Постанова № 64676929, 27.12.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2016 р. Справа № 804/8291/16

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріЗоідзе Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Колосниківська» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Центральна збагачувальна фабрика «Колосниківська» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 04.10.2016 року № Ю-3138-04.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач відповідно до пункту 9-4 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» звільнений від сплати єдиного внеску до закінчення антитерористичної операції, а тому застосування відповідачем заходів відповідальності до платників єдиного соціального внеску шляхом винесення спірної вимоги є неправомірним.

Позивач у судове засідання не з'явився, від представник позивача надійшло клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи, причини неявки суду не повідомив, заперечень та клопотань не надав, у зв'язку з чим суд, керуючись частинами 4 та 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив проводити розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Приватне акціонерне товариство «Центральна збагачувальна фабрика «Колосниківська» зареєстровано Макіївським міським управлінням юстиції Донецької області 29 вересня 2003 року, номер запису 12731200000002211.

На підставі протоколу річних загальних зборів приватного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Колосниківська» № 1/2016 від 27.05.2016 року позивачем було прийнято рішення про визначення нового місцезнаходження товариства та змінено місцезнаходження з Донецької області, м. Макіївка, вул. Свободи, буд.7, на Дніпропетровську обл., Синельниківський район, с.Миролюбівка, вул.Карла Маркса,42. Державну реєстрацію вказаних змін до установчих документів було проведено 08.07.2016 року приватним нотаріусом Тюріною В.Б.

Листом від 21.07.2016 року №б/н позивач звернувся до Синельніківського відділення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просив звільнити від виконання обов'язків, визначених частиною другого статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до 08 липня 2016 року.

Вказаний лист відправлено 21.07.2016 року, що підтверджується описом вкладення до цінного листа.

04 жовтня 2016 року відповідачем прийнято вимогу № Ю-3138-04 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 977 755,39 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі Закон України від 08.07.2010 року №2464-VI) платниками єдиного внеску є: роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктами 1, 4 частини другої статті 6 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI передбачено обов'язок страхувальника (платника єдиного внеску) своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а також подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем його обліку у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

В силу частини 8 статті 9 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Таким чином, наведеними нормами закріплено обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати, подавати відповідну звітність до контролюючого органу та сплачувати єдиний внесок у визначених Законом порядку та строки.

Разом з тим, Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 31 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Статтею 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до вищевказаного Указу Президента України.

Перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р, до якого відноситься місто Макіїівка Донецької області.

Дію вказаного Розпорядження зупинено Розпорядженням Кабінет Міністрів України № 1079-р від 05 листопада 2014 року.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Також, Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» було внесено доповнення до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Внаслідок зазначених доповнень пунктом 9-4 вказаного розділу Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені статтями 25, 26 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до зазначених платників єдиного внеску, не застосовуються.

Судом встановлено, що заява позивача про звільнення від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», була направлена до податкового органу 21.07.2016 року.

За приписами пунктів 1-3 статті 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» вказаний Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону. Його дія поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно абзацу 1 статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Станом на сьогодні Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення антитерористичної операції триває.

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». Зазначене розпорядження опубліковано 08 грудня 2015 року на єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України «Урядовий портал».

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053».

Згідно з додатками до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р та № 1053-р від 30.10.2014 року, до зазначених населених пунктів, зокрема, належить місто Макіївка .

Відповідно до статті 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач отримав сертифікати Торгово-промислової палати України № 2872/05-4 та №2876/05-4 від 05 вересня 2014 року, №550/05.0-4 від 25.04.2016 року, якими засвідчено настання з 14 квітня 2014 року обставин непереборної сили.

За таких обставин, починаючи з 14 квітня 2014 року, позивач був звільнений від виконання обов'язків, передбачених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо сплати єдиного внеску, що виключає виникнення у нього недоїмки по сплаті цього внеску у визначений період.

Частиною четвертою статті 25 Закон України від 08.07.2010 року №2464 передумовою надіслання вимоги про сплату боргу з єдиного внеску встановлено існування відповідної недоїмки.

Враховуючи, що в період, за яким йому надіслано спірну вимогу, позивач не мав обов'язку зі сплати єдиного внеску, така вимога є протиправною та підлягає скасуванню.

За приписами частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В силу частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Колосниківська» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 04.10.2016 року № Ю-3138-04.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь приватного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Колосниківська» судові витрати у розмірі 14 666,33 грн. (чотирнадцять тисяч шістсот шістдесят шість гривень тридцять три копійки).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Степаненко