Ухвала суду № 64680773, 09.02.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2017 року Справа № 876/8668/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів: Каралюса В.М., Матковської З.М.,

за участі секретаря судового засідання Нефедової А.О.

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Волоско Ірини Романівни - голови Галицького районного суду м.Львова про визнання дій неправомірними, -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2016 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Волоско Ірини Романівни - голови Галицького районного суду м.Львова про визнання протиправними дій по проставленню дати 08.08.2016 року набрання законної сили рішення від 28.07.2016 року по цивільній справі №461/6778/15-ц.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року у відкритті провадження відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, позивача, який наполягав на задоволенні апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1, поданої до Львівського окружного адміністративного суду, убачається, що він оскаржив до адміністративного суду дії відповідача, пов'язані із видачею виконавчого листа у цивільній справі.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (частина перша статті 2 КАС).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, в тому числі видачею виконавчого листа, виправленням помилки в ньому, визнання його таким, що не підлягає виконанню, регулюються положеннями Розділу VІ Цивільного процесуального кодексу України.

Вчинені відповідачем дії з видачі виконавчого листа врегульовані зазначеними положеннями Цивільного процесуального кодексу України, яким передбачений, крім іншого, порядок їх оскарження, а тому вони не є вчиненими на виконання владних управлінських функцій і їх оскарження не відноситься до компетенції адміністративних судів.

Отже, висновок Львівського окружного адміністративного суду про те, що заявлені позивачем позовні вимоги не віднесені до підсудності адміністративних судів, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, тому в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись стст. 196, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року про відмову у відкритті провадження у справі № 813/3667/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді В.М. Каралюс

З.М. Матковська

Повний текст виготовлено 09.02.2017