Постанова № 64677750, 09.02.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 лютого 2017 р. № 820/5315/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітов О.М. розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в м. Київі, третя особа: Атестаційна комісія Головного управління Національної поліції в м. Києві про поновлення на посаді,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд:

- Скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 13.09.2016 року №752 о/с в частині звільнення підполковника поліції ОСОБА_1, заступника начальника кримінальної поліції Голосіївського управління Головного управління Національної поліції у м. Києві.

- Поновити підполковника поліції ОСОБА_1, заступника начальника кримінальної поліції Голосіївського управління Головного управління Національної поліції у м. Києві.

- Зобов'язати Головне управління Національної поліції у м. Києві нарахувати та виплатити підполковника поліції ОСОБА_1, заступника начальника кримінальної поліції Голосіївського управління Головного управління Національної поліції у м. Києві грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що наказом Головного управління Національної поліції України у м. Києві № 752 о/с від 13.09.2016 його було звільнено зі служби в поліції за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність), на підставі винесеного висновку Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у м. Києві від 20.07.2016 року. Таке звільнення позивач вважає протиправним, оскільки атестація його атестування було проведено з грубим порушенням вимог Інструкції про проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України від 17.11.2015 року № 1465, та Закону України «Про Національну поліцію», а саме атестаційною комісією не враховано професійних якостей позивача, його характеристик та висновку безпосереднього керівника; оцінку професійного рівня та кваліфікації працівника проведено за ознаками, що безпосередньо не пов'язані з виконуваною роботою; звільнення особи є крайнім заходом дисциплінарного впливу, який може бути застосований до працівника. Водночас, позивач вважає, що атестаційна комісія, приймаючи рішення про невідповідність його займаній посаді, упереджено розглянула атестаційний лист та рекомендувала звільнити зі служби в поліції через службову невідповідність.

Позивач в судове засідання не прибув, був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи належним чином, до суду надав заяву про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції України у м. Києві, в судове засідання не прибув, не зявився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, про причини неявки суд не повідомив, однак подав до суду письмові заперечення на позовну заяву. Заперечення мотивує тим, що Закон України "Про Національну поліцію" та Інструкція про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 17 листопада 2015 року N 1465 врегульовує порядок проведення атестування поліцейських. Зазначає, що атестація позивача була проведена відповідно до вимог чинного законодавства. За Результатами атестування оформленого належним чином, ОСОБА_1 не набрав прохідного балу у жодному із блоків тестування, складено висновок , який є правомірним на думку представника відповідача. Просить в задоволенні позову відмовити

Представник третьої особи, Атестаційна комісія Головного управління Національної поліції у м. Києві, в судове засідання не прибув, про час, дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи чи слухання справи за його відсутності суду не надавав.

Суд вважає, що перешкод для розгляду справи у суду немає, а саме: відсутня потреба заслухати свідка чи експерта; особи, які беруть участь у справі, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а тому справу слід розглянути за наявними в ній матеріалами в порядку письмового провадження з огляду на ч. 6 ст. 128 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 07.05.1998 року по 06.11.2015 року, 07 листопада 2015 року був прийнятий на службу в поліцію (а. с 249-250).

Матеріали справи свідчать, що наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області № 672 о/с від 06.11.2015 року «По особовому складу» відповідно до п. 9 та 12 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію», як прибулого з Міністерства внутрішніх справ, призначено з присвоєнням спеціального звання підполковник поліції в порядку переатестування та прийнято на службу в поліцію.

23.02.2016 року позивача було переведено для подальшого проходження служби до ГУНП у м. Києві та наказом Головного управління Національної поліції України в м. Києві від 14.03.2016 року № 221 о/с призначено підполковника поліції ОСОБА_1 посаду старшого слідчого в Голосіївському управлінні ГУНП у м. Києві (а.с. 51).

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з організаційно-штатними змінами розглядалось питання, щодо призначання підполковника поліції ОСОБА_1 старшого слідчого в Голосіївському управлінні ГУНП у м. Києві на посаду заступника начальника відділу кримінальної поліції Голосіївського управління ГУНП у м. Києві (а.с. 245).

Відповідно, наданого підполковником поліції ОСОБА_1 старшого слідчого, рапорту від 17.03.2016 року до Головного управління Національної поліції України в м. Києві , позивач був згоден, щодо запропонованої вакантної посади (а.с. 247).

На підставі, якого було порушено клопотання від 31.03.2016 року про призначення поліції ОСОБА_1 старшого слідчого в Голосіївському управлінні ГУНП у м. Києві на посаду заступника начальника відділу кримінальної поліції Голосіївського управління ГУНП у м. Києві за результатами, якого була надана Національною поліцією України Департаменту управлінням внутрішньої безпеки в м. Києві узгоджена відповідь ( т. 2, а.с. 1-3).

Атестаційною комісією Головного управління Національної поліції у м. Києві було проведено стосовно позивача атестування та складено атестаційний лист від 20.07.2016 року, в якому за результатами атестування зазначено про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді та рекомендації щодо звільнення із служби в поліції через службову невідповідність (т.2, а.с. 4-6).

На підставі висновку Атестаційною комісією Головного управління Національної поліції у м. Києві наказом Головного управління Національної поліції України в м. Києві № 752 о/с від 13.09.2016 «По особовому складу» заступника начальника відділу кримінальної поліції Голосіївського управління ГУНП у м. Києві, з 19.09.2016 звільнено зі служби в поліції за пунктом 5 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність) (а.с. 9).

Позивач не погодився із зазначеними рішеннями та оскаржив їх до суду.

Аналізуючи наявність підстав для прийняття Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у м. Києві рішення про невідповідності позивача займаній посаді та наказ Національної поліції України щодо звільнення позивача зі служби в поліції через службову невідповідність, суд зазначає про наступне.

Завданням адміністративного суду в межах даної справи є перевірка правомірності (легальності) дій відповідачів при прийнятті оспорюваних рішень, з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію», Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Як встановлює стаття 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Власне, Законом України "Про Національну поліцію" визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Частиною першою статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Згідно з частиною другою статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" атестування поліцейських проводиться:

1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу;

2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність;

3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Зазначений у ньому перелік випадків атестування поліцейських є вичерпним. Інших випадків проведення атестації поліцейських Законом не передбачено. Тому будь-яку оцінку ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів поліцейських, що проведена Національною поліцією на власний розсуд, без настання обставин, визначених у частині другій статті 57 Закону, слід визнати безпідставною і, відповідно, протиправною.

Відповідно до частини третьої статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

Поряд з цим, частиною четвертою статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.

З системного аналізу наведених приписів чинного законодавства обумовлюється висновок, що прийняття рішення про проведення атестування відносно конкретного поліцейського та, власне, проведення атестування може мати місце у виключних випадках, а саме: при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Водночас, суд особливу увагу звертає на те, що такі підстави для проведення атестування, як для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, є наслідком виявлення ознак невідповідності поліцейського займаній посаді, зокрема: в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби; метою проведення атестування для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Наведений вище висновок суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 11 березня 2014 року у справі №21-13а14.

Крім того, відповідно до норм статті 58 Закону України "Про Національну поліцію" призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

Кандидати з числа народних депутатів України, працівників МВС, громадських, правозахисних організацій, проектів міжнародної технічної допомоги, громадськості та засобів масової інформації включаються до складу атестаційних комісій за пропозиціями, які були отримані після розміщення відповідних оголошень на офіційних сайтах МВС чи органів поліції, та за наявності їхньої згоди.

Поряд з цим, у відповідності до положень пунктів 10-13 розділу IV Інструкції з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.

За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест) та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийняті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.

Атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.

Атестаційна комісія за підписом голови має право робити відповідно до законодавства запити про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності поліцейського, який атестується.

Пункт 15 розділу IV Інструкції встановлює, що атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Суд звертає увагу на те, що за приписами пункту 16 розділу IV Інструкції атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії:

1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій);

2) показники службової діяльності;

3) рівень теоретичних знань та професійних якостей;

4) оцінки з професійної і фізичної підготовки;

5) наявність заохочень;

6) наявність дисциплінарних стягнень;

7) результати тестування;

8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Суд акцентує увагу на тому, що атестаційна комісія в будь-якому разі повинна керуватися не лише якимось єдиним критерієм за своїм вибором чи бажанням, а всіма критеріями, зазначеними в п. 16 розділу IV Інструкції в їх сукупності. При цьому, чинним законодавством України не встановлено яких-небудь пріоритетів при врахуванні таких критеріїв, не визначено більш чи менш важливих критеріїв. Таким чином, комісія не може надавати переваги якимось одним показникам понад інші, а повинна об'єктивно врахувати всі відомості дані та прийняти зважене рішення, тобто, з адекватною оцінкою кожного критерію в їх єдності.

Згідно пунктів 17-20 розділу IV Інструкції атестаційна комісія проводить розгляд матеріалів за відсутності особи, щодо якої приймається рішення.

Наведені норми Інструкції свідчать, що висновок атестаційної комісії про відповідність чи не відповідність поліцейського займаній посаді приймається за результатами розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, у тому числі: результати тестування за професійним тестом та тестом на загальні здібності та навички; атестаційний лист; матеріали співбесіди; документи, що надійшли на запити атестаційної комісії, результати тестування на поліграфі та матеріали особової справи поліцейського, з яких можна встановити повноту виконання функціональних обов'язків, показники службової діяльності, наявність заохочень та дисциплінарних стягнень.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відповідно до змісту атестаційного листа ОСОБА_1, останній охарактеризований безпосереднім заступником начальника управління поліції-начальником відділу кримінальної поліції Голосіївського управління поліції ГУНП у м. Києві полковником поліції С.А. Куленко виключно з позитивного боку, зокрема як вмілий, професійно грамотний, кваліфікований, досвідчений працівник, який свої функціональні обов'язки знає та сумлінно їх виконує, а також свій значний досвід практичної роботи передає молодим працівникам. Має належний рівень загальноосвітньої та професійної підготовки. Проявляє ініціативу та пошук нових форм і методів для підвищення ефективності роботи. Порушень дисципліни та законності не допускає (т.2 а.с. 4).

Таким чином, заступником начальника надано висновок щодо відповідності позивача займаній посаді.

Також, у атестаційному листі міститься висновок прямого керівника про відповідність позивача займаній посаді, відомості про результати тестування та про результати атестування (висновок атестаційної комісії). Так, за результатами тестування ОСОБА_1 набрав 20/60 балів- на загальні навички та 12/60 балів - професійні знання.

Як же вбачається та підтверджується письмовими документами, особистісні та фахові показники позивача і всі критерії, які в сукупності повинні братися до уваги при атестуванні, явно не давали підстав для прийняття комісією негативного рішення за результатами атестування поліцейського, тобто про службову невідповідність займаній посаді та, тим більше не давали підстав застосовувати найсуворіше покарання - звільнення.

Відтак, беручи до уваги атестаційний лист, щодо ОСОБА_1, на тестуванні загальних навичок він набрав 20 балів із 60 можливих та професійного тестування набрав 12 балів із 60 можливих, що є меншим мінімального балу, визначеного пунктом 10 розділу IV (Порядок організації, підготовки, проведення атестування) Інструкції № 1465.

Разом з тим, за приписами вказаної Інструкції не набрання мінімального балу за тестами не є безумовною підставою для прийняття відносно поліцейського рішення про невідповідність займаній посаді та звільнення зі служби в поліцію через службову невідповідність.

Отже, висновок атестаційної комісії про відповідність чи не відповідність поліцейського займаній посаді приймається за результатами розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, у тому числі: результати тестування за професійним тестом та тестом на загальні здібності та навички; атестаційний лист; матеріали співбесіди; документи, що надійшли на запити атестаційної комісії, результати тестування на поліграфі та матеріали особової справи поліцейського, з яких можна встановити повноту виконання функціональних обов'язків, показники службової діяльності, наявність заохочень та дисциплінарних стягнень.

Оскільки, негативне рішення атестаційної комісії тягне за собою правові наслідки у вигляді звільнення особи зі служби через службову невідповідність, таке рішення, незалежно від форми його оформлення (протокол, окремий акт), повинно бути вмотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали вплив на його прийняття.

Серед критеріїв /принципів/, які повинні застосовуватись суб'єктом владних повноважень при прийнятті ним рішень та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень (ст.2 КАС України), є, зокрема, принцип законності, відповідно до якого суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб'єкта владних повноважень має прийматися обгрунтовано, тобто у урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Критерій обґрунтованості рішення або дії вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 27 вересня 2010 року по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Проте з матеріалів справи, які були детально досліджені судом, неможливо встановити, яким саме критеріям не відповідав позивач, що саме призвело до прийняття рішення про службову невідповідність, відтак таке рішення не можна вважати правомірним та обґрунтованим.

Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи те, що під час судового розгляду справи було встановлено порушення прав позивача, проте позовні вимоги викладені таким чином, що не дає можливості відновити порушені права у законний спосіб, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати рішення Атестаційної комісії Головного управління поліції у м. Києві, яке стало підставою для винесення Головним управлінням Національної поліції України в м. Києві оскаржуваного наказу № 752 о/ від 13.09.2016 року.

Отже, враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування рішення Атестаційної комісії Головного управління поліції у м. Києві, яким було встановлено факт невідповідності займаній посаді ОСОБА_1 та звільнення з органів Національної поліцї через службову невідповідність та наказу Головного управління Національної поліції України в м. Києві № 752 о/ від 13.09.2016 року в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції через службову невідповідність, оскільки такі не відповідають критеріям, встановленим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З огляду на те, що судом встановлено протиправність звільнення позивача зі служби в поліції, суд дійшов висновку, що позивач підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений, а саме на посаді підполковника поліції ОСОБА_1 старшого слідчого в Голосіївському управлінні ГУНП у м. Києві.

Частиною 2 статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100). Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Оскільки позивача звільнено з роботи з 13.09.2016, відповідно 13.09.2016 є останнім днем роботи, за який відповідачем виплачено позивачу грошове забезпечення при проведенні розрахунку при звільненні.

Тому, тривалість вимушеного прогулу позивача, який утворився внаслідок винесення протиправного наказу відповідача, необхідно обраховувати з 14.09.2016 по день фактичного поновлення на посаді.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та щодо присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; відтак постанова суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді начальника сектору Ізюмського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області з 14.07.2016 року підлягає негайному виконанню.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в м. Київі,третя особа: Атестаційна комісія Головного управління Національної поліції в м. Києві про поновлення на посаді - задовольнити в повному обсязі.

Визнати незаконним та скасувати рішення (висновок) Атестаційна комісія Головного управління Національної поліції в м. Києві від 13.06.2016 та зазначене в розділі IV "Результати атестування (висновок атестаційної комісії) атестаційного листа", а саме: "4-займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність", яке прийняте стосовно ОСОБА_1

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 13.03.2016 № 752 о/с в частині звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції.

Поновити підполковника поліції ОСОБА_1 на посаді посаді старшого слідчого в Голосіївському управлінні ГУНП у м. Києві.

Зобовязати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (61000, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 14.09.2016 по день фактичного поновлення на посаді.

Звернути до негайного виконання постанову суду в частині поновлення підполковника поліції ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого в Голосіївському управлінні ГУНП у м. Києві.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 09 грудня 2016 року.

Суддя Тітов О.М.