Постанова № 64677856, 02.02.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

02 лютого 2017 р. № 820/6160/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Самігулліній К.В.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Поярко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області №000023/20-26-12-01/НОМЕР_1 від 20.10.2016 року та прийняту на підставі вказаного рішення податкову вимогу від 23.11.2016 року №3712-17.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15.09.2016 року відповідачем проведено фактичну перевірку господарської діяльності ФО-П ОСОБА_3 з питань дотримання вимог законодавства у сфері реалізації та виробництва обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а саме: господарської одиниці - магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. За результатами перевірки ГУ ДФС у Харківській області складено акт №1284/20/26/РРО/НОМЕР_1 від 06.10.2016 р. та прийнято рішення №000023/20-26-12-01/НОМЕР_1 від 20.10.2016 року про застосування до ФО-П ОСОБА_3 фінансових санкцій у розмірі 84800 грн., а також винесено податкову вимогу №3712-17 від 23.11.2016 р. за несплату штрафних санкцій. Позивач стверджує, що не вчиняв порушень вимог чинного законодавства, вказаних в акті перевірки, а рішення про застосування фінансових санкцій та податкова вимога прийняті без належних правових підстав.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи уточнених позовних вимог, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача - Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, у судовому засіданні позов не визнав.

У письмових запереченнях на позов (а.с. 19-20, 60-62) зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки №1284/20/26/РРО/НОМЕР_1 від 06.10.2016 р., а оскаржуване рішення №000023/20-26-12-01/НОМЕР_1 від 20.10.2016 р. прийняте на цілком законних підставах та відповідає чинному законодавству. Податкова вимога №3712-17 від 23.11.2016 р. на даний час анульована, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судовим розглядом встановлено, що позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - фізичної особи-підприємця, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України 04.12.2014 року, ЄДРПОУ: НОМЕР_1 та перебуває на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в Салтівській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Харківській області.

28.01.2015 року ФО-П ОСОБА_3 отримав від Головного управління ДФС у Харківській області ліцензію серії НОМЕР_2 на роздрібну торгівлю тютюновими виробами (а.с.12) та ліцензію серії НОМЕР_3 на роздрібну торгівлю алкогольними напоями (а.с.11) за місцем здійснення діяльності: АДРЕСА_1 (магазин).

Як свідчать матеріали справи, на підставі Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ, Законів України: від 04 грудня 1990 року №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні", від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", від 2 березня 2015 року №222-VІІІ "Про ліцензування видів господарської діяльності", від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і торгівлі спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", Указу Президента України від 12 червня 1995 року №436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання та обігу готівки", Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, Кодексу законів про працю від 10 грудня 1971 року №322- VІІІ та інших законодавчих актів та відповідно до наказу №2507 від 13.09.2016 р. ГУ ДФС у Харківській області було проведено фактичну перевірку з питань дотримання вимог законодавства у сфері реалізації та виробництва обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів господарської діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.

За результатом перевірки складено акт №1284/20/26/РРО/НОМЕР_1 від 06.10.2016 р. фактичної перевірки щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). (а.с.21-22).

Перевірка проводилась в магазині, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, та який належить суб'єкту господарювання ФО-П ОСОБА_3.

Перевіркою встановлено порушення ст.15 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та абз.1 постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2008 р. "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв", а саме:

реалізація алкогольних напоїв без наявності ліцензій на роздрібну торгівлю алкогольними напоями;

реалізація тютюнових виробів без наявності ліцензій на роздрібну торгівлю тютюновими виробами;

зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру;

зберігання тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру;

продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці суб'єктом господарювання, що не має статусу суб'єкту господарювання громадського харчування.

20.10.2016 року Салтівською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області винесене рішення про застосування фінансових санкцій №000023/20-26-12-01/НОМЕР_1 та застосовано до ФО-П ОСОБА_3 фінансові санкції у розмірі 84800 грн. (а.с.25).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті №1284/20/26/РРО/НОМЕР_1 від 06.10.2016 р., на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України".

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.12 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Приписами ст. 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" визначено, що ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Згідно ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта господарювання.

При цьому зазначений Закон не встановлює порядку обчислення вказаного річного терміну дії ліцензії.

Частиною першою статті 3 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972 встановлено, що строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem.

За змістом статті 2 цієї Конвенції термін "dies a quo" означає день, з якого починається відлік строку, а термін "dies ad quem" означає день, у який цей строк спливає.

Відповідно до частини другої статті 4 Конвенції якщо строк обчислено у місяцях або роках, день dies ad quem є днем останнього місяця чи останнього року, дата якого відповідає dies a quo, або у разі відсутності відповідної дати - останнім днем останнього місяця.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно з частиною 1 статті 254 Цивільного кодексу України, строк, визначений роками, спливає у відповідний місяць та число останнього року строку.

Аналогічні правові позиції викладені в ухвалі Вищого адміністративного суду України по справі №2а-6601/10/0670 від 06.03.2013 року та постанові Верховного суду України у справі №21-238а11 від 10.10.2011 року.

Беручи до уваги викладені норми, суд доходить висновку, що дія виданих ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами НОМЕР_2 та НОМЕР_3 виданих 28.01.2015 року, почала перебіг з 02.02.2015 року та закінчилась в 02.02.2016 року включно, а відтак, матеріалами справи доведено правомірність дій позивач у сфері здійснення діяльності, яка підлягає ліцензуванню.

Щодо порушень позивача, пов'язаних зі зберіганням тютюнових та алкогольних виробів у місцях зберігання не внесених до Єдиного реєстру, суд зазначає:

Положеннями частини 35-37 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" встановлено, зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб'єкта господарювання з обов'язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків.

До заяви додаються копія виданої заявнику ліцензії на відповідний вид діяльності, засвідчена нотаріально або посадовою особою органу ліцензування, та документ, що підтверджує право користування цим приміщенням.

Суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.

Враховуючи, що станом на 02.02.2016 року не сплив строк дії ліцензій на продаж тютюнових та алкогольних виробів, зберігання вказаної продукції у магазині, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, не порушує вимоги чинного законодавства.

Також перевіркою зафіксовано порушення позивачем роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами нижчими за встановлені мінімальні розміри ціни, а саме: 15.09.2016 року встановлено реалізацію в магазині, в якому провадить господарську діяльність ФО-П ОСОБА_3 настоянки "VILLA BIANCA", місткістю 0,5 л, вміст спирту етилового 20% за ціною 23,30 грн.

В рішенні про застосування штрафних санкцій відповідачем зазначено, що позивачем порушено вимоги абз.1 постанови Кабінету міністрів України від 30.10.2008 року №957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" зі змінами та доповненнями.

Судом встановлено, що при визначенні відповідності ціни, встановленої позивачем з розцінками, що існували станом на момент проведення перевірки та обчислення штрафної санкції, співробітники ДФС виходили з цін, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 р. № 426 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 р. № 957".

Однак, постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 15.12.2015 року по справі №826/17459/15, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.06.2016 року, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 р. № 426 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 р. № 957".

Вказані рішення судів набули законної сили в установленому законом порядку та в силу ч. 1 ст. 255 КАС України є обов'язковими для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Окрім того слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У зв'язку з цим, до спірних правовідносин повинна застосовуватися постанова Кабінету Міністрів України від 11.06.2014 року №177 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 р. № 957" (в попередній редакції), відповідно до якої мінімальна ціна за 1 літр 100% спирту, що застосовуються з 01.08.2014 року становить 199,50 грн.

Таким чином, мінімальна роздрібна ціна за 1 пляшку настоянки "VILLA BIANCA", місткістю 0,5 л, вміст спирту етилового 20% становить 19,95 грн., а позивачем реалізовано за ціною 23,30 грн. За таких підстав відповідачем неправомірно нараховано штрафні санкції у розмірі 10000 грн.

З приводу порушень, вказаних в спірному рішення - продажу алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці суб'єктом господарювання, що не має статусу суб'єкта господарювання громадського споживання, суд вказує, що ні в акті фактичної перевірки, ні під час розгляду адміністративної справи відповідачем не надано докази, якими відповідач обґрунтовує застосування вказаних фінансових санкцій у розмірі 6800 грн. до ФО-П ОСОБА_3

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За приписами частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, в частині скасування рішень Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Харківській області про застосування фінансових санкцій №000023/20-26-12-01/НОМЕР_1 від 20.10.2016 року.

Стосовно позовних вимог про скасування податкової вимоги №3712-17 від 23.11.2016 року, суд не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки вказана податкова вимога анульована органом ДФС відповідно до розділу 2 Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків та зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року №422, що також підтверджується скрін-шотом з автоматизованої інформаційної системи "Податковий блок" підсистеми АС "Облік платежів".

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування рішення - задовольнити частково.

Скасувати рішення про застосування фінансових санкцій Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області №000023/20-26-12-01/НОМЕР_1 від 20.10.2016 року.

Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 1378. (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (63707, Харківська обл., м.Куп'янськ, вул. Харківська, буд.99, код ЄДРПОУ 39791428).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 07 лютого 2017 року.

Суддя Панченко О.В.