Постанова № 64676989, 06.10.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2016 р. справа № 804/1850/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Павловського Д.П., розглянувши в м. Дніпро в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби, в якому просить:

- скасувати картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.10.2015 р. №110010000/2015/20096;

- визнати недійсним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби про коригування заявленої митної вартості товарів від 05.10.2015 р. №110010000/2015/600487/1.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на ст. ст. 52, 53, 54, 55, 57 Митного кодексу України порушенням відповідачем вимог чинного законодавства при винесенні оскаржуваних картки та рішення. При цьому позивач зазначає, що подані до митного оформлення документи не містили в собі розбіжностей, не мали наявних ознак підробки, містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена. Позивач вказує, що товар був поставлений без перерахування авансового платежу, тому банківських платіжних документів не існувало та до митниці подано не було; виписка з бухгалтерської документації не може містити інформацію про митну вартість оцінюваних товарів до процесу їх митного оформлення і сплати всіх обов'язкових платежів; відповідно до умов поставки за зовнішньоекономічним контрактом витрати на транспортування включені у вартість товару і відповідно до ч.6 ст.53 Митного кодексу України подання транспортних (перевізних) документів для підтвердження митної вартості товарів не передбачено; крім того, відповідачу було надано залізничну накладну для внутрішнього сполучення, коносамент, транспортну довідку, рахунок щодо надання транспортно-експедиційних послуг, лист компанії, що здійснювала транспортування товару, лист компанії виробника та продавця товару з роз'ясненнями щодо транспортних витрат; за умовами постачання та за умовами зовнішньоекономічного контракту не визначено обов'язку щодо страхування товару.

У судове засідання з'явився представник позивача та представник відповідача.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали та просили суд задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві. Проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечували.

Представник відповідача проти позову заперечувала та просила у його задоволенні відмовити у зв'язку з його необґрунтованістю. Проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечувала.

Частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи та доводи позовної заяви, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивачем укладено контракт №15-0835-12 з ТОВ «Руська гірничо-металургійна компанія» на поставку товару, позивачем були надані всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору, проте ознайомившись з наданим пакетом документів до ВМД №110010000/2015/022331, відповідач виніс картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110010000/2015/20096 від 05.10.2015 року та рішення про коригування митної вартості товарів №110010000/2015/600487/1 від 05.10.2015 року, яким підвищив митну вартість.

Під час митного оформлення товару ПАТ «ДМК ім. Ф.Е. Дзержинського» подало до Дніпропетровської митниці вантажну митну декларацію №110010000/2015/022331 (відправник ТОВ «Стойленський ГОК»), в графі 31 ВМД наведено опис товару, а саме: залізорудний концентрат; концентрат залізорудний агломераційний, з вмістом FE203-66,0%, 66,5%, 66,6%, 66,9%; SiO2-6,5%, 6,7%, 7,2%; волога-9,96%, 9,99%, 10% одержаний методом магнітної сепарації. СТО №00186826-026-2015; застосовується при виробництві агломератів у агломераційному цеху; використовується у металургійному виробництві для власних потреб.

За декларацією позивачем було подано документи щодо митного оформлення вантажу на суму 40868490,52 руб. (графа 22), вага нетто 17156550 кг. (графа 38), а саме в графі 44 "Додаткова інформація / Подані документи / Сертифікати і дозволи" зазначені: контракт № 15-0835-12 від 29.04.2015р. з додатковими угодами №№2,3,4; Додаток № 9 від 03.09.2015р. до Контракту № 15-0835-12 від 29.04.2015р.; рахунок фактуру (інвойс) № БЕЛ00260 від 12.09.2015р. разом з додатком до нього; рахунок фактуру (інвойс) № БЕЛ00265 від 13.09.2015р. разом з додатком до нього; рахунок фактуру (інвойс) № БЕЛ00270 від 14.09.2015р. разом з додатком до нього; рахунок фактуру (інвойс) № БЕЛ00272 від 16.09.2015р. разом з додатком до нього; лист ПАТ «ДМКД» № 062Д/2679 від 14.09.2015р.; залізнична накладна №20352341 від 12.09.2015р.;лист ПАТ «ДМКД» № 062Д/2688 від 15.09.2015р.;залізнична накладна №47250345 від 14.09.2015р.; лист ПАТ «ДМКД» № 062Д/2700 від 16.09.2015р.; залізнична накладна № 20356333 від 13.09.2015р.; лист ПАТ «ДМКД» № 062Д/2701 від 16.09.2015р.; залізнична накладна №20359967 від 14.09.2015р.; лист ПАТ «ДМКД» № 062Д/2716 від 17.09.2015р., залізнична накладна № 47318514 від 16.09.2015р., лист ПАТ «ДМКД» № 062Д/2719 від 18.09.2015р.; залізнична накладна № 20369791 від 16.09.2015р.; лист ПАТ «ДМКД» № 062Д/2231 від 21.09.2015р.; залізнична накладна №47400742 від 18.09.2015р.; лист ПАТ «ДМКД» № 062Д/2239 від 22.09.2015р.; залізнична накладна № 44691897 від 18.09.2015р., рахунок фактура б/н від 12.09.2015р.; рахунок фактура б/н від 13.09.2015р.; рахунок фактура б/н від 14.09.2015р.; рахунок фактура б/н від 16.09.2015р.; сертифікат про походження товару форми СТ-1 № RUUA 50860012134490394 від 16.09.2015р.; сертифікат про походження товару форми СТ-1 № RUUA 50860012144490395 від 16.09.2015р.; сертифікат про походження товару форми СТ-1 № RUUA 50860012154490396 від 16.09.2015р.; сертифікат про походження товару форми СТ-1 № RUUA 50860012164490397 від 16.09.2015р.; сертифікат про походження товару форми СТ-1 № RUUA 50860012424490358 від 18.09.2015р.; сертифікат про походження товару форми СТ-1 № RUUA 50860012434490359 від 18.09.2015р.; сертифікат про походження товару форми СТ-1 № RUUA 50860012474490314 від 21.09.2015р.; сертифікат про походження товару форми СТ-1 № RUUA 50860012764490364 від 22.09.2015р.; сертифікат якості № 144 від 12.09.2015р.; сертифікат якості № 145 від 13.09.2015р.; сертифікат якості № 146 від 14.09.2015р.; сертифікат якості № 147 від 16.09.2015р.; висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» № 2760 від 28.09.2015р.; копія митної декларації країни відправлення № 10101100/040915/0001023 від 04.09.2015р.

Митна вартість товару заявлена за ціною контракту (основний метод) відповідно до статті 58 Митного кодексу України на рівні 2367,19 руб. за 1 тону.

З матеріалів справи вбачається, що 29.04.2015 року між ПАТ «ДМК ім. Ф.Е. Дзержинського» (покупець) та ТОВ «Руська гірничо-металургійна компанія» (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №15-0835-12, згідно якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити продукцію.

Додатком №9 від 03.09.2015 року сторони контракту визначили умови поставки залізорудного концентрату в кількості 90000 тон за ціною 2367,19 руб. РФ за тону, пакування, маркування, умови та період поставки (DAP - станція Соловей/Тополі, ІНКОТЕРМС-2010), вантажовідправник: ТОВ "Стойленський ГОК".

Як вбачається із змісту контракту товар постачається на умовах, передбачених у відповідних Додатках (Специфікаціях) до Контракту, що є невід'ємними частинами. Отже, умови поставки визначені наступні: DAP - станція Соловей/Тополі. Зазначені умови передбачають нанесення продавцем витрат доставки товару до місця призначення на кордоні України.

Товар імпортовано за контрактом від 29.04.2015 року №15-0835-12 та додатком до цього контракту від 03.09.2015 року №9, що заявлений декларантом позивача як непрямий контракт, тобто укладений не з виробником оцінюваного товару, а з посередником. Відповідно до «Відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 року №1011, зовнішньоекономічний договір, стороною якого є виробник товарів, декларується під кодом 4104. Декларантом позивача контракт задекларовано під кодом 4100. Продавцем товару є ТОВ «Руська гірничо-металургійна компанія», а відправником товару згідно МД №110010000/2015/022331 є ВАТ «Стойленський ГОК». Договору із третіми особами, що пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, в пакеті документів приєднаних до ЕМД декларантом не надано.

Відповідно до названого зовнішньоекономічного контракту залізорудний концентрат імпортується за ціною, що розраховується в залежності від вмісту Fe. Базова ціна залізнорудного концентрату визначається на рівні 2274,72 руб.РФ при вмісті Fe 66%. В залежності від збільшення або зменшення фактичного вмісту Fe, надбавка або знижка до базової ціни складає 25,53 руб.РФ/т за 1% Fe долі в пропорції. Позивачем до документів митного оформлення надані наступні рахунки-фактури: рахунок фактуру (інвойс) № БЕЛ00260 від 12.09.2015р. вартість - 2379,29 руб.РФ/т, вміст Fe - 66,4%, рахунок фактуру (інвойс) № БЕЛ00265 від 13.09.2015р., вартість - 2391,39 руб.РФ/т, вміст Fe - 66,8%, рахунок фактуру (інвойс) № БЕЛ00270 від 14.09.2015р., вартість - 2385,34 руб.РФ/т, вміст Fe - 66,6%, рахунок фактуру (інвойс) № БЕЛ00272 від 16.09.2015р., вартість - 2373,24 руб.РФ/т, вміст Fe - 66,2%.

Листом від 05.10.2015 року № 062Д/2806 декларантом проінформовано митницю про неможливість надання додаткових документів, зазначених у вимогах митного органу, в термін визначений частиною 3 статті 53 Митного кодексу України та повідомлено, що зазначені документи будуть надані в установлений законом термін відповідно частини 8 статті 55 Митного кодексу України.

05.10.2015 року посадовою особою відповідача була складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №110010000/2015/20096, а також винесено рішення про коригування митної вартості товарів №110010000/2015/600487/1, в якому митна вартість товару скоригована до 32,9950 руб./1кг. (метод 2ґ).

З вказаного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що в результаті контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності, а саме:

- Товар імпортовано за контрактом від 29.04.2015 № 15-0835-12 та додатком до цього контракту від 03.09.2015 № 9, що заявлений декларантом Позивача як непрямий контракт, тобто укладений не з виробником оцінюваного товару, а з посередником. Так, відповідно до Відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій», зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, декларується під кодом 4104. Декларантом Позивача контракт від 29.04.2015 № 15-0835-12 в гр. 44 МД від 05.10.2015 № 110010000/2015/022331 задекларовано під кодом 4100. До того ж, Продавцем товару відповідно до контракту від 29.04.2015 № 15-0835-12 є TОB «Русская горно-металлургическая компания», відправником товару, відповідно до гр. 2 МД № 110010000/2015/022331 є ВАТ «Стойленский ГОК». Договору із третіми особами, що пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, в пакеті документів приєднаних до ЕМД декларантом ПАТ «ДМКД» не надано.

- На підтвердження заявленої митної вартості позивачем до документів митного оформлення надані інвойси контрактоутримувача: від 12.09.2015 № БЕЛ00260, в якому вартість товару складає 2379,29 руб.РФ/т (вміст Fe 66,4 % відповідно до сертифікату якості №144 від 12.09.2015); від 13.09.2015 № БЕЛ00265, в якому вартість товару складає 2391,39 руб.РФ/т (вміст Fe 66,8 % відповідно до сертифікату якості №145 від 13.09.2015); від 14.09.2015 № БЕЛ00270, в якому вартість товару складає 2385,34 руб.РФ/т (вміст Fe 66,6 % відповідно до сертифікату якості №146 від 14.09.2015); від 16.09.2015 № БЕЛ00272, в якому вартість товару складає 2373,24 руб.РФ/т (вміст Fe 66,2 % відповідно до сертифікату якості №147 від 16.09.2015). При цьому вміст Fe в рахунках не зазначений та підтверджений наданими сертифікатами якості. Зазначені рахунок-фактура виставлений ТОВ «Русская горно-металлургическая компания» в рамках зовнішньоекономічного контракту від 29.04.2015 № 15-0835-12, додатку №9 від 03.09.2015 на умовах поставки DAP ст. Соловей/Тополі. Також, Позивачем до документів митного оформлення надано рахунки-фактури від виробника товару - ВАТ «Стойленский ГОК»: від 12.09.2015 б/н, від 13.09.2015, від 14.09.201, від 16.09.2015, що виставлені в рамках контракту № 15-04-29 (дата не зазначена), додатку від 31.08.2015 №10. При цьому, ні контракт № 15-04-29, ні додаток від 31.08.2015 № 10 до митного оформлення Позивачем не надано. Також, рахунки виробника не містить умов поставки та не завірений печаткою підприємства, що їх видало. Рахунки виробника містять інформацію стосовно вмісту Fe та посилання на відповідний сертифікат якості. При цьому ціна товару незалежно від вмісту заліза визначена рахунками виробника в єдиному розмірі 1650 руб.РФ/т (за контрактом). Крім того, в рахунку виробника від 13.09.2015 вказана база заліза 0%, що не відповідає відомостям сертифікату якості № 145 (66,8%), на який посилається даний рахунок. Ймовірно, що у рахунку виробника зазначена базова ціна залізорудного концентрату за договором із третіми особами, що пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається № 15-04-29 (дата не зазначена), додатку від 31.08.2015 №10, який до митниці не надавався, тому незрозуміло відносно якого вмісту Fe така ціна визначена. За відсутності договору із третіми особами, що пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, унеможливлене проведення перевірки числового значення заявленої митної вартості. Рахунки контрактоутримувача та виробника ідентифікуються між собою лише за вагою та, як зазначено вище та містять ціну товару визначену в залежності від вмісту Ре, що не відповідає ціні рахунку виробника. Таким чином, відповідні документи контрактоутримувача та виробника містять розбіжності щодо вартості товару, що постачається. Крім того, рахунок контрактоутримувача, так і рахунок виробника не містять жодних печаток та штампів прикордонних служб, станцій та митниць.

- За умовами контракту від 29.04.2015 № 15-0835-12, додатку № 8 від 30.07.2015, умовами поставки визначено DAP ст. Соловей/Тополі. Зазначені умови поставки передбачають несення продавцем витрат доставки товару до місця призначення на кордоні України.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3).

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), закріплено в ст. 58 Митного кодексу України.

Як визначено в ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень ч. 10 цієї статті.

Водночас, як встановлено ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

За нормами п.2 ст.52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У відповідності до вимог ч.2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати ( за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч.1,2,3 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України.

Відповідно до п.1 ч.4 ст. 54 Митного кодексу України контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до п.4 ст. 57 Митного кодексу України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 Митного кодексу України.

При цьому, застосування другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 та 60 цього Кодексу. Під час консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

За ч. 5 ст.55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна у митному органі.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Аналіз положень частини 3 статті 53, частин 1, 2 та 5 статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю є виключно наявність обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/ або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, митниця зобов'язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Таким чином, у разі виявлення митним органом розбіжності між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, митний орган вправі витребувати від декларанта додаткові документи та здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують сумнів у правильності визначення митної вартості товарів.

При цьому суд зазначає, що оцінка методики ціноутворення продавця (ТОВ «Русская горнометаллургическая компания») як умова договору з його постачальником (виробником) продукції не є елементом перевірки складових числового значення митної вартості в розумінні ст. 58 МК України. При цьому рахунки по взаємовідносинам продавця товару з третьою особою (виробником), на зміст яких послався митний орган, не є обов'язковими документами відповідно до частини 2 ст. 53 МК України, а наведені в цих рахунках відомості щодо ціни товару не суперечать економічній обґрунтованості заявленої позивачем митної вартості товару за основним методом.

Також необґрунтованими є посилання відповідача на те, що вищевказані інвойси та рахунки не містять печаток та штампів прикордонних служб, станцій та митниць, і це є підставою для сумніву у правильності визначення митною вартості. Як пояснив представник позивача, ці документи не слідували разом із вантажем, а були отримані поштою, що не суперечить законодавству. Крім того наявність або відсутність печаток та штампів не є вирішальною ознакою при встановлені ціни товару, оскільки це стосується лише питання щодо правильності оформлення документу.

Суд, виходячи зі змісту ст. 335 ч.1 п.4 пп. «ґ» МК України та Положення про уніфікований порядок проставляння митними органами держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав на транспортних і комерційних документах печаток і штампів митних органів країн відправлення товарів, а також митних органів транзитних країн, яке було затверджене на 32-му засіданні Ради керівників митних служб держав - учасниць Співдружності рішенням N 5/32 від 13.09.2001 р., зазначає, що законодавством не передбачено обов'язковість наявності на комерційних документах печаток та штампів прикордонних та митних служб, якщо вони наявні у перевізника. В той же час на товарно-транспортних документах, для яких наявність таких печаток і штампів є обов'язковою, ці реквізити в наявності, отже, вказані обставини не можуть вважатися підставою для виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів.

Крім того, пославшись на наявність вищевказаних розбіжностей між інвойсами продавця та рахунками його постачальника, відповідач також зазначає про необхідність надання відомостей щодо транспортної складової, хоча згідно зовнішньоекономічного контракту та наданих позивачем документів підтверджено здійснення поставки на умовах DAP - станція Соловей/Тополі, які передбачають несення витрат на поставку товару до вказаного пункту призначення продавцем, отже включені у вартість товару. Натомість положення частини 2 ст. 53 МК України в такому випадку не передбачають необхідності надання транспортних (перевізних) документів.

Отже, повна вартість доставки товару на митну територію України була включена у заздалегідь визначену вартість товару за контрактом і здійснювалась постачальником, а тому деталі організації та вартості його транспортування не впливали на визначення митної вартості товару за основним методом.

Також суд зазначає, що за умовами контракту передплата за товар не передбачена, тому позивач не мав можливості надати платіжні документи.

Таким чином, на підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає вимогам ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, з урахуванням умов поставки товару, митний орган мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості і необхідність витребовувати додаткові документи.

Натомість відповідач витребував у позивача додаткові документи за всім переліком, що передбачено частиною 3 статті 53 МК України безвідносно перевірки саме тих обставин, які ним розцінені як суттєві розбіжності, а в подальшому ненадання позивачем цих додаткових документів використано для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів від 05.10.2015 року №110010000/2015/600487/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.10.2015 року №110010000/2015/20096. Витребування за таких обставин додаткових документів свідчить про формальний підхід митного органу до перевірки правильності заявленої митної вартості.

Крім того, слід зазначити, що приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем застосовано другорядний метод 2-ґ, але не надано жодних переконливих доказів неможливості застосування інших попередніх другорядних методів, як того вимагають приписи частини 3 ст. 57 МК України.

При цьому використані для коригування митної вартості суми стосувались митного оформлення позивачем товару із ідентичними характеристиками тієї ж якості, з тієї ж країни та того самого виробника та на тих самих умовах.

Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень в судовому засіданні не доведено правомірності своїх дій щодо відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору, а встановлені судом обставини свідчать про надання позивачем достатнього обсягу документів, необхідних для визначення митної вартості за основним методом. При цьому відповідачем не доведено обґрунтованість виникнення сумніву у заявленій позивачем митній вартості товару.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

При цьому митним органом не було спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об'єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 Митною кодексу України.

Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 1, 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись п. 3 ч.1. ст. 198, ст. 202, 205, 207 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.

Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110010000/2015/20096 від 05.10.2015р.

Визнати недійсним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці про коригування митної вартості товарів № 110010000/2015/600487/1 від 05.10.2015р.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (код ЄДРПОУ 05393043) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39421732) сплачений судовий збір у розмірі 2756,00 грн. за подання адміністративного позову.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, в порядку та у строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, та набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.П. Павловський