Ухвала суду № 64683807, 08.02.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 370/88/15-ц Головуючий у І інстанції Устимчук М. Ю.Провадження № 22-ц/780/117/17 Доповідач у 2 інстанції Голуб С. А.Категорія 18 08.02.2017

УХВАЛА

Іменем України

08 лютого 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Голуб С.А.,

суддів Приходька К.П., Сліпченка О.І.

за участі секретаря Дрозда Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 22 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Траверз Буд», Товариство з обмеженою відповідальністю «Девелоперська Компанія «Європа», Публічне акціонерне товариство «укрсоцбанк» та Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» про визнання правочинів недійсними та стягнення збитків , -

в с т а н о в и л а :

У січні 2015 року позивачі пред»явили в суді названий позов. Позивач ОСОБА_2 обґрунтувала свої позовні вимоги тим, що 28 серпня 2008 року між нею та відповідачем ОСОБА_5 було укладено попередній договір №612/4 про укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Ковальчуком С.П. за реєстр. № 8376, відповідно до якого ОСОБА_5 зобов'язався в строк до 27 серпня 2009 року передати у її власність на умовах попереднього договору земельну ділянку АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_1.

20 листопада 2008 року між нею та ОСОБА_5 було укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до попереднього договору про укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки № 612/4 від 28.08.2008 року, згідно якої, зокрема, уточнюється порядок остаточних розрахунків за земельну ділянку № 612 ОСОБА_2 з ОСОБА_5

Одночасно нею було укладено аналогічні правочини із відповідачем ОСОБА_6 .

Так , 28 серпня 2008 року між нею та ОСОБА_6 був укладений попередній договір №612/4-1 про укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Ковальчуком С.П за р. №8377 , відповідно до якого ОСОБА_6 зобов'язався в строк до 27 серпня 2009 року передати у власність на умовах попереднього договору земельну ділянку АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_3 .

Також 20 листопада 2008 року між нею та ОСОБА_6 укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до попереднього договору про укладення договору купівлі - продажу земельної ділянки № 612/4-1 від 28.08.2008 року, згідно якої, зокрема, уточнюється порядок остаточних розрахунків за земельну ділянку №612 позивача ОСОБА_2 з ОСОБА_6

У забезпечення вказаних попередніх договорів вона у безготівковому порядку сплатила ОСОБА_5 кошти в розмірі 2 232,28 гривень та ОСОБА_6 - 525 925,52 гривень.

Позивач ОСОБА_3 свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що 19 грудня 2007 року між нею та відповідачем ОСОБА_5 було укладено попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки № 617/9, посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_8 за реєстр. № 4304 , відповідно до умов якого ОСОБА_5 зобов'язався в строк до 31 грудня 2008 року передати у її власність на умовах попереднього договору земельну ділянку № 617 площею 1,505 кв.м. в с. Березівка, Колонщинської сільської ради Макарівського району Київської області кадастровий номер НОМЕР_1 (п.п. 1, 11 попереднього договору).

12 травня 2008 року між нею та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки №617/9, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Ковальчуком С.П. (далі - договір купівлі-продажу №617/9), згідно якого ОСОБА_5 передав, а ОСОБА_3 прийняла у власність земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_1.

У забезпечення попереднього договору №617/9 та договору купівлі-продажу №617/9 позивач ОСОБА_3 в безготівковому порядку сплатила ОСОБА_5 кошти в розмірі 671 703,53 гривень, що підтверджується меморіальним ордером № 7 від 27 грудня 2007 року та заявою про переказ коштів № 700 1630138 від 15.01.2008 року .

Позивач ОСОБА_4 свої позовні вимоги обґрунтував тим, що 17 квітня 2008 року між ним та ОСОБА_5 був укладений попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Ковальчук С.П. за реєстр. № 3570 (далі - попередній договір №601/18), відповідно до умов якого ОСОБА_5 зобов'язався протягом п'яти місяців з дати підписання передати у власність на умовах попереднього договору земельну ділянку АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_1.

10 червня 2008 року між ним та ОСОБА_5 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки №601/18 (далі - договір купівлі-продажу №601/918), посвідчений приватним нотаріусом КМНО Ковальчук С.П. за реєстр. № 5579, відповідно до якого ОСОБА_5 передав, а ОСОБА_4 прийняв у власність земельну ділянку кадастровим номером НОМЕР_1, за номером генерального плану забудови АДРЕСА_1.

У забезпечення попереднього договору №601/18 та договору купівлі-продажу №601/18 позивач ОСОБА_4 в безготівковому порядку сплатив ОСОБА_5 кошти в розмірі 669 666,52 гривень, що підтверджується заявою від 10 червня 2008 року про повну оплату за договір купівлі-продажу земельної ділянки №601/18 від 10 червня 2008 року, посвідченої приватним нотаріусом КМНО Ковальчук С.П. за реєстр. № 5582.

Позивачі вважають, що вказані договори є недійсними, оскільки укладені позивачами під впливом обману з боку відповідачів відносно обставин, що мають істотне значення, а саме щодо прав та обов'язків сторін та властивостей земельних ділянок.

У договорах купівлі-продажу відсутні їх істотні умови, також зміст цих правочинів з моменту їх укладення суперечив актам цивільного законодавства. Так, на момент укладення вказаних договорів щодо земельних ділянок, які є предметом цих договорів, існували обставини, які перешкоджали вчиненню правочинів. Мова йде про такі обставини як перебування земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1 та НОМЕР_3, за адресою АДРЕСА_1, яка є предметом попередніх договорів купівлі-продажу та основних договорів, укладеного між ОСОБА_5, ОСОБА_6 , ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на момент укладення цих договорів у власності третіх осіб та/або обтяжена правами третіх осіб що підтверджується доданими матеріалами ( договорами іпотеки) .

Таким чином, договори іпотеки та купівлі-продажу підтверджують ту обставину, що на момент укладення оспорюваних договорів , укладених між позивачами та ОСОБА_5 , ОСОБА_6, продавець заперечував та/або замовчував наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, а саме перебування земельної ділянки в іпотеці та у власності третіх осіб. Поряд з цим така поведінка відповідача, відповідно до положень ст.ст. 203, 229 та 230 ЦК України, є підставою для визнання укладених договорів недійсними та стягнення завданих збитків у подвійному розмірі.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 23 березня 2016 року в задоволенні позову відмволено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду позивачі подали апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначають, що суд першої інстанції не дав оцінки доказам та доводам позивачів щодо необґрунтованого ухилення ОСОБА_6 та ОСОБА_9 від укладення договору, передбаченого попереднім договором, та умисної поведінки ОСОБА_6 та ОСОБА_5 щодо введення позивачів в оману про обставини, які мають істотне значення. Вважають, що висновки суду ґрунтуються на припущеннях.

Крім того, вважають, що суд порушив норми матеріального права, що полягає у незастосуванні положення ч.2 ст. 625,ч.ч.2-3 ст. 635,1212 ЦК України, а саме не стягнув збитки завдані простроченням укладення основних договорів, та не застосував положення ст..ст. 203,215,216,229 та 230 ЦК України, тобто не визнав спірні договори недійсними та не застосував наслідки їх недійсності.

Просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити.:

Визнати попередній договір № 612/4 від 28 серпня 2008 року про укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 недійсним;

визнати попередній договір № 612/4-1 від 28 серпня 2008 року про укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 недійсним;

визнати додаткову угоду № 1 від20 листопада 2008 року про внесення змін до попереднього договору про укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки № 612/4 від 28.08.2008 року, укладену між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 недійсною.

визнати додаткову угоду № 1 від20 листопада 2008 року про внесення змін до попереднього договору про укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки № 612/4-1 від 28.08.2008 року, укладену між ОСОБА_2 та ОСОБА_6, недійсною.

стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 збитки у розмірі 2 079 633,96 грн.;

визнати попередній договір № 617/9 від 19 грудня 2007 року про укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 недійсним;

визнати договір купівлі-продажу № 617/9 від 20 травня 2008 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3. недійсним;

стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_10 збитки у розмірі 3 459 994,04 грн;

визнати попередній договір від 17 квітня 2008 року про укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_4. та ОСОБА_9 недійсним;

визнати договір купівлі-продажу № 601/18 від 10 червня 2008 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4. недійсним

стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 збитки у розмірі 2 660 037,6 грн.

стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 3654 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що 28 серпня 2008 року між ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_5 було укладено попередній договір №612/4 про укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Ковальчуком С.П. за реєстр. № 8376, відповідно до якого ОСОБА_5 зобов'язався в строк до 27 серпня 2009 року передати у власність ОСОБА_2 на умовах попереднього договору земельну ділянку АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_1. ( том 1 а.с. 140-142)

20 листопада 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до попереднього договору про укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки № 612/4 від 28.08.2008 року, згідно якої, зокрема, уточнюється порядок остаточних розрахунків за земельну ділянку № 612 позивача ОСОБА_2 з ОСОБА_5

( том 1 а.с. 143)

Крім того, 28 серпня 2008 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_6 був укладений попередній договір №612/4-1 про укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Ковальчуком С.П за р. №8377, відповідно до якого ОСОБА_6 зобов'язався в строк до 27 серпня 2009 року передати у власність на умовах попереднього договору земельну ділянку АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_3 . ( том 1 а.с. 145-147)

20 листопада 2008 року між позивачем ОСОБА_2 та ОСОБА_6 укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до попереднього договору про укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки № 612/4-1 від 28.08.2008 року, згідно якої, зокрема, уточнюється порядок остаточних розрахунків за земельну ділянку №612 позивача ОСОБА_2 з ОСОБА_6

( том 1 а.с. 148)

У забезпечення попереднього договору №612/4 та попереднього договору №612/4-1 позивач ОСОБА_2 в безготівковому порядку сплатила ОСОБА_5 кошти в розмірі 2 232,28 гривень та ОСОБА_6 - 525 925,52 гривень, що підтверджується квитанціями банку .

( том 1 а.с. 144,149)

19 грудня 2007 року між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_5 було укладено попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки № 617/9, посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_8 за реєстр. № 4304 (далі - попередній договір № 617/9), відповідно до умов якого ОСОБА_5 зобов'язався в строк до 31 грудня 2008 року передати у власність ОСОБА_3 на умовах попереднього договору земельну ділянку АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_1 . ( том 1 а.с. 173-176)

12 травня 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено основний договір купівлі - продажу земельної ділянки №617/9, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Ковальчуком С.П. (далі - договір купівлі-продажу №617/9), згідно якого ОСОБА_5 передав, а ОСОБА_3 прийняла у власність земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_1. ( том 1 а.с. 181-184)

У забезпечення попереднього договору №617/9 та договору купівлі-продажу №617/9 позивач ОСОБА_3 в безготівковому порядку сплатила ОСОБА_5 кошти в розмірі 201 511,05 гривень, що підтверджується меморіальним ордером № 7 від 27 грудня 2007 року та в сумі 470 192,48 грн., що підтверджується квитанцією №11 від 20.05.2008 року.

( том 1 а.с. 202, 204)

Заявою про переказ коштів № 700 1630138 від 15.01.2008 року на суму 10119,44 грн. позивачка здійснила оплату за Договором №9/617 на користь ТОВ «Траверз Буд» , а саме за договором Доручення укладеним між нею та ТОВ «Траверз Буд» 19.12.2007 року . За умовами вказаного договору довіритель доручила повіреному укласти договір підряду щодо будівництва об'єкту нерухомості. ( том 1 а.с. 185-193, 203)

17 квітня 2008 року між позивачем ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_5 укладений попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Ковальчук С.П. за реєстр. № 3570, відповідно до умов якого ОСОБА_5 зобов'язався протягом п'яти місяців з дати підписання передати у власність на умовах попереднього договору земельну ділянку АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_1.

( том 1 а.с. 246-252)

10 червня 2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладений основний договір купівлі-продажу земельної ділянки №601/18, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Ковальчук С.П. за реєстр. № 5579, відповідно до якого ОСОБА_5 передав, а ОСОБА_4 прийняв у власність земельну ділянку кадастровим номером НОМЕР_1, за номером генерального плану забудови АДРЕСА_1. ( том 2 а.с. 1-5)

У забезпечення попереднього договору №601/18 та договору купівлі-продажу №601/18 позивач ОСОБА_4 в безготівковому порядку сплатив ОСОБА_5 кошти в розмірі 669 666,52 гривень, що підтверджується заявою від 10 червня 2008 року про повну оплату за договір купівлі-продажу земельної ділянки №601/18 від 10 червня 2008 року, посвідченої приватним нотаріусом КМНО Ковальчук С.П. за реєстр. № 5582 .

( том 2 а.с. 22)

20 травня 2008р., було укладено договір іпотеки №04/1-295 між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3, предметом якого, зокрема, є земельна ділянка площею 0,1505 га, яка є частиною земельної ділянки під кадастровим номером: НОМЕР_1 . (а.с.24т.1)

Також із витягу з Державного реєстру іпотек вбачається, що частини земельної ділянки під кадастровим номером: НОМЕР_1 знаходяться в іпотеці АКБ «Укрсоцбанк» за іпотечними договорами укладеними з ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 ОСОБА_14, та інш. (а.с.40-45)

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 в частині визнання недійсними попередніх договорів, суд першої інстанції виходив з того, що строк виконання попереднього договору № 612/4 укладеного 28 серпня 2008 року між ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_5 закінчився 27 серпня 2009 року, а строк виконання попереднього договору № 612/4-1 від 28.08.2008 року укладеного між ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_6 , закінчився 27 серпня 2009 року.

Суду не надано доказів того, що відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 необґрунтовано ухилялись від укладення договору купівлі-продажу, передбаченого попереднім договором. У своїх поясненнях позивачка ОСОБА_2 на запитання представника відповідача зазначила, що вона особисто ОСОБА_5 не шукала, хоча адреса з місцем його проживання зазначена безпосередньо у попередньому договорі №612/4. Вона шукала представників «Олімпік парку», проте офісне приміщення було відсутнє. В період з 27 серпня 2009 року, коли строк дії попереднього договору закінчився і до дня звернення ОСОБА_2 до суду будь-яких претензій відповідачам щодо повернення сплачених коштів, стягнення збитків не пред'являла.

Крім того, пунктом 15 Попереднього договору чітко визначені наслідки відмови покупця від купівлі земельної ділянки , а пунктом 17 Попереднього договору - наслідки односторонньої відмови продавця від укладення договору купівлі-продажу. У судовому засіданні причин не укладення договору купівлі-продажу ( чи то відмова ОСОБА_2 чи то відмова продавця) суду не повідомлено. Підставою визнання попередніх договорів не дійсними зазначено навмисне введення сторони в оману щодо обставин які мають істотне значення, що повністю не узгоджується з нормами статті 635 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в частині визнання недійсним попереднього договору, суд виходив з того, що попередні договори укладені між ними та ОСОБА_5, не можуть бути визнані недійсними у судовому порядку , оскільки втратили свою чинність в момент підписання Договорів купівлі-продажу земельної ділянки. ( стаття 635 ЦК України)

Щодо визнання недійсними Договорів купівлі-продажу укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5. та між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , то суд відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що позивач, вимагаючи визнати недійсним вищевказаний договір, на виконання вимог ст. 60 ЦПК України не довели належними та допустимими доказами факт умисної поведінки ОСОБА_5, щодо введення їх в оману про обставини, які мають істотне значення, а саме щодо перебування земельної ділянки в іпотеці та у власності третіх осіб.

Проте, заявляючи вимоги про визнання договорів недійсними з тих підстав, що станом на момент укладення основного договору, земельна ділянка яка була відчужена відповідачем ОСОБА_5 на їх користь перебувала і досі перебуває в іпотеці у третіх осіб та під забороною, позивачі не врахували ту обставину, що в іпотеці третіх осіб перебувають частини земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1. Адже відповідач продавав земельні ділянки з основної (великої земельної ділянки) дрібними частинами, різним покупцям, які передавали вже свої земельні ділянки в іпотеку банку та відчужували їх на свій розсуд.

Також суд виходив з того, що як попередні договори так і основний, укладені між позивачами та відповідачем, були посвідчені нотаріусом та зареєстровані в реєстрі.

Відповідно ст. 55 Закону України «Про нотаріат», нотаріус при посвідченні угод про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна перевіряє відсутність заборони відчуження або арешту майна. Щодо притягнення до відповідальності нотаріуса, який посвідчив договори позивачі суду не повідомили.

Крім того, позивачі посилаються на те, що відповідач порушив норми земельного законодавства в результаті чого зміст правочину укладений між сторонами, суперечить актам цивільного законодавства.

Вищевказане обґрунтовує тим, що відповідач неправомірно відчужував частини від основної земельної ділянки не сформувавши земельні ділянки шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, як того вимагає ст. 791 Земельного кодексу України.

З такими твердженням щодо неправомірного порядку продажу частин земельної ділянки відповідачем, суд не погодився, оскільки до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об'єднання земельних ділянок» (далі - Закон), який набув чинності 2 травня 2009 року, українське законодавство чітко не регулювало продаж частини земельної ділянки.

Лише з прийняттям 05 березня 2009 року Закону відчуження частини земельної ділянки можливе тільки після виділенням її в окрему земельну ділянку здійснюється лише після отримання її власником державного акта, що посвідчує право власності на сформовану нову земельну ділянку. У разі якщо державним актом на право власності на земельну ділянку було посвідчено право власності на декілька земельних ділянок, відчуження однієї з них здійснюється після виготовлення державного акта, що посвідчує право власності на кожну з цих ділянок. В результаті поділу, об'єднання земельних ділянок їм присвоюються нові кадастрові номери.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, при укладанні договорів позивачі були ознайомлений з їх змістом та погодились з умовами зобов'язання, про що свідчить відповідний підпис на оспорюваних договорах.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачі укладаючи як попередній так і основний договір купівлі - продажу земельної ділянки усвідомлювали їх природу, права і обов'язки сторін, що з них випливають, мали можливість з ними ознайомитися до їх підписання.

Що ж до посилання позивачів на те, що причиною, яка обумовила придбання зазначених земельних ділянок є обслуговування індивідуального будинку у котеджному містечку "Олімпік парк", то суд вважає, що це є мотивом, тобто внутрішнім спонукання особи до здійснення правочину, та не має істотного значення. За таких умов мотиви, якими керувались позивачі, укладаючи договори купівлі-продажу земельної ділянки, не є підставами для визнання вказаних договорів недійсними.

Судова колегія погоджується із такими висновками суду першої інстанції виходячи з такого.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний);або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, зокрема, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

З роз'яснень, викладених у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року № 9 (далі - постанова) вбачається, що відповідно до статей 229 - 233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала ;місце, а також що вона має істотне значення.

В пункті 20 вказаної постанови розяснено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України (далі ЗК України) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми ;державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 132 ЗК України угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються у письмовій формі та нотаріально посвідчуються. Угоди повинні містити, зокрема, назву сторін (прізвище, імя та по батькові громадянина, назва юридичної особи); вид угоди; предмет угоди (земельна ділянка з визначенням місця розташування, площі, цільового призначення складу угідь, правового режиму тощо); документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку; відомості про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки; відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути тощо); договірну ціну; зобовязання сторін. Угоди про перехід права власності на земельні ділянки вважаються укладеними з дня їх нотаріального посвідчення.

Статтею 657 ЦК України також встановлюється форма окремих договір купівлі-продажу, зокрема, договір купівлі-продажу земельної ділянки укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно ст. 55 Закону України «Про нотаріат», нотаріус при посвідченні угод про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна перевіряє відсутність заборони відчуження або арешту майна.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, судове рішення теж не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачі зауважуючи, що при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу земельної ділянки не було зазначено точне місце розташування земельної ділянки, не зазначено межі земельної ділянки та не надано продавцем державного акта на право приватної власності на відчужувану земельну ділянку, замовчують зміст самого договору (п.п. 1.1.,1.2,1.3) в якому визначено, що позивачі набувають у власність частину земельної ділянки, яка належить продавцям, а саме площею 1,505 кв.м (ОСОБА_3) 0,2356 га та 0,0010 га (ОСОБА_2).,0.1498 га ОСОБА_4 Крім того, згідно генерального плану забудови, земельним ділянкам були присвоєний індивідуальні номери 612, 617 ,601 в той час, як загальна площа земельної ділянки, яка належала ОСОБА_5 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку становила 16,2574 га (а.с. , т. ;),

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання оспорюваних договорів недійсними та як наслідок стягнення збитків у подвійному розмірі, завданих вчиненням недійсних правочинів.

Суд першої інстанції, з урахуванням встановлених обставин, дійшов вірного висновку про те, що земельні ділянки, які була відчужені відповідачем ОСОБА_5 на користь позивачів не перебували і не перебувають в іпотеці у третіх осіб та під забороною, оскільки в іпотеці третіх осіб перебувають частини земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1, площа якої була 16,2574 га, тобто відповідачем відчужувались земельні ділянки з основної (великої земельної ділянки) дрібними частинами, різним покупцям, які передавали вже свої земельні ділянки в іпотеку банку, відчужували їх на свій розсуд.

Водночас, оспорювані договори, укладені між сторонами, були посвідчені нотаріусом та зареєстровані в реєстрі відповідно до положень ст. 55 Закону України «Про нотаріат» з дотриманням Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5.

Судом першої інстанції обґрунтовано піддано критиці доводи позивача щодо порушення при укладенні попереднього та основного договорів купівлі-продажу земельної ділянки положень ст. 79-1 ЗК України, в результаті чого зміст правочину укладений між сторонами, суперечить актам цивільного законодавства, та вірно зауважено, що до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об'єднання земельних ділянок», який набув чинності 02 травня 2009 року (після укладення основного оспорюваного договору),чинне на той час законодавство не регулювало продаж частини земельної ділянки. За змістом положень цього Закону, відчуження частини земельної ділянки можливе тільки після виділення її в окрему земельну ділянку, здійснюється лише після отримання її власником державного акта, що посвідчує право власності на сформовану нову земельну ділянку. У разі якщо державним актом на право власності на земельну ділянку було посвідчено право власності на декілька земельних ділянок, відчуження однієї з них здійснюється після виготовлення державного акта, що посвідчує право власності на кожну з цих ділянок.

Разом з тим, при укладанні договорів позивачі були ознайомлені з їх змістом та погодились з умовами зобовязання, про що свідчить їх підписи на оспорюваних договорах, а отже укладаючи оспорювані договори останні усвідомлювали їх правову природу, права і обовязки сторін, що з них випливають.

Установивши обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, правовідносини, що склалися між сторонами, оцінивши докази у їх сукупності за правилами ст. 212 ЦПК України, застосувавши відповідні встановленим правовідносинам норми матеріального права, суд першої інстанції дійшов вірних висновків по суті спору.

Враховуючи викладені обставини колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим та таким, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 203, 213-215, 220, 799, 806 ЦК України, ст.ст. 209, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 22 березня 2016 року відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді