Ухвала суду № 64674106, 13.02.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 304/1595/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2017 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів:

Марчука О.П. (головуючий),

Вотьканич Ф.А., Гошовського Г.М.

з участю секретаря судових засідань - Головець М.А., прокурора Перечинського відділу Ужгородської місцевої прокуратури Купара І.I., представника третьої особи ТОВ "Перечинський "Стеатит" - адвоката Тричинець Н.П., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою адвоката Тричинець Н.П. на ухвалу слідчого судді Перечинського районного суду від 30.01.2017 року.

Даною ухвалою частково задоволено клопотання прокурора Перечинського відділу Ужгородської місцевої прокуратури Купара І.I. та накладено арешт на розрахунковий рахунок , відкритий товариством з обмеженою відповідальністю "Перечинський "Стеатит" ( код ЄРДПОУ 14313814, юридична адреса : Закарпатська область м. Перечин, вулиця Ужанська (Червоноармійська), № 33 в ПАТ " Кредобанк" м. Ужгорода (МФО 325365)- № 2600801273148 із забороною здійснення будь-яких розрахункових операцій за таким. У задоволенні решти клопотання - відмовлено.

Ухвала слідчого судді мотивована тим, що з поданого клопотання та додатків до нього (протоколи допитів свідків , потерпілого , витягу з ЄРДР, заяви про злочин, витягів з Державного реєстру речових прав) вбачається , що банківський рахунок у ПАТ " Кредобанк" м. Ужгорода (МФО 325365) № 2600801273148 використовувався при відчуженні майна підприємства , що є об'єктом дослідження у кримінальному провадженні, а тому є підстави для задоволення клопотання про накладення арешту на банківський рахунок. Крім того, слідчий суддя зіслався на ряд рішень Європейського Суду , які , як вважає слідчий суддя дають йому підстави для накладення арешту на вказане майно.

Представник третьої особи подав апеляційну скаргу у якій порушує питання про скасування ухвали слідчого судді як необґрунтованої та незаконної та ухвалити нову ухвалу , якою в задоволенні клопотання прокурора відмовити. Вказує на те , що у ст. 170 КПК України законодавець передбачив випадки , коли допускається арешт майна. Проте, рахунки підприємства не відповідають ні одному з критерії визначених законодавством. Зі змісту вимог та положень ст.98 КПК України , поточні рахунки підприємства в банківських установах не можуть вважатися речовими доказами у кримінальному провадженні. Відкриття, обслуговування та закриття банківських рахунків є однією з банківських послуг , яка надається на підставі договору банківського рахунка. Таким чином банківський рахунок підприємства не являється матеріальним об'єктом та не може бути речовим доказом. Крім того, банківські рахунки не входять до переліку об'єктів , які можуть підлягати спеціальній конфіскації , що є підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора. Також апелянт звертає увагу суду на те, що у кримінальному провадженні не заявлено цивільного позову і такий не додано до клопотання про накладення арешту на майно. У клопотанні прокурора взагалі не зазначено з якою саме підставою , із перерахованих у ч.2 ст. 170 КПК України, він звертається до слідчого судді з клопотанням про арешт на банківські рахунки.

Заслухавши доповідь судді, пояснення апелянта - адвоката Тричинець Н.П., який вважає ухвалу суду незаконною та необґрунтованою, доводи прокурора, який просив залишити без змін ухвалу слідчого судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно ч.1 ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Таким чином арешт може бути накладено на майно у вигляді речей, документів ( в тому числі цінних паперів , грошей (у будь якій валюті готівкою або безготівковому вигляді), на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, корпоративні права.

Ба?нківський раху?нок - рахунок, на якому обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

Відкриття , обслуговування та закриття банківських рахунків є однією з банківських послуг , яка надається на підставі банківського рахунка .

Отже , колегія суддів прийшла до висновку , що доводи апеляційної скарги представника третьої особи є обґрунтованими . Банківський рахунок відкритий товариством з обмеженою відповідальністю "Перечинський "Стеатит" ( код ЄРДПОУ 14313814, юридична адреса : Закарпатська область м. Перечин, вулиця Ужанська (Червоноармійська), № 33 у ПАТ " Кредобанк" м. Ужгорода (МФО 325365) № 2600801273148 не являється майном в розумінні вимог ст. 170 КПК України на яке можливо накласти арешт.

Крім того, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги апелянта про те, що клопотання прокурора не містить обґрунтування мети та завдання арешту , яку він переслідує , звернувшись до слідчого судді з відповідним клопотанням.

Відповідно до ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Всупереч вимог ст.ст.170, 171 КПК України в клопотанні відсутнє обґрунтування необхідності арешту даного конкретного майна, не конкретизовано підстав та мети накладення арешту.

Із змісту клопотання, ухвали слідчого судді, матеріалів провадження, як і доводів, висловлених прокурором у суді першої інстанції, вбачається, що органом досудового розслідування ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду не доведено, що банківський рахунок підприємства про арешт якого ставиться питання, має значення доказу в даному кримінальному провадженні, підлягає конфіскації чи спеціальній конфіскації , а також , що в кримінальному провадженні заявлений цивільний позов.

На думку судової колегії, не доведено органом досудового розслідування і існування ризиків, визначених у абзаці другому ч.1 ст.170 КПК України або достатність підстав вважати, що такі ризики можуть мати місце .

Крім того, не містять матеріали провадження і будь-яких відомостей на обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання про який ідеться в клопотанні прокурора , завдяки чому може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту.

Висновок слідчого судді про те, що арешт на рахунок підприємства слід накласти для повного, об'єктивного та всебічного досудового розслідування кримінального провадження не ґрунтується на вимогах закону і не переслідує легітимної мети такого заходу кримінального провадження.

Покликання в ухвалі суду на практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) як на обґрунтування арешту банківського рахунку підприємства у кримінальному провадженні суперечить як вимогам кримінального процесуального закону так і змісту вказаних судових рішень.

Одночасно, згідно вимог ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При постановленні ухвали слідчим суддею вказаних вимог кримінального процесуального закону не дотримано.

Згідно положень ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Разом з цим, згідно вимог ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Відтак, переглядаючи оскаржене судове рішення в межах апеляційної скарги , апеляційний суд прийшов до висновку , що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, що зумовлює скасування ухвали слідчого судді.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника третьої особи ТОВ "Перечинський "Стеатит" - адвоката Тричинець Н.П. задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 30.01.2017 року скасувати.

У задоволенні клопотання прокурора Перечинського відділу Ужгородської місцевої прокуратури про накладення арешту на розрахункові рахунки ТОВ "Перечинський "Стеатит" - відмовти.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: