Ухвала суду № 64680823, 07.02.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2017 р. Справа № 876/9201/16

Львівський апеляційний адміністративний суду у складі:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Гулида Р. М., Довгої О. І.

за участю секретаря Бедрій Х. П.

позивача ОСОБА_1

представника третьої особи Чернявський В. В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові справу апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2016 року про залишення позовної заяви без розгляду по справі № 813/7224/14 за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного Фонду України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про скасування грошового атестату та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до відповідачів про визнання протиправними дій, скасування грошового атестату, зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог, яка була скасована ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2015 року, відтак судом розглядаються відокремлені матеріали адміністративної справи № 813/7224/14 лише в частині позовних вимог щодо визнання підробленого грошового атестату № 50 від 19 березня 1990 року фінансово-планового відділу УВС Львівської області недійсним та скасування його та зобов'язання відповідача в особі Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ МВС України у Львівській області виплатити заборговані суми по заробітній платі за додатковими видами, іншими надбавками, доплатами до зарплати, а саме: за період з 26 березня 1987 року до 1 березня 1990 року включно 50% щомісячну надбавку до посадового окладу за постійну роботу в умовах режимних обмежень з "таємними" так і "цілком таємними" державними документами; за період з 26 березня 1987 року до 01 березня 1990 року включно 10% щомісячну надбавку до посадового окладу за шкідливі умови служби у спеціальній установі П/Р УВС Л/о для осіб, затриманих за бродяжництво; за період з 26 березня 1987 року по 1 березня 1990 року включно 35% щомісячну надбавку до посадового окладу за відпрацьовані по службі 768 год. робочого часу в нічний період в якості відповідального по спеціальній установі П/Р УВС Л/о; за період з 26 березня 1987 року до 14 березня 1989 року включно додаткову заробітну плату у розмірі 8671 грн 32 коп. за відпрацьовані на службі 2664 год. робочого часу в якості відповідального по спеціальній установі П/Р УВС Л/о понад установлений законодавством робочий час, у дні щотижневого відпочинку (суботу, неділю), передсвяткові та святкові дні.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2016 року позовну заяву залишено без розгляду.

Зазначену ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач. У поданій апеляційній скарзі покликається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить вказану ухвалу скасувати та прийняти нову, якою задоволити його позовні вимоги.

У апеляційні скарзі зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що спірний атестат не отримував та не підписував, а відтак не міг довідатись про порушення його прав. Також зазначає, що сам акт не підписаний начальником органу внутрішніх справ Залізничного району м. Львова та начальником ФПВ УВС Львівської області, як цього вимагає пункт 14 наказу МВС України від 1 листопада 203 року № 1236. Також вказує на той факт, що строк звернення до суду не застосовується до спорів про стягнення заробітної плати.

Позивач в судовому засіданні надав пояснення, просив рішення суду першої інстанції скасувати на направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Представник третьої особи в судовому засіданні надав пояснення. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідачі явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, хоч і були належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, що не перешкоджає слухати справу в їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника третьої особи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити з наступних підстав.

Вивчивши матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач звернувся з позовом до відповідача про визнання протиправними дій, скасування грошового атестату, зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2016 року позовну заяву залишено без розгляду.

Приймаючи оскаржене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що, позивач був обізнаний про порушення свого права щодо нарахування заробітної плати, яка відображена у грошовому атестаті № 50 від 19 березня 1990 року, щонайменше на час звернення до Франківського районного суду м. Львова, а саме 28 жовтня 2010 року.

Відтак суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду з позовом про скасування грошового атестата № 50 від 19 березня 1990 року зі спливом строку, що визначений статтею 99 КАС України.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача 2 виплатити заборговані суми по заробітній платі за додатковими видами, іншими надбавками, доплатами до зарплати, то такі ґрунтуються на твердженні позивача про протиправність грошового атестата № 50 від 19.03.1990 року. З урахуванням того, що позивачем беззаперечно пропущено строк звернення до адміністративного суду щодо оскарження вказаного грошового атестата, строк звернення до суду з позовом пропущено також і щодо пов'язаної вимоги про зобов'язання відповідача 2 виплатити заборговані суми по заробітній платі за додатковими видами, іншими надбавками, доплатами до заробітної плати, тому суд не враховує покликання позивача на рішення Конституційного суду України від 15 жовтня 2013 року у справі №8-рп/2013.

Відповідно до статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Згідно з частиною 1 статті 121 КАС України за наслідками підготовчого провадження суд у порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду постановляє ухвалу про:

1) залишення позовної заяви без розгляду;

2) зупинення провадження у справі;

3) закриття провадження у справі;

4) закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду.

Проаналізувавши матеріали справи та наведені вище законодавчі положення, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати на помилкове застосування судом першої інстанції норм процесуального права, що, в свою чергу, призвело до прийняття помилкового рішення у справі.

Так, з аналізу матеріалів справи зрозуміло, що предметом позову є визнання грошового атестату недійсним та зобов'язання відповідача виплатити заборговані суми по заробітній платі.

Щодо позовних вимог в частині виплати заборгованості по заробітній платі колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що рішенням Конституційного суду України від 15 жовтня 2013 року у справі №8-рп/2013 чітко встановлено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Вказаний висновок також кореспондується з положеннями частини 2 статті 233 КЗпП України, відповідно до якої у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Щодо позовних вимог в частині оскарження грошового атестата суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про пропуск строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Так, суд першої інстанції посилається на висновки Львівського апеляційного адміністративного суду, викладені в ухвалі від 7 листопада 2012 року у справі № 76030/12/9104, якою було залишено без змін ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 19 березня 2012 року про залишення без розгляду адміністративного позову до Головного управління міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про перерахунок пенсії та примусове стягнення з відповідача завданих збитків, пов'язаних із невиплатою заробітної плати.

Водночас судом першої інстанції не з'ясовано чи був оскаржений грошовий атестат предметом оскарження у даній справі та чи взагалі такий був долучений до справи.

Зважаючи на наведені вище законодавчі положення та на той факт, що до позовних вимог в частині виплатити заборговані суми по заробітній платі не застосовується обмеження строку звернення до суду, а в матеріалах справи відсутні докази про те, що позивач міг дізнатись або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність причин для залишення позовної заяви без розгляду.

Відтак, з врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, оскільки винесена з порушенням норм процесуального права, що і призвело до неправильного вирішення справи по суті вимог, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, як передбачено пунктом 3 частини 1 статті 199 КАС України.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 254 КАС України, суд апеляційної інстанції -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2016 року про залишення позовної заяви без розгляду по справі № 813/7224/14 скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Кузьмич С. М.

Судді Гулид Р. М.

Довга О. І.

Повний текст ухвали складено 10 лютого 2017 року