Ухвала суду № 64682518, 13.02.2017, Марківський районний суд Луганської області

Справа № 417/3742/17

Провадження № 2-а/417/8/17

У Х В А Л А

"13" лютого 2017 р. Суддя Марківського районного суду Луганської області Дідоренко А.Е., розглянувши матеріали за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Марківської районної державної адміністрації Луганської області про визнання дій управління неправомірними та зобовязання провести перерахунок та виплату одноразової щорічної грошової допомоги до 5 травня,-

В С Т А Н О В И В :

10 лютого 2017 року позивач звернувся до суду з даним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Марківської районної державної адміністрації Луганської області про визнання дій управління неправомірними та зобовязання провести перерахунок та виплату одноразової щорічної грошової допомоги до 5 травня, зазначивши наступне.

Позивач ОСОБА_1 відноситься до категорії учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника байових дій Серія УБД №017611 від 28.08.2015 року на підставі чого має право на отримання щорічної грошової допомоги, яка виплачується до 5 травня відповідно до ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

ОСОБА_1 зазначає, що фактично 11 травня 2016 року йому була нарахована та сплачена виплата одноразової щорічної грошової допомоги до 5 травня в розмірі 920 грн. 00 коп., вважає, що відповідач не в повному обсязі сплатив йому кошти. Отже просить визнати бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Марківської районної державної адміністрації Луганської області щодо перерахунку та виплати разової грошової допомоги, яка виплачується органами соціального захисту населення щорічно до 5 травня неправомірними та зобовязати провести йому перерахунок та виплату позивачу разової грошової допомоги в розмірі 4730 грн., з урахуванням проведених раніше виплат.

Відповідно до вимог ч.1, 2 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Тому суд бере до уваги, що у справі «Delcourt v. Belgium», у своєму рішенні від 17 січня 1970 року Європейський Суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення. А у справі «Bellet v. Fгаnсе» (рішення від 04 грудня 1995 року) цей суд констатував, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд, з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Але разом з цим, в рішеннях, які названий суд приймав пізніше, зокрема по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, Європейський суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду і заважає розгляду позовних вимог. А у справі Ilhan v. Turkey (рішення від 27 червня 2000 року) Європейський Суд констатував, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Таким чином, хоча право на доступ до правосуддя і не являється абсолютним та визнається Європейським судом з прав людини таким, що може бути обмежене певним строком, положення частини 2 статті 99 КАС України не повинні застосовуватись автоматично, оскільки слід звернути увагу на конкретні обставини справи.

Відповідно до вимог ч. 5 ст.107 КАС суддя після одержання позовної заяви зясовує, чи: зокрема, подано адміністративний позов у строк, встановлений законом (якщо подано заяву про поновлення цього строку, то чи є підстави для її задоволення).

Вивчивши позовну заяву та додані до неї матеріали, вбачається, що позивач просить визнати неправомірною бездіяльність щодо зобовязання провести перерахунок та виплату одноразової щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2016 рік.

Про те, що виплата грошової допомоги проводилася позивачу в меншому розмірі ніж передбачено ст.12 цього Закону, позивач знав ще в травні 2016 року, про що він зазначає у своїй позовній заяві, але до суду з позовом звернувся лише 10 лютого 2017 року. Заяву про поновлення строку звернення до суду ОСОБА_1 суду не подав і в позові така вимога не зазначена.

На підставі викладеного, та з урахуванням зазначених вимог закону адміністративний позов щодо визнання бездіяльності неправомірною та зобовязання провести перерахунок та виплату одноразової щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2016 рік необхідно залишити без розгляду.

Отже суд констатує, що позивач дійсно звернувся до суду із позовом після закінчення, встановленого частиною 2 статті 99 КАС України шестимісячного строку звернення до суду, пропустивши його без поважних причин.

Як наслідок, на підставі частини 1 статті 100 КАС України, позов ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду, оскільки без усякого формалізму та застосувавши правило обмеження доступу до правосуддя, у звязку із пропуском строку звернення до суду, з максимальною гнучкістю для позивача і з огляду на обставини справи, підстав для відступу від цього правила судом не встановлено.

Керуючись статтями 99,100,165-167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

п о с т а н о в и в :

Залишити без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Марківської районної державної адміністрації Луганської області про визнання дій управління неправомірними та зобовязання провести перерахунок та виплату одноразової щорічної грошової допомоги до 5 травня взвязку з пропуском строку звернення до суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного адміністративного суду через Марківський районний суд Луганської області протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя А.Е. Дідоренко