Рішення № 64675392, 30.01.2017, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 466/3278/16-ц Провадження № 2/450/241/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2017 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Добош Н.Б.,

при секретарі -Бідник І.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Пустомити цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до укладеного Договору № DNH4KP30372598 від 14.10.2005 року, відповідач ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 4992,00грн. За умовами договору № DNH4KP30372598 визначено, що банк надає клієнту строковий кредит у розмірі 4992,00грн. на строк 14.10.2005р. по 15.10.2007р. включно, в обмін на зобовязання позичальника по поверненні кредиту, сплати процентів в обумовлені Договором строки. Погашення заборгованості мало здійснюватись в наступному порядку: щомісяця в період з 3 по 10 число кожного місяця позивальник повинен надати банку щомісячний платіж у сумі 267,50грн. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов. При порушенні позичальником зобовязань по погашенню кредиту останній сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 6,00% на місяць розрахованих від суми залишку непогашеної заборгованості. В пунктах 3.1, 3.2 Договору визначено обовязок позичальника здійснювати погашення кредиту в порядку та строки відповідно до договору, сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до п.1.2.даного Договору. Відповідно до п.3.1 Договору за користування кредитом у період з дати укладення договору до дати погашення кредиту позичальник щомісячно в період сплати сплачує відсотки у розмірі, зазначеному в Договорі. Отримані кредитні кошти банку не повернуті, а відтак банком здійснено нарахування відсотків на суму простроченої заборгованості по кредиту, як плату за весь час фактичного користування кредитними коштами у розмірі 18196,49грн. за період 18.03.2011р. по 18.03.2016р. Враховуючи вищенаведене, просить стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за відсотками у розмірі 18 196, 49 гривень, а також понесені позивачем судові витрати при зверненні до суду.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, подавши при цьому заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, не заперечує проти ухвалення заочного рішення, просить суд позов задоволити.

Відповідач та його представник ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, однак представник подав на адресу суду заяву в якій просить застосувати строки позовної давності, оскільки на момент звернення до суду такі минули.

Відповідно до вимог ст.197 ч.2 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14 жовтня 2005 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, оформлений у вигляді заяви позичальника № DNH4KP30372598 від 14.10.2005р. у торгово-сервісному підприємстві ТОВ «Фокстрот» та отримано кредит у розмірі 4992,00грн. на строк 24 місяці по 15.10.2007 року включно з умовами сплати відсотків за його користування у розмірі 2,09% у місяць на суму залишку заборгованості по кредиту в обмін на зобовязання позичальника по поверненню кредиту, сплати процентів в обумовлених у Заяві та Умовах про надання споживчого кредиту фізичним особам, а також сплати комісії, яка зазначена в Умовах. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісячно в період сплати за який приймається період з «3» по «10» число кожного місяця Позичальник повинен надати банку грошові кошти(щомісячний платіж) у сумі 267,50грн. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов.

Представник відповідача ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням про відмову в позові у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України. Вказав, що 14.06.2013р. позивачем вперше було подано позовну заяву про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором № DNH4KP30372598, який був залишений судом без розгляду. Та вказав, що і даний позов був поданий позивачем з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до положень ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Положеннями ч. 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до п. 7 ч. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції чинній на момент виникнення даних правовідносин) кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 31 постанови від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», враховуючи положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Строк дії кредитного договору № DNH4KP30372598 від 14.10.2005р. закінчився 15.10.2007 р. Строк позовної давності за вимогами щодо виконання кредитних зобовязань за даним договором закінчився 15.10.2010р.

Позивач у своїй позовній заяві вказує, що відповідно до п.3.1 Договору за користування кредитом у період з дати укладення договору до дати погашення кредиту позичальник щомісячно в період сплати сплачує відсотки у розмірі, зазначеному в Договорі. Проте такої умови, ані в Заяві Позичальника DNH4KP30372598 від 14.10.2005р., ані в п.3.1. Умов надання споживчого кредиту фізичними особами («Розстрочка»), («Стандарт»), яка долучена позивачем до матеріалів справи, як така, що погоджена сторонами немає.

У позовній заяві позивач вказує, що при непогашенні кредиту в строки, установлені договором п. 1.2 заборгованість в частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою . Такої умови, ані в Заяві Позичальника DNH4KP30372598 від 14.10.2005р., ані в п.3.1. Умов надання споживчого кредиту фізичними особами («Розстрочка»), («Стандарт») немає.

Позивач у своїй позовній заяві вказує, що на залишок заборгованості по простроченій сумі кредиту нарахування відсотків здійснюється згідно п.3.2 Договору з дати виникнення простроченої заборгованості. Такої умови, ані в Заяві Позичальника DNH4KP30372598 від 14.10.2005р., ані в п.3.2. Умов надання споживчого кредиту фізичними особами («Розстрочка»), («Стандарт») немає.

У заяві Позичальника DNH4KP30372598 від 14.10.2005р. зазначено, що згідно п.4.2 Умов, при порушенні Позичальником зобовязань по погашенню кредиту позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 6,00% на місяць розрахованих від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом. Дана умова не відповідає п.4.2 Умов надання споживчого кредиту фізичними особами («Розстрочка»), («Стандарт») долучених до справи, оскільки в даному пункті зазначено інший розмір відсотків.

Умови надання споживчого кредиту фізичними особами («Розстрочка»), («Стандарт») долучені до справи не містять підпису відповідачки. Доказів того, що саме вказані умови розуміла відповідачка, підписуючи заяву позичальника, матеріали цивільної справи не містять. Зазначені вище суперечності вказують на невідповідність долучених до справи Умов надання споживчого кредиту фізичними особами («Розстрочка»), («Стандарт») з тими, які розуміла відповідач, підписуючи заяву позичальника.

Крім того, судом оглянуто справу № 450/3517/13-ц за позовом банку до відповідача про повернення кредитної заборгованості за кредитним договором № DNH4KP30372598. До даного позову банком надано Умови надання банківських послуг, які мають інший зміст, ніж надані банком умови надання споживчого кредиту фізичними особами («Розстрочка»), («Стандарт»). На вказаних Умовах також відсутній підпис відповідачки.

Таким чином покликання позивача, що сплата відсотків позичальником повинна здійснюватись щомісячно, і позовна давність за вимогами повязаними із стягненням заборгованості по прострочених щомісячних платежах (відсотках за користування кредитом) повинна обчислюватись за період відповідний терміну загальної позовної давності від дати звернення до суду із покликанням на встановлення таких умов в Договорі не береться до уваги, оскільки, договір № DNH4KP30372598 таких умов не містить, а Умови надання споживчого кредиту фізичними особами («Розстрочка»), («Стандарт») не можу бути належним доказом у даній справі.

Банк звернувся вперше з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором № DNH4KP30372598 від 14.10.2005р. 10.07.2013р., тобто після спливу строку позовної давності. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Нарахування відсотків за кредитним зобовязанням після спливу строку позовної давності як до основної вимоги, так і додаткової вимоги, не передбачено, а тому у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за даним кредитом у вигляді нарахування відсотків за період з 18.03.2011р по 18.03.2016р. слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10,11,60,88,197, 212-215, 218, 223ЦПК України, ст.ст. 256, 257, 261266, 590 ЦК України, ст. 11 Законом України «Про захист прав споживачів», суд,-

в и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області через Пустомитівський районний суд, шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні в 10-денний строк з дня отримання копії цього рішенням.

СуддяОСОБА_3