Рішення № 64678747, 13.02.2017, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "13" лютого 2017 р. Справа № 906/1197/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Банк Форвард" (м. Київ)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Житомир)

про стягнення 12296,43 грн

У відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України, спір розглянуто у більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 вище вказаної статті.

Позивач подав до суду позов про стягнення з відповідача 12296,43 грн заборгованості, з яких: 10800,00 грн основного боргу, 1259,71 грн пені, 125,16 грн 3% річних та 111,56 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, в порушення умов пункту 5.5 договору від 03.03.2015 №u1-8-0000211211 про організацію безготівкових розрахунків, не повернуто на рахунок позивача грошові кошти, перераховані за договором в оплату вартості товару, який був в наступному повернутий, у зв'язку з чим за відповідачем рахується сума основного боргу в розмірі 10800,00 грн. Крім того, у зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання, позивачем нараховані пеня в сумі 1259,71 грн, а також 3% річних в сумі 125,16 грн та інфляційні втрати в розмірі 111,56 грн.

До початку розгляду справи до суду від позивача надійшов оригінал договору від 03.03.2015 №u1-8-0000211211 про організацію безготівкових розрахунків з додатками (а. с. 89 - 107).

Також до суду з відмітками поштового відділення: "за закінченням терміну зберігання" повернулася не врученою відповідачу копія ухвали господарського суду Житомирської області від 24.01.2017, направлені йому за адресою, вказаною у позовній заяві (АДРЕСА_1) (а. с. 86 - 88).

Представник позивача в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином.

Відповідач в судове засідання не прибув, свого представника в засідання суду не направив, вимоги ухвали суду не виконав.

В абз. 1 пункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи було надіслано відповідачу за належною адресою, однак повернуто підприємством зв'язку з відміткою: "за закінченням терміну зберігання", зважаючи, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, клопотань про відкладення розгляду справи та повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представників сторін в судовому засіданні до суду не надходило, при цьому надання письмового відзиву відповідно до вимог ст. 59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, господарський суд вважає, що неявка позивача та відповідача, повідомлених належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.03.2015 між публічним акціонерним товариством "Банк Форвард" (банк/позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (організація/відповідач) було укладено договір №u1-8-0000211211 про організацію безготівкових розрахунків (за умови оформлення заяви співробітником банку, організації з/без використанням (-я) ПЗ банку) з додатками (далі - договір, а. с. 91 - 106).

У відповідності до п. 2.1 договору, він встановлює порядок і умови взаємодії між сторонами по організації документообігу і безготівкових розрахунків, що виникають при оплаті товару організації клієнтом за рахунок кредиту.

Згідно з п. 3.10 договору, підставою для продажу організацією товару з оплатою товару за рахунок кредиту є заява, оформлена відповідно до правил і договору в цілому. При цьому, банк зобов'язаний надати організації лист-зобов'язання на підтвердження свого зобов'язання переказати на поточний рахунок організації грошові кошти в оплату.

Відповідно до п. 3.5 договору, банк надає клієнтові кредит шляхом зарахування суми кредиту на рахунок клієнта в банку. Після зарахування суми кредиту на рахунок клієнта, банк здійснює переказ на користь організації грошових коштів, що належать в оплату товару за рахунок кредиту.

За п. 3.9 договору, сторони погоджуються і беззастережно приймають той факт, що інформування банком організації про перелік та/або параметри кредитних продуктів буде здійснюватися шляхом направлення повідомлення у випадках, спосіб та в терміни вказані в договорі, з урахуванням домовленостей сторін. Таке повідомлення вважатиметься зміною умов договору в частині кредитних продуктів, на умовах яких співпрацюють сторони при наданні кредитів клієнтам банку при купівлі товарів, що реалізуються організацією.

Відповідно до пп. 1.1.9 договору визначено, що повідомлення - документ, що містить перелік кредитних продуктів (їх параметри), на умовах яких надаються кредити клієнтам банку при купівлі товарів (для часткової або повної (на розсуд банку) їх оплати), реалізованих організацією, який направляється банком організації по віддаленим електронним засобам зв'язку за 5 (п'ять) календарних днів до початку кредитування клієнтів на умовах кредитних продуктів, зазначених у такому повідомленні (додаток № 4 до договору), відмінних від переліку кредитних продуктів, які вказані в додатках 5.1 та/або 5.2 договору.

Згідно з п. 5.5 договору, грошові кошти, що підлягають переказу в банк при поверненні клієнтом товару або його обміні на товар меншої вартості, переказуються організацією на рахунок банку № НОМЕР_2 не пізніше 20 (двадцяти) робочих днів з моменту оформлення запиту на відміну операції або запиту на повернення грошових коштів, згідно правил.

У випадку виконання зобов'язань пізніше строків, встановлених п. п. 5.2.1, 5.3.3, 5.5, 5.7.4. договору винна сторона зобов'язана сплатити іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється на підставі письмової вимоги, що направляється однією стороною іншій (винній) стороні. Прострочення визначається як період, що починається в дату, коли зобов'язання мало бути виконане винною стороною, і що закінчується датою фактичного переказу коштів з рахунку/виконання зобов'язань винної сторони (п. 7.2 договору).

З матеріалів справи вбачається, що 21.06.2016 банк здійснив безготівковий переказ на користь відповідача грошових коштів в сумі 10800,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером № 1090590 від 21.06.2016. Даний переказ був здійснений для оплати вартості товару - (холодильника SAMSUNG) (а. с. 25).

05.07.2016 клієнт повернув товар та оформив документ, передбачений умовами договору при поверненні товару - запит про повернення грошових коштів у розмірі наданого на придбання товару кредиту (а. с. 75).

Відповідно до умов договору відповідач був зобов'язаний не пізніше 20 робочих днів з моменту оформлення клієнтом запиту про повернення грошових коштів та повернення клієнтом товару, переказати на рахунок банку, вказаний в договорі грошові кошти в розмірі 10800,00 грн.

Натомість відповідач у строк, обумовлений п. 5.5 договору, а саме по 02.08.2016 включно (05.07.2016 + 20 роб. д.), не переказав грошові кошти банку, що були надані відповідачу в рахунок оплати вартості товару, у зв'язку з його поверненням.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем 26.08.2016 було направлено відповідачу претензію № 1 від 05.08.2016 з вимогою про необхідність виконання п. 5.5 договору, повернення протягом 5 календарних днів грошових коштів у розмірі 10800,00 грн на рахунок позивача № НОМЕР_2, відкритий в ПАТ "Банк Форвард", а також оплатити пеню, згідно з вимог п. 7.2 договору, у зв'язку з порушенням строків виконання зобов'язань перед банком (а. с. 27 - 29).

За даними позивача, претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно з приписів ч. 1 ст. 193 ГК України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Положення аналогічного змісту містяться в ст.ст.525 і 526 ЦК України.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач позов за підставами пред'явлення та предметом не оспорив, відзиву на позовну заяву не надав, суму боргу не сплатив.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 10800,00 грн основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача щодо нарахування і стягнення на свою користь з відповідача 3% річних та інфляційних, господарський суд враховує, що за ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку позивача, за прострочку виконання відповідачем грошового зобов'язання йому нараховано з 11.07.2016 по 29.11.2016 включно 125,16 грн 3% річних та за період липень - жовтень 2016 року 111,56 грн інфляційних втрат.

Однак, при здійсненні перерахунку судом було встановлено, що при їх нарахуванні позивачем було невірно визначено початок періоду виникнення заборгованості, внаслідок чого 3% річних та інфляційні нараховано за більший період, а саме починаючи з 11.07.2016, тоді як вірним є з 03.08.2016.

Здійснивши перерахунок річних за період з моменту виникнення заборгованості по визначену позивачем дату - 29.11.2016 на суму несплаченої основної заборгованості у розмірі 10800,00 грн, суд встановив, що до стягнення з відповідача підлягає 105,63 грн 3% річних. У стягненні 19,53 грн 3% річних суд відмовляє.

Що стосується інфляційних втрат, то за розрахунком суду за період з моменту виникнення заборгованості (03.08.2016) по жовтень 2016 року їх сума складає 464,40 грн

Враховуючи, що позивач в процесі розгляду справи, з урахуванням встановлених судом обставин, не здійснив перерахунок інфляційних та не уточнив позовні вимоги в цій частині, господарський суд задовольняє вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат на суму 111,56 грн, оскільки стягнення з відповідача інфляційних у зменшеному розмірі є правом позивача.

В той же час, стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Зважаючи, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1259,71 грн пені, слід зазначити, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 7.2 договору сторони визначили розмір пені, що підлягає до стягнення з відповідача, у разі порушенням ним умов п. 5.5 договору від 03.03.2015 №u1-8-0000211211.

Здійснивши перерахунок пені щодо обґрунтованості стягнення з відповідача її суми у розмірі 1259,71 грн, суд встановив, що у стягненні 212,76 грн пені слід відмовити за безпідставністю її нарахування, оскільки позивачем було невірно визначено початок періоду виникнення заборгованості (замість 03.02.2016, вказано 11.07.2016), з огляду на що проведено невірні розрахунки.

Відповідно до здійсненого судом перерахунку, стягненню з відповідача підлягає 1046,95 грн пені, отже у стягненні на користь позивача 212,76 грн пені суд відмовляє.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 32 ГПК, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Враховуючи вище викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 12064,14 грн, з яких: 10800,00 грн основного боргу, 1046,95 грн пені, 105,63 грн 3% річних та 111,56 грн інфляційних втрат. У стягненні 19,53 грн 3% річних та 212,76 грн пені суд відмовляє.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства "Банк Форвард" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105, код ЄДРПОУ 34186061):

- 10800,00 грн основного боргу,

- 1046,95 грн пені,

- 105,63 грн 3% річних,

- 111,56 грн інфляційних втрат,

- 1351,97 грн судового збору.

3. У іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 13.02.17

Суддя Прядко О.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам - рек. з повід.