Ухвала суду № 64682313, 08.02.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/1189/16

Категорія: 6.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В.,судді -Лук'янчук О.В.,судді -Градовського Ю.М.при секретарі -Величко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги заступника прокурора Миколаївської області та товариства з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт «Ніка-Тера» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року по справі за позовом заступника прокурора Миколаївської області до Миколаївської міської ради, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - Кабінет Міністрів України, третя особа на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт «Ніка-Тера», про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В березні 2016 року заступник прокурора Миколаївської області (надалі - позивач) звернувся до суду в інтересах держави з позовом до Миколаївської міської ради (надалі - відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати п.7 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради №44/32 від 19.11.2014 року.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що п.7 роз.1 рішення Миколаївської міської ради №44/32 від 19.11.2014 року був наданий дозвіл для складання землеустрою для відведення ТОВ «Морський спеціалізований порт «Ніка-Тера» земельної ділянки, яка є донною поверхнею Бузького лиману, який відноситься до внутрішніх морських вод України та відповідно до норм Водного Кодексу (ст.ст.4, 5, 6, 14) повноваження розпоряджатись якими надано Кабінету Міністрів України, тому у відповідача не було повноважень фактично розпоряджатись внутрішніми морськими водами держави.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.10.2016 року позовні вимоги задоволені частково. Суд визнав спірне рішення протиправним та відмовив у задоволенні позовних вимог про його скасування.

В апеляційній скарзі заступника прокурора Миколаївської області ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про скасування спірного рішення та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення цієї позовної вимоги.

В апеляційній скарзі ТОВ «Морський спеціалізований порт «Ніка-Тера» ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги про визнання протиправним спірного рішення, та прийняття по справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається наступне.

Пунктом 47 рішення Миколаївської міської ради від 31.10.2013 року №34/13 ТОВ «Морський спеціалізований порт «Ніка-Тера» наданий дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 793755 кв.м, з метою передачі її в оренду для розміщення та подальшого обслуговування якірної стоянки по вул. Айвазовського, 23 у м. Миколаєві.

Пунктом 7 розділу 1 рішення відповідача від 19.11.2014 року №44/32 було внесено зміни до п.47 роз.1 рішення від 31.10.2013 року №34/13 в частині строку передачі земельної ділянки в оренду (25 років) і цільового призначення (для розміщення та подальшого обслуговування внутрішнього рейду терміналу, призначеного для відстою суден в очікуванні постановки до причалу або під час перерви у навантажувальних роботах з обладнанням якірних місць).

В подальшому Миколаївська міська рада прийняла рішення №49/31 від 15.09.2015 року, яким п.47 розділу 1 рішення міської ради від 31.10.2013 року №34/13 та п.7 розділу 1 рішення міської ради №44/32 від 19.11.2014 року визнано такими, що втратили чинність.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання протиправним п.7 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради №44/32 від 19.11.2014 року, суд першої інстанції виходив з того, що визначена у спірному рішенні земельна ділянка є донною поверхнею Бузького лиману, віднесеного до внутрішніх вод загальнодержавного значення, а тому повноваження розпоряджатися такими землями водного фонду, у тому числі і передавати їх в оренду, має Кабінет Міністрів України, а не Миколаївська міська рада.

ТОВ «Морський спеціалізований порт «Ніка-Тера» вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо відсутності у відповідача повноважень на передачу земельної ділянки під Бузьким лиманом в оренду, зазначаючи, що чинне законодавство України не дає визначення поняттю донна поверхня Бузького лиману, і спірна земельна ділянка повинна оцінюватися не як водний об'єкт загальнодержавного значення, право розпорядження яким має лише Кабінет Міністрів України, а як земельна ділянка комунальної власності, до якої згідно ст.59 ЗК України можуть належати і земельні ділянки водного фонду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності спірного рішення з огляду на наступне.

Факт того, що передбачена спірним рішенням земельна ділянка є донною поверхнею Бузького лиману сторонами не заперечується.

Статтею 4 Водного кодексу України до земель водного фонду віднесені землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; зайняті гідротехнічними та іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них.

Статтею 58 ЗК України також визначений перелік земель водного фонду, до яких віднесені землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів; ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Згідно пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України №269 від 29.02.1996 року «Про затвердження Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення та засмічення» внутрішні морські води України - це води заток, бухт, губ і лиманів.

Відповідно до ст.5 Водного кодексу України до водних об'єктів загальнодержавного значення належать: 1) внутрішні морські води та територіальне море.

Згідно ст.14 Водного кодексу України розпорядження внутрішніми морськими водами, територіальним морем, а також акваторією морських портів віднесено до відання Кабінету Міністрів України у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів.

Статтею 84 Земельного кодексу України передбачено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: д) землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Статтею 59 Земельного кодексу України передбачено випадки, коли землі водного фонду можуть передаватись громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.

Приймаючи до уваги закріплений в законодавстві України особливий правовий режим використання земель водного фонду, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що оскільки спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду, як донна поверхня Бузького лиману, який є водним об'єктом загальнодержавного значення, то у відповідача були відсутні правові підстави для надання дозволу на виготовлення землевпорядної документації стосовно вказаної земельної ділянки, яка не відноситься до земель комунальної власності.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним спірного рішення є законним та обґрунтованим і підстави для його скасування відсутні.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування спірного рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до рішення Миколаївської міської ради №49/31 від 15.09.2015 року спірне рішення визнано таким, що втратило чинність, а тому відсутні підстави для його скасування.

Позивач з таким висновком суду першої інстанції погодитися не може, вважаючи, що відповідач не має права самостійно скасовувати своє попереднє рішення, а тому рішення Миколаївської міської ради №49/31 від 15.09.2015 року не повинно братися судом до уваги, оскільки воно є незаконним.

Вирішуючи питання про можливість застосування судом такого способу захисту як скасування спірного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

При розмежуванні зазначених вище способів захисту порушеного права особи (визнання акта протиправним або скасування відповідного акта суб'єкта владних повноважень) слід ураховувати роз'яснення, викладені в п.10.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року №7 «Про судове рішення в адміністративній справі», які полягають у тому, що визнання акта суб'єкта владних повноважень протиправним як способу захисту порушеного права позивача застосовується у тих випадках, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Скасування ж акта суб'єкта владних повноважень означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням. За змістом ст.162 КАС України суд під час прийняття рішення про скасування незаконного рішення суб'єкта владних повноважень має право визначити, з якого моменту відповідне рішення втрачає чинність.

Рішення суб'єкта владних повноважень є скасованим з моменту набрання постановою законної сили, тобто лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти, оскільки інакше буде заподіяно значно більшої шкоди суб'єктам правовідносин порівняно з відвернутою.

Таким чином, застосування судом у даній справі такого способу захисту як скасування спірного рішення можливо, якщо це спірне рішення є діючим, тобто продовжує мати певні юридичні наслідки у вигляді надання ТОВ «Морський спеціалізований порт «Ніка-Тера» права складання землеустрою для відведення спірної земельної ділянки в оренду.

Як вже зазначено вище, рішенням Миколаївської міської ради №49/31 від 15.09.2015 року спірне рішення визнано такими, що втратило чинність.

Відповідно до ч.1 ст.73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Рішенням Конституційного Суду України №7-рп/2009 від 16.04.2009 року зазначено, що в аспекті конституційного подання положення ч.2 ст.19, ст.144 Конституції України, ст.25, ч.1, ч.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року №280/97-ВР (з наступними змінами) стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни необхідно розуміти так, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.10.ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Враховуючи наведені положення Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2009 від 16.04.2009 року, колегія суддів вважає, що оскільки рішення Миколаївської міської ради №49/31 від 15.09.2015 року в судовому порядку незаконним не визнавалось, тобто є діючим, і в силу вимог ч.1 ст.73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є обов'язковим для виконання, то правовим наслідком дії цього рішення є втрата чинності спірним рішенням від 19.11.2014 року, а тому відсутні підстави для застосування судом у даній справі такого способу захисту, як скасування спірного рішення, про що також вірно зазначив і суд першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги заступника прокурора Миколаївської області та товариства з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт «Ніка-Тера» залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 13 лютого 2017 року.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: О.В. Лук'янчук Ю.М. Градовський