Ухвала суду № 64675076, 08.02.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 310/5724/15 Головуючий у 1 інстанції Ревуцький С.І.

Провадження № 22-ц/778/122/17 Суддя-доповідач Дзярук М.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого Дзярука М.П.,

Суддів: Крилової О.В.

Трофимової Д.А.,

за участі секретаря: Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 25 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - Бердянська міська територіальна громада в особі Бердянської міської ради, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - Бердянська міська територіальна громада в особі Бердянської міської ради, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

В позові зазначав, що йому на праві власності належить земельна ділянка площею 0,0393 га, на якій розташований житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2. По сусідству з позивачем, у житловому будинку АДРЕСА_1 проживають відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 В'їзд на земельну ділянку позивача проходить через проїзд, який розташований між домоволодіннями АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1. Відповідачу ОСОБА_3 на праві власності належить також земельна ділянка площею 0,0068 га по АДРЕСА_1, яка також межує з вказаним проїздом. Відповідачами самовільно порушені межові знаки належних їм земельних ділянок та побудовано огорожу, яка перекриває частину вказаного проїзду, внаслідок чого позивач позбавлений можливості проходу та проїзду до належної йому земельної ділянки. Крім того, відповідач ОСОБА_3 постійно залишає свій автомобіль на вказаному проїзді, чим взагалі перекриває можливість заїзду туди.

Посилаючись на викладене, просив суд усунути перешкоди в користуванні належною йому земельною ділянкою шляхом зобов'язання відповідачів демонтувати самовільно збудовану огорожу, яка перекриває проїзд, розташований між земельними ділянками домоволодінь АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, а також зобов'язати ОСОБА_3 не залишати автомобіль, інші транспортні засоби чи майно на проїзді.

Заочним рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 25 травня 2016 року позов задоволено частково.

Усунуто перешкоди в користуванні належною ОСОБА_4 земельною ділянкою шляхом зобов'язання ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 демонтувати самовільно збудовану огорожу, яка перекриває земельну ділянку, розташовану між земельними ділянками домоволодінь АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 Запорізької області. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрати на сплату судового збору в сумі 81,20 грн. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 витрати на сплату судового збору в сумі 81,20 грн. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 витрати на сплату судового збору в сумі 81,20 грн. В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 31 серпня 2016 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено , що позивач ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,0393 га, на якій розташований житловий будинок з належними до нього спорудами за адресою: АДРЕСА_2. По сусідству, у житловому будинку АДРЕСА_1 проживають відповідачі. Відповідачу ОСОБА_3 на праві власності також належить земельна ділянка площею 0,0068 га, розташована АДРЕСА_1. Зазначені земельні ділянки межують між собою з земельною ділянкою, яка використовується сторонами як проїзд (під»їзд).

Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами виник спір через встановлення відповідачами паркану на частині земельної ділянки загального користування.

Дослідженими в суді матеріалами справи, було встановлено, що зазначена земельна ділянка належить до комунальної власності територіальної громади м. Бердянська і жоден із сторін немає на неї будь-яких законних прав на теперішній час.

Доказів правомірності існування паркану на теперішній час відповідачами суду не надано.

Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За змістом ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.103 Земельного кодексу України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Частина 2 цієї статті встановлю, що власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Частина 2 ст.152 Земельного Кодексу України передбачає, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з нормами ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку, та його державної реєстрації.

Висновок суду першої інстанції , що зведення відповідачами на земельній ділянці, розташованої між земельними ділянками домоволодінь АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 Запорізької огорожі, яка загороджує прохід (проїзд) є на теперішній час незаконним, порушує права позивача на вільне користування своєю власністю, яке існувало до порушення, а відтак вимоги позивача щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов»язання відповідачів демонтувати огорожу є обґрунтованими і підлягають задоволенню, є вірним , і спосіб захисту в розумінні ст.16 ЦК України.

Підсумовуючи вище описане, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно досліджено обставини справи, зібраним доказам дана належна правова оцінка, висновок про наявність підстав для часткового задоволення позову, а також спосіб захисту порушеного права є вірним.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильного висновку суду першої інстанції при вирішенні спору.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового або зміни рішення.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Заочне рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 25 травня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді:

Дата документу Справа №