Постанова № 64680859, 09.02.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2017 року Справа № 876/7747/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил за апеляційною скаргою Львівської митниці Державної фіскальної служби на постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 13 вересня 2016 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 у травні 2016 року звернувся до Червоноградського міського суду з позовом до Львівської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправною та скасування постанови заступника начальника Львівської митниці ДФС - начальника управління боротьби з митними порушеннями від 20.05.2016 року №1625/20900/16, якою його було визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ч. 2 ст. 469, ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 131330,52 гривень. Просив також звільнити його від відповідальності передбаченої вказаною постановою та адміністративну справу про притягнення його до відповідальності за ч. 2 ст. 469, ст. 485 МК України закрити.

Постановою Червоноградського міського суду Львівської області від 13 вересня 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Постанову заступника начальника Львівської митниці Державної фіскальної служби України від 20.05.2016 року у справі про порушення митних правил №1625/20900/16 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 було визнано неправомірною та скасовано. В решті позовних вимог відмовлено.

Із таким судовим рішеням не погодилася Львівська митниця Державної фіскальної служби та подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просила скасувати постанову і відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Аргументуючи свою незгоду із постановою, апелянт зазначив, що 28.12.2014 року ОСОБА_1 через пункт пропуску «Рава-Руська-Хребенне» митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС згідно митної декларації № 205000000/2014/955258 від 28.12.2014 року ввіз на митну територію України транспортний засіб, що перебуває під митним контролем: вантажний автомобіль марки «MERCEDES-BENZ», VIN № НОМЕР_1, 2010 р.в. Цей автомобіль позивач зобов'язався доставити до Волинської митниці ДФС у термін до 07.01.2015 року. Однак таке своє зобов'язання не виконав і автомобіль перебуває на території України, однак митні платежі сплачені не були. Отже в діях відповідача наявний склад правопорушення.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому вказав, що вважає оскаржуване судове рішення законним і обґрунтованим.

У судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_2 заперечили щодо задоволення апеляційної скарги, зауважили, що оскаржуване судове рішення відповідає усталеній судовій практиці.

Представник апелянта ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу з підстав, що в ній викладені.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 28 грудня 2014 року через пункт пропуску «Рава-Руська-Хребенне» митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС ввіз на митну територію України товар, що перебуває під митним контролем: вантажний автомобіль марки «MERCEDES-BENZ», YIN № НОМЕР_1, 2010 р.в. згідно митної декларації № 205000000/2014/955258 від 28 грудня 2014 року.

Цей автомобіль, як вказано у декларації належить ТзОВ «Пріор Контракт».

У відповідності до митної декларації № 205000000/2014/955258 ОСОБА_1 зобов'язався доставити цей товар до Волинської митниці ДФС в термін до 07.01.2015 року.

Однак цього зроблено не було і автомобіль перебуває на території України.

При цьому жодних документів на підтвердження передачі товару ТзОВ «Пріор Контракт» подано не було.

Відповідно до службової записки ВКПТ УОМК Львівської митниці ДФС від 15.03.2016 року № 533/10/13-70-24-02/48-ЕП митні платежі, що мали бути сплачені при ввезенні на митну територію України автомобіля «MERCEDES- BENZ», VIN № НОМЕР_1 станом на дату перетину митного кордону України становлять 43776,84 грн.

Спірні відносини регулюються Конституцією України та Митним кодексом України.

Відповідно до ст. 90 МК України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Статтею 93 МК України передбачено, що товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні:

1) перебувати у незмінному стані, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування і зберігання;

2) не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту;

3) бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу;

4) мати неушкоджені засоби забезпечення ідентифікації у разі їх застосування.

Частиною 1 статті 95 МК України встановлюються такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту, зокрема, для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Як передбачено, п. 3 ч. 1 ст. 93 МК України транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні, зокрема, бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 381 МК України громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.

Згідно із ч. 6 ст. 379 МК України строки тимчасового ввезення громадянами товарів на митну територію України (крім випадків, передбачених статтею 380 цього Кодексу) встановлюються відповідно до статті 108 цього Кодексу, а строки ввезення з метою транзиту - відповідно до ст. 95 цього Кодексу.

Відповідно до норм податкового законодавства, податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі. Податкова пільга надається, зокрема, шляхом звільнення від сплати податку та збору.

Статтею 292 МК України встановлено, що митні платежі не сплачуються у разі, якщо відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України, інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України:

1) товари не є об'єктом оподаткування митними платежами;

2) щодо товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів - у період дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв'язку з якими його надано;

3) при ввезенні товарів на митну територію України або вивезенні товарів з митної території України товари були поміщені у митний режим, який відповідно до положень цього Кодексу не передбачає сплату митних платежів, - на період дії цього режиму та при виконанні умов, що випливають з такого режиму;

4) коли загальна фактурна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України громадянами, не перевищує обсягів, які не є об'єктом оподаткування митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу.

Разом з тим, п. 3 ч. 3 ст. 293 МК України встановлено, що до осіб, на яких покладено обов'язок із сплати митних платежів, у разі недотримання положень цього Кодексу щодо користування та розпорядження товарами або виконання інших вимог і умов, установлених цим Кодексом для застосування митних режимів, що передбачають умовне повне або часткове звільнення від сплати митних платежів, відносяться особи, відповідальні за дотримання митного режиму.

Відповідно до ст. 485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил, відповідно до ч. 1 ст. 531 МК України, є:

1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил;

2) необ'єктивність або неповнота провадження у справі або необ'єктивність її розгляду;

3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи;

4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду;

5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення;

6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

Між тим, позивачем не наведено жодної з підстав, передбачених ст. 531 МК України, ані в суді першої інстанції, ані під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, яка б вказувала на відсутність складу порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України.

Колегія суддів апеляційного суду відхиляє доводи позивача, про те що він не являється суб'єктом даного правопорушення через те, що власником автомобіля є ТОВ «Пріор Контракт», оскільки саме позивач перевозив автомобіль через кордон і саме він повинен був доставити транспортний засіб оформлений Волинською митницею в митному режимі «транзит», на митницю до 7 січня 2015 року. При цьому жодних належних доказів передачі позивачем цього автомобіля підприємству, суду надано не було.

Оскільки зобов'язання виконано не було і фактично позивач продовжував користуватися автомобілем без сплати митних платежів. Таким чином, позивач, зазначивши в декларації про режим транзиту й отримавши можливість користуватися ним з податковою пільгою за цієї умови, фактично вчинив дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.

Зазначене свідчить про усвідомлення характеру своїх дій позивачем, зокрема, вчинення протиправних дій, спрямованих на ухилення від сплати митних платежів. А тому, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем правомірно винесено постанову від 20 травня 2016 року у справі про порушення митних правил, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчинені порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України з накладенням штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції твердження позивача про притягнення останнього до відповідальності одного виду (відповідальність за порушення митних правил) за одне й те саме діяння, оскільки з досліджених постанов в справі про порушення митних правил вбачається, що позивача притягнуто до відповідальності за різні правопорушення: за перевищення встановленого ст. 95 МК України строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на 10 діб, а в даному випадку позивач притягнутий за протиправні дії спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, які передбачені ст. 485 МК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

В даному випадку, митницею, як суб'єктом владних повноважень, надано суду апеляційної інстанції належні та допустимі докази правомірності та обґрунтування своїх дій та прийняття оскаржуваної постанови.

Щодо доводів суду першої інстанції про порушення відповідачем строку притягнення до відповідальності, то такі є безпідставними з огляду на таке.

Згідно із частиною 1 статті 467 Митного кодексу України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що перелік триваючих правопорушень не є вичерпним, а лише конкретизуючим щодо окремих статтей.

При цьому, в положеннях Митного кодексу України не міститься визначення триваючого правопорушення.

Разом з тим, відповідно до висновків, викладених у листі Міністерства юстиції України від 01.12.2003 року № 22-34-1465, триваючим правопорушенням є такі, що пов'язані з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою (наприклад, проживання без паспорта, самовільне будівництво будинків або споруд тощо), припиняються або виконанням регламентованих обов'язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Дуже часто ці правопорушення є наслідками протиправної бездіяльності.

Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків.

Отже, несплата митних платежів щодо транспортного засобу, що перебуває в режимі транзиту, та щодо якого існує обов'язок вивезення за межі митної території, є триваючим правопорушенням, оскільки в даному випадку особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання свого обов'язку.

Оскільки позивач не сплатив митні платежі і не виконав зобов'язання про зворотнє вивезення, це порушення є триваючим.

Враховуючи викладене, підстав для скасування спірної постанови немає.

Відповідно до ст. 159 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 1 та 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та приймає нову, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, апеляційну скаргу слід задовольнити та скасувати оскаржувану постанову, прийнявши нову про відмову в задоволенні позову .

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби задовольнити.

Постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 13 вересня 2016 року у справі № 459/1599/16-а скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді І.В. Глушко

В.Я. Макарик

Повний текст виготовлено 10 лютого 2017 року.