Постанова № 64680815, 07.02.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2017 року №876/10434/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання - Андрушків І.Я.,

за участю представника відповідача - Матлай Й.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В ИВ:

У червні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області із позовом, з урахуванням неодноразового уточнення позовних вимог (а.с.45-49,79-85), до Міністерства оборони України (далі - МОУ) про:

визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності від 17.05.2016 №10/3459;

зобов'язання МОУ здійснити нарахування та виплату такої допомоги в розмірі 150 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності ІІІ групи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відмова відповідача у виплаті йому спірної допомоги не ґрунтується на вимогах закону, порушує його права. Вказує на обов'язок саме МОУ здійснити призначення та виплату такої допомоги, як органу державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 жовтня 2016 року, дану адміністративну справу передано на розгляд Івано-Франківському окружному адміністративному суду на підставі п.2 ч.1 ст.22 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС; а.с.101-102).

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року у справі №346/3400/16-а позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність МОУ щодо призначення та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у разі ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності. Зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу одноразової грошової допомоги внаслідок настання ІІІ групи інвалідності у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Постанову оскаржило МОУ, яке в апеляційній скарзі просить її скасувати, а позов залишити без розгляду. В апеляційній скарзі покликається на те, що норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) поширюються на позивача завдяки періоду проходження військової служби у внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС), яке як центральний орган виконавчої влади, що здійснює керівництво підпорядкованими військовими формуваннями та правоохоронними органами, повинно призначити та виплати йому одноразову грошову допомогу. Такий не проходив військової служби в Збройних Силах України (далі - ЗСУ) і не має жодного відношення до МОУ, а проходив військову службу в Збройних Силах колишнього СРСР. Суд відійшов від принципу розподілу влади та протиправно зобов'язав МОУ здійснити нарахування та виплату позивачу одноразової грошової допомоги. Документи подані ОСОБА_2 по суті взагалі не розглядалися так як повернуті без реалізації. У відповідності до норми ч.5 ст.99 КАС указує на пропуск строку звернення до адміністративного суду з цим позовом.

Позивач у письмовому запереченні вважає постанову суду першої інстанції обґрунтованою, прийнятою з врахуванням всіх обставини справи та такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Позивач просив про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких міркувань.

Постанова суду першої інстанції мотивована обов'язком МОУ призначити і виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.

Такі висновки суду першої інстанції є частково правильними з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 проходив військову службу в Збройних Силах СРСР з 04.05.1979 по 12.05.1981 та з 02.02.1983 по 26.07.1990, а також у складі діючої армії військова частина пп.24413 в період бойових дій під час виконання інтернаціонального обов'язку в Демократичній Республіці Афганістан в період з 30.06.1985 по 20.11.1987 року (а.с.8-12, 20-23).

Відповідно до витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії МОУ по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 13.03.2014 №701 множинні вогнепальні осколкові поранення голови, правої руки, правої ноги (контузія головного мозку - 1986 рік) колишнього військовослужбовця ОСОБА_2 та інші захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.13).

З 15.05.2014 позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності у зв'язку з пораненням (контузією), захворюванням пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК від 28.05.2014 серії АВ № 0230959 (а.с.14).

У вересні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Коломийського об'єднаного міського військового комісаріату Івано-Франківської області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності, надавши усі необхідні для призначення такої допомоги документи (далі - Заява), у відповідності до ст.16 Закону №2011-XII та п.11 «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок).

Погоджуючись із правом позивача на виплату одноразової грошової допомоги, Івано-Франківський обласний військовий комісаріат (далі - Комісаріат) 09.09.2015 надіслав висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги разом із Заявою для прийняття рішення Департаменту фінансів МОУ (далі - Департамент) (а.с.118).

Листом від 29.02.2016 №248/3/6/1052 Департамент повідомив Комісаріат про повернення документів без реалізації, як такі, що надіслані не за належністю, мотивуючи вказане тим, що згідно п.17 Порядку виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби, тобто МВС. МОУ розрахунки із військовослужбовцями внутрішніх військ не здійснювалося, оскільки вони входили до складу МВС, а здійснення таких виплат МОУ є порушенням Бюджетного кодексу України (далі - Лист; а.с.7).

Супровідним листом від 17.05.2016 №10/3459 Комісаріат направив позивачу Лист (а.с.6).

Приписами ч.5 ст.17 Конституції України визначено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у ЗСУ та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

За приписами ст.41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин - дата встановлення інвалідності) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом №2011-XII.

Закон №2011-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Пунктом 2 ч.1 ст.3 Закону №2011-ХІІ встановлено, що його дія поширюється на: військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно з ч.1 ст.16 цього ж Закону одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною 2 вказаної статті встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога.

Відповідно до п.4 цієї ж частини одноразова грошова допомога виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

За змістом ч.1 ст.16-2 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності IIІ групи (п.4 ч.2 ст.16 цього ж Закону).

Пунктом 6 Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IIІ групи.

Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок поранення (контузії), отриманого військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним таких обов'язків, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку, саме з моменту встановлення інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби.

Крім того, апеляційний суд погоджується з висновками суду попередніх інстанцій, що право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю (військовозобов'язаному), якому встановлено інвалідність внаслідок виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії закріплене у ст.16 Закону №2011-ХІІ та в Порядку.

Таким чином, оскільки позивач отримав інвалідність внаслідок поранення (контузії), отриманого під час виконання обов'язків військової служби та внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним таких обов'язків при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, то він має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно ст.16 Закону №2011-ХІІ.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року №21-446а14, 21 квітня 2015 року №21-135а15, 10 березня 2015 року №21-563а14.

Разом з тим, апеляційний суд не може погодитися з висновком суду першої інстанцій в частині визнання протиправним бездіяльності МОУ та зобов'язання МОУ здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги, з огляду на наступне.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п.9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

За змістом пунктів 13, 15 Порядку керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

Наказом Міністра оборони України (далі - Міністр) від 12.04.2007 №68 «Про організацію роботи та призначення комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби» призначено постійно діючу комісію з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби далі - Комісія). До повноважень голови вказаної Комісії, зокрема, віднесено підготовку пропозицій та подання їх Міністру для прийняття рішення про призначення грошової допомоги та її розміру.

Тобто, зазначеним наказом створено Комісію, яка має здійснювати підготовку пропозицій та подавати їх Міністру для прийняття рішення про призначення грошової допомоги та її розміру.

Заява Комісією не розглядалась по суті, пропозиції Міністру для прийняття рішення про призначення грошової допомоги та визначення її розміру не надавались, відтак не було прийнято уповноваженою особою відповідного рішення, тому є передчасними позовні вимоги про зобов'язання здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є - здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Таким чином, застосований судом спосіб захисту порушеного права позивача шляхом зобов'язання МОУ здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Отже, належним способом захисту прав позивача у спірних відносинах є визнання протиправними дії МОУ щодо повернення без реалізації Заяви та зобов'язати відповідача розглянути вказану Заяву та прийняти відповідне рішення, відтак оскаржене судове рішення підлягає зміні.

За змістом частин 1, 2 ст.99 КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Подані позивачем документи (Заява) були повернуті Департаментом без реалізації Листом від 29.02.2016, а позивач звернувся до суду із цим позовом 14.06.2016, тобто із дотриманням встановленого шестимісячного строку звернення до адміністративного суду із таким позовом.

У ч.5 ст.99 КАС вказано, що для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

Ця норма не має жодного відношення до розглядуваної справи, позаяк стосується встановлення місячного строку щодо права особи, оскаржити рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого (цього рішення) цим суб'єктом може бути заявлено вимогу до особи про стягнення грошових коштів.

Додатково, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Апеляційним судом встановлено, що в період з 05.12.1995 по 16.09.1997 позивач проходив військову службу у внутрішніх військах МВС, мав військове звання молодшого лейтенанта внутрішньої служби та був звільнений в запас ЗСУ (а.с.10-11).

Відповідно до ч.6 ст.16-3 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується МОУ, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Згідно з ч.1 ст.23 Закону №2011-ХІІ фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для МОУ, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.

Закон України «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України» (в редакції, чинній на час проходження позивачем військової служби у внутрішніх військах; далі - Закон №2235-XII) визначав, що внутрішні війська МВС входять до системи МВС і призначені для охорони та оборони важливих державних об'єктів, перелік яких установлюється КМУ, охорони виправно-трудових і лікувально-трудових установ, а також для участі в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю (ст.1).

За ч.1 ст.8 цього ж Закону особовий склад внутрішніх військ складається із військовослужбовців та осіб, які не атестовані і працюють за трудовим договором.

Держава забезпечує соціальні і правові гарантії військовослужбовцям внутрішніх військ і членам їх сімей відповідно до Закону №2011-ХІІ та Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців і працівників органів внутрішніх справ» (тепер Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб») (ст.13 Закону №2235-XII).

Закон №2235-XII втратив чинність у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про Національну гвардію України» (далі - Закон №876-VII).

За змістом ч.1 ст.1 останнього Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) Національна гвардія України (далі - НГУ) є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи МВС.

Підпунктами 1, 3 п.3 розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №876-VII установлено, що: Головний орган військового управління НГУ, органи військового управління оперативно-територіальних об'єднань НГУ, військові частини і підрозділи з охорони важливих державних об'єктів та спеціальних вантажів, військові частини з охорони та оборони важливих державних об'єктів, військові частини і підрозділи з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, військові частини з охорони громадського порядку, підрозділи (загони) спеціального призначення, військові частини оперативного призначення, авіаційні військові частини, вищі навчальні заклади, навчальні військові частини (центри), бази, установи та заклади НГУ є правонаступниками відповідних органів військового управління, військових частин і підрозділів вищих навчальних закладів, навчальних військових частин, органів і підрозділів забезпечення, установ внутрішніх військ МВС без переоформлення актів на право постійного користування земельними ділянками та свідоцтв про право власності на нерухоме майно; дія цього Закону в частині соціального і правового захисту військовослужбовців НГУ поширюється на осіб, звільнених з військової служби в запас або у відставку із складу внутрішніх військ МВС, а також на членів сімей військовослужбовців внутрішніх військ МВС, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час проходження військової служби до набрання чинності цим Законом.

Військовослужбовці НГУ користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону №2011-ХІІ, цього Закону, інших актів законодавства (ч.2 ст.21 Закону №876-VII).

Пунктом 17 Порядку врегульовано питання виплати одноразової грошової допомоги особам, звільненим з військової служби, і така виплата здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби.

Не стверджуючи про обов'язок саме МОУ призначити та виплатити позивачу спірну одноразову грошову допомогу (за фактичних обставин справи виходить за межі предмета доказування), можна констатувати таке.

В останнє позивач був звільнений з військової служби саме із внутрішніх військ МВС, а наведена правова норма зобов'язує здійснити виплату одноразової грошової допомоги особам, звільненим з військової служби, саме орган державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби, безвідносно до того під час проходження військової служби в якому органі державної влади (МОУ чи іншому центральному органі виконавчої влади, що здійснює керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами) мали місце причини внаслідок яких встановлено інвалідність (поранення (контузії, травми або каліцтва) чи захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби).

Вимоги п.18 Порядку не поширюються на позивача, оскільки він під час проходження військової служби не відряджався до державного органу, установи, організації із залишенням на військовій службі де обіймав би відповідну посаду.

Одночасно встановлено, що Департамент фінансово-облікової політики МВС, на звернення Коломийської міськрайонної організації Української спілки ветеранів Афганістану стосовно призначення одноразової грошової допомоги колишнім військовослужбовцям в т.ч. ОСОБА_2, повідомив, що надіслані матеріали свідчать про те, що інвалідність кожного із зазначених осіб пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відтак, порушене питання не належить до компетенції МВС (а.с.50).

Відповідно до ч.8 ст.16-3 Закону №2011-ХІІ особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

При наведеному, суд апеляційної інстанції визнає за доцільне рекомендувати позивачу невідкладно звернутися, у встановленому законодавством (Порядком) порядку, до уповноваженого органу із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності (із необхідними додатками), саме за рахунок розпорядника бюджетних коштів - МВС.

Оскільки, ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року задоволено клопотання МОУ про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги до закінчення апеляційного розгляду справи, у відповідності до вимог ст.94 КАС слід стягнути з апелянта судовий збір.

Керуючись статями 195, 196, 198, 201, 205, 207, 254 КАС, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року змінити, замінивши абзаци перший-третій резолютивної частини постанови чотирма абзацами в такій редакції:

«Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо повернення без реалізації заяви ОСОБА_2 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.

Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, та прийняти відповідне рішення.

В решті позову відмовити».

В решті постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України 1212,64 гривень судового збору за подання апеляційної скарги на призначений для цього рахунок з наступними реквізитами: «Отримувач коштів - УДКСУ у Галицькому районі м.Львова; код отримувача за ЄДРПОУ - 38007573; банк отримувача - ГУДКСУ у Львівській області; МФО - 825014; рахунок отримувача - 31219206781004; код класифікації доходів бюджету - 22030001; призначення платежу - 101; судовий збір, код суду 34668371».

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч.3 ст.160 КАС - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 10 лютого 2017 року.