Рішення № 64676318, 09.02.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/1002/16-ц Головуючий у 1-й інстанції Грицак Р.М. Провадження № 22-ц/789/226/17 Доповідач - Ходоровський М.В.Категорія - 46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2017 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Ходоровського М.В.

суддів - Фащевська Н. Є., Загорський О. О.,

при секретарі - Сович Н.А.

з участю позивачки ОСОБА_1 відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20 грудня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до відповідача ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та просила в порядку поділу майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 в її користь 1/2 частину вартості автомобіля марки AUDI 100, 1990 р.в. д.н.з. НОМЕР_1 в розмірі 50655,5 грн.

Позивачка зазначила, що з 18.10.2008 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який рішенням Тернопільського міськрайонного суду 11.01.2016 року між ними розірвано. Під час шлюбу за спільні кошти вони придбали автомобіль марки AUDI 100, 1990 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1.

Оскільки не можуть досягнути згоди щодо поділу автомобіля, позивачка просила стягнути з відповідача в її користь 1/2 частину вартості зазначеного майна.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 20 грудня 2016 року позов задоволено.

В порядку поділу майна подружжя стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 1/2 частину вартості автомобіля марки AUDI 100, 1990 р.в. д.н.з. НОМЕР_1 в розмірі 50655,5 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 2071,20 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема зазначив, що суд всупереч вимогам ст. 244 ЦК України безпідставно визнав, що видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала.

У судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник апеляційну скаргу підтримали, позивачка ОСОБА_1 її заперечила, вважає рішення суду законним, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб серії 1-ИД №043036, актовий запис №1734, що видане відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції 18.10.2008 року, позивачка та відповідач з 18.10.2008 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Тернопільського міськрайонного суду 11.01.2016 року між ними розірвано.

Наявне у матеріалах справи реєстраційне посвідчення серії ВСС 032310 видане 06.06.2007 року РЕВ 1-го MB ДАІ при УМВС України у Львівській області, вказує про те, що автомобіль марки AUDI 100, 1990 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 належить ОСОБА_4.

Згідно довіреності, посвідченої 08.10.2012 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_6 (дошлюбне прізвище ОСОБА_4) ОСОБА_7 уповноважила ОСОБА_2 представляти її інтереси в органах ДАІ та інших установах та організаціях з питань пов'язаних з експлуатацією транспортного засобу марки AUDI 100, 1990 р.в., д.н.з. НОМЕР_1.

28 травня 2016 року ОСОБА_6 (дошлюбне прізвище ОСОБА_4) ОСОБА_7, згідно довіреності посвідченої приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу ОСОБА_8 уповноважила ОСОБА_1 та ОСОБА_2 представляти її інтереси в органах ДАІ та інших установах та організаціях з питань пов'язаних з експлуатацією транспортного засобу марки AUDI 100, 1990 р.в., д.н.з. НОМЕР_1, який знаходиться на обліку в РЕВ 1-го MB ДАІ при УМВС України у Львівській області.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що незважаючи на те, що спірний автомобіль відповідно до реєстраційного посвідчення зареєстрований на ОСОБА_4, він згідно виданої нею довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом на імя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є їхньою власністю, а тому позивачка в порядку поділу майна подружжя має право на 1/2 частину згаданого автомобіля.

З таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він суперечить вимогам закону та не грунтується на матеріалах справи.

Частиною 1 ст. 60, 63, ч.І ст. 69, ч.І ст.70 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено, домовленістю між ними. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно положення ч.1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Частиною третьою статті 244 ЦК України передбачено, що довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Отже, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу - це угода, за якою продавець (одна сторона) зобов'язується передати майно у власність покупцеві (другій стороні), а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналіз зазначених норм матеріального права свідчить про те, що видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала.

Аналогічну правову позицію містить постанова ВСУ № 6-668цс15 від 16.12.2015р.

Згідно ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення є недотримання судом норм матеріального права.

У звязку з наведеним, рішення суду підлягає до скасування, в позові слід відмовити.

Твердження позивачки про те, що спірний автомобіль нею та відповідачем під час перебування їх у шлюбі придбано у ОСОБА_6 за гроші, тобто внаслідок договору купівлі-продажу, що остання підтверджує нотаріально посвідченою заявою, яка міститься в матеріалах справи, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відповідно до вимог ст. 328 ЦК України та висновку ВС України таке набуття транспортного засобу не є правомірним.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20 грудня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ на протязі двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_9