави.

Відповідно, до закладу охорони здоров'я направилися і поліцейські, які були присутні на місці порушення, так як порушник стверджував, що саме вони спричинили йому тілесні пошкодження. У зв'язку з цим, поліцейські вважали за необхідне проконтролювати проходження порушником повного медичного обстеження для підтвердження правомірності своїй дій та спростування звинувачень гр. ОСОБА_1 щодо нанесення йому тілесних ушкоджень працівниками поліції.

Так, відповідно до листа головного лікаря 1-ї міської клінічної Селькіної Г.Б., 20.05.2016 року о 18 год. 10 хв. до приймального відділення 1-ї МКЛ був доставлений ОСОБА_1 з діагнозом ЗЧМТ, струс головного мозку, після травматичний плексит правого плечового сплетіння. Оглянутий: лікарями - травматологом, неврологом, терапевтом, хірургом. Після обстеження та проведення КТ головного мозку встановлений діагноз: ВСД за змішаним типом. Даних за ЧМТ не має.

Представником відповідачів вказувалось про те, що доставлення порушника до медичного закладу унеможливило складання протоколу про адміністративне правопорушення за ознаками ст. 185 КУпАП, лише 21.05.2016 року відносно ОСОБА_1 під час його візиту до підрозділу поліції працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правпорушення за ознаками ст. 185 КУпАП, котрий був направлений до Октябрського районного суду м. Полтави для винесення рішення в даній справі (суддя Шевська О.І.).

При цьому, стороною відповідачів не визнаються та розцінюються, як неспроможні по своїй природі вимоги позивача ОСОБА_1 щодо незаконності проведення працівниками поліції відеозйомки ОСОБА_1 в обґрунтування чого вказувалось, що у відповідності до ст. 30 ЗУ «Про національну поліцію», поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи, визначені цим законом.

У відповідності до ст. 31 ЗУ «Про національну поліцію», визначено, що поліція може застосовувати такі превентивні заходи, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 даного Закону визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменному одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото-і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:

-попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;

-забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Представником відповідачів вказувалось, що аналогічне право поліцейського передбачено і Посадовою інструкцією поліцейського патрульної поліції, затвердженою Наказом Департаменту патрульної поліції України від 05.012016 року за №4/1, відповідно до якої: поліцейський має право використовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функцію фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото і кінозйомки, відеозапису для виявлення і фіксації правопорушень, зокрема нагрудні відеокамери.

Так, відповідно до п. 3.3 Наказу Департаменту патрульної поліції від 03.02.2016 року № 100 «Про затвердження Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер ( відео реєстраторів) працівниками поліції та доступ до відеозаписів з них», нагрудна камера активується та знаходиться в режимі відеозйомки при будь-якому контакті з особами, в т.ч. у випадках, коли усвідомлення особою факту відео фіксації її поведінки може сприяти вирішенню конфліктної ситуації.

Таким чином, як вказувалось стороною відповідача камеру було активовано в порядку вимог наказу - під час спілкування з порушником.

Діючими нормами встановлено перелік засобів доказування, які можуть застосовуватися у адміністративному процесі, за допомогою яких суд може встановити наявність чи відсутність певних обставин. У даному випадку відео фіксація слугує беззаперечним доказом правомірності дій працівників поліції та відсутності в них будь-яких фактів порушення прав, свобод чи інтересів ОСОБА_1.

При цьому, представником відповідачів вказувалось про те, що 20.05.2016 року працівниками патрульної поліції протокол про адміністративне затримання відносно ОСОБА_1 не складався у зв'язку з тим, що саме адміністративне затримання громадянина ОСОБА_1 не проводилося, тому зважаючи на вказані обставини та доводи їх сторони просили відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Суд, вислухавши сторін по справі, допитавши свідків по справі, дослідивши докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

У відповідності до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому суд повинен трактувати усі сумніви у правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень на користь особи-позивача. Для позивача достатньо вказати на факт прийняття рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, якщо допустимі докази для цього недоступні. У свою чергу відповідач має довести факт прийняття такого рішення чи вчинення дії і їх правомірність, або ж спростувати цей факт і довести правомірність своєї бездіяльності. У разі невиконання цього обов'язку адміністративний суд повинен задовольнити вимогу позивача і визнати протиправними рішення, дії чи бездіяльність, на які вказував позивач. Єдиною умовою для цього є повідомлення позивачем мінімально достатньої інформації про такі рішення чи дії (Постанова Вищого адміністративного суду України від 13 вересня 2006 р. у справі № К-7375/06).

Судом встановлено, що 20 травня 2016 року близько 15 год. 00 хв. Інспектор патрульної поліції ОСОБА_7 виявив припаркований на пров. Піонерському зі сторони Європейська (стара назва Фрунзе) автомобіль «Hyundai santa fe», д.н.з. НОМЕР_1. З часом, інспектор помітив, що до автомобіля підходить, відчиняє його, сідає на місце водія та виходить із нього особа чоловічої статі та прямує у напрямку вул. Фрунзе, підземний перехід «Злато місто».

При цьому, судом встановлено, що на думку інспектора поліції ОСОБА_7 автомобіль був припаркований із порушенням Правил дорожнього руху та знаходився на пішохідній доріжці. У зв'язку із цим інспектор звернувся до особи, яка вийшла з автомобіля та зробив відповідне зауваження, в свою чергу, даний громадянин представився, що він ОСОБА_1 та пояснив, що автомобіль не був ним припаркований особисто. При цьому, інспектор, не зважаючи на твердження позивача ОСОБА_1, запитав у нього документи та повідомив, що автомобіль буде евакуйований за порушення Правил дорожнього руху. При цьому, позивач повідомив працівника поліції про те, що він поспішає на судове засідання та не заперечує проти евакуації транспортного засобу «Hyundai santa fe», д.н.з. НОМЕР_1, або будь-якого іншого з припаркованих автомобілів, при цьому зауваживши, що він не є власником даного автомобіля та надасть оцінку діям інспектора у судових органах, оскільки знає свої права та працює на посаді адвоката, у подальшому сів до салону іншого транспортного засобу та покинув місце події.

Так, інспектор ОСОБА_7 разом зі своїм напарником ОСОБА_4 протягом деякого часу продовжували знаходитись біля автомобіля «Hyundai santa fe», д.н.з. НОМЕР_1, а в подальшому ОСОБА_4, як старший офіцер, прийняв рішення про його евакуацію за допомогою спеціальної машини - евакуатора.

У відповідності до ст. ст. 1,2 ЗУ «Про національну поліцію», Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністерства внутрішніх справ України згідно із законом.

Основним завданням поліції є забезпечення публічної безпеки і порядку та протидії злочинності.

Завданнями і функціями Управління патрульної поліції в м. Полтава, Департаменту патрульної поліції (відповідно до розділу 2 Положення про Департамент Патрульної поліції, затвердженого наказом НП України від 18.11.2015 року № 96 є: реалізація державної політики у сфері забезпечення публічної безпеки і громадського порядку, безпеки дорожнього руху, виявлення та припинення фактів порушення безпеки дорожнього руху, контроль за додержанням законів, інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Статтею 23 Розділу ІV "Про національну поліцію» передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань:

1)здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень;

2)виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення;

3)вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень; припиняє виявлені адміністративні правопорушення.

Так, судом встановлено та було підтверджено в ході судового розгляду стороною позивача, що близько 16 год. 00 хв. до ОСОБА_1, який перебував у своєму офісі по АДРЕСА_1, зателефонував його знайомий та повідомив, що автомобіль «Hyundai santa fe» поміщений на евакуатор. Одразу, після цього ОСОБА_1 вирушив на місце події та по дорозі зателефонував своєму колезі адвокату ОСОБА_8, який працює поряд з місцем парковки транспортного засобу «Hyundai santa fe», д.н.з. НОМЕР_1, та запропонував йому бути присутнім у вирішенні спірного питання.

В судовому засіданні стороною позивача вказувалось про те, що, прибувши на перехрестя пров. Піонерський та вул. Європейська (Фрунзе), він побачив, що вказаний автомобіль поміщений на евакуатор, а поряд з ним знаходяться інспектори патрульної поліції, позивач ОСОБА_1 відразу, відчинивши двері автомобіля за допомогою брелка сигналізації, сів за його кермо, завів автомобіль, щоб переконатися, що автомобілю не було завдано механічних пошкоджень під час евакуації. У подальшому, як зазначалось в ході судового розгляду позивачем він вийшов з евакуйованого автомобіля і спригнув з платформи евакуатора та повідомив присутнім інспектором патрульної поліції, що є адвокатом та представляє інтереси власника транспортного засобу ОСОБА_9 на підставі нотаріально посвідченої довіреності на право керування та розпорядження автомобілем, надавши при цьому підтверджуючі документи, а також пред'явив водійське посвідчення.

Більше того, позивачем ОСОБА_1 було повідомлено працівників патрульної поліції, що автомобіль був припаркований без порушення Правил дорожнього руху, його паркування здійснив чоловік на ім'я ОСОБА_18 та вказав його номер мобільного телефону. При цьому, позивачем наголошувалось на тому, що у працівників поліції відсутні підстави для евакуації автомобіля, оскільки його розташування не створює істотних перешкод для дорожнього руху, та позивачем було зазначено, що оскільки він прибув до місця евакуації до того, як вона завершилася, має відповідні повноваження щодо керуванням та розпорядження автомобілем, такий автомобіль не може бути евакуйований, а має бути безоплатно повернутий йому.

Позивачем вказувалось, що він не заперечував проти винесення на місці правопорушення відносно себе постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення правил паркування, якщо э необхідним для повернення йому транспортного засобу, але винуватим себе визнавати відмовився, посилаючись на положення Конституції України.

В свою чергу працівники поліції відмовилися складати протокол відносно ОСОБА_1 за незаконну паркову транспортного засобу, оскільки не вбачали наявність достатніх доказів на підтвердження того факту, що саме він, як водій який керував даним транспортним засобом, і залишив вказаний автомобіль у недозволеному місці.

Вимога ОСОБА_1 щодо повернення йому транспортного засобу до його евакуації також була відхилена працівниками поліції, а саме ОСОБА_10, оскільки ОСОБА_1 не являється тим водієм, яким залишений був даний транспортний засіб у невстановленому місці.

Дані обставини, встановлені судом, були підтверджені в судовому засіданні, як свідченнями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_4, так і відеоматеріалами, отриманими як з боді- камер працівників поліції так і зі сторони позивача, записаних на мобільні телефони.

Сумнівів щодо достовірності отриманої та зафіксованої відеоінформації, наданої сторонами в ході розгляду справи, у сторін не виникало.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

У відповідності до ст. 265-2 КУпАП, у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені ч.3 ст. 122 ( в частині порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху), працівник уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Порядок тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках та стоянках визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно вимог Постанови КМУ від 17.12.2008 року № 1102 «Про затвердження Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках», тимчасове затримання транспортного засобу поліцейським проводиться у випадках, передбачених ст. 265-2 КпАП України, зокрема у разі, коли неможливо усунути причину затримання на місці виявлення адміністративного правопорушення, і передбачає примусове припинення використання такого транспортного засобу шляхом його блокування за допомогою технічних пристроїв або доставленння на спеціальний майданчик чи стоянку, якщо транспортний засіб створює значні перешкоди дорожньому руху.

Якщо порушення може бути усунуте водієм у максимально короткий строк, поліцейський не проводить тимчасове затримання транспортного засобу і оформляє протокол про адміністративне правопорушення, а у випадках, передбачених КпАП України, виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання протоколу.

Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини та норми закону, нормативно - правові акти, які регулюють повноваження працівників поліції, де визначено підстави та порядок проведення евакуації транспортного засобу та приймаючи до уваги, що дані норми є нормами прямої дії та тлумаченню не підлягають, що свідчить про протиправність дій поліцейських щодо застосування виключного заходу - евакуації транспортного засобу «Hyundai santa fe», д.н.з. НОМЕР_1 за наступних обставин.

Судом достеменно встановлено та не було спростовано в ході судового розгляду справи стороною відповідачів, на стороні яких лежить обов'язок доказування правомірності своїх дій, відсутність складових підстав для застосування поліцейськими такого виключного заходу, як евакуація транспортного засобу, а саме: суттєвість порушення у вигляді перешкоджання дорожнього руху та неможливість усунення даного порушення з боку ОСОБА_1 шляхом доставлення автомобіля до місця його постійної дислокації, оскільки безпосередньо останнім було запропоновано патрульним вирішення даного питання у відповідності до Постанови КМУ «Про затвердження Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках».

Так, відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху перешкода для руху - нерухомий об'єкт у межах смуг руху транспортного засобу або об'єкт, що рухається попутно в межах цієї смуги ( за винятком транспортного засобу, що рухається назустріч загальному потоку транспортних засобів) і змушує водія маневрувати або зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу.

З наданих суду пояснень перехожих, які слугували підставою для прийняття рішення працівниками поліції щодо евакуації вказаного транспортного засобу, вбачається, що зазначений транспортний засіб перешкоджав саме руху пішоходів, а не руху транспортних засобів.

Яким саме чином даний транспортний засіб перешкоджав дорожньому руху працівниками поліції достовірно не було встановлено та не надано належної правової оцінки зазначеним поясненням у відповідності до вимог п. 1.10 ПДР. Свідчення пішоходів з цього приводу не можуть вважатися належними та допустимими доказами на підтвердження даного факту та достатніми і беззаперечними фактами доведення вини особи у вчиненні адмінправопорушення щодо незаконної парковки транспортного засобу.

Поряд з цим, працівниками поліції не було встановлено і обставини «суттєвості перешкоджання дорожньому руху вказаним автомобілем», що є безумовною та виключною підставою для прийняття рішення про тимчасове затримання транспортного засобу працівниками поліції.

Підстави для тимчасового затримання зазначеного транспортного засобу були перевірені і старшим сержантом ОСОБА_10, який також формально оцінив зібрані працівниками поліції докази та не надав їм належної правової оцінки.

Будь-яких пояснень з приводу невстановлення обставин, передбачених ст. 265-2 КпАП України, працівники поліції, які проводили тимчасове затримання транспортного засобу, в судовому засіданні не надали, а показання останніх щодо достатності фактичних даних, які були ними встановлені на місці правопорушення, а також твердження представника відповідачів з даного приводу, суд визнає безпідставними та неспроможними по своїй природі виходячи з наступного.

Так, після застосування виключного заходу - евакуації транспортного засобу «Hyundai santa fe», д.н.з. НОМЕР_1, відносно позивача ОСОБА_1 так і до цього часу працівниками поліції не було складено протокол про адміністративне правопорушення у сфері Порушення Правил дорожнього руху, а саме порушенням правил паркування транспортних засобів.

Дані обставини не були спростовані стороною відповідачів шляхом надання суду належних та допустимих доказів, що свідчить про протизаконність дій поліцейських у відповідності до внутрішніх нормативно - правових актів, які регулюють їх діяльність.

Відповідно дані дії працівників патрульної поліції є неузгодженими, оскільки застосовано виключний захід впливу поліцейськими, а підстава для його застосування у даному випадку складання протоколу про адміністративне правопорушення - не складено, що виключає, в свою чергу, наявність правопорушення взагалі в природі.

Дані висновки суду підтверджуються і правовим висновком ВАСУ по справі № К-39514/10 від 19.06.2013 року про те, що винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення може підтверджуватися виключно постановою суду чи іншого уповноваженого органу по справі про адміністративне правопорушення, що узгоджується із Главою 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Більше того, працівниками поліції не було вжито інших дій щодо встановлення особи правопорушника - водія, який залишив припаркований транспортний засіб у встановленому поліцейськими місці, не зважаючи на те, що його ім'я та контактний номер мобільного телефону був залишений самим ОСОБА_1.

Судом також встановлено, що для усунення даного правопорушення працівниками поліції також не було вжито будь-яких дій.

Так, останніми не було встановлено особу власника даного транспортного засобу, його контакті телефони, не повідомлено про необхідність усунення правопорушення, як власником транспортного засобу, так і водієм, контакті телефони якого були наявні у працівників поліції.

Прохання позивача щодо надання саме йому можливості усунути правопорушення, як особі яка є довіреною особою від власника на користування даним транспортним засобом та має посвідчення водія, працівниками поліції були проігноровані та відхилені, як незаконні.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 вказував, що через деякий час на місце події прибуло декілька екіпажів патрульної поліції, зокрема, сержант ОСОБА_10, якому позивач розповів про спірну ситуацію та запропонував повернути автомобіль без його евакуації. Проте, ОСОБА_10, оглянувши місце події, прийняв рішення здійснити евакуацію автомобіля, про що повідомив усіх присутніх та направився до водія евакуатора. Після цього, як зазначалось позивачем, він підійшов до евакуатора, закинув на його платформу свою барсетку із документами, мобільним телефоном та іншими цінними речами і намагався залізти на евакуатор для того, щоб забрати із автомобіля свої особисті речі та поставити його на сигналізацію. Саме в цей момент, працівники поліції схопили його з трьох сторін та почали викручувати йому руки за спину, відтіснивши від евакуатора, який на той момент стояв не рухаючись. Всупереч таких дій працівників поліції він фізичного опору не чинив, але ним було повідомлено патрульним поліцейським, що їх дії не відповідають закону та попрохав його відпустити, а також звернувся до ОСОБА_8 з проханням, щоб той здійснив відеозапис подій на свій мобільний телефон. У подальшому ОСОБА_1 був затриманий працівниками поліції шляхом застосування фізичного примусу, супроводжений у такий спосіб до автомобіля поліції, та був доставлений до відділення поліції по вул. Сковороди, 2б у м. Полтава, звідки в подальшому був госпіталізований до Першої міської клінічної лікарні м. Полтави, в зв'язку погіршенням стану здоров'я.

При цьому, позивачем в судовому засіданні наголошувалось на тому, що ніхто із працівників поліції йому не пред'являв законних вимог, які були б не виконані ним. При цьому, ОСОБА_1 вказувалось про те, що він не чинив фізичного опору працівникам патрульної поліції та не ображав їх честь та гідність, порушень громадського порядку не допускав та не вчиняв.

Вказані твердження сторони позивача були підтверджені в ході судового розгляду свідком ОСОБА_8, яким вказувалось про те, що під час евакуації транспортного засобу «Hyundai santa fe», д.н.з. НОМЕР_1, позивач ОСОБА_1 не вчиняв злісної непокори законним вимогам поліцейських щодо перешкоджання евакуації транспортного засобу, оскільки таких вимог до ОСОБА_1 з боку працівників поліції не заявлялось. Свідком було зазначено, що фізичну силу відносно ОСОБА_1 було застосовано працівниками поліції без попередження. При цьому, свідком вказувалось про те, що патрульний ОСОБА_10 фактично сам спровокував конфліктну ситуацію, оскільки безпосередньо ним приймалось рішення про продовження евакуації транспортного засобу після того, як прибув власник (уповноважена особа) ОСОБА_1. Свідком також вказувалось, що дійсно позивач хотів забрати цінні та особисті речі з автомобіля та поставити автомобіль на сигналізацію, про що останній повідомив ОСОБА_10, але поліцейські без будь - яких на те підстав застосували фізичну силу відносно ОСОБА_1, хоча останній будь-яких порушень громадського порядку не допускав. Свідком в своїх поясненнях наголошувалось на тому, що протокол про адміністративне за ст. 185 КУпАП було складено відносно ОСОБА_1 тільки наступного дня в приміщенні Управління патрульної поліції м. Полтави, куди останній прибув для того, що забрати автомобіль з майданчика тимчасового зберігання.

При цьому, в ході судового розгляду справи стороною відповідачів заперечувались дані фактичні та дійсні обставини справи шляхом зловживання правом доказування у процесі у вигляді перекручування фактів та тлумачення їх на свій розсуд, що є неприпустимим у інституті доказування, що суд сприймає критично.

Відповідно до ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).

Так, стороною відповідачів вказувалось про те, що під час очікування евакуатора до автомобіля марки «Hyundai santa fe», д.н.з. НОМЕР_1, вкотре підійшов ОСОБА_1, забрав з автомобіля речі та зник. Після прибуття на місце порушення автомобіля - евакуатора та завантаження на нього транспортного засобу марки «Hyundai santa fe», д.н.з. НОМЕР_1, ОСОБА_1 знову з'явився та в категоричній формі почав вимагати повернути автомобіль, посилаючись на довіреність про право керування даним транспортним засобом.

Працівниками поліції було роз'яснено ОСОБА_1, що відповідно до вимог Постанови КМУ від 17.12.2008 року № 1102 «Про затвердження Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках та стоянках», водій, власник (співвласник) тимчасово затриманого транспортного засобу, що перебуває на спеціальному майданчику чи стоянці, має право доступу до нього в присутності особи, відповідальної за зберігання такого транспортного засобу шляхом його доставки до місця постійної дислокації водієм, уповноваженою особою власника.

Повернення тимчасового затриманого транспортного засобу, який зберігається на спеціальному майданчику чи стоянці, здійснюється за письмовим зверненням його водія, власника (співвласника) за умови оплати ним витрат, пов'язаних з транспортуванням та зберіганням такого транспортного засобу, та пред'явлення відповідної постанови у справі про адміністративне правопорушення або протоколу про адміністративне правопорушення у разі їх складання.

З вказаних тверджень представника відповідачів вбачається, що працівниками поліції, до здійснення початку евакуації транспортного засобу, достеменно було відомо, що ОСОБА_1 являється довіреною особою власника даного автомобіля, але будь-яких дій для усунення правопорушення чи можливості його усунення безпосередньо ОСОБА_1 працівниками поліції вжито та вчинено не було з невідомих причин.

Таким чином, представником відповідачів в ході судового розгляду справи фактично було визнано бездіяльність патрульних щодо вжиття заходів по усуненню правопорушення з приводу незаконної парковки транспортного засобу.

Більше того, дані висновки суду підтверджуються і тією обставиною, що з моменту вказаних подій та по сьогоднішній день будь-яких процесуальних документів щодо незаконної парковки автомобіля «Hyundai santa fe», д.н.з. НОМЕР_1, працівниками поліції винесено не було, що вказує про відсутність правових підстав для здійснення працівниками поліції заходів щодо тимчасового затримання транспортного засобу шляхом його евакуації.

Позивача ОСОБА_1 також не було притягнуто до адміністративної відповідальності за вказане вище адміністративне правопорушення.

В обґрунтування тверджень стороною відповідачів також вказувалось про те, що ОСОБА_1 заперечувалось керування та водіння транспортним засобом марки «Hyundai santa fe», д.н.з. НОМЕР_1, коли працівниками було розпочато евакуацію автомобіля. Під час початку руху евакуатора ОСОБА_1 чинились перешкоди руху евакуатора, шляхом залазення на платформу евакуатора, чіпляння за троси евакуатора, намагаючись відчепити їх від затриманого транспортного засобу, хватання патрульних за форменний одяг. При спробі відсторонити ОСОБА_1 від евакуатора, останнім було вчинено злісну непокору працівникам поліції.

Так, свідок ОСОБА_4 - інспектор патрульної поліції в судовому засіданні вказав, що патрулювання ним здійснювалось з приводу дотримання водіями вимог Правил дорожнього руху в центрі міста Полтави разом з напарником ОСОБА_7. Так, близько 15 год. 00 хв. 20 травня 2016 року біля Аптеки на перехресті пров. Піонерський та вул. Європейська (Фрунзе) ним було помічено, як його напарник розмовляє із невідомим чоловіком. Підійшовши ближче ОСОБА_4 почув, що мову вони вели про транспортний засіб «Hyundai santa fe», д.н.з. НОМЕР_1, який було припарковано неподалік. В своїх поясненнях свідок вказував, що згодом з'ясувалось, що даний чоловік є адвокатом ОСОБА_1, яким було повідомлено, що паркування здійснив не він, автомобіль йому не належить, а останній поспішає в судове засідання та ним було залишено місце події, яке він покинув на іншому автомобілі.

В судовому засіданні, свідком стверджувалось, що рішення про евакуацію спірного транспортного засобу, було прийнято ним шляхом застосування виключного заходу - евакуації транспортного засобу за допомогою спеціальної техніки - евакуатора, оскільки на думку останнього даний транспортний засіб було припарковано з порушенням Правил дорожнього руху та, що створювало значні перешкоди для руху пішоходів. При цьому, свідком вказувалось про те, що коли транспортний засіб було погружено на евакуатор, підійшов чоловік, який представився адвокатом ОСОБА_8, ним було повідомлено, що повноважний володілець транспортного засобу направляється на місце евакуації та останній прохав жодних дій не вчиняти. Так, через декілька хвилин до місця евакуації прибув ОСОБА_1, який повідомив, що є представником власника автомобіля, як адвокат на підставі нотаріально посвідченої довіреності та посвідчення адвоката, які були надані ним для огляду, та на його запитання хто припаркував транспортний засіб, останній повідомив, що погоджується надати письмові пояснення, в яких вказав, що паркування транспортного засобу здійснив хлопець на ім'я ОСОБА_18 та вказав його номер телефону.

Свідком, на підтвердження тверджень наданих в ході судового розгляду сторони відповідачів, вказувалось про те, що оскільки позивач ОСОБА_1 заперечував законність, на думку свідка, евакуації автомобіля та вимагав її припинити, було прийнято рішення викликати на дане місце події старшого сержанта патрульної поліції ОСОБА_10, який прибув на місце події. У подальшому між ОСОБА_1 та ОСОБА_10 відбувся діалог, після якого останнім було надано команду водію евакуатора рухатися до майданчика тимчасового тримання транспортних засобів, що у м. Полтава по вул. Європейська, 164. В цей момент позивач ОСОБА_1, як зазначалось свідком в судовому засіданні, направився в сторону евакуатора та намагався на нього забратися, невідомо з якою метою. Проте, на думку свідка, позивач намагався таким чином, завадити евакуації, тому з огляду на вказані дії ОСОБА_1 ОСОБА_4 та інші поліцейські застосували відносно останнього фізичну силу, але не затримували його, а просто доставили до відділу поліції для складання адміністративних матеріалів, але свої дії не довели до кінця, оскільки ОСОБА_1 було госпіталізовано до лікарні.

При цьому, свідком ОСОБА_4 вказувалось про те, що ОСОБА_1 не було виконано законну вимогу ОСОБА_7 пред'явити документи, відійти з проїжджої частини та не заважати евакуації.

При цьому, аналогічні до показань, наданих ОСОБА_4, були надані в судовому засіданні і показання ОСОБА_7 про незаконність та протиправній дій позивача ОСОБА_1 з метою підтвердження надуманої та спотвореної позиції захисту сторони відповідачів.

Так, свідком ОСОБА_7 вказувалось про те, що під час патрулювання ним було помічено автомобіль марки «Hyundai santa fe», д.н.з. НОМЕР_1, який було припарковано із порушенням Правил дорожнього руху. Через деяких час він помітив, що до автомобіля підійшов чоловік, відчинив його та сів на сидіння водія і через кілька секунд вийшов з автомобіля та разом з документами направився у бік «Злато місто», що по вул. Європейська (Фрунзе). Свідок вказував, що він підійшов до чоловіка, який у подальшому виявився адвокатом ОСОБА_1, та запитав чи його це автомобіль та хто його припаркував у такий спосіб, а також запитав документи. На що, позивач ОСОБА_1 вказав, що автомобіль не його, та паркування даного транспортного засобу особисто він не здійснював, документи надавати не буде, оскільки поспішає в судове засідання на 15 год.. Далі позивач сів у інший автомобіль та залишив місце події.

Про дану подію свідок повідомив ОСОБА_4, який підійшов на місце події коли ОСОБА_1 вже почав залишати дане місце, на що ОСОБА_4 прийняв рішення опитати свідків про перешкоджання автомобілем їх руху, а в подальшому було викликано евакуатор.

При цьому, свідком ОСОБА_7 вказувалось, що під час евакуації автомобіля прибув адвокат ОСОБА_8 та ОСОБА_1, який повідомив, що також являється адвокатом згідно посвідчення і представляє інтереси власника автомобіля на підставі довіреності, надавши при цьому ОСОБА_4 документи для огляду. Оскільки, позивач ОСОБА_1 одразу після прибуття стояв поруч з кабіною евакуатора та на проїжджій частині, ОСОБА_7 попросив його відійти в бік. Свідок в судовому засідання вказував, що ОСОБА_1 громадський порядок не порушував, образ в бік поліцейських не висловлював, але останнім заперечувалась законність евакуації транспортного засобу та він вимагав повернення транспортного засобу безоплатно без доставлення на майданчик тимчасового зберігання. У подальшому на місце пригоди прибув ОСОБА_10, який прийняв рішення продовжити евакуацію автомобіля та доставити його на майданчик тимчасового зберігання. У цей момент свідок відійшов до патрульного автомобіля і повернувся вже коли ОСОБА_1 стояв біля евакуатора, а його тримали працівники патрульної поліції за руки. Зі слів ОСОБА_7 він допоміг доставити ОСОБА_1 до патрульного автомобіля та привезти до відділення поліції, з якого останній був госпіталізований, тому протокол про адміністративне правопорушення за ст. 185 КпАП України був складений лише наступного дня ОСОБА_4.

Свідком ОСОБА_7 було зазначено, що на його думку ОСОБА_1 не виконав його законні вимоги пред'явити документи, відійти з дороги та не заважати евакуації транспортного засобу.

В свою чергу, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 вказував, що він прибув за викликом на місце конфліктної ситуації між його підлеглими та ОСОБА_1. Прибувши на місце події, ним було встановлено, що на евакуаторі знаходиться автомобіль «Hyundai santa fe», д.н.з. НОМЕР_1, а поряд з цим автомобілем знаходились працівники патрульної поліції та інші особи, зокрема ОСОБА_1, який заперечував законність евакуації та вимагав припинення евакуації транспортного засобу та повернення йому транспортного засобу. Свідком зазначалось, що ОСОБА_1 було роз'яснено, що автомобіль може бути повернуто йому виключно у разі складання відносно нього постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил паркування. Проте, останній відмовився визнавати себе винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, тому ним і було прийнято рішення про доставлення автомобіля на майданчик тимчасового зберігання, після чого він направився до кабіни водія, якому дав команду рухатися на майданчик.

Свідком вказувалось про те, що в цей час позивач ОСОБА_1 направився до евакуатора та намагався на нього забратись і для того, щоб унеможливити отримання травм та ушкоджень ОСОБА_1 працівниками патрульної поліції було утримано ОСОБА_1 за обидві руки. В подальшому останнього посадили до патрульного автомобіля та доставили до відділення поліції з метою оформлення адміністративних матеріалів.

Так, на думку свідка ОСОБА_10, позивачем ОСОБА_1 вчинено було дії, які характеризуються, як злісна непокора працівникам поліції щодо перешкоджання евакуації транспортного засобу, тому протокол про адміністративне правопорушення за ст. 185 КУпАП складено на його думку законно, а працівники поліції діяли у відповідності до положень діючого законодавства.

При цьому, свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні вказував, що з початку конфліктної ситуації присутній не був, а прибув на місце події коли автомобіль був поміщений на евакуатор, та вказував, що позивач ОСОБА_1 перешкоджав евакуації автомобіля, при цьому працівники поліції звертались до останнього з проханням не перешкоджати евакуації, але останній на їх прохання не звертав уваги, чим вчинив злісну непокору працівникам поліції.

Суд критично сприймає вказані показання свідків працівників поліції, та твердження представника відповідачів оскільки вони є суперечливими по своїй природі, не узгоджуються між собою та суперечать зібраним у справі доказам з урахуванням наступного.

Як вбачається з наданого позивачем відеоматеріалу, остаточне рішення щодо продовження евакуації тимчасового затриманого транспортного засобу було прийнято старшим сержантом ОСОБА_10 в зв'язку з відмовою ОСОБА_1 визнати саме свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення щодо здійснення незаконної парковки затриманого автомобіля.

Крім того, відеоматеріали, надані як стороною позивача так і стороною відповідача, не містять фактичних даних про те, що старшим сержантом ОСОБА_10, як старшим патрульних екіпажів, які виїхали на місце події, були вчинені дії на усунення правопорушення безпосередньо ОСОБА_1, оскільки останнім така вимога була заявлена, або іншими уповноваженими на це особами.

В даних матеріалах відсутні також відомості щодо обгрутованості відмови наданої ОСОБА_10 на усунення ОСОБА_1 правопорушення щодо незаконної парковки транспортного засобу.

Обгрунтування ОСОБА_10 відмови у наданні можливості ОСОБА_1 усунути правопорушення самостійно тією обставиною, що ОСОБА_1 не являється водієм, який здійснив незаконну припарковку транспортного засобу, не ґрунтуються на вимогах закону з зазначених вище обставин.

Приймаючи рішення про продовження евакуації транспортного засобу працівниками поліції не було надано можливості уповноваженій особі власника автомобіля перевірити наявність особистих речей в його салоні та на предмет його зачинення на сигналізацію.

Показання в судовому засіданні свідка ОСОБА_10, що він не приймав рішення щодо евакуації спростовується даними відеоматеріалів, наданих сторонами, з яких вбачається, що, прибувши на місце події, саме даний свідок надавав розпорядження працівникам поліції інших екіпажів, вів себе саме як керівник, який з'явився на місце конфлікту, саме для його вирішення, в тому числі і конфліктної ситуації з приводу евакуації транспортного засобу.

ОСОБА_10 так і не зміг пояснити суду, чому без встановлення особи правопорушника щодо здійснення незаконної парковки транспортного засобу та не встановлення наявності обставини суттєвого перешкоджання дорожньому руху автомобілем «Hyundai santa fe», д.н.з. НОМЕР_1, по провулку Піонерському у м. Полтаві, де встановлено односторонній дорожній рух, ним було прийнято рішення про застосування виключного заходу, застосування якого передбачає наявність безумовних та обов'язкових обставин, визначених законом.

Таким чином, рішення прийняте ОСОБА_10 про продовження евакуації транспортного засобу було прийняте поспішно та в порушення вимог матеріального закону.

Дані висновки підтверджуються і матеріалами справи, а саме листом від 27.07.2016 року № 4280/41/01-16, Управління патрульної поліції у м. Полтаві Департаменту патрульної поліції України, в якому вказано, що 20.05.2016 року працівниками патрульної поліції протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не складався. Постанова у справі про адміністративне правопорушення за порушення правил паркування відносно ОСОБА_1 працівниками поліції не складалось.

Таким чином, факт тимчасового затримання 20 травня 2016 року працівниками поліції транспортного засобу автомобіля «Hyundai santa fe», д.н.з. НОМЕР_1, достовірно встановлений судом і не оспорюється жодною із сторін у даній справі.

Всупереч цьому, будь-якого відповідного процесуального документа щодо затримання транспортного засобу, оскільки протокол про адміністративне правопорушення про незаконну паркову поліцейськими взагалі не складався, чи застережень про проведення таких дій в будь-якому іншому процесуальному документі на підтвердження даної дії працівниками поліції не складалося і не зазначалося про їх наявність в ході всього судового розгляду даної справи, власника чи інших уповноважених осіб про її проведення останніми також не повідомлялося, що вказує про незаконність даної процесуальної дії, проведеної патрульними поліцейськими.

Більше того, диспозицією ст. 265-2 КпАП України передбачено, що про тимчасове затримання транспортного засобу, працівником уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

В порушення вказаних вимог закону застережень вказаного змісту в будь-яких процесуальних документах, складених працівниками поліції в ході даної події, складено чи зазначено не було, що в свою чергу позбавляє особу права на оскарження дій чи рішень працівників поліції, котрі повинні прийматися у формі процесуальних документів, визначених законом та вкотре свідчать про вчинення даних дій в порушення способу передбаченого Конституцією та законами України.

Також судом встановлено, що відносно ОСОБА_1 20.05.2016 року, працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення за ознаками ст. 185 КУпАп (злісна непокора законній вимозі поліцейського), котрий направлений був до Октябрського районного суду м. Полтави для розгляду ( а.с.32).

З огляду на зазначені вище обставини та приймаючи до уваги суперечливість показань свідків та тверджень представника відповідачів між собою, суд приходить до висновку, що обставини вказані останніми, а саме вчинення ОСОБА_1 дій, які інкримінувались йому, як злісна непокора працівникам поліції і слугували підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 185 КУпАП, а в подальшому для його затримання суд визнає такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та по своїй природі є надуманими та юридично невмотивованими, враховуючи наступне

Законодавцем визначено, що злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участі в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок у відповідності до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 червня 1992 року №8 «Про застосування судами законодавство, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів.

Диспозицією ст. 185 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням визначається злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.

Так, постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 19 серпня 2016 року надано правову оцінку протоколу про адміністративне правопорушення АА 257201 від 21 травня 2016 року, складеного відносно ОСОБА_1 за ст. 185 КУпАП та діям притягуємого ОСОБА_1, які мали місце 20 травня 2016 року. Даною постановою провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 185 КУпАП - закрито на підставі ч.1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (а.с.135-142).

Дана постанова суду є такою, що набрала законної сили у встановленому законом порядку.

Вищевказаним рішенням суду встановлено протиправність дій патрульних поліцейських при складанні протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 185 КУпАП відносно ОСОБА_1, та при цьому, встановлено ряд грубих процесуальних порушень, допущених патрульним поліцейським ОСОБА_4, під час його складення та оформлення ним матеріалів про адміністративне правопорушення, які стороною відповідача в ході судового розгляду справи не були спростовані у будь-який законний спосіб доказування.

Частиною 1 статті 72 КАС України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому, в ході судового розгляду даної справи в рамках адміністративного судочинства стороною відповідачів та свідками, які являються працівниками поліції, неодноразово висловлювалась позиція стосовно незаконності постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 19 серпня 2016 року з підстав невідповідності обставин, викладених в ній, та хибній оцінці судом дій ОСОБА_1, що призвело до безкарнності правопорушника ОСОБА_1.

Більше того, незважаючи на встановлену судовим рішенням обставину відсутності в діях ОСОБА_1 проступку, стороною відповідачів всупереч цьому вкотре вказувалось на правомірність та законність дій працівників поліції, з приводу складання протоколу за ст.. 185 КУпАП відносно позивача, в рамках і даного адміністративного позову ОСОБА_1.

Так, зважаючи на встановлені в ході судового розгляду обставини справи та приймаючи до уваги докази і факти зібрані в постанові Октябрського районного суду м. Полтави, що в сукупності вказує про відсутність законних правових підстав для застосування фізичної сили до ОСОБА_1 та як наслідок його адміністративне затримання для складення протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП, яке, в зв'язку з цим, суд також визнає незаконним за наступних обставин.

Згідно посадової інструкції поліцейського патрульного, затвердженої Наказом Департаменту патрульної поліції від 05.01.2016 року № 4/1, а саме пп.6 п. 3.1 визначено, що до обов'язків поліцейського патрульної поліції відноситься поважати і дотримуватись прав та свобод людини і громадянина, обмежувати їх лише в спосіб та у випадках, що встановлені законом ( а.с.101-105).

В судовому засіданні позивачем ОСОБА_1 вказувалось про те, що працівниками поліції було допущено протизаконний факт його адміністративного затримання, в статусі адвоката, 20 травня 2016 року в період часу з 16 год. 45 хв. до 21 год. 30 хв., не маючи для того будь-яких законних підстав та діючи всупереч вимогам чинного законодавства та нормативно правових актів.

Факт адміністративного затримання ОСОБА_1 20.05.2016 року працівниками поліції був достовірно встановлений в ході розгляду даної справи та підтверджений її матеріалами в їх сукупності.

Адміністративне затримання - полягає у примусовому тимчасовому обмеженні свободи пересування правопорушника і застосовується з метою:

1) припинення адміністративних правопорушень, коли інші заходи впливу виявились неефективними;

2) встановлення особи;

3) складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості його складання на місці вчинення правопорушення;

4) забезпечення своєчасного і правильного розгляду справи та виконання постанов у справах про адміністративні правопорушення.

Вказані підстави адміністративного затримання, що визначені законодавством, є вичерпні і додатковому тлумаченню не підлягають.

Так, з наданих позивачем та оглянутих в судовому засіданні відеоматеріалів чітко вбачається, що під час затримання ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КпАП України, до останнього безпідставно була застосована фізична сила, так як будь - якого опору працівникам поліції останній не чинив.

Більше того будь-яких фактичних данних про те, що працівниками поліції на адресу ОСОБА_1. до застосування до останнього заходів примусу, були висловлені чіткі, наполегливі, неодноразово повторені законні вимоги чи розпорядження, відеоматеріали, надані як стороною відповідача так і позивача, взагалі не містять, що вказує про надуманість тверджень представника відповідачів та неправдивість свідчень свідків - працівників поліції, допитаних судом, наданих в ході розгляду даної справи.

Поряд з цим, судом встановлено в ході супроводження позивача до службового автомобіля через проїздну частину по вул. Європейська ( Фрунзе) у м. Полтаві та до поміщення останнього до його салону - ОСОБА_1 був обмежений та позбавлений особистої свободи, про що свідчить те, що він утримувався і конвоювався двома працівниками поліції, які із застосуванням сили завели його руки за спину, тулуб останнього нахилили перпендикулярно до землі, а голову пригнули до землі. У такий спосіб останнього працівники поліції підвели до службового автомобіля та притиснули лицьовою стороною до кузова автомобіля, при цьому руки останнього працівники поліції постійно продовжували силою утримувати за спиною затриманого. До салону поліцейського автомобіля він також був поміщений із застосуванням сили шляхом утримання та нахилення голови останнього одним із працівників поліції, котрий його і конвоював до даного автомобіля. Доставлений до відділу поліції в службовому авто ОСОБА_1 був також у супроводі працівників поліції, які знаходилися по обидва боки від нього, як затриманий.

Всі зазначені дії працівників поліції вказують на позбавлення ними особистої свободи останнього, оскільки ОСОБА_1 був позбавлений можливості робити свої вчинки вільно, з власної волі, вільно пересуватися та вчиняти дії на свій власний розсуд.

Більше того, в оглянутих відеоматеріалах відсутні будь-які висловлені працівниками поліції пропозиції ОСОБА_1 щодо вчинення їх розпоряджень самостійно затриманим, що також вказує саме на факт адміністративного затримання ОСОБА_1 20.05.2016 року.. а не доставлення правопорушника до відділу поліції для складання адмінматеріалу.

Дані висновки суду підтверджуються і даними відеоматеріалів, наданими стороною позивача, з яких вбачається, що перед поміщенням ОСОБА_1 до салону службового автомобіля ОСОБА_10, як старшим екіпажів, які знаходилися на місці події було надано розпорядження підлеглим доставити останнього до відділу поліції для складання протоколу про його затримання та за ст. 185 КпАП України.

Свідчення ОСОБА_10 про те, що він не давав підлеглим такої вказівки суд не приймає до уваги, оскільки вони спростовуються належними та допустимими доказами зібраними по справі.

Більше того, дії ОСОБА_10 на місці події та надання ним розпоряджень щодо складання підлеглими патрульними одразу двох протоколів як про адміністративне затримання останнього так і за ст. 185 КУпАП узгоджується з вимогами законодавства, оскільки такий вид забезпечення провадження у адміністративній справі як адміністративне затримання може застосовуватися Національною поліцією лише у виключних випадках у відповідності до ст. 262 КпАП України, в тому числі при вчиненні злісної непокори законному розпорядженню чи вимозі поліцейського, що і було в подальшому вчинено останніми з метою виправдання незаконних дій вчинених останніми відносно ОСОБА_1 та надання їм фіктивної юридичної форми.

Таким чином, дії ОСОБА_10 на місці події мали послідовний та узгоджений характер для досягнення поставленого підлеглим завдання про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 185, що супроводжувалось адміністративним затриманням останнього, і доставленням його до відділу поліції для складання відповідних протоколів.

Як безпосередньо свідок ОСОБА_10 так і представник відповідачів не оскаржували в ході судового розгляду даної справи допустимість та не вказували про фальшивість відеозапису подій, здійсненого стороною позивача, та його відповідності реальним подіям, що відбувалися 20.05.2016 року, що в свою чергу вказує про належність та допустимість вищевказаного доказу, наданого стороною позивача.

Більше того, відомості, котрі збережені і знаходяться на вказаному відео, знаходять своє відображення і на відео з боді-камери працівників поліції, а саме ОСОБА_10.

Але чому на відео з боді-камер останнього відсутній епізод надання останнім вищевказаного розпорядження про складення протоколів про затримання ОСОБА_1 та за ст. 185 КпАП України відносно нього ж, не було пояснено суду як самим ОСОБА_10 так і представником відповідачів.

Перевірити відповідність копій запису з боді -камер працівників, поліції наданих суду представником відповідачів, його оригіналу, що знаходиться на сервері УПП, суду не представилось можливим, в зв'язку із знищенням оригіналів записів на вказаному сервері, термін зберігання яких становить 1 місяць ( в подальшому термін зберігання був продовжений до 3-х місяців).

Не зважаючи на наявність судового спору щодо оскарження ОСОБА_1 правомірності дій та рішень працівників поліції в різних судах м. Полтави, керівництвом та відповідними посадовими особами Управління патрульної поліції в м. Полтаві не було вжито будь-яких заходів щодо збереження даної інформації на сервері або ж, в разі неможливості її збереження, належної архівної копії записів з боді-камер усіх працівників поліції за 20.05.2016 року, що також вказує на недобросовісність та нерозсудливість дій працівників поліції з даного приводу.

Щодо наявності факту адміністративного затримання ОСОБА_1 20.05.2016 року вказували в судовому засіданні і свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_13, котрі пояснили, що без будь-яких роз'яснень прав та в чому обвинувачується особа, ОСОБА_1 шляхом конвоювання із застосуванням сили було доставлено до відділу поліції.

Поряд з цим, працівниками поліції так і не було вказано суду, за яких саме несприятливих умов не було складено адміністративний протокол за ст. 185 КпАП України безпосередньо на місці вчинення правопорушення.

Пояснення сторони відповідачів та показання свідків з даного приводу про наявність кількісної переваги, а саме осіб зі сторони позивача, та наявність конфліктної ситуації на місці події, сприймаються судом критично, так як вони суперечать встановленим судом обставинам і не можуть вважатися, як такі, що унеможливлювали проведення даних дій працівниками поліції з урахуванням кількості екіпажів, які прибули на місце, кількісний склад яких становив близько 10 осіб поліцейських.

При цьому, суд визнає дії щодо затримання ОСОБА_1 також і упередженими та такими, що вчинені з порушенням принципу пропорційності, оскільки будь-яких пояснень від осіб очевидців, котрі супроводжували ОСОБА_1 до, під час та після затримання останнього відібрано не було.

Будь-яких пояснень від інших очевидців щодо грубого невиконання останнім законних вимог працівників поліції також відібрано не було, хоча кількість очевидців та кількість працівників поліції для проведення даних опитувань була достатньою та співмірною для забезпечення таких дій з боку поліцейських.

Більше того, всі ці події були досить тривалими у часі, що також надавало можливість працівникам поліції зібрати достатню кількість матеріалів на підтвердження правомірності своїх дій, але цього зроблено не було з невідомих суду причин.

Чому не були відібрані пояснення від очевидців вказаних подій - ні свідки, допитані в судовому засіданні, а ні представник відповідачів так пояснити суду і не змогли.

Так, у результаті затримання обмежується право індивіда на свободу, що вказано у Зводі принципів захисту всіх осіб, які піддаються затриманню або ув'язненню у будь-якій формі, затвердженому Резолюцією 43/173 Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1988 року., за яким слово «затримана особа» означає будь-яку особу, позбавлену особистої свободи не в результаті засудження за вчинення правопорушення.

Підстави для висновку, що адміністративне затримання відбувається не тільки за результатами складення протоколу про адміністративне затримання, а може мати місце внаслідок настання моменту позбавлення працівниками поліції громадянина закріпленого нормами ст. 29 Конституції України права особи робити вчинки вільно.

Статтею 29 Конституції України гарантовано,що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку встановлених законом.

Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника. Кожний заарештований має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.

Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.

Так, згідно статті 7 КУпАП визначено, що ніхто не можу бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, прокурорським наглядом, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 260 КУпАП визначено, що у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано ніші заходи впливу, встановлення особи, складання протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складання його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускається адміністративне затримання особи.

При цьому, положенням ст. 261 КупАП визначено, що про адміністративне затримання складається протокол, в якому зазначаються: дата та місце його складання, посада, прізвище, ім'я по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затримала. У разі відмовлення затриманого від підписання протоколу в ньому робиться запис про це. При складанні протоколу особі роз'яснюються її права, передбачені ст. 268 КУпАП.

Про місце перебування особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, негайно повідомляються її родичі, а на прохання також власник відповідного, підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.

Відповідно до ст. 263 КУпАП адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може тривати не більше, як три години. У виняткових випадках у зв'язку з особливою потребою законами України може бути встановлено інші строки адміністративного затримання.

При цьому, пунктом 12 ч.1 ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатське самоврядування» встановлено, що орган або посадові особи, які затримали адвоката або застосували до нього запобіжний захід, зобов'язані негайно повідомити про це відповідну раду адвокатів регіону.

Таким чином, враховуючи вищевказані факти та встановлені судом обставини справи вбачається здійснення 20.05.2016 року працівниками поліції незаконного затримання громадянина ОСОБА_1 та без складання відповідного протоколу про затримання, щдо є неприпустимим.

Так, з огляду на вказані вище норми чинного законодавства, законодавцем визначено чіткий порядок підстав для затримання особи та порядок дій посадових осіб при затриманні та за результатами затримання особи.

Судом беззаперечно встановлено та підтверджується доказами, зібраними судом в ході судового розгляду справи, що при затриманні ОСОБА_1 останньому не були роз'ясненні його процесуальні права та при цьому не було повідомлено родичів останнього та Раду адвокатів у Полтавській області, хоча позивачем одразу повідомлялось поліцейських про його статус.

Згідно відповіді від 10.08.2016 року № 101/2-16, наданої Головою Ради адвокатів Полтавської області Скукіс В.Ф. вказано, що ОСОБА_1 здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_2, виданого КДКА Полтавської області, 15.06.2012 року і станом на 10.08.2016 року відомості стосовно нього внесено до Єдиного реєстру адвокатів України.

Дані обставини підтверджуються і доказами наданими позивачем, з яких вбачається, що ОСОБА_1 на даний час є адвокатом і має право на здійснення адвокатської діяльності.

Жодної інформації від правоохоронних органів Полтавської області стосовно затримання адвоката ОСОБА_1, в тому числі 20 травня 2016 року, до органів адвокатського самоврядування Полтавської області не надходило ( а.с.107).

Дані обставини були підтверджені свідками сторони позивача та в свою чергу не були спростовані стороною відповідача. При цьому, допитані в судовому засіданні в якості свідків патрульні поліцейські, якими проводилось затримання позивача ОСОБА_1, так суду і не пояснили, чому ними не було дотримано дані вимоги закону в частині роз'яснення підстави затримання ОСОБА_1 і не повідомлення про це родичів останнього та Раду адвокатів у Полтавській області.

Більше того, стороною відповідачів так і не було суду вказано на наявність та доведено законність підстави для затримання позивача ОСОБА_1 - адвоката, так як не було зазначено і підстав, які б унеможливлювали складання поліцейськими протоколу про адміністративне затримання та адміністративне правопорушення на місці події.

Таким чином, вказані дії працівників поліції в частині затримання ОСОБА_1 з 16 год. 45 хв. до моменту знаходження в лікарні 21 год. 30 хв. є такими, що суперечать вимогам чинного законодавства та внутрішнім нормативно - правовим актам, з огляду на що суд визнає неспроможними твердження в ході судового розгляду справи сторони відповідачів про дотримання вимог чинного законодавства працівниками поліції, зокрема як в даній частині, так і в цілому в ході події, яка мала місце 20 травня 2016 року з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 30 ЗУ «Про Національну поліцію», визначено, що поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи, визначені цим Законом.

Статтею 31 ЗУ «Про національну поліцію», передбачено, що поліція може застосувати такі превентивні заходи, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функцію фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 даного закону визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменному одязі, службових транспортних засобів, монтувати / розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отримувану із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться у чужому володінні, з метою:

1)попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;

2)забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Посадовою інструкцією поліцейського патрульної поліції, затвердженого Наказом Департаменту патрульної поліції України від 05.01.2016 року № 4/1, визначено, що поліцейський має право використовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото і кіно зйомки, відеозапису, засобів фото і кінозйомки, відеозапису для виявлення і фіксації правопорушень, зокрема нагрудні відеокамери.

Так, пунктом 3.3 Наказу Департаменту патрульної поліції від 03.02.2016 року « Про затвердження Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів до них», нагрудна камера активується та знаходиться в режимі відео зйомки при будь-якому контакті з особами, в т.ч. у випадках, коли усвідомлення особою факту відео фіксації її поведінки може сприяти вирішенню конфліктної ситуації.

В судовому засіданні представником відповідачів вказувалось про те, що в даному випадку боді-камери поліцейських було активовано в порядку до вимог наказу - під час спілкування з порушником та дані відеозаписи свідчать на думку сторони відповідачів про протиправність дій ОСОБА_1.

Так, з оглянутого в судовому засіданні відеоматеріалу, наданого стороною відповідачів, вбачається лише фіксація місця розташування даного транспортного засобу, але дане відео не містить жодного змістового навантаження на предмет доказування порушення ОСОБА_1 правил паркування транспортного засобу, протизаконної поведінки з боку ОСОБА_1, яка виражалась, як зазначалось в судовому засіданні стороною відповідачів, безпосередньо представником Каліновською О.Г., у перешкоджанні ОСОБА_1 руху евакуатора, залазенні на платформу евакуатора, намагання відчепити троси евакуатора від транспортного засобу, хватання патрульного за форменний одяг.

Таким чином, встановлені вище обставини свідчать про відсутність у працівників патрульної поліції об'єктивних та дійсних підстав для вчинення дій відносно ОСОБА_1, які мали місце 20 травня 2016 року, у вигляді його адміністративного затримання та подальшого його доставлення до відділу поліції для складення протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 185 КУпАП.

Більше того, такі дії працівників патрульної поліції призвели до незаконного позбавлення ОСОБА_1 гарантованого Конституцією України права на свободу.

Поряд з цим, стороною відповідачів, заперечувався факт проведення відео фіксації позивача ОСОБА_1 з моменту затримання та до моменту переведення на стаціонарне лікування, що мало місце 20 травня 2016 року. На підтвердження даних тверджень Каліновською О.Г. вказувалось про те, що оригінали відеоматеріалів за 20.05.2016 року з боді-камер поліцейських ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_12 та ОСОБА_16 не можливо оглянути в судовому засіданні, в зв'язку з закінченням строку їх зберігання. Натомість твердження сторони позивача ОСОБА_1 про проведення постійної відекофіксації його з моменту затримання до переведення на стаціонарне лікування вважає безпідставними та такими, що не відповідають дійсності та надані позивачем диски з записом про проведення відеофіксації працівниками міліції, які були оглянуті в судовому засіданні, вважає неспроможними, оскільки відеофіксація в лікарні, на її думку не проводилась, і що, в свою чергу, на думку останньої було підтверджено в судовому засіданні свідками, а саме патрульними поліцейськими.

Так, судом встановлено, що інспекторам патрульної поліції ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_12 та ОСОБА_17 були видані 20 травня 2016 року нагрудні відеореєстратори у справному стані, даний факт не заперечувався і стороною відповідача у даній справі.

Інспекторами патрульної поліції було отримано відеореєстратори персональні мобільні моделі DMTI, що підтверджується відомостями про видачу технічних засобів (а.с.218-219). Відеореєстратор персональний мобільний модем DMTI має режими роботи в залежності від програмного забезпечення ( прошивки).

При цьому, стороною відповідачів на виконання вимог ухвали суду від 04 листопада 2016 року про витребування доказів вказувалось про те, що облік інформації про прошивку відеокамер не ведеться.

Також, на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів представником відповідачів вказувалось про те, що інформація про об'єм відеоінформації, вилученої з нагрудних відео реєстраторів інспекторів патрульної поліції за 20.05.2016 року, а також інформація про часові проміжки відеоматеріалів, в УПП відсутня в зв'язку з закінченням строку її зберігання на сервері УПП.

У зв'язку з закінчення терміну зберігання відеоматеріалів адміністративних правопорушень, сторона відповідача не мала можливості надати з відео архіву оригінали чи копії будь-яких відеоматеріалів за 20.05.2016 року, в зв'язку з закінченням терміну зберігання на сервері УПП.

В обґрунтування даних тверджень представником відповідачів Каліновською О.Г. вказувалось про те, що у відповідності до п. 7 розділу ХІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 року за № 1395, матеріали про порушення правил дорожнього руху, зафіксовані за допомогою фото, відеозапису чи кінозйомки, зберігаються підрозділі в електронному вигляді протягом трьох місяців з дати фіксації правопорушення.

Відповідно до вимог Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої Наказом ДПП України від 03.02.2016 р. №100, відеозаписи з нагрудних відеокамер зберігаються на сервері УПП у м. Полтаві ДПП, доступ до якого мають працівники відділу зв'язку та телекомунікацій УПП.

Видача та приймання відео реєстраторів в УПП станом на 20.05.2016 року відповідно до вимог Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої Наказом ДПП від 03.02.2016 року № 100 (розділ ІІ).

Таким чином, стороною відповідачів так і не було спростовано шляхом надання належних та допустимих доказів того, що патрульними поліцейськими за допомогою відеотехніки, яка була видана їм, проводилась відео фіксація ОСОБА_1 з моменту затримання 16 год. 45 хв. до 21 год. 30 хв. без будь-яких на те підстав, чим було порушено права ОСОБА_1.

При цьому, суд сприймає критично твердження сторони відповідачів про те, що будь-які відеозаписи вказаних подій не збереглися, в зв'язку з закінченням визначеного трьохмісячного терміну їх зберігання на сервері УПП. В свою чергу, представником відповідачів Каліновською О.Г., в ході судового розгляду були надані суду відеозаписи початку подій, які мали місце 20 травня 2016 року, де на думку їх сторони зафіксовано факт порушення ОСОБА_1 правил паркування. Встановити об'єм інформації наявний на боді-камері кожного із зазначених судом поліцейських так суд і не представилось можливим, оскільки при здійсненні копіювання даної відеоінформації згідно рапорту співробітника юридичного відділу УПП, об'єм наявної на сервері УПП та наданої на вимогу рапорт інформації не зазначався взагалі, а на сервері УПП та наданої на вимогу вирішення питання. В свою чергу вирішення питанння про відношення обсягу відеоінформації, яка знаходилася на сервері і була отримана з боді-камер вказаних патрульни з АТ відділу, саме до даних подій та надання відеокамер яких саме працівників поліції та за який саме проміжок часу, визначалося та приймалося саме на розсуд Калиновської О.Г., яка і була ініціатором даного запиту-рапорту, що вказує про зацікавленість останньої у наданні суду неповної та неточної інформації, оскільки є зацікавленою особою у вирішенні даної справи. Будь-яких доказів на підтвердження повноти наданих відео - матеріалів та їх відповідність оригіналам, які зберігалися на сервері УПП, стороною відповідача суду надано так і не було.

Обгрунтованих пояснень щодо невідповідності тривалості відеозапису одних і тих самих подій, але різними учасниками цих подій (епізодів) представником та свідками - поліцейськими суду так надано і не було.

В зв'язку з чим, дані обставини розцінюється судом, як умисне приховування фактів порушення з боку працівників патрульної поліції конституційних прав і свобод ОСОБА_1.

Так, в результаті протиправних дій патрульних поліцейських ОСОБА_1 було завдано значних переживань, внаслідок чого останній був доставлений до 1-ї міської клінічної лікарні.

Так, судом встановлено, що 20.05.2016 року ОСОБА_1, 1986 року народження, був доставлений до приймального відділення 1-ї МКЛ з діагнозом: Гостра ЗЧМТ. Струс головного мозку. В приймальному відділенні хворий був оглянутий сумісно черговими лікарями: терапевтом, неврологом, травматологом, хірургом. Зі слів лікаря швидкої допомоги хворий був побитий співробітниками поліції. Обстеження:КТ - головного мозку, даних за ЧМТ немає. Встановлений діагноз хворому ВСД за змішаним типом з симпато - адреналовим пароксизмом, що підтверджується відповіддю від 20.10.2016 року № 3207, Головного лікаря І-ї міської клінічної лікарні ( а.с.192).

Як зазначив позивач, протягом всього часу його перебування в медичному закладі його супроводжували та були постійно присутні поруч працівники поліції, в тому числі і під час надання йому безпосередньої медичної допомоги; Його стан здоров'я фіксувався ними на відеореєстратори, що є порушенням його конституційних прав.

При цьому, виключно працівники поліції його доставляли до різних кабінетів та інших медичних установ, що знаходяться на території лікарні, з метою проведення відповідних медичних обстежень, а також ними у невідомий йому спосіб було здійснено оплату за проведення обстеження головного мозку МРТ, котре є платним для всіх пацієнтів, що вкотре вказує про упереджене ставлення працівників поліції до нього, продовження у такий спосіб його затримання і обмеження його свободи та здійснення тиску на медичних працівників для надання висновків на їх користь та на підтвердження правомірності дій останніх, порушення йоого прав і свобод шляхом здійснення незаконної та безпідставної відеофіксації його стану здоров'я в медичному закладі та під час огляду лікарями та медичних заходів.

Здійснення працівниками поліції відео фіксації подій, що відбувалися у медичному закладі було підтверджено і свідком ОСОБА_8, який також вказав про постійне перебування поряд з ОСОБА_1 працівників поліції, котрі не давали можливості останньому спілкуватися віч-на-віч з лікарями та бути самому з медичним персоналом під час надання йому медичної допомоги.

Крім того, на дійсність даних тверджень вказує і та обставина, що першочергово представником відповідачів був наданий відеозапис лише конфліктної ситуації щодо - евакуації транспортного засобу, згодом був наданий ще один відеозапис щодо доставвки ОСОБА_1 до відідлу поліції, але інші будь-які відеозаписи, котрі були записані на боді-камери вказаних патрульних з 17 год. і до 21 год. 20.05.2016 роеку так надані і не були, на спростування вимог позивача щодо здійснення незаконної відеофіксації в медичній установі, які заявлені були першочергово позивачем і не здійснювались в продовж всьоого розгляду справи.

Більше того, представником відповідачів не було пояснено суду чому, перебуваючи на службі на території І-ї міської клінічної лікарні поліцейські в кількості 10 чоловік протягом тривалоого проміжку часу з 17 год. до 21 год. не здійснювали відеофіксацію взагалі.

Твердження представника відповідачів та показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_16, ОСОБА_12, ОСОБА_4, ОСОБА_7, що їх перебування в медичному закладі було зумовлено станом здоров'я ОСОБА_1 та наявністю його скарги щодо застосування недозволених методів працівниками поліції під час його затримання, судом не приймаються до уваги, оскільки зазначені останніми підстави постійної присутності працівників поліції в ході отримання ОСОБА_1 медичної допомоги не вказують на обґрунтовану доцільність такої їх присутності. А поряд з цим, суд визнає дані обставини такими, що є похідними і продовжуваними до здійснення поліцейськими адміністративного затримання останнього та життя всіх заходів, пов'язаних із його затриманням, в приміщені медичної установи з метою в подальшому складання адміністративного протоколу за ст. 185 КУпАП.

Будь-яку іншу обґрунтовану доцільність підстав перебування працівників поліції в кількості близько 10 осіб в медичному закладі протягом тривалого часу із ввімкненими боді-камерами в режимі відеозапису, як працівники патрульної поліції, так і представник відповідачів суду так пояснити і не змогли.

Таким чином, дії працівників поліції щодо незаконного затримання ОСОБА_1 впродовж з 16 год. 45 хв. до 21 год. 30 хв. 20.05.2016 року мали послідовний та узгоджений характер і були спрямовані саме на позбавлення особистої свободи останнього, як на місці події так і в медичному закладі і продовжувалися саме до того часу, коли складання процесуальних документів було вже не можливим, в розумінні положень Європейської Конвенції з прав людини, котрі забороняють проведення процесуальних дій у нічний час доби, без відповідних на те обґрунтованих підстав.

Факт відсутності здійснення поліцейськими відео фіксації подій, що відбувалися в І-й міській клінічній лікарні, не були спростовані стороною відповідача в установленому законом порядку належними та допустимими доказами, не зважаючи на те, що на суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок доведення перед судом факту правомірності дій чи рішень останнього.

З урахуванням викладеного суд визнає доведеним факт здійснення працівниками поліції незаконної відео-зйомки ОСОБА_1 20.05.2016 року в період часу з 16 год. 45 хв. до 21 год. 30 хв. під час надання йому медичної допомоги та перебування на лікуванні в І-й міській клінічній лікарні м. Полтави.

Твердження представника відповідачів та допитаних в судовому засіданні свідків - працівників поліції щодо симулювання позивачем погіршення свого стану здоров'я, суд визнає неспроможними і такими, що спростовуються наданими стороною відповідачів та витребуваними медичними документами, з яких вбачається, що ОСОБА_1 в ході проведених медичних обстежень був встановлений медичний діагноз.

В зв'язку з цим, звинувачення позивача з боку представника відповідачів та свідків з їхньої сторони у незаконній симуляції своїм станом здоров'я з метою уникнення його притягнення до адміністративної відповідальності, є безпідставними та надуманими.

Висновки суду з даного приводу підтверджуються і тією обставиною, що після огляду позивача медичними працівниками І-ї міської клінічної лікарні та надання медичної допомоги, що було проведено в повному супроводі та присутності працівників поліції, хворий ОСОБА_1 каретою швидкої допомоги близько 21 год. вечора 20.05.2016 року був доставлений до іншого медичного закладу для проходження подальшого лікування за місцем проживання.

Таким чином, з огляду на вказані вище обставини, судом встановлено факт порушення з боку сторони відповідачів в особі працівників патрульної поліції законних і основоположних свобод громадянина, зокрема ОСОБА_1, внаслідок зловживання патрульними поліцейськими своїми посадовими обов'язками, вчинення ними дій, упереджено, непропорційно, поза межами своїх повноважень та у спосіб, що не передбачені Конституцією та законами України.

Аналогічну позицію, закріплено в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Курт проти Туреччини» від 25.05.1998 року, де підкреслено основоположне значення в демократичному суспільстві тих гарантій прав свобод від незаконного арешту або затримання властями, що містяться в статі 5 Конвенції про основоположні права. Будь-яке позбавлення волі повинне здійснюватися не лише згідно з основними процесуальними нормами національного права, але також відповідати цілям статті 5, тобто захищати людину від свавілля властей, а тому має бути перевірене судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, про законність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 3, 2, 6, 11, 19, 158-163, 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України, Конституцією України ст. ст. 1, 7, 260, 261, 263, 267, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про адвокатуру», суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Полтава, Департаменту патрульної поліції України про визнання рішення протиправними та скасування рішень, визнання дій протиправними - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення працівників поліції про адміністративне затримання адвоката ОСОБА_1 20 травня 2016 року в період часу з 16 год. 45 хв. до 21 год. 30 хв.;

- визнати незаконними дії працівників поліції під час його адміністративного затримання, а саме: що ОСОБА_1 не були роз'яснені його права під час затримання, а також підстави і мета застосування такого затримання; не було складено протокол про адміністративне затримання останнього, не було повідомлено родичів ОСОБА_1 про його адміністративне затримання, не було повідомлено Раду адвокатів Полтавської області про адміністративне затримання адвоката ОСОБА_1; про здійснення незаконної відео зйомки ОСОБА_1 під час надання йому медичної допомоги та перебування на лікуванні 20.05.2016 року в І-й міській клінічній лікарні Виконавчого комітету Полтавської міської ради з моменту його доставлення і до транспортування до іншого медичного закладу.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 551 грн. 20 коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Полтави протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави Н. І. Крючко