Ухвала суду № 64681087, 08.02.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 686/10057/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Колієв С.А.

Суддя-доповідач: Сушко О.О.

08 лютого 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Смілянця Е. С. Залімського І. Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Другого міського відділу Державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції, начальника Другого міського відділу Державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції Джубаби Д.О., державного виконавця Другого міського відділу Державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції Лубкович О.Р., треті особи: Головне управління Державної казначейської служби у Хмельницькій області, управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому, Головне територіальне управління юстиції у у Хмельницькій області про визнання дій та бездіяльності протиправними, визнання виконавчого листа недійсним та таким, що не підлягає виконанню, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, звернення стягнення на пенсію та зобов'язання до вчинення дій,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому визнати рішення, дії та бездіяльність Другого міського відділу ДВС міськрайонного управління юстиції, начальника цього відділу Джубаби Д.О., державного виконавця цього відділу Лубковича О.Р. стосовно неналежного контролю з боку начальника Другого відділу ДВС Джубабою Д.О. за діями державного виконавця при здійсненні цим відділом виконавчих дій з повороту виконання постанови Хмельницького міськрайонного суду від 28.10.2010 року у справі за її позовом до Управління ПФУ у м. Хмельницькому поза виконавчим провадженням ВП № 29048029 та ВП №290445831, що відноситься до повноважень і здійснюється Управлінням ДВС Головного управління юстиції, і досі не виконане Управлінням ПФУ у м. Хмельницькому в частині стягнення на її користь індексації пенсійної виплати в сумі 88,49 гривень; не надіслання їй постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.03.2016 року, постанови від 17.03.2016 року про звернення стягнення на її пенсію та про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій; визнати виконавчий лист, який виданий на виконання ухвали Хмельницького міськрайонного суду від 20.10.2015 року про поворот виконання рішення від 28.10.2010 року в частині стягнення моральної шкоди в сумі 500 гривень недійсним та таким, що не підлягав виконанню Другим МВ ДВС МРУ юстиції; скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.03.2016 року, постанову від 17.03.2016 року про звернення стягнення на її пенсію та про стягнення виконавчого збору і витрат на проведення виконавчих дій; стягнути з Другого міського відділу за рахунок Державного бюджету заподіяну їй матеріальну шкоду у розмірі 688,49 гривень; стягнути за рахунок Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби у Хмельницькій області заподіяну моральну шкоду у сумі 5000 гривень.

Відповідно до постанови Хмельницького міськрайонного управління юстиції від 10 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено частково, а саме: визнано бездіяльність державного виконавця Другого міського відділу Державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції Лубкович О.Р. стосовно не надіслання постанови від 10.03.2016 року про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №686/20042/15-а виданого 04.02.2016 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області, постанови від 17 березня 2016 року про звернення стягнення на пенсію боржника та постанов від 17 березня 2016 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та стягнення з боржника виконавчого збору протиправною; скасовано постанову державного виконавця Другого міського відділу Державної виконавчої служби від 17 березня 2016 року про стягнення з позивача витрат на проведення виконавчих дій у сумі 50,00 гривень; скасовано постанову державного виконавця Другого міського відділу Державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції від 17 березня 2016 року про стягнення з позивача виконавчого збору у сумі 50,00 гривень; стягнуто з Другого міського відділу Державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції грошові кошти у сумі 100,00 гривень. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішення, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов в повному обсязі.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 жовтня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2011 року, позовні вимоги позивача було задоволено частково. Визнано протиправними діяння (дії та бездіяльність) Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області, Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельниькому. Зобов'язано зарахувати до страхового стажу позивача 0,5 місяців навчання на денній формі у Київському технологічному інституті харчової промисловості, місяць відпустки після закінчення навчання, 1,5 місяці перебування на обліку як безробітної, визначати коефіцієнт страхового стажу позивачки з урахуванням страхового стажу - 448 місяців, здійснити перерахунки індексації розміру пенсії та коефіцієнти підвищення пенсійних виплат за 2004, 2005 роки, а також суми недоплачених пенсійних виплат за 2005, 2006 роки відповідно до коефіцієнтів підвищення пенсійних виплат за 2004 рік - 1,06481, за 2005 рік - 1,09530, що відповідають сумам індексації пенсії на кінець 2004 року - 33,29 грн., січень-лютий 2005 року - 52,12 грн., разом станом на 28 лютого 2005 року - 85,41 грн. Стягнуто в солідарному порядку на користь позивача 500 грн. компенсацію за моральні страждання. У решті в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 03 вересня 2015 року було скасовано постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 жовтня 2010 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2011 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому про відшкодування моральної шкоди та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. В решті судові рішення залишити без змін.

30.09.2015 року до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області звернулося управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому з заявою про поворот виконання судового рішення в якому просило зобов'язати позивача повернути УПФУ у м. Хмельницькому безпідставно стягнуті кошти у розмірі 500 гривень відшкодування моральної шкоди за скасованою постановою Хмельницького міськрайонного суду №2а-39/10 від 28.10.2010 року.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20.10.2015 року, яке було залишено без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.12.2015 року, вказана заява була задоволена: зобов'язано позивача повернути УПФУ у м. Хмельницькому безпідставно стягнуті кошти у розмірі 500 гривень відшкодування моральної шкоди за скасованою постановою Хмельницького міськрайонного суду №2а-39/10 від 28.10.2010 року.

На виконання вказаної ухвали Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області 04.02.2016 року був виданий виконавчий лист № 686/20042/15-а.

03.03.2016 року вказаний виконавчий лист був пред'явлений УПФУ у м. Хмельницькому до Другого МВ ДВС ХМРУЮ до примусового виконання.

Ухвалою державного виконавця Другого МВ ДВС ХМРУЮ у Хмельницькій області від 10.03.2016 року на підставі вказаного виконавчого листа було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

17 березня 2016 року державним виконавцем було винесено постанову про звернення стягнення на пенсію позивача.

Також, в цей же день державним виконавцем було винесено ще дві постанови: про стягнення з позивача витрат на проведення виконавчих дій у сумі 50 гривень та про стягнення з позивача виконавчого збору у сумі 50 гривень.

Частково задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач діяв не в межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України.

Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Так, згідно з ч.1 та 2 ст.258 КАС України за судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно та яке підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист. Виконавчий лист видається судом першої інстанції.

В силу п.1 ч.2 ст.17 ЗУ «Про виконавче провадження» (далі Закон) відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті

У відповідності до п.1 ч.1 ст.19 Закону Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст. 17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

За змістом ч.1 ст.20 Закону виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

Частинами 1 та 2 ст.25 Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Як встановлено з матеріалів справи, заяви про примусове виконання судового рішення та поданого виконавчого листа №686/20042/15-а, виданого 04.02.2016 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області (заява стягувача) була подана в межах строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, до відповідного державного органу виконавчої служби, а сам виконавчий документ відповідає вимогам ст..20 ЗУ «Про виконавче провадження».

Таким чином, постанова державного виконавця від 10.03.2016 року про відкриття виконавчого провадження винесена відповідно до вимог ЗУ «Про виконавче провадження», відтак підстав для її скасування не має.

Що стосується тверджень позивача про те, що виданий судом виконавчий лист на підставі ухвали про поворот виконання судового рішення є недійсним, оскільки така ухвала сама по собі є виконавчим документом і повинна виконуватися в рамках виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення про поворот виконання якого вона винесена, то суд зазначає наступне.

Так, на виконання постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області 2а-39/10 в частині стягнення у солідарному порядку з Головного управління ПФУ в Хмельницькій області, Управління ПФУ у м. Хмельницькому на користь позивача 500 гривень відшкодування моральної шкоди, був виданий виконавчий лист, на підставі якого 04.10.2011 року було відкрито виконавче провадження № 29047172. Постановою державного виконавця від 26.12.2011 року вказане виконавче провадження було закінчено на підставі п.8 ч.1 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв'язку з повним фактичним виконанням боржником судового рішення.

Враховуючи зазначене, а також виходячи із суті винесеної Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області від 20.10.2015 року ухвали про поворот виконання, якою зобов'язано позивача повернути отримані нею кошти (по суті сплатити заявнику кошти), на її підставі законно виданий виконавчий лист, який підлягав окремому виконанню.

Вимогами ч.1 ст.27 Закону визначено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

В свою чергу, згідно з ч.1, 8 ст.28 Закону у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Постанова про стягнення виконавчого збору надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена до суду в десятиденний строк.

Стаття 32 Закону передбачає такі заходи примусового виконання рішень: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Положеннями ч.ч. 2, 5 ст. 41 Закону встановлено, що витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Постанова про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності їх примусового стягнення згідно з вимогами цього Закону. Зазначена постанова надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ним у порядку, встановленому цим Законом.

Крім того, у відповідності до ч. 1, 4, 5 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до ст. 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Державний виконавець або уповноважена ним особа може особисто вручити документи виконавчого провадження сторонам або іншим учасникам виконавчого провадження під розписку. Належним чином оформлена відмова сторін виконавчого провадження від одержання документів виконавчого провадження не є перешкодою для проведення подальших виконавчих дій у встановленому цим Законом порядку.

Тобто, перед тим, як вживати відповідні заходи з примусового виконання рішення, державний виконавець зобов'язаний пересвідчитися у тому, що боржник належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження та у встановлений строк самостійно таке рішення не виконав.

Водночас, вказані вимоги Закону державним виконавцем не виконані. Так, в матеріалах виконавчого провадження відсутні відомості про належне повідомлення позивача про відкриття виконавчого провадження (відсутнє повідомлення про вручення боржнику про відкриття вказаного виконавчого провадження, розписка останньої про особисте вручення державним виконавцем такого документу, чи належним чином оформлена відмова боржника від отримання таких документів).

Отже, державний виконавець, без отримання доказів належного повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження, приступив до примусового виконання рішення суду.

Разом з тим, також відсутні відомості в матеріалах справи стосовно направлення боржнику копій постанов про звернення стягнення на її пенсію, стягненню витрат на проведення виконавчих дій та стягнення виконавчого збору.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позов в частині визнання дій та бездіяльності стосовно не надіслання постанови про відкриття виконавчого провадження, постанов про звернення стягнення на пенсію, стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій необхідно задовольнити, а винесені постанови державним виконавцем від 17.03.2016 року про стягнення з позивача виконавчого збору у сумі 50 гривень та стягнення витрат на проведення виконавчих дій у сумі 50 гривень скасувати.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди у сумі 5000 гривень, остання не надала суду доказів, які б свідчили про заподіяння їй такої моральної шкоди. При цьому, слід звернути увагу на те, що при визначенні розміру моральної шкоди, який слід стягнути з відповідачів, позивач по суті зазначає, що така сума є мінімальною, аби зупинити посадових осіб ДВС від подальшого вчинення протиправних дій.

В силу положень ст. 23 ЦК України, роз'яснень, викладених у п. 3 постанові Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 р. N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичні особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у задоволенні позиву в частині стягнення моральної шкоди необхідно відмовити.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 листопада 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку встановленому ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Головуючий Сушко О.О. Судді Смілянець Е. С. Залімський І. Г.