Рішення № 64678649, 07.02.2017, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 лютого 2017 р. Справа № 903/35/17

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача: Державного підприємства "Шахта №1 "Нововолинська"

про стягнення 145 614,16 грн.

Суддя Костюк С.В

при секретарі Коритан Л.Ю.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, підприємець

від відповідача: Новосад Ю.М., дов.№11 від 12.01.2017 року

Права та обов 'язки учасникам судового процесу роз 'яснені відповідно до ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть: Позивач - ФОП ОСОБА_1 ставить вимогу стягнути з відповідача - ДП «Шахта №1 «Нововолинська» 145 614,16 грн.

А саме, просить стягнути інфляційні в сумі 49 930,32 грн. за період з 01.07.2016 року по 01.12.2016 року, 3% річних в сумі 8612,94 грн. за період з 26.07.2016 року по 01.12.2016 року та проценти за користування чужими коштами в сумі 51 838,66 грн. Дані суми нараховано на заборгованість в сумі 818 674,43 грн., яка стягнута згідно рішення господарського суду від 24.05.2016 року у справі №903/281/16.

Також згідно позовної вимоги просить стягнути заборгованість в сумі 32 567,56 грн., яка виникла з договору про надання транспортних послуг у липні -жовтні 2016 року та нараховані на дану заборгованість відсотки річних в сумі 204,60 грн. інфляційні в сумі 1488,57 грн. та проценти за користування чужими коштами в сумі 971,51 грн.

Відповідач у відзиві на позов №77/09 від 01.01.2017 року вимогу позивача в частині заборгованості в сумі послуг вантажним самоскидом КАМАЗ 35511 від 01.07.2016 року визнає, в частині стягнення коштів за користування чужими коштами, інфляційних та відсотків річних відповідно до нарахованих позивачем сум повністю відхиляє, вказуючи за умовами договору (п.3.5) строк оплати послуг помісячно, не пізніше 10-го числа наступного місяця, шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця, позивачем при нарахуваннях взято перший день прострочення зобов'язання - день підписання акта виконаних робіт, тобто 31.01., 31.08., 30.09. та 31.10.2016 року, що не ґрунтується на умовах договору.

Щодо неправомірності нарахування процентів за користування чужими коштами зазначає, що позивачем підмінено природу процентів, передбачених ст.625 ЦК України та процентів за правомірне користування чужими грошовими коштами, що передбачено ст.ст.536 та 1048 ЦК України; договором про надання транспортних послуг від 01.07.2016 року не передбачено сплату боржником процентів за користування чужими коштами та їх розмір.

При обґрунтуванні відзиву посилається на розділ «Спірні процесуальні питання». Аналіз практики застосування ст.625 ЦК України, викладені в листі Верховного суду України від 01.07.2014 року.

З матеріалів справи, пояснень представників сторін вбачається, що 01.07.2016 року між ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) та ДП «Шахта №1 «Нововолинська» (Замовник) було укладено договір №3 про надання послуг (а.с.22-23).

По п.2.3.3 замовник зобов'язаний приймати від Виконавця послуги, що надаються за цим договором згідно акта здавання-приймання послуг.

Згідно п.3.4 здавання послуг Виконавцем та приймання їх результатів «Замовником» оформлюється Актом здавання-приймання наданих послуг, який підписується обома сторонами після фактичного надання послуг.

По пункту 3.5 оплата послуг проводиться Замовником помісячно, не пізніше 10-го числа наступного місяця, шляхом перерахування коштів на рахунок Виконавця.

Сторонами підписано акти виконаних робіт за липень 2016 року на суму 12 471,96 грн. серпень 2016 року на 4719,12 грн., вересень 2016 року - 8932,62 грн.. жовтень 2016 року - 9943,86 грн., всього на суму 36067,56 грн. (а.с.13-16).

Як слідує з відзиву відповідача в липні 2016 року позивачу оплачено послуги в сумі 1500 грн., у вересні 2016 року - 2000 грн., всього в сумі 3500 грн., тому заборгованість склала 32567,56 грн., яка заявлена позивачем до стягнення і визнана відповідачем у відзиві на позов, тому в даній частині вимога підставна і підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних, нарахованих за період з 25.07. по 01.12.2016 року на суму боргу 32567,56 грн., то суд вважає, що дані нараховано без врахування п.3.6 договору, відповідно до якого оплата послуг здійснюється до 10 числа місяця наступного за місяцем надання послуг.

Тому судом проведено перерахунок відсотків річних, відповідно до якого їх сума складає 162,95 грн., з яких з заборгованості 10971,96 грн. з 11.08. по 01.12.2016 року - 101,90 грн., з суми 4719,12 грн. з 12.09. (11 вихідний) по 01.12.2016 року - 31,42 грн., з 6932,62 грн. з 11.10. по 01.12.2016 року - 29,63 грн.

Згідно заявлених вимог інфляційні нараховано з 01.07.2016 року по 01.12.2016 року, з врахуванням зробленого судом перерахунку сума інфляційних за серпень-листопад 2016 року складає 888,82 грн.

Щодо вимоги про стягнення процентів за користування чужими коштами, то дана не ґрунтується на чинному законодавстві і задоволенню не підлягає.

Так, вимогу щодо стягнення процентів за користування чужими коштами позивач обґрунтовує з посиланням на норми ст.ст.536, 1048 ЦК України.

Частиною 2 ст. 536 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи, що між сторонами у договорі про надання послуг від 01.07.2016 року не було обумовлено нарахування і сплату процентів за користування чужими грошовими коштами згідно ст.536 Цивільного кодексу України, правовідносини сторін не є правовідносинами позики в розумінні ч. 1 статті 1048 Цивільного кодексу України у зв'язку з чим правові підстави для застосування вказаного у наведеній статті розміру відсотків - відсутні, і сторонами не узгоджено у визначений законом спосіб нарахування певного розміру відсотків в порядку статті 536 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Щодо вимоги про стягнення інфляційних, відсотків річних та процентів за користування чужими коштами нарахованих на суму боргу 818 677,43 грн.? то данf сума стягнута по рішенню господарського суду від 24.05.2016 року у справі №903/284/16 не відноситься до договору про надання послуг від 01.07.2016 року, який є предметом спору по даній справі, а виникла з інших підстав, а тому обєднання даних вимог є неможливим.

Відповідно до ст.49 ГПК України понесені позивачем витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст.173,193 Господарського кодексу України, ст.ст.509,526,536,629 Цивільного кодексу України, ст. ст.43,44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд України,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства "Шахта № 1 "Нововолинська", (м. Нововолинськ, вул. Шахтарська 42, код 39806601) в користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 33 619,33 грн., з них 32567,56 грн. заборгованості за договором про надання послуг від 21.07.2016 року, 888,82 грн. інфляційних, 162,95 грн. 3% річних, а також 965,41 грн. витрат по судовому збору.

3.В решті позову відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено

13.02.2017

Суддя С. В. Костюк