Рішення № 64673970, 09.02.2017, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/7389/16-ц

2/310/366/17

РІШЕННЯ

Іменем України

09 лютого 2017 року Бердянський міськрайонний суд

У складі: головуючого судді Троценко Т. А.

При секретарі: Корнієнко М. Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердянську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж» про розірвання договору,

Встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який уточнила і вказала, що 10. 08. 2010 року між нею та ПАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» (надалі ПАТ «БПТМ») було укладено договір № 200063 про надання послуг з централізованого опалення.

У звязку з тим, що послуги надавалися відповідачем нерегулярно, з порушенням температурного режиму, вона 09. 04. 2012 року звернулася до відповідача із заявою про розірвання договору, на що отримала відмову.

24. 05. 2012 року питання про від»єднання її квартири від централізованого теплопостачання було розглянуто на засідання міжвідомчої комісії з питань відключення споживачів від централізованого опалення, де було прийнято рішення про задоволення її заяви, та до відповідача направлено клопотання про відключення її квартири від тепломережі.

Проте ПАТ «БПТМ» не виконав рішення комісії, квартиру від централізованого теплопостачання не відключив.

В серпні 2014 року вона самочинно демонтувала батареї, опалює свою квартиру за допомогою електричних конвекторів.

За фактом демонтажу батареї на неї було складено адміністративний протокол, вона сплатила адміністративний штраф.

Послуг відповідача вона не потребує та не отримує, про що складені протоколи за участю співвласників багатоквартирного будинку, де вона мешкає, проте не зважаючи на це відповідач продовжує нараховувати їй заборгованість за теплопостачання з 01. 02. 2014 року по червень 2016 року.

Ніякої потреби у наявності стояку немає, оскільки власники квартир № 10,8,6,4 з 5-го до 2-го поверху опалюються автономноАДРЕСА_1 на 1 поверсі опалюється за допомогою електричних конвекторів.

Вона, як власник квартири, не має потреби у наданні послуг з боку відповідача, немає потреби продовжувати дію договору, вона не являється споживачем з 20. 10. 2014 року, новий договір не укладала, між нею та відповідачем відсутні юридичні правовідносини.

Просить визнати договір між нею та відповідачем розірваним, зобовязати відповідача припинити нарахування на її ім.»я подальших сум боргу за ненадання послуг з теплопостачання з моменту оформлення протоколу про відключення з 20. 10. 2014 року, зобовязати відповідача зробити перерахунок боргу за період з 20. 10. 2014 року по 2016 рік.

В судовому засіданні позивачка з представником за довіреністю ОСОБА_2 підтримала свої позовні вимоги у повному обсязі і просить задовольнити на тих підставах, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнав і пояснив, що ОСОБА_1 мешкає у багатоквартирному будинку, де існує мережа централізованого теплопостачання, виконавцем послуг з централізованого опалення рішенням виконкому Бердянської міської ради призначено ПАТ «БПТМ».

Договір з позивачем не може бути розірваний на підставі п. 8.2 укладеного між ними договору про надання послуг з централізованого опалення, оскільки у будинку система теплопостачання єдина та була закладена при проектуванні будинку як засіб теплопостачання, право на відмову від теплопостачання не є абсолютним і може бути реалізовано лише з певних умов.

Згідно з вимогами будівельних норм при проектуванні будинку усі стояки та внутрішні розподільчі мережі опалення гідравлічно увязані між собою для забезпечення стабільної роботи внутрішньо будинкової системи теплопостачання загалом. Будь яке втручання в неї без розробки проекту відключення від мереж централізованого опалення відповідно до встановленого порядку та проведення робіт з дотриманням усіх будівельних, протипожежних, санітарних та екологічних норм призводить до зміни гідравлічного опору, що погіршує роботу системи опалення загалом.

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення регулюється п. п. 25, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою КМ України № 630 від 21. 07. 2005 року.

Згідно встановленого Порядку відключення від систем централізованого опалення рішення про відключення будинку від централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримано усіма власниками приміщень у житловому будинку, а заяву одного власника міжвідомча комісія з розгляду питань відключення від мереж ЦО має право не розглядати.

Порядок розірвання договору передбачений ч. 2 ст. 652 ЦК України, проте позивачка не зазначає, які саме пункти договору були порушені, і не наводить жодної підстави, передбаченої вказаною статтею.

Просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи 10 серпня 2010 року між ЗАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» та ОСОБА_1 укладено договір про надання послуги з централізованого опалення квартири № 2, розташованої у багатоквартирному будинку № 66/51 по вул. Енгельса (вул.. Привокзальна) в м. Бердянську Запорізької області.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 10. 20. 2014 року ОСОБА_1 самовільно відключила квартиру № 2 від системи централізованого опалення шляхом зрізання батарей опалення без отримання дозвільних документів на проведення даних робіт, чим порушила правила користування жилими будинками і жилими приміщеннями і скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ст. 150 КУпАП.

Посилаючись на п. 8. 2 укладеного Договору на зникнення потреби у наданні послуг з боку відповідача у звязку з тим, що вона відключилась від центральної системи теплопостачання, позивачка просить визнати договір між нею та відповідачем розірваним з моменту встановлення факту її відключення від системи централізованого опалення , а саме з моменту складання адміністративного протоколу.

Згідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частина 4 ст. 652 ЦК України передбачає, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Посилаючись тільки на ту, обставину, що в неї зникла потреба в отриманні послуг від відповідача, ОСОБА_1 не навела інших причин для розірвання договору, обовязковість яких передбачена чинним законодавством.

Позивачка не врахувала, що її самочинні дії по демонтажу системи опалення у своїй квартирі, які встановлені протоколом про адміністративне правопорушення, не можуть слугувати підставою для розірвання договору, оскільки вони суперечать порядку, який передбачений Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою КМ України № 630 від 21. 07. 2005 року.

Відповідно до п. 25 Правил відключення споживачів від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється в порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Порядок відключення окремих житловий будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від мереж централізованого опалення та постачання, затверджений Наказом № 4 Міністерства будівництва, архітектури та житлово комунального господарства від 22. 11. 2005 року, встановлює виконання певної низки проектно технічних дій та погоджень їх результатів з уповноваженими органами.

Таких дій позивачкою здійснено не було, вона лише звернулася із заявою до міжвідомчої комісії з питань відключення споживачів від централізованого опалення у 2012 році, проте ніякого дозволу на відключення не отримала.

Таким чином, сам факт здійснення позивачкою самочинного відключення своєї квартири від системи централізованого опалення не є підставою, яка дає їй право на розірвання договору.

Істотного порушення прав ОСОБА_1 з боку відповідача, як то передбачає ст.. 651 ЦК України, судом на час розгляду справи судом не встановлено і таких доказів суду не надавалося, істотної зміни обстановки у розумінні вимог ст. 652 ЦК України не відбулося, а інших підстав розірвання договору чинним законодавством України не передбачено.

За таких обставин договір, укладений між сторонами, розірваним вважатись не може, а отже і інші позовні вимоги про зобовязання не нарахування боргу за надання комунальних послуг з 2014 року задоволенню не підлягають, тим більше, що згідно до п. 8. 3 Договору розірвання договору не звільняє споживача від сплати заборгованості за отриману послугу, і рішенням Бердянського міськрайонного суду від 11. 07. 2016 року це питання вже вирішено, сума боргу з 2014 по 2016 рік з позивачка стягнута.

Керуючись ст. ст. 651,652 ЦК України, ст. ст. 10,60, 212-215 ЦПК України, суд

Вирішив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення через Бердянський міськрайонний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.

СуддяОСОБА_4