Ухвала суду № 64683496, 07.02.2017, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючої судді - Шеремет А.М.,

суддів: Хилевича С.В., Ковальчук Н.М.

секретар судового засідання: Шептицька С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 21 листопада 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність ПАТ " Дельта Банк ",-

в с т а н о в и л а :

26 серпня 2015 року ПАТ "Дельта Банк" звернувся з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність ПАТ "Дельта Банк ".

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 21 листопада 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ПАТ "Дельта Банк" подалв апеляційну скаргу в який доводить про незаконність та необґрунтованість вказаного рішення через порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що правовою позицією ВСУ у справі №6-124цс13 від 11 грудня 2013 року, згідно з якою ВСУ визначив, що відповідно до ч.1 ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, виходячи із положень ч.2 ст. 16 ЦК України, ч.3 ст. 33, ст. 36,37 ЗУ «Про іпотеку» не виключає можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до іпотечного договору сторони досягли згоди щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття у власність, отже твердження суду про відсутність такої згоди іпотекодавця є безпідставним, а іпотекодержавтель самостійно визначає спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки.

Просить рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 листопада 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судом встановлено, що 16 травня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого стало Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» (далі ПАТ «Сведбанк»), і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1701/0508/88-059, за яким позичальник отримала в банку кредит у розмірі 47 000 доларів США під 11,9 % річних терміном до 15 травня 2018 року. В подальшому сторонами цей договір було частково змінено, зокрема, річна відсоткова ставка була збільшена до 14,4 % (т.1 а.с.4-10,13).

16 травня 2008 року для забезпечення виконання зобов'язань за укладеним кредитним договором банк і ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_2, ОСОБА_4 уклали іпотечний договір № 1701/0508/88-059-Z-1 (далі іпотечний договір), відповідно до якого іпотекодавці передали в іпотеку банку належну їм на праві спільної часткової власності (по 1/4 частки кожному) трикімнатну квартиру, загальною площею 66,4 кв. м, житловою площею 39,4 кв. м (т.1 а.с.11-12).

25 травня 2012 року ПАТ «Сведбанк» і ПАТ «Дельта Банк» уклали між собою договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених цим договором, ПАТ «Сведбанк» передало (відступило) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, зокрема за кредитним та іпотечним договорами № 1701/0508/88-059 та № 1701/0508/88-059-Z-1 від 16 травня 2008 року, що були укладені між ВАТ «Сведбанк» і відповідачами (т.1 а.с.29-31,128-129).

Згідно розрахунку наданого банком, станом на 28 липня 2015 року ОСОБА_1 допущено кредитну заборгованість за кредитним договором № 1701/0508/88-059 від 16 травня 2008 року у сумі 34 087, 98 доларів США, що за курсом НБУ склало 752 058 грн. 49 коп., з яких: 29 082, 63 доларів США або 641 629 грн. 07 коп. - заборгованість за тілом кредиту та 5 005, 35 доларів США або 110 429 грн. 42 коп. - заборгованість за відсотками (т.1 а.с.14).

Зі звіту про оцінку предмета іпотеки від 20 вересня 2016 року, наданого позивачем, вбачається, що ринкова вартість іпотечної квартири відповідачів становить 839 628 грн. без ПДВ.

Пунктом 12.3 іпотечного договору передбачено, що згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеним шляхом здійснення застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке викладене в пп. 12.3.1 та 12.3.2.

Відповідно до п.12.3.1. іпотечного договору задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку». Відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку»у випадку задоволення вимог іпотекодержателя шляхом використання процедури, передбаченої в цьому підпункті п.12.3. договору, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки. При цьому, вважається, що предмет іпотеки набувається у власність іпотекодержателя за ціною, що буде визначена на підставі висновку незалежного експерта-субєктаоціночної діяльності, правоздатність якого підтверджена сертифікатом субєкта оціночної діяльності

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Відповідно до правової позиції постанови Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 1851цс15 при вирішенні даної категорії справ судам слід встановити наявність чи відсутність згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, а також здійснення виконавчого напису нотаріусом, як правову підставу для реєстрації права власності іпотекодержателя.

Разом із цим відповідно до правових позицій Верховного Суду України, викладених у постановах від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1219цс16 та від 28 вересня 2016 року у справі № 6-1243цс16, аналізуючи положення ст. ст. 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 328, 335, 376, 392 ЦК України, слід дійти висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателяабо за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку»).

Матеріали справи не містять згоди іпотекодавців на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, а також здійснення виконавчого напису нотаріусом, що передбачено умовами договору іпотеки як правову підставу для реєстрації права власності іпотекодержателя.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обгрнутованого висновку, що сторони визначили позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності іпотекодержателем, Законом не передбачено визнання за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки за рішенням суду, а тому правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене без порушень норм матеріального та процесуального права, судом в повній мірі з'ясовано обставини, що мають значення для справи, апеляційна скарга не спростовують правильності висновків суду, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" відхилити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 21 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча

Судді :