Ухвала суду № 64682976, 13.02.2017, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 425/1755/14-к

Провадження № 11-кп/782/14/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2017 року м. Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого-судді: Тополюк Є.В.

суддів : Рябчун О.В., Люклянчука В.Ф.

при секретарі : Магомедова Ш.Х.

за участю прокурора: Черненко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області в місті Сєвєродонецьку Луганської області апеляційну скаргу прокурора Рубіжанського відділу Сєвєродонецької місцевої прокуратури ОСОБА_1, поданої на ухвалу Рубіжанського міського суду Луганської області від 27.12.2016 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 357 КК України повернуто прокурору, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 27.12.2016 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 357 КК України повернуто прокурору Рубіжанського відділу Сєвєродонецької місцевої прокуратури, у зв'язку з його невідповідністю вимогам КПК України. Також цією ухвалою запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, продовжений на 60 днів, тобто по 24.02.2017 року включно.

Мотивуючи своє рішення суд першої інстанції обґрунтував його наступним.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_2 вироком Рубіжанського міськсуду від 22.04.2016 року визнано винним в скоєнні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 357 КК України, призначено відповідне покарання. Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 25.10.2016 року зазначений вирок Рубіжанського міського суду скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції. Відповідно до вищезазначеної ухвали Апеляційного суду Луганської області однією з підстав скасування вироку є порушення органами досудового розслідування вимог ч. 1 п. 3 ч. 2 ст. 242 КПК України, оскільки не проведено експертизу для встановлення психічного стану ОСОБА_2 при наявності сумнівів щодо його осудності, обмеженої осудності, оскільки вказані обставини мають суттєве значення, а органи досудового розслідування залишили поза увагою інформацію щодо стану психічного здоровя ОСОБА_2.

Також в ухвалі зазначено, що згідно військового квітка обвинуваченого, ОСОБА_2 не придатний до військової служби із записом «ст. 7 б 1», що розшифровується як «психопатія помірно виражена з нестійкою компенсацією». Відповідно до довідки Рубіжанської ЦМЛ від 22.07.2016 року ОСОБА_2 знаходився на диспансерному обліку у лікаря-психіатра з 21.02.1984 року з діагнозом «сноходіння»; перебував з 09.04.1988 року по 06.05.1988 року на стаціонарному лікуванні в психоневрологічному відділенні з діагнозом «психопатія, збудлива форма стадії компенсації»; неодноразово звертався за допомогою до лікарів-психіатрів.

На думку суду першої інстанції та обставина, що досудовим слідством у даній справі не проведено судово-психіатричну експертиза, предявлення ОСОБА_2 обвинувачення та звернення до суду з обвинувальним актом, є передчасним та таким, що суперечить вимогам ст. 2 КПК України, тобто завданням кримінального провадження.

Суд першої інстанції вважає, що в ході досудового розслідування в даному випадку незастосовне належна правова процедура,що приводить до неможливості прийняти судом рішення відповідно до вимог ст. 2 КПК України та згідно вимог ст.370 КПК України.

При цьому суд послався на положення статті 509 ч.1 КПК України , які зобовязують слідчого та прокурора залучити експерта для проведення психіатричної експертизи у разі, якщо під час кримінального провадження будуть встановлені обставини, які дають підстави вважати,що особа під час вчинення суспільно небезпечного діяння була в неосудному стані або обмежено осудному стані або вчинила кримінальне правопорушення в осудному стані, але після його вчинення захворіла на психічну хворобу, яка позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними. Такими обставинами, зокрема є наявність згідно з медичним документом у особи розладу психічної діяльності або психічного захворювання.

У звязку з чим, на думку суду, прокурор повинен винести постанову про зміну порядку досудового розслідування та продовжувати його згідно з правилами, передбаченими главою 39 КПК України, а саме здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру.

Суд першої інстанції послався на те, що обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_2 підлягає поверненню прокурору з метою застосування належної правової процедури ( притягнення до кримінальної відповідальності чи застосування примусових заходів медичного характеру) щодо обвинуваченого, з метою відновлення права на захист обвинуваченого на стадії досудового розслідування, та у звязку з необхідністю зясування питання щодо осудності ОСОБА_2, обовязок якого покладено перш за все на слідчого та прокурора.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та призначити новий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання, вважає рішення суду першої інстанції незаконним, передчасним та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону України. Свої вимоги обґрунтовує тим, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_2, на думку прокурора, повністю відповідає вимогам, визначеним кримінальним процесуальним законодавством, був складений слідчим за змістом відповідно до положень ст. 291 КПК України, після чого затверджений прокурором у провадженні. Він також вважає, що суд першої інстанції має право відповідно до ст.332 КПК України під час судового розгляду за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених ст.242 цього Кодексу, своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі,експерту або експертам.

На думку прокурора, суд має право незалежно від наявності клопотань призначити та провести психіатричну експертизу, якщо під час судового розгляду виникли підстави, передбачені ч.2 ст.509 КПК ( у разі необхідності здійснення тривалого спостереження та дослідження особи).

Вважає,що суд повинен був призначити судовий розгляд обвинувального акту, після чого під час судового слідства призначити та провести психіатричну експертизу, тим більш, що сумніви щодо психічного стану ОСОБА_2 виникли після проведення досудового розслідування, а саме під час апеляційного розгляду, оскільки відповідно до довідок психіатра, які були долучені до матеріалів кримінального провадження ОСОБА_2 на обліку останні 5 років не перебував.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу, та під час судових дебатів просила продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2, оголосивши заяву захисника обвинуваченого, яка просила розглянути апеляційну скаргу без її участі, дослідивши надані матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі обєктивно зясованих обставин, які підтверджені доказами,дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до ст.94 КПК України.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Діючий кримінальний процесуальний закон (ст. 291) включає вичерпний перелік відомостей, які повинні міститися в обвинувальному акті.

При цьому такий перелік відомостей повинен бути перевірений судом при підготовчому судовому засіданні з точки зору можливості призначення судового розгляду.

Згідно положень п.3 ч. 3 ст. 314 КПК України суд має право із стадії підготовчого судового розгляду повернути обвинувальний акт прокурорув тому випадку, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Тобто повернення обвинувального акту прокурору відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність в ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Пунктами 1 - 9 частини 2 статті 291 КПК України визначено перелік відомостей, які має містити обвинувальний акт. Зокрема, обвинувальний акт обов'язково повинен містити анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство), атакож виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Як убачається з обвинувального акта відносно ОСОБА_2, в ньому зазначені всі відомості, про які йдеться в ч. 2 ст. 291 КПК України, тобто цей процесуальний документ за формою та змістом повністю відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства.

Приймаючи рішення про повернення обвинувального акта прокурору, суд першої інстанції в ухвалі не вказав, які відомості, з числа, передбачених ч. 2ст. 291 КПК України, або в якій частині, відсутні в обвинувальному акті.

Суд зазначив, що слідчим та прокурором не перевірено стан осудності обвинуваченого ОСОБА_2, хоча неадекватна поведінка ОСОБА_2 проявилася при розгляді кримінального провадження в апеляційній інстанції, після чого вирок відносно ОСОБА_2 було скасовано та справу направлено на новий судовий розгляд.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30.05.1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» , яка є чинною по цей час, проведення експертизи в стадії відання обвинуваченого до суду не передбачене.

Крім того, згідно положень узагальнення ВССУ « Про судову практику забезпечення права на захист у кримінальному провадженні» від 25.09.2015 року « незабезпечення права на захист не може бути оцінено суддею як невідповідність обвинувального акта вимогам КПК».

Як вбачається з матеріалів судового провадження ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 24.03.2016 року було задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про призначення йому захисника та з цього приводу було надано доручення Регіональному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Луганської області про призначення йому захисника для здійснення захисту за призначенням під час судового розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_2 з використанням всіх національних засобів правового захисту. Дане доручення суду було виконане. ( а.с. 10-11 т.4)

Обвинуваченому ОСОБА_2 під час судового засідання 31.03.2016 року було надано право захищатися від нового зміненого обвинувачення , копія якого було вручено йому та його захиснику ОСОБА_3, був наданий час для підготовки до захисту за новим обвинуваченням. ( а.с.14-15, 16-17 т.4).

Проте, як вважає колегія суддів, повертаючи обвинувальний акт прокурору з вищевказаних підстав, суд вийшов за межі предмету судового розгляду, який вирішується у підготовчому судовому засіданні, та фактично вдався до дослідження обставин кримінального провадження і надання оцінки діянню обвинуваченого, що є неприпустимим на даній стадії судового розгляду.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що дане кримінальне провадження було повернуто до суду першої інстанції після перевірки обвинувального вироку у суду апеляційної інстанції для судового розгляду, для чого був призначений новий розгляд у суді першої інстанції. ( а.с.143 т.4). Тобто фактично суд першої інстанції не мав право проводити підготовче судове засідання , у звязку з чим у суду не було законних підстав для повернення обвинувального акту прокурору.

Водночас, суд, при встановленні в судовому засіданні обставин, які дають підстави вважати, що ОСОБА_2 є неосудним або хворіє на психічну хворобу, яка позбавляє його можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними, не позбавлений можливості призначити проведення психіатричної експертизи та при встановленні підстав для здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру зобов'язаний постановити ухвалу про зміну порядку розгляду і продовження судового розгляду згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те,що під час проведення підготовчого судового засідання, суд першої інстанції обмежився дослідженням лише ухвали Апеляційного суду Луганської області від 25.10.2016 року, у якої крім іншого зазначено,що саме суд при призначені нового судового розгляду повинен вирішити питання щодо призначення та проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи відносно ОСОБА_2 та перевірити доводи обвинуваченого і прокурора.

Також колегія суддів вважає,що повернення обвинувального акту відносно ОСОБА_2 з підстав, які зазначені в ухвалі суду першої інстанції, погіршує становище обвинуваченого, оскільки порушується його право на розгляд обвинувачення проти нього в суді в найкоротший строк або на його припинення шляхом закриття провадження, яке передбачено ч.1 ст.283 КПК України та стосується загальних положень закінчення досудового розслідування.

Діючим кримінально-процесуальним законодавством , а саме параграфом 3 глави 28 передбачена процедура судового розгляду, яка є належною правовою процедурою та дає право суду при ухваленні вироку враховувати стан обмеженої осудності ( якщо він буде встановлений у суді) як підставу для застосування примусових заходів медичного характеру щодо винної особи.

Що стосується додаткової вимоги прокурора, який приймає участь у апеляційної інстанції, про продовження запобіжного заходу ОСОБА_2 у виді тримання під вартою, то воно не підлягає розгляду, оскільки строк тримання під вартою ОСОБА_2 вже був продовжений судом першої інстанції до 24.02.2017 року, у звязку з чим прокурор не позбавлений можливості заявити таке клопотання іще раз у суді першої інстанції у встановленому законом порядку.

За таких обставин, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню,як обґрунтована.

Ухвала Рубіжанського міського суду Луганської області від 27 грудня 2016 року підлягає скасуванню, яктака, що постановлена з порушенням вимог кримінального процесуального закону, а обвинувальний акт - поверненню в суд першої інстанції для розгляду.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404,405, 407 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу прокурора Рубіжанського відділу Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області , молодшого радника юстиції ОСОБА_1- задовольнити частково.

Ухвалу Рубіжанського міського суду Луганської області від 27 грудня 2016 року,якою повернуто прокурору Рубіжанського відділу Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 357 КК України - скасувати та призначити за зазначеним кримінальним провадженням новий розгляд в суді першої інстанції .

Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: