Рішення № 64674826, 02.02.2017, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/10230/15-ц 2/335/155/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 лютого 2017 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Соболєвої І.П.,

за участю секретаря судового засідання Лєдової А.С.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 51, цивільну справу за позовом ОСОБА_3 Ненсі Лалтафамкімі до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» про захист прав споживачів, стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

2 жовтня 2015 р. ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ПАТ КБ «Надра», третя особа ЗДМУ про стягнення на її користь грошових коштів у розмірі 32293,99 гривень, комісію за обробку платежів у розмірі 161,47 гривень, пені у розмірі 8073,49 гривень, моральної шкоди у розмірі 2000,00 гривень, мотивуючи свої вимоги тим, що 2 лютого 2015 р. вона від свого імені у відділенні № НОМЕР_1 «Надра» сплатила за послуги Запорізького державного медичного університету 32293,99 гривень за навчання та 161,47 гривень комісії за обробку платежу. Після цього, вона звернулась до деканату Університету, де її повідомили, що оплата за навчання на рахунок ВНЗ не надходила. 7 квітня 2015 р. позивач звернулась до відповідача із заявою про врегулювання даної ситуації, однак відповіді на своє звернення не отримала. Вказала, що відповідач взяв на себе зобов'язання щодо переказу грошових коштів на користь, але не виконав свій обовязок, тобто, надаючи послуги проведення розрахункових операцій, допустив недолік у вигляді невиконання грошового переказу й порушення строків для його виконання. Тому, крім обов'язку виконати послугу з переказу коштів відповідач на підставі ст. 36 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» також повинен сплатити пеню у розмірі 25% сплаченої вартості наданих послуг. Крім того, зазначала, що з вини відповідача позивачу завдано моральну шкоду, яка полягає в її переживаннях та побоюваннях, що вона може бути відрахована з університету за несвоєчасну сплату за навчання. Сума у розмірі 32293,99 гривень є значною сумою для позивача та її родини, яку на теперішній час вона повинна сплатити за навчання. Не проведення та фактичне привласнення грошей, які були внесені позивачем за навчання, примушує її та її родину принижуватись, просячи у близьких та друзів позичити гроші. Змінився звичайний склад життя позивача. Також, ситуація, що склалась з вини відповідача примушує позивача витрачати багато часу та душевних сил на поновлення її порушеного права, що може негативно відобразитись на навчанні, адже замість того, щоб зосередитись на ньому на передодні сесії, вона вимушена відволікатись, звертаючись до відповідача, до суду, до міліції тощо. Позивач постійно знаходиться у пригніченому стресовому стані, що відображається на її родині, друзях, одногрупниках, викладачах у вигляді псування стосунків. Просила суд позов задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, надав письмові заперечення, зазначивши, що рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 5 лютого 2015 р. № 26 в публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Надра» з 6 лютого 2015 р. запроваджено тимчасову адміністрацію. Позивач є кредитором банку, а його вимоги щодо зобов'язання банку здійснити переказ є кредиторськими відповідно до ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Крім того вимоги позивача, як кредитора, не підлягають задоволенню під час дії тимчасової адміністрації» згідно з вимогами статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», позивач взагалі не має права вимагати нарахування та виплати будь-якої неустойки або інших штрафних санкцій під час запровадження у банку тимчасової адміністрації. Відносини, які виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», норми якого не передбачають відповідальності у вигляді відшкодування моральної шкоди. Також відповідальності у вигляді відшкодування моральної шкоди не передбачено нормами ОСОБА_1 51 Цивільного кодексу України, які встановлюють загальні положення про відповідальність за невиконання договірних зобов'язань. Просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Як випливає з довідки Запорізького державного медичного університету від 8 липня 2015 р. № 183, ОСОБА_3 навчалась на ІІ-му міжнародному факультеті на контрактній основі по договору № 09-094 від 2 листопада 2009 р. (арк. справи 11).

2 лютого 2015 р., на виконання умов договору з вказаним вище навчальним закладом, позивач звернулась до каси Відділення № НОМЕР_2 «Комерційний Банк «ОСОБА_3», що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 27 та скористалась послугами відповідача щодо перерахування коштів у сумі 32293,99 гривень на користь Запорізького державного медичного університету як оплату за навчання.

Касиром відповідача були прийняті від позивача готівкові грошові кошти у сумі 32293,99 гривень, які призначались для сплати вартості навчання, а також готівкові кошти у розмірі 161,47 гривень за сплату комісії за переказ банком платежу, що підтверджується квитанціями № к111/2/31 від 2 лютого 2015 р. (арк. справи 10).

Відповідач, через касу якого позивач здійснювала оплату, не перерахував грошові кошти на розрахунковий рахунок Запорізького державного медичного університету, що підтверджується довідкою Запорізького державного медичного університету від 8 липня 2015 р. № 183 (арк. справи 11).

Відповідно до п. 8 Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затверджено Постановою Правління Національного банку України від 1 червня 2011 р. за № 174, банк під час здійснення касових операцій має забезпечувати, зокрема, своєчасне повне оприбутковування готівкою національної та іноземної валюти, що надійшла до каси банку, та її зарахування на зазначені клієнтом рахунки згідно з вимогами нормативно-правових актів.

Статтею 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку. За порушення строків встановлених пунктами 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність передбачену цим Законом.

Як зазначено у ст. 16 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» для документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовують в платіжних системах для ініціювання переказу.

Таким чином, квитанція № k111/2/31 від 2 лютого 2015 р. відноситься до документів на переказ й сума у розмірі 32293,99 гривень мала бути переказана отримувачу у строк, передбачений Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Переказ вважається завершений з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.

Судом встановлено, що ПАТ КБ «Надра» взяв на себе зобов'язання щодо переказу грошових коштів ОСОБА_3 на користь Запорізького державного медичного університету, але не виконав свій обов'язок, тобто надаючи послуги проведення розрахункових операцій допустив недолік у вигляді невиконання грошового переказу й порушення строків для його виконання.

На виконання постанови Правління Національного банку України від 5 лютого 2015 р. № 83 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «НАДРА» до категорії неплатоспроможних», керуючись пунктом 2 частини 5 статті 12 та статтею 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 5 лютого 2015 № 26 в публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «НАДРА» з 6 лютого 2015 р. запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Надра» призначено ОСОБА_4 (арк. справи 33).

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»:

-з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення;

- на період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності уповноваженій особі Фонду і діють у визначених нею межах та порядку;

- під час тимчасової адміністрації не здійснюється:

1)задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

2)примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку;

3)нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку;

4)зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом;

5)нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

Обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не поширюється на зобов'язання банку щодо, виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Також обмеження не стосується здійснення операцій з переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки, починаючи з наступного дня після запровадження процедури тимчасової адміністрації.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Згідно зі статтею 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України визначаються Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Відповідно до пункту 32.3 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ОСОБА_5 зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, скасовуючи попередні рішення судів у даній справі, акцентував на тому, що суди першої та апеляційної інстанції не звернули уваги, що ОСОБА_3 переказала кошти 2 лютого 2015 р., тобто до введення тимчасової адміністрації (арк. справи 118).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 не є вкладником ОСОБА_5, а її платіж не є банківським вкладом. Однак, платіж було внесено 2 лютого 2015 р., за 4 дні до введення тимчасової адміністрації у банку, відтак обмеження передбачені ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не розповсюджуються на правовідносини, що склалися між сторонами у даній справі.

Таким чином, ОСОБА_3 не є кредитором банку, а її вимоги щодо стягнення з банку коштів, внесених як грошовий переказ, не є кредиторськими.

Відтак, до спірних правовідносин норми ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не застосовуються, а вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки платіж нею був здійснений за 4 дні до введення тимчасової адміністрації.

Вказані обставини було додатково досліджені судом на виконання вимог ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Враховуючи те, що стосовно ПАТ КБ «Надра» тимчасова адміністрація була запроваджена після здійснення позивачем переказу грошових коштів, Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не розповсюджується до спірних правовідносин в частині невиконання ОСОБА_5 зобовязань по перерахуванню коштів у розмірі 32293,99 гривень на користь Запорізького державного медичного університету як оплату за навчання.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_3 в частині стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 32293,99 гривень є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо вимог ОСОБА_3 про стягнення пені з ПАТ КБ «Надра» у розмірі 8073,49 гривень та стягнення комісії у розмірі 161,74 гривень суд враховує таке.

Положеннями ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 у строк, передбачений ст. 45 вищевказаного Закону цього зроблено не було.

Згідно зі ст. 52 вказаного Закону кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: 6) вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності). Відтак, ОСОБА_3 не позбавлена права, як кредитор ОСОБА_5, в порядку ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» заявити свої вимоги до ОСОБА_5 та така заява буде задовольнятися відповідно до вимог Закону, в порядку встановленому ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Згідно до ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня призначення уповноваженої особи Фонду під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема: нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку, відтак враховуючи дію до правовідносин сторін спеціального Закону, вказані вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо вимог ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди у розмірі 2000,00 гривень суд зазначає таке.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються судами, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених статтями законодавством, яким встановлено відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, що підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, якими врегульовано такі зобов'язання і передбачено відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

За змістом ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», норми якого не передбачають відповідальності у вигляді відшкодування моральної шкоди, в разі порушення його умов, як не передбачено таке відшкодування й законодавством щодо банківської діяльності та Законом України «Про захист прав споживачів».

Також відповідальності у вигляді відшкодування моральної шкоди не передбачено нормами ОСОБА_1 51 Цивільного кодексу України, які встановлюють загальні положення про відповідальність за невиконання договірних зобов'язань.

Відповідно і ст. 23 ЦК України, яка лише встановлює право на відшкодування моральної шкоди, не підлягає застосуванню до правовідносин сторін, оскільки підстави для її відшкодування у спірних правовідносинах відсутні.

Відтак, відсутні правові підстави для відшкодування моральної шкоди у даному випадку.

Як передбачено ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Однак, відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 р. року із змінами та доповненнями Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звільнено від сплати судового збору, а згідно з п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_3 також звільнена від сплати судового збору. Відтак, судові витрати у даній справі слід віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57 61, 212 215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 Ненсі Лалтафамкімі задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» на користь ОСОБА_3 Ненсі Лалтафамкімі грошові кошти у розмірі 32293 (тридцять дві тисячі двісті девяносто три) гривні 99 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Вступна та резолютивна частини рішення виготовлені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 2 лютого 2017 р.

Повний текст рішення виготовлено 7 лютого 2017 р.

Суддя І.П. Соболєва