Постанова № 64678048, 07.02.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 лютого 2017 року № 826/8801/16

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Келеберда В. І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю спільне Українсько-Англійське підприємство з іноземними інвестиціями “Соломія” до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю спільне Українсько-Англійське підприємство з іноземними інвестиціями “Соломія” (далі – позивач) звернулося до суду з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби (далі – відповідач) з вимогами про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби України в особі структурного підрозділу митного посту “Східний термінал” про коригування митної вартості товарів від 09.12.2015р. №100250005/2015/000095/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним було подано всі передбачені Митним кодексом України, документи, що підтверджують правомірність формування позивачем митної вартості за основним методом – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, проте митним органом оскарженим рішенням відкориговано митну вартість.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених в письмових запереченнях, що долучені до матеріалів справи.

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2015 між «PNT GLOBAL (FZC)» (об’єднані Арабські Емірати) та Товариством з обмеженою відповідальністю спільне Українсько-Англійське підприємство з іноземними інвестиціями “Соломія” укладено контракт №129/2015, щодо поставки чаю (далі – контракт від 01.09.2015).

Згідно п. 3 вказаного контракту ціни на товар вказані в Специфікаціях до даного контракту, які є його не від'ємною частиною.

Сторонами контракту від 01.09.2015р. підписано специфікацію до контракту від 30.10.2015р., якою безпосередньо визначили асортимент, кількість, ціну, умови поставки товару та оплати.

З метою митного оформлення ввезеного на територію України товару згідно контракту від 01.09.2015 Товариством з обмеженою відповідальністю спільне Українсько-Англійське підприємство з іноземними інвестиціями “Соломія” подано в вантажну митну декларацію №100250005/2015/117220 від 07.12.2015р.

Разом з митною декларацією, позивачем до митного оформлення подано наступні документи: контракт № 129/2015 від 01.09.2015р., специфікацію № 1 від 30.10.2015р. інвойс ITL/EXP/1108/15 від 30.09.2015р. , платіжне доручення в іноземній валюті № 1674 від 09.11.2015р. про оплату вартості товару відповідно до специфікації №1 , сертифікат про походження товару № 15462365 від 10.10.2015р., коносамент (Bill of Lading) JEA/ESS/TCS001426 від 07.10.2015р. , пакувальний лист б/н від 30.10.2015р., CMR 61037.

Митна вартість поставленого товару позивачем задекларована за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

За наслідком розгляду вказаних документів Київською міською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №100250005/2015/000095/2 від 09.12.2015р. (далі – оскаржуване рішення та/або рішення про коригування митної вартості), та визначено вартість поставленого товару за шостим методом.

Як вбачається зі змісту графи 33 оскаржуваного рішення підставою для його прийняття слугувало подання декларантом до митного оформлення документів, що містять розбіжності та не містять всі відомості щодо підтвердження числових значень складових митної вартості, а саме встановлено, що поставка здійснювалось за умовами СІР інкотермс, що передбачає страхування товарів, однак декларантом не подано страхові документи, що містять відомості про вартість страхування. Також в декларації країни відправлення вказано умови поставки СІF.

При цьому, в графі 33 рішення про коригування митної вартості вказано, що митна вартість може бути визнана митним органом за умови надання додаткових документів передбачених ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: за наявності інші платежі та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, якщо здійснювалось страхування – страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, договір із третіми особами, пов’язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі здійснювались за умовами, визначеними договором, бухгалтерські документації; висновки про якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, проте декларант відмовився від надання додаткових документів на підтвердження митної вартості.

За таких обставин, митну вартість товарів визначено відповідачем із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 Митного кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю спільне Українсько-Англійське підприємство з іноземними інвестиціями “Соломія” вважає рішення про коригування митної вартості протиправним, оскільки повний пакет документів для митного оформлення ним було подано, а тому були відсутні підстави для застосування резервного методу.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі – ГАТТ) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

При цьому, під “дійсною вартістю” слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції (п. 2 параграфу (b) статті VII ГАТТ).

Відповідно до п. 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Разом з цим, згідно ч. 1 ст. 1 Митного кодексу України (далі – МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Суд зазначає, що при вирішенні спору по суті застосуванню підлягають положення Митного кодексу України, які діяли на час прийняття оскаржуваного рішення та картки відмови.

Так, в силу приписів ч. 1 ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).

Водночас, згідно ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

При цьому, електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках (ч. 2 ст. 257 МК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 257 МК України митна декларація та інші документи, подання яких органам доходів і зборів передбачено цим Кодексом, оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу.

Митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (ч. 1 ст. 264 МК України).

Поряд з цим, митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій (ч. 6 ст. 264 МК України).

Згідно ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2 ст. 54 МК України).

В той же час, згідно ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МК України).

Частиною 1 ст. 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В той же час, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Аналіз викладеного свідчить, що ст. 53 МК України містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI “Про внесення змін до Закону України “Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур”, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст. 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Як зазначив відповідач під час митного оформлення товару та визначення митної вартості товарів, приводом для висновку останнього про те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною контракту (договору) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та витребування від декларанта додаткових документів і, як наслідок, прийняття рішення про коригування митної вартості стало те, що документально не підтверджено та не встановлено всіх складових митної вартості.

Суд оцінюючи вказані вище доводи звертає увагу на наступне.

В постанові Верховного Суду України №21-127а15 від 31.03.2015 викладено наступну правову позицію: “митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляді цих товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації”.

З матеріалів справи слідує, що ціна постановленого товару у відповідності до специфікації від 30.10.2015, що є не від’ємною частиною контракту, становить 61 965,60доларів США.

Рішенням Київської міської митниці ДФС від 09.12.2015р. №100250005/2015/000095/2 вартість поставлених товарів зкореговано та визначено вартість поставленого товару за шостим методом, оскільки декларантом не подано страхові документи, що містять відомості про вартість страхування. Також в декларації країни відправлення сказано умови поставки СІF, а тому унеможливлює встановити реальну митну вартість поставленого товару.

Суд не вправі погодитись з такими доводами контролюючого органу, враховуючи наступне.

Пунктом 5.2 контракту від 01.09.2015р. встановлено, що витрати пов’язані з транспортуванням товару до території України покладено на продавця, включаючи податки, митні збори, страхування та інше.

Умовами поставки СІР (Carriage and Insurance Paid Тo (... named place of destination)) за «Інкотермс 2010» передбачено обов’язок продавця доставити товар названому перевізнику, при цьому витрати пов’язані з транспортуванням товару до назначеного місця та страхування товару від можливих ризиків під час транспортування. Обов’язок із укладання договору страхування та виплати страхових внесків покладено на продавця.

За таких умов, інші транспортні документи, крім CMR, яка була представлена для митного контролю, та страхові документи не можуть знаходитись у володінні позивача.

Крім того оскаржуване рішення містить посилання, щодо існування розбіжностей у подані позивачем до митного оформлення документації, зокрема в декларації країни відправлення сказано умови поставки СІF, тоді як у решті документації значиться, що поставка здійснюється за умовами СІР. Разом з тим з аналізу наданої до матеріалів декларації країни відправними від 30.09.2015р. вбачається, що у графі «умови поставки» такі не вказано.

Відповідач у запереченнях на позовну заяву посилається на те, що неможливо ідентифікувати характер наданого позивачем інвойсу, зокрема, чи є він комерційний інвойсом чи проформа-інвойс, оскільки у останньому зазначено лише дві назви, також вказується, що у коносаменті від 07.10.2015р. № JEA/ESS/TCS001426 зазначено «Freight collect» (транспортний збір), що свідчить про необхідність включення до ціни угоди вартість транспортного збору.

Судом не приймаються до уваги доводи відповідача, оскільки вказані обставини в графі 33 рішення про коригування митної вартості митним органом не відображено.

Окрім зазначеного суд вважає за необхідне додатково звернути увагу, що згідно ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів в силу приписів ч. 2 ст. 55 МК України має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Як вбачається зі змісту графи 33 оскаржуваного рішення в останньому відсутні обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, не зазначено обґрунтованих сумнів щодо достовірності поданих декларантом документів, розбіжностей у них, наявність ознак підробки тощо.

Тобто, з вказаного, на думку суду слідує, що відповідачем безпідставно та необґрунтованого витребувано додаткові документи від позивача.

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що позивачем були надані всі необхідні документи, які містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всі відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, при визначені митної вартості методом за ціною договору щодо ідентичних товарів, митниця не обґрунтувала у спірному рішенні із посиланням на подані декларантом документи неможливість застосування першого методу визначення митної вартості, заявленої позивачем. Ненадання ж декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 21.01.2011 у справі № 21-56а10, від 07.02.2011 у справі № 21-76а10, від 14.11.2011 у справі № 21-213а11, від 06.02.2012 у справі № 21-418а11 та від 11.09.2012 у справі №21-262а12, в ухвалах Вищого адміністративного суду України, зокрема, від 20.08.2015 у справі № К/800/31736/15, від 15.10.2015 у справі № К/800/65268/14 та від 24.11.2015 у справі № К/800/63867/13.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, на думку суду, подані декларантом позивача документи, в даному випадку, слід вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару.

З огляду на вказане, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), суд вважає необґрунтованим, а застосування резервного методу неправомірним, а відтак адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги, у той час коли, відповідачем на підставі ч. 2 ст. 71 КАС України доводи позивача не спростовано.

З урахуванням вищевказаного, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до положень частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю спільне Українсько-Англійське підприємство з іноземними інвестиціями “Соломія”.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби в особі структурного підрозділу митного посту “Західний” про коригування митної вартості товарів від 09.12.2015 №100250005/2015/000095/2.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю спільне Українсько-Англійське підприємство з іноземними інвестиціями “Соломія” судовий збір в сумі 1 892,64 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці Державної фіскальної служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя В. І. Келеберда