Рішення № 64672971, 10.02.2017, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/7080/16-ц

2/264/449/2017

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

"10" лютого 2017 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Кузнецова Д. В., при секретарі Мащенко Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, третя особа Кальміуський відділ державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про звільнення майна з під арешту,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2016 року в Іллічівський районний суд м.Маріуполя Донецької області звернувся ПАТ «Дельта Банк» із позовом до ОСОБА_2 про звільнення майна з під арешту, обєкту житлової нерухомості, квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, накладеного 15.09.2011р. Іллічівським відділом державної виконавчої служби Маріупольського МУЮ, згідно постанови про накладення арешту та оголошення заборони на відчуження майна боржника, серія та номер 28380752, виданий 14.09.2011 року(номер запису про обтяження 6271472.

В обґрунтування позову зазначили, що 09 липня 2014 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_3 в рахунок погашення боргу на підставі акту про передачу майна, затвердженого начальником Іллічівського ВДВС Маріупольського МУЮ, стягувачу було видано свідоцтво №2563 від 09.07.2014 року про право власності на квартиру, що знаходиться за адресою:АДРЕСА_2. В червні 2016 року позивач довідався про існування арешту, накладеного 15.09.2011 року державним виконавцем Іллічівського ВДВС Маріупольського МУЮ, на майно ОСОБА_2, в тому числі на вказану квартиру. На думку позивача накладення арешту на спірне майно порушує їх права як іпотеко держателя та власника, і не відповідає вимогам законодавства. Ураховуючи викладене, позивач просив задовольнити позов та звільнити з під арешту вказане нерухоме майно.

Представник позивача у судове засідання не зявився, надав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не зявився з невідомих суду причин, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник Головного територіального управління юстиції у Донецькій області в судове засідання не зявився з невідомих суду причин, надіслав до суду письмову заяву, в якій повідомив про наявність в провадженні служби виконавчого листа №2-840 від 12.05.2011 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» суми боргу в розмірі 171 445,83 грн., виконавче провадження №28380752. Відповідно до ст.49 Закону України «Про іпотеку» стягувачем було подано заяву про придбання предмету іпотеки (квартири АДРЕСА_3) за початковою ціною 111814,00 грн. Кальміуським ВДВС м.Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області було надіслано стягувачу акт про реалізацію предмета іпотеки від 03.02.2014 року, на підставі якого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_3 09.07.2014 року ПАТ «Дельта Банк» було видано свідоцтво про право власності на вказану квартиру. На даний час виконавче провадження не завершене.

Оскільки відповідач, будучи своєчасно та належним чином повідомленим про час і місце слухання справи, у судове засідання не прибув з невідомих причин, тому за наявності письмової згоди позивача суд вважає можливим постановити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Згідно із статтею 169 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Дослідивши письмові матеріали, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, даючи оцінку поясненням третьої особи та доводам позивача, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ПАТ «Дельта Банк», виходячи із наступного.

Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

За наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником.

Згідно нотаріального свідоцтва, виданого Приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_3 09 липня 2014 року, зареєстрованого в реєстрі за №2563, позивачу ОСОБА_1 акціонерному товариству «Дельта Банк» на праві приватної власності належить майно: однокімнатна квартира житловою площею 16,5 кв.м., загальною площею 33,0 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4. Вказане житло не було реалізоване, торги не відбулися і стягувач ПАТ «Дельта Банк» виявив бажання залишити за собою непродане майно, що раніше належало ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_4 27.09.2006 року за реєстром №5649, зареєстрованого в Маріупольському бюро технічної інвентаризації 28.09.2006 року за реєстраційним номером 15734431, номер запису 46567 в книзі 62.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 24009684) від 09 липня 2014 року, виданого приватним нотаріусом ОСОБА_3 Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області було проведено державну реєстрацію права приватної власності за ПАТ «Дельта Банк» квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_4.

Станом на 30 травня 2016 року позивач ПАТ «Дельта Банк» значиться власником вказаної квартири, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек,Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна від 30 травня 2016 року №60143977.

Згідно даної інформаційної довідки в державному реєстрі обтяжень маються відомості про обтяження та накладення арешту на все нерухоме майно боржника за постановою Іллічівського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції від 14 вересня 2011 року, про що внесений відповідний запис до державного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна від 15.09.2011 року за №11609198.

Зазначений арешт на нерухоме майно боржника ОСОБА_2 був накладений за виконавчим провадженням в ході стягнення заборгованості за виконавчим листом №2-840 від 12.05.2011 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» суми боргу.

27 вересня 2006 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір №38ДС/024/109/2006-НВклн, на підставі якого були внесені відомості до єдиного державного реєстру іпотек, що підтверджується Інформаційною довідкою.

Статтею 572 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодавець) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно ч. 1. ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 591 ЦК України встановлено, що реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

Якщо публічні торги оголошено такими, що не відбулися, предмет застави може бути за згодою заставодержателя та заставодавця переданий у власність заставодержателя за початковою ціною, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже в ході примусового виконання рішення суду було звернено стягнення на заставлене майно та внаслідок того, що торги з реалізації іпотечного майна не відбулися за згодою заставодержателя ПАТ «Дельта Банк» набув право приватної власності на квартиру, про що було видано нотаріальне свідоцтво, яке зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Подібне відчуження майна в ході проведення примусової реалізації, зокрема, з прилюдних торгів, по своїй суті належить до правовідносин з переходу права власності, тобто угоди купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.319 ЦК України позивачка вправі володіти, користуватися, розпоряджатися своєю квартирою на власний розсуд і має право за ст.391 ЦК України вимагати від відповідачів усунення перешкод у здійсненні нею права користування та розпорядження своїм майном.

У звязку із перебуванням під арештом майна, що належить позивачу, останній не може в повному обсязі здійснювати своє право власності щодо цього майна.

Згідно з положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Набувши право власності, як єдиний іпотекодержатель, ПАТ «Дельта Банк» має вимагати від інших осіб усунення обмежень у реалізації ним права власності, шляхом зняття з майна існуючого арешту.

Згідно частини 1, 4, 5 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

4. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, субєкта оціночної діяльності - субєкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у звязку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

5. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

З урахуванням вказаних положень законодавства про виконавче провадження ПАТ «Дельта Банк» має право лише в судовому порядку вимагати зняття арешту з майна, яке належить йому на праві приватної власності, оскільки на даний час виконавче провадження щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_2 не завершене та повний розрахунок із позивачем не проведений.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин справи, які мають значення для справи.

Оскільки позовні вимоги позивача задоволені, тому на підставі ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір у розмірі 1378,00 грн..

Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, керуючись ст.. ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 197, 209, 212 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, третя особа Кальміуський відділ державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про звільнення майна з під арешту задовольнити.

Звільнити з під арешту, накладеного 15 вересня 2011 року (реєстраційний номер обтяження 6271472) Іллічівським відділом державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, нерухоме майно, належне на праві власності ОСОБА_1 акціонерному товариству «Дельта Банк» (ідентифікаційний №34047020), а саме квартиру, житловою площею 16,5 кв.м., загальною площею 33,0 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_5.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства «Дельта Банк» судовий збір в сумі 1378,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто Іллічівським районним судом міста Маріуполя Донецької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Д. В. Кузнецов