Рішення № 64674332, 10.02.2017, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 314/6766/16-ц

Провадження № 2/331/216 /2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2017 року Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Жукової О.Є.

при секретарі Бойко М.О.

за участю представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_2, треті особи Вільнянська районна державна адміністрація, ОСОБА_6 про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсного правочину,

В С Т А Н О В И В :

Позивач 17.10.2016 року звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачів, в якому, посилаючись на вимоги ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України , просив визнати недійсним договір № 1894 від 13 травня 2008 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 купівлі-продажу Приватного науково-виробничого малого підприємства «Енергія» , як єдиного майнового комплексу.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що вказаний договір є таким, що містить ознаки недійсності так і нікчемності, оскільки був укладений ОСОБА_2 як ліквідатором Приватного науково-виробничого малого підприємства «Енергія» після втрати повноважень ліквідатора на підставі постанови Господарського суду Запорізької області від 13 травня 2008 року у справі № 19/277/07 ; вчинив відчуження корпоративного права, що виходить за межі повноважень ліквідатора; вчинив відчуження цілісного майнового комплексу боржника, яке складалося лише з права на постійне користування земельною ділянкою, яка перебуває у комунальної власності, таким чином розпорядився земельною ділянкою, яка не входить до ліквідаційної маси, без відповідних повноважень та в порушення встановленого Земельним Кодексом України публічного порядку і з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Оскільки право на постійне користування відповідно ліквідаційному балансу зазначене в оспорюваному договорі поширювалося на земельну ділянку кадастровий номер 2321581400:13:004:0023, набуту у власність ОСОБА_4, а рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 03.09.2015 року визнано недійсним та скасовано Державний акт на право власності на вказану земельну ділянку, і витребувано її у нього, позивач вимушений звернутися до суду за захистом порушеного права з метою застосування наслідків нікчемного правочину.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_5 позов не визнала в повному обсязі, зазначивши, що права та інтереси позивача оспорюваним договором не порушені, оскільки він не є стороною договору , крім того ОСОБА_4 пропущено строк позовної давності, оскільки він вже звертався в 2010 року з позовом до Жовтневого районного суду з позовом про визнання вказаного договору недійсним і в ході розгляду вказаної справи судом досліджувалася постанова Господарського суду Запорізької області від 13 травня 2008 року у справі № 19/277/07.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав в повному обсязі з підстав зазначених представником відповідача ОСОБА_5. Просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Третя особа приватний нотаріус ЗМНО ОСОБА_6 та представник Вільнянської районної державної адміністрації, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи , до судового засідання не з»явилися, в зв»язку з чим справу розглянуто на підставі ст. 169 ЦПК України у їх відсутність, на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.

Суд, вислухавши пояснення сторін , дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступного.

З матеріалів справи вбачається , що 13 травня 2008 року між ОСОБА_2, як ліквідатором Приватного науково-виробничого малого підприємства «Енергія», та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу Приватного науково-виробничого малого підприємства «Енергія» , як єдиного майнового комплексу (а.с.5).

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області у справі 0805/6809/12 від 05.05.2015 року , яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 03 вересня 2015 року , визнано незаконними та скасовано розпорядження голови районної державної адміністрації № 791 від 27.11.2006 року «Про продаж земельної ділянки громадянину ОСОБА_4С.» та № 854 від 06.12.2006 року «Про внесення змін до розпорядження голови районної державної адміністрації від 27.11.2006 року № 791»;визнано недійсним та скасовано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 260365 , виданий Вільнянською райдержадміністрацією ОСОБА_4; скасовано державну реєстрацію речового права на земельну ділянку площею 1,9880 га, кадастровий номер земельної ділянки 2321581400:13:004:0023, цільове призначення: розміщення ангарів, розташовану в Вільнянському районі Запорізької області, зареєстрованого за ОСОБА_4 ; витребувано у ОСОБА_4 на користь Приватного науково-виробничого малого підприємства «Енергія» (АДРЕСА_1, ЄДРПОУ 20484425) земельну ділянку, що знаходиться в постійному користуванні позивача ; зобов'язано позивача звільнити земельну ділянку, що знаходиться в постійному користуванні Приватного науково-виробничого малого підприємства «Енергія» (м. Запоріжжя, АДРЕСА_2, ЄДРПОУ 20484425).

На виконання вказаного рішення суду винесене розпорядження голови Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області № 659 від 14.11.2016 року.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Статтею 216 ЦК передбачено загальні наслідки недійсності правочину: недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Разом із тим ч. 3 ст. 216 ЦК передбачено, що загальні наслідки недійсності правочину застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

ОСОБА_4 подаючи позов у власних інтересах, , як на обґрунтування вимог про визнання оспорюваного правочину недійсним, посилався на те, що спір, який виник, зачіпає інтереси держави, а земельна ділянка безпідставно вибула із його власності .

ЦК передбачено засади захисту права власності. Зокрема, згідно зі ст.387 ЦК власнику надано право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки добросовісне набуття в розумінні ст. 388 ЦК можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком правочину, укладеного з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з незаконного володіння.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 ЦК. У разі встановлення наявності речово-правових відносин до таких відносин не застосовується зобовязальний спосіб захисту. У зобовязальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтями 387, 388 ЦК, які дають право витребувати майно в набувача.

Відповідно до ст. 16 ЦК, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочину недійсним, позивач згідно ст. 10 ЦПК зобовязаний довести правову та фактичну підставу недійсності правочину. При цьому юридично важливою обставиною є доведення факту добросовісності чи недобросовісності набувача майна.

Враховуючи , що позов предявлено особою, яка не була стороною оспорюваного договору ,як підставу позову ОСОБА_4 послався на положення ст. ст. 203,215,228 ЦК України , земельна ділянка не може бути передана власнику в порядку застосування загальних наслідків, передбачених ст. 216 ЦК, оскільки ані ОСОБА_4 ані Вільнянська районна державна адміністраціяне є власниками земельної ділянки площею 1,9880 га, кадастровий номер земельної ділянки 2321581400:13:004:0023, що встановлено судовим рішенням , суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. 10,11, 209, 212,214,215, 217, 218 ЦПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_2, треті особи Вільнянська районна державна адміністрація, ОСОБА_6 про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсного правочину - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:

10.02.2017