Рішення № 6468311, 20.10.2009, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" жовтня 2009 р.Справа № 14/1564 За позовом Закритого акціонерного товариства "Тепловоденергія", м. Кам'янець-Подільський до товариства з обмеженою відповідальністю „Поділля-Трансбуд”, м. Кам’янець-Подільський

про стягнення 83223,20 грн.

Суддя Гладюк Ю.В.

Представники сторін:

Від позивача: Антощук О. А. - за довіреністю № 2351 від 31.07.09 р.;

Від відповідача: Мужило О.І –за довіреністю

Суть спору: Позивач просить суд стягнути з відповідача 83223,20 грн., з яких 40912,18 грн. боргу за поставлену теплову енергію, 40912,18 грн. пені, 386,00 грн. –3% річних, 1012,84 грн. –інфляційних.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні. Крім того подав також акт звірки розрахунків, де сторонами погоджена сума основної заборгованості.

Відповідач надав суду лист –клопотання в якому визнає суму основного боргу та просить не стягувати нараховану позивачем пеню, інфляцію та річні. Представник позивача в судовому засіданні підтримав наведене в листі.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

01.06.2006 р. між сторонами укладено договір № 334 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води, згідно умов якого позивач (постачальник) забезпечує відповідача (споживача) тепловою енергією у вигляді гарячої води для потреб опалення і вентиляції та гарячого водопостачання (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору, споживач використовує і оплачує відпущену йому теплову енергію і не може без погодження з постачальником збільшувати або зменшувати її кількість.

Згідно п. 2.1.1. договору, постачальник зобов’язувався забезпечувати споживача тепловою енергією в об’ємі та тепловому навантаженні, передбаченому умовами даного договору.

У відповідності до п. 2.2.1. договору, споживач зобов’язувався своєчасно проводити оплату за спожиту теплову енергію.

Позивач, на виконання своїх договірних зобов’язань, постачав споживачу (відповідачу) теплову енергію у період з 01.10.2008 р. по 31.07.2009 р. та щомісячно виставляв відповідачеві для оплати відповідні рахунки.

Відповідач, своїх договірних зобов’язань належним чином не виконав, розрахунків за спожиту теплову енергію вчасно та у повному обсязі не провів, внаслідок чого у нього станом на 01.08.2009 р. виник борг перед позивачем в сумі 40912,18 грн.

Відповідно до п. 5.4. договору, оплата за спожиту теплову енергію проводиться в розмірі 30% передоплати і вноситься не пізніше 15 числа попереднього місяця та в розмірі 70% - не пізніше 10 числа наступного за розрахунковим місяця. У випадку несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію нараховується пеня в розмірі 1% від суми заборгованості за кожний день прострочки.

За таких обставин позивачем нараховано відповідачу 40912,18 грн. –пені.

Також, у зв’язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань по договору, позивачем у відповідності до ст.625 ЦК України нараховано відповідачу 386,00 грн. - 3% річних та 1012,84 грн. - інфляційних нарахувань.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:

Правовідносини, які виникли між сторонами на підставі договору за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України „Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій” встановлено, що суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

У відповідності із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку що позов є обґрунтованим, підтверджений належними доказами, а тому підлягає задоволенню.

Клопотання відповідача про відмову в стягненні здійснених нарахувань не може бути задоволено з огляду на відсутність правових підстав в такій відмові.

Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на відповідача, у відповідності до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-84, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

ВИРІШИВ:

          Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Поділля-Трансбуд”, м. Кам’янець-Подільський (вул. Князів Коріатовичів, 37-а, код 30743482) на користь закритого акціонерного товариства "Тепловоденергія" (м. Кам'янець-Подільський, вул. Тімірязєва, 123, код 32844038) 40912,18 грн. основного боргу, 40912,18 грн. –пені, 386,00 грн. - 3% річних та 1012,84 грн. інфляційних нарахувань, а також 883,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

                              Суддя                                                                      Ю.В. Гладюк

                              Суддя