Рішення № 64683140, 06.02.2017, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/2464/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

"06" лютого 2017 р.

Здолбунівський районний суд Рівненської області

у складі: головуючого судді Кушніра О.Г.,

при секретарі Парфенюк Т.А.,

з участю представника позивача-адвоката ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Здолбунів Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності, -

в с т а н о в и в:

У поданій заяві, зміненій 18 листопада 2016 року, позивачі просять визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 18 липня 2003 року, видане державним нотаріусом Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 в спадковій справі №615, щодо успадкування права на земельну частку (пай) площею 3,7 умовних кадастрових гектарів в КСП «Агроспілка-Україна» у с.Здовбиця Здолбунівського району Рівненської області, що належало померлій 13 липня 2000 року ОСОБА_7 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РВ №0170379 від 04 квітня 1997 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 30 травня 1997 року за №9508, спадкоємцем якої був її син ОСОБА_8, котрий прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав, а також визнати за ними в рівних долях по ? частині право власності на вказану земельну частку (пай).

В обґрунтування своїх вимог позивачі покликаються на те, що 15 серпня 1997 року ОСОБА_9 склала заповіт, за яким земельну ділянку (пай), яка перебуває у колективній власності КСП «Агроспілка-Україна» у с.Здовбиця заповіла своєму племіннику ОСОБА_10 Після її смерті ОСОБА_10 своєчасно прийняв спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном. Рішенням суду від 04 грудня 2008 року за ОСОБА_10 визнано право власності на земельну ділянку (пай) площею 3,7 умовних кадастрових гектарів в КСП «Агроспілка-Україна» у с.Здовбиця, яке надалі було скасовано Апеляційним судом Рівненської області з підстав наявності інших спадкоємців на спірне майно відповідачів по справі, які 18 липня 2003 року отримали свідоцтво про право на спадщину за законом, яке з огляду на викладені обставини підлягає визнанню недійсним у частині спірного майна. Після смерті їх батька ОСОБА_10 вони є спадкоємцями за заповітом, своєчасно прийняли спадщину, а тому право власності на спірну земельну ділянку має бути визнано за ними.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та з аналогічних мотивів.

Відповідачі у судове засідання не зявилися з невідомої суду причини, хоча про дату, місце та час слухання справи повідомлялися своєчасно та належним чином відповідно до вимог ст.74 ЦПК України, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Згідно поданих заяв просять у задоволені позову відмовити, застосувати строки позовної давності, справу розглянути справу без їх участі.

Така сукупність обставин, на думку суду, не є перешкодою для розгляду справи у відсутність сторін, оскільки у матеріалах справи достатньо доказів про правовідносини сторін і немає необхідності заслуховувати їх особисті пояснення з приводу спору.

Заслухавши пояснення представника позивача, зясувавши обставини та вивчивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Установлено, що спірна земельна ділянка (пай) площею 3,7 умовних кадастрових гектарів в КСП «Агроспілка-Україна» у с.Здовбиця Здолбунівського району Рівненської області належала ОСОБА_7 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РВ №0170379 від 04 квітня 1997 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 30 травня 1997 року за №9508, яка померла 13 липня 2000 року.

Відповідно до ст.524 ЦК України (у редакції 1963 року), що діяв на час спірних правовідносин, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Кожний громадянин згідно ст.534 ЦК України може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Згідно складеного 15 серпня 1997 року заповіту, посвідчений секретарем виконкому Здовбицької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області та зареєстрований в реєстрі за №128, ОСОБА_7 земельну ділянку (пай), яка перебуває у колективній власності КСП «Агроспілка-Україна» згідно сертифікату серії РВ №0170379 від 04 квітня 1997 року заповіла своєму племіннику ОСОБА_10

Указаний заповіт не змінений та не відмінений, що підтверджується відповідним записом секретаря виконкому від 06 листопада 2000 року.

А згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до довідки Здовбицької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області №1991 від 10 жовтня 2016 року спадкоємець за заповітом ОСОБА_10 з 2000 року по даний час користувався належною померлій ОСОБА_7 земельною ділянкою (пай) згідно договору оренди, зареєстрованого сільською радою за №142 від 01 березня 2000 року.

У відповідності з положеннями ст.549 ЦК України (в редакції 1963 року), ст.ст.34, 35, 38 Закону України Про нотаріат, діючими на час виникнення вказаних правовідносин, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину і у разі фактичного його вступу в управління або володіння спадковим майном, тобто вчинення відповідних дій, у тому числі одержання до закінчення шестимісячного строку з часу відкриття спадщини певних речей з спадкового майна, вжиття необхідних заходів до збереження спадкового майна тощо.

Таким чином ОСОБА_10 у межах шестимісячного строку прийняв спадщину після смерті тітки шляхом вступну в управління та володіння спадковим майном, у передбачені ст.553 ЦК України строки від спадщини не відмовлявся та свідоцтво про право на спадщину не отримував, що у розумінні положень ст.560 ЦК України є його правом, а не обовязком у разі прийняття спадщини.

Разом з тим, згідно спадкової справи №615, заведеної Шістнадцятою Київською державною нотаріальною конторою за заявою ОСОБА_2 та ОСОБА_5 від 18 липня 2003 року, які є спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_8, який помер 28 вересня 2001 року та був спадкоємцем за законом на майно померлої 13 липня 2000 року ОСОБА_7, однак не оформив своїх спадкових прав, вбачається, що 18 липня 2003 року відповідачам видано свідоцтво про право на спадщину за законом, у тому числі на спірну земельну частку (пай).

У поданій нотаріусу заяві відповідачі вказували на відсутність інших спадкоємців, що суперечить встановленим судом обставинам про наявність спадкоємця за заповітом ОСОБА_10 та не було належним чином перевірено та враховано нотаріусом при видачі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 оскаржуваного позивачами свідоцтва в частині успадкування ними земельної частки (пай).

Відповідно до ст.1301 ЦК України та розяснень, які містяться в п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування, свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Оскільки оспорюваним свідоцтвом про право на спадщину за законом від 18 липня 2003 року права позивачів порушуються тільки у частині переходу права власності на спірну земельну ділянку, тому оскаржуване свідоцтво слід визнати недійсним лише у цій частині.

Відповідно до ч.1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження (п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року).

Доказів звернення до нотаріуса чи до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею свідоцтва про право на спадщину на спірну земельну ділянку, що належала померлій ОСОБА_7, спадкоємцем якої за заповітом був ОСОБА_10, який помер 12 січня 2016 року, та відмови в оформленні спадкових прав позивачі суду не надали.

А тому їх вимога про визнання за ними права власності є безпідставною.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За встановлених судом обставин ОСОБА_10, прийнявши за заповітом після смерті ОСОБА_7 спадщину на належну їй земельну ділянку (пай), з підстав відсутності оригіналу сертифікату на належне останній указаного нерухомого майна, звертався до з позовом до суду.

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 04 грудня 2008 року позов ОСОБА_10 був задоволений та за ним визнано право власності на це майно, яке скасовано рішенням Апеляційного суду Рівненської області лише 02 листопада 2016 року за апеляційною скаргою відповідачів від 19 березня 2016 року, поданої після його смерті, про яку позивачі дізналися у травні 2016 року.

А загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

З огляду на викладене суд дійшов до висновку, що підстави для застосування строків позовної давності відсутні, а тому позовні вимоги позивачів підлягають частковому задоволенню.

При постановлені рішення відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідачів підлягає до стягнення на користь позивачів понесені ним судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 551 грн. 20 коп. у рівних частинах, тобто по 275 грн. 60 коп. з кожного.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.10, 57-60, 88, 213-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволити частково.

Визнати видане державним нотаріусом Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 свідоцтво про право на спадщину за законом від 18 липня 2003 року в спадковій справі №615 недійсним у частині успадкування ОСОБА_2 та ОСОБА_5 права на земельну частку (пай) площею 3,7 умовних кадастрових гектарів в КСП «Агроспілка-Україна» у с.Здовбиця Здолбунівського району Рівненської області, що належало померлій 13 липня 2000 року ОСОБА_7 на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РВ №0170379 від 04 квітня 1997 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 30 травня 1997 року за номером 9508, спадкоємцем якої був її син ОСОБА_8, котрий прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4 понесені ними судові витрати у розмірі по 275 (двісті сімдесят пять) грн. 60 (шістдесят) коп. з кожного.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Рівненської області шляхом подачі через Здолбунівський районний суд Рівненської області апеляційної скарги протягом 10 /десяти/ днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні під час проголошення судового рішення у той же строк із дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Текст повного рішення виготовлено 10 лютого 2017 року.

Суддя: