Рішення № 64679446, 09.02.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2017р. Справа№ 914/3219/16

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (м. Київ) в особі: Львівської філії ПАТ «Укртелеком» (м. Львів)

до відповідача: Департаменту охорони здоровя Львівської обласної державної адміністрації (м. Львів)

про: стягнення суми основного боргу в розмірі 6416,26 грн., пені у розмірі 145,52 грн., 3% річних у розмірі 30,98 грн., інфляційних втрат у розмірі 313,35 грн.

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Черменєвій В.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність № 831 від 12.12.2016 року.

від відповідача: Не зявився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі: Львівської філії ПАТ «Укртелеком» до Департаменту охорони здоровя Львівської обласної державної адміністрації про стягнення суми основного боргу в розмірі 6416,26 грн., пені у розмірі 145,52 грн., 3% річних у розмірі 30,98 грн., інфляційних втрат у розмірі 313,35 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.12.2016 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 04.01.2017 року. Ухвалою суду від 04.01.2017 року розгляд справи відкладено до 11.01.2017 року, у звязку з відсутністю представників позивача та відповідача. Ухвалою суду від 11.01.2017 року розгляд справи відкладено до 18.01.2017 року, у звязку з відсутністю представників позивача та відповідача. Ухвалою суду від 18.01.2017 року розгляд справи відкладено до 09.02.2017 року, у звязку з відсутністю представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 21.12.2016 року, про відкладення від 04.01.2017 року, від 11.01.2017 року, від 18.01.2017 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

17.01.2017 року за вх. № 1752/17 позивач подав додаткові докази до матеріалів справи.

09.02.2017 року за вх. № 5449/17 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 21.12.2016 року, про відкладення від 04.01.2017 року, від 11.01.2017 року, від 18.01.2017 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи.

Згідно п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 (із змінами та доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Доказом надсилання відповідачу ухвали суду від 18.01.2016 р. про відкладення розгляду справи на 09.02.2016 р. є повідомлення про вручення від 24.01.2017 року за вх. № 2743/17.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № НОМЕР_1 від 10.02.2016 р., Департамент охорони здоровя Львівської обласної державної адміністрації знаходиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження: 79005, м. Львів, вул. Конопницької, буд. 3.

Відтак, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Інші адреси відповідача, крім вказаної у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ні позивачу, ні суду невідомо.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, при відсутності представників відповідачів.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну і резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 09.02.2016 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, між Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» в особі Львівської філії ПАТ «Укртелеком» (надалі позивач) та Департаментом охорони здоровя Львівської обласної державної адміністрації (надалі відповідач) було укладено Договір № 57 від 02.01.2013 р. (надалі Договір).

Відповідно до умов даного Договору, позивач зобов'язувався надавати відповідачу загальнодоступні телекомунікаційні послуги, а відповідач в свою чергу зобов'язувався сплачувати отримані послуги у терміни, визначені Договором, а саме до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Позивач наголошує, що свої зобов'язання щодо оплати отриманих послуг відповідач не виконував в повному обсязі, в результаті чого за період з серпня 2016 р. по 01 грудня 2016 р. виникла заборгованість в сумі 6416 грн. 26 коп.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Надані телекомунікаційні послуги відповідачем лише частково оплачувались, що також свідчить про визнання сторонами своїх зобов'язань.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Господарським кодексом, зокрема ст. 216. передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 5 ст. 33 Закону України «Про телекомунікації», у якому передбачено обов'язки споживачів телекомунікаційних послуг, споживачі повинні виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Позивач зазначає, що оскільки виконання зобов'язання прострочено, то у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 36 Закону України "Про телекомунікації" та умов п. 5.2. Договору, відповідачу нараховано пеню в розмірі 145 грн. 52 коп.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Через невиконання взятих на себе зобов'язань 3% річних склали 30,98 грн., а інфляційні втрати склали 313,35 грн.

Відповідач, всупереч вимогам суду, позовні вимоги у встановленому чинним законодавством України порядку не спростував, належних та допустимих доказів виконання своїх господарських зобовязань не подав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, в тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і негосподарюючими субєктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. В силу статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із вимогами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено в ході судового розгляду справи, між Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» в особі Львівської філії ПАТ «Укртелеком» (надалі позивач) та Департаментом охорони здоровя Львівської обласної державної адміністрації (надалі відповідач) було укладено Договір № 57 від 02.01.2013 р. (надалі Договір).

Відповідно до умов даного Договору, позивач зобов'язувався надавати відповідачу загальнодоступні телекомунікаційні послуги, а відповідач в свою чергу зобов'язувався сплачувати отримані послуги у терміни, визначені Договором, а саме до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Зобов'язання щодо оплати отриманих послуг відповідач не виконав в повному обсязі, в результаті чого за період з серпня 2016 р. по 01 грудня 2016 р. виникла заборгованість в сумі 6416,26 грн.,

Відповідно до п. 5 ст. 33 Закону України «Про телекомунікації», у якому передбачено обов'язки споживачів телекомунікаційних послуг, споживачі повинні виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Оскільки виконання зобов'язання прострочено, то у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 36 Закону України "Про телекомунікації" та умов п. 5.2. Договору відповідачу нараховано пеню в розмірі 145 грн. 52 коп.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Через через невиконання взятих на себе зобов'язань 3% річних склали 30,98 грн., а інфляційні втрати склали 313,35 грн.

Отже, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сума основного боргу в розмірі 6416,26 грн., пеня в розмірі 145,52 грн., 3% річних у розмірі 30,98 грн., інфляційних втрат у розмірі 313,35 грн. що підтверджується, крім поданих позивачем первинних бухгалтерських документів, оригіналом Акту звірки взаємних розрахунків за період 01.08.2016 р. 01.12.2016 р., що підписаний уповноваженими представниками сторін, про що свідчать оригінали відтиску належних печаток сторін.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо обєктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не заперечив та не спростував, суд прийшов до висновку, що позов Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі: Львівської філії ПАТ «Укртелеком» до Департаменту охорони здоровя Львівської обласної державної адміністрації про стягнення суми основного боргу в розмірі 6416,26 грн., пені у розмірі 145,52 грн., 3% річних у розмірі 30,98 грн., інфляційних втрат у розмірі 313,35 грн. є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати, що складає 1378,00 грн., та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 26104 від 15.11.2016 року на суму 1378,00 грн. про сплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Департаменту охорони здоровя Львівської обласної державної адміністрації (79005, м. Львів, вул. Конопницької, буд. 3, код ЄДРПОУ 02013047) на користь Публічного акціонерного товариства Укртелеком (01601, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком (79044, м. Львів, вул. Дорошенка, 43, код ЄДРПОУ 01186030) суму основного боргу в розмірі 6416 (шість тисяч чотириста шістнадцять) грн. 26 коп., пеню у розмірі 145 (сто сорок пять) грн. 52 коп., 3% річних у розмірі 30 (тридцять) грн. 98 коп., інфляційні втрати у розмірі 313 (триста тринадцять) грн. 35 коп. та 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 13.02.2016 року.