Постанова № 64677372, 07.02.2017, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2017 р. Справа № 809/1933/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Микитин Н.М.,

при секретарі судового засідання Хомі О.В.,

за участю: представника позивача Борсука Д.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 9278,37 гривень, -

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі-позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі-відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 9278,37 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", не сплатив адміністративно-господарські санкції за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда та не зайняте ним в 2015 році в розмірі 8250,00 грн. та пеню, нараховану за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій в розмірі 1028,37 грн. Загальна сума несплачених адміністративно-господарських санкцій та пені становить 9278,37 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позовній заяві, позов просив задовольнити повністю.

Відповідача в судове засідання не з'явилась хоча, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлена належним чином (а.с. 25).

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатись і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, суд прийшов до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, яка здійснює господарську діяльність та використовує найману працю.

Як слідує з інформації, наданої Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області згідно листа за № 2745/9/09-19-13-01-22 від 20.10.2016, в 2015 році річний фонд оплати праці штатних працівників склав 132478,00 грн., штатна чисельність працівників відповідача становила 8 осіб, з них жодна особа, якій встановлена інвалідність не працювала на підприємстві, позаяк кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для відповідача складає 1 одиницю (особу)(а.с.8-9).

Таким чином, судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 не забезпечила працевлаштування 1 інваліда, із врахуванням того, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за 2015 рік становила 8 осіб, а кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів, відповідно якщо працює від 8 до 25 осіб становить 1 особа, якій за висновками медико-соціальних експертних комісій встановлена інвалідність. Проте відповідачем не працевлаштовано жодного інваліда.

Як слідує з розрахунку заборгованості по сплаті адміністративного-господарських санкцій та пені, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік становила 8 осіб, з них середньооблікова чисельність інвалідів, які працювали на підприємстві (штатних працівників, яким за висновками медико-соціальних експертних комісій встановлена інвалідність) - 0 осіб, фонд оплати праці штатних працівників становив 132000,00 грн. в рік, середня річна заробітна плата штатного працівника відповідача становила 16500,00 грн., відповідно сума адміністративно-господарських санкцій за 2015 рік за 1 непрацевлаштованого інваліда становить 8250,00 грн., а пеня, нарахована за несвоєчасну сплату адміністративного-господарських санкцій складає 1028,37 грн. (а.с. 10).

Сума адміністративно-господарських санкцій та нарахованої пені в розмірі 9278,37 грн. на момент розгляду справи судом відповідачем не сплачена.

Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантування їм рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначені в Законі України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі за текстом - Закон).

Відповідно до частини 1 статті 17 даного Закону з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" визначено що, підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами частини 1 статті 19 частини 2 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до частини 2 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Частиною 3 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог ст.18 цього Закону.

Згідно із частиною 9 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним (частина 5 статті 19 Закону).

Постановою Кабінету Міністрів України за № 70 від 31.01.2007 року "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" затверджено Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування. Абзац 3 пункту 2 вказаного Порядку, передбачає обов'язок роботодавців подання центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів.

Судом встановлено, що норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідача складав 1 штатний працівник за 2015 рік, яке зайняте інвалідом не було, а відповідачем не вжито всіх залежних від нього заходів щодо працевлаштування інвалідів.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Згідно частини 2 статті 20 Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'' порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до частини 4 статті 20 Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'' адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У зв'язку з невиконанням зазначених вище вимог до відповідача застосовано адміністративно-господарські санкції в розмірі 8250,00 грн. За період несплати до моменту звернення в суд із адміністративним позовом, позивач, виходячи із суми адміністративно-господарської санкції 8250,00 грн., розрахував пеню в розмірі 1028,37 грн. (а.с. 10). Вказані суми, відповідачем добровільно несплачені, внаслідок чого утворилася заборгованість в загальному розмірі 9278,37 грн.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що вищевказана заборгованість відповідачем на момент розгляду справи не сплачена, відповідних доказів, які б спростовували наявність заборгованості чи доводи позивача, - відповідачем не надано, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 адміністративно-господарської санкції та пені у розмірі 9278,37 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (адреса: 78600, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) в користь Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 13662300, місцезнаходження: м.Івано-Франківськ, 76007, вул. Гуцульська, 9) 9278 (дев'ять тисяч двісті сімдесят вісім) гривень 37 копійок адміністративно-господарських санкцій та пені.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя /підпис/ Микитин Н.М.

Постанова складена в повному обсязі 13.02.2017.