Ухвала суду № 64672851, 09.02.2017, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/4510/16-к

1-кс/264/116/2017

У Х В А Л А

09.02.2017 м. Маріуполь

Слідчий суддя Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області Кузнецов Д.В. при секретарі Мащенко Д.О., за участю прокурора Даглі Є.К., представника ПАТ «Азовмаш» ОСОБА_2,. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі клопотання Публічного акціонерного товариства «Азовмаш» про внесення змін до ухвали слідчого судді Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 30 січня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

07 лютого 2017 року представник Публічного акціонерного товариства «Азовмаш» звернувся до суду із клопотанням про внесення змін до ухвали слідчого судді Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 30 січня 2017 року, в обґрунтування якого зазначав, що за клопотанням прокурора ухвалою Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 08 серпня 2016 року у рамках кримінального провадження накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках ПАТ «Азовмаш», відкритих у банківських установах із забороною розпоряджатися цими грошовими коштами, шляхом заборони будь-яких видаткових операцій по рахунках, за виключенням видаткових операцій щодо сплати заробітної плати та обов'язкових платежів до державного бюджету зі сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), з можливістю зарахування грошових коштів на рахунок. 04 листопада 2016 року за клопотанням ПАТ «Азовмаш» та 30.01.2017 року за клопотанням працівника підприємства вказаний арешт був частково скасований у частині наданні можливості підприємству при виплаті заробітної плати працівникам одночасно сплачувати вартість банківських послуг та проводити виплати по стягненню заробітної плати за виконавчими документами в ході примусового виконання рішення судів. Зазначає, що у зв'язку із прийняттям останньої ухвали суду, надано право здійснювати стягнення заробітної плати за виконавчими документами в ході примусового виконання рішень судів, внаслідок чого працівники та інші особи мають можливість звертатись до органів виконавчої служби за стягненням середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який у свою чергу не є складовою заробітної плати та не належить до фонду оплати праці. Звернення стягнення в примусовому порядку за виконавчими документами дозволить окремим працівникам отримати всі виплати раніше ніж інші працівники отримають заробітну плату. У зв'язку із тим, що первісна ухвала про арешт грошових коштів від 08.08.2016 року була прийнята як забезпечувальна міра у рамках кримінального провадження саме для виплати заробітної плати, тому треба внести зміни до ухвали слідчого та обмежити виплати тільки заробітною платою без стягнення додаткових виплат (середній заробіток, моральна шкода та інше). На підставі зазначеного просив прийняти нову ухвалу, якою внести зміни до ухвали слідчого судді Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 30 січня 2017 року у частині дозволу органам виконавчої служби стягувати тільки заборгованість з заробітної плати за виконавчими документами в ході примусового виконання рішень судів без стягнення додаткових виплат (середній заробіток за час затримки розрахунку, моральна шкода та інше).

Представник ПАТ «Азовмаш» ОСОБА_2 у судовому засіданні заявлене клопотання підтримав та просив задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні просив вирішити клопотання на розсуд суду.

Вислухавши учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, суддя дійшов висновку про те, що клопотання задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Ухвалою слідчого судді Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 08 серпня 2016 року за клопотанням прокурора в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016051700000050 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 175 КК України, щодо безпідставної не виплати керівником ПАТ «Азовмаш» заробітної плати було накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках ПАТ «Азовмаш» та відкритих у ПАТ «ПУМБ», АТ «Піреус Банк МКБ», ПАТ «Сбербанк» та АТ «Ощадбанк» із забороною розпоряджатися цими грошовими коштами, шляхом заборони будь-яких видаткових операцій по рахунках, за виключенням видаткових операцій щодо сплати заробітної плати та обов'язкових платежів до державного бюджету зі сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), з можливістю зарахування грошових коштів на рахунок.

30 січня 2017 року за клопотанням ОСОБА_4, яка була працівником підприємства та на її користь були прийняті рішення про стягнення заборгованості по заробітній платі, ухвалою слідчого судді Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області було частково скасовано арешт, накладений ухвалою Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 08 серпня 2016 року на грошові кошти, що знаходяться на усіх розрахункових рахунках Публічного акціонерного товариства «Азовмаш», у тому числі, відкритих у ПАТ «ПУМБ», АТ «Піреус Банк МКБ», ПАТ «Сбербанк» та АТ «Ощадбанк», у частині надання можливості стягнення заробітної плати за виконавчими документами в ході примусового виконання рішень судів.

Вказані ухвали були спрямовані на забезпечення можливості підприємством ПАТ «Азовмаш» здійснювати виплату заробітної плати своїм працівникам та виконання підприємством трудових обов'язків перед ними.

Згідно п.1 ч.1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Пунктом 2 ч.1 ст. 170 КПК України передбачено, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

З наведених норм законодавства слідує, що головним завданням арешту є зменшення негативних наслідків від кримінального правопорушення та запобігання можливості відчуження майна, яке має доказове значення для встановлення істини у справі.

З огляду на зазначені положення КПК України та суть кримінального правопорушення, передбаченого ст.175 КК України, за яким порушено провадження, накладення арешту на банківські рахунки із забороною підприємству здійснювати виплату заробітної плати та всіх інших платежів, які витікають із трудового договору, про що фактично просить ПАТ «Азовмаш» в своєму клопотанні, не буде відповідати меті та завданням кримінального провадження. Завданням арешту в рамках кримінального провадження, яке також спрямоване на захист прав працівників та можливе притягнення до відповідальності керівника за невиплату заробітної плати, не може бути обмеження трудових прав працівників, передбачених трудовим законодавством, в тому числі на отримання всіх належних до виплати платежів за рішенням суду.

Побідні обмеження не будуть співрозмірними та не відповідають розумним заходам забезпечення кримінального провадження, в таких правовідносинах.

У заявленому клопотанні представник ПАТ «Азовмаш» фактично просить внести зміни до накладеного арешту та більш детально регламентувати спосіб арешту шляхом чіткої заборони стягувати інші види платежів, які можуть бути прирівняні до заробітної плати, в ході примусового виконання судових рішень органами державної виконавчої служби.

Разом із цим, Основний Закон України, проголосивши Україну соціальною, правовою державою, визначив зміст і спрямованість діяльності держави, зокрема її обов'язок щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав і свобод людини (статті 1, 3). Складовою цього обов'язку є забезпечення державою соціальної спрямованості економіки, створення умов та гарантування можливостей для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю (частина четверта статті 13, частини перша, друга, сьома статті 43 Конституції України). Конституційний Суд України в Рішенні від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначив, що право заробляти собі на життя є невід'ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене (абзац другий підпункту 6.1.1 підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини).

Регулювання оплати праці працівників незалежно від форм власності підприємства, організації, установи здійснюється шляхом установлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій. Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу законів про працю питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається Кодексом Законів про працю, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці, який дістав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 3 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Крім обов'язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов'язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов'язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров'я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя, у тому числі й у разі простою - зупинення роботи, що було викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (форс-мажор) тощо. Такі зобов'язання відповідають мінімальним державним гарантіям, установленим статтею 12 Закону України «Про оплату праці», зокрема щодо оплати часу простою, який мав місце не з вини працівника.

Під заробітною платою, що належить працівникові необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. До подібних висновків прийшов у своєму рішенні Конституційний суд України від 15 жовтня 2013 року у справі № 1-13/2013.

Виходячи із наведеного, до заробітної плати належать будь-які виплати, які передбачені трудовим договором та діючим законодавством, та на які може розраховувати працівник при виконанні ним своїх трудових обов'язків, у тому числі різні види компенсаційних платежів на випадок неналежного виконання працедавцем трудового законодавства у сфері оплати праці.

В будь-якому випадку обмеження працівника на виплату гарантованих трудовим законодавством всіх видів компенсаційних платежів не буде відповідати завданням кримінального провадження та становити надмірне втручання у право особи на мирне володіння своїм майном.

Згідно пункту 5 частини 2 статті 173 КПК України при накладенні арешту суд повинен враховувати розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Також згідно частини 4 статті 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Разом із цим, згідно абзацу 2 частини 1 статті 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Вказаними положеннями передбачено можливість лише скасування повністю або частково та пом'якшення раніше накладеного арешту за клопотанням зацікавленої особи, яка є власником або володільцем майна.

Натомість у заявленому клопотанні ПАТ «Азовмаш», як підприємство працедавець, фактично виступає ініціатором арешту та обмеження трудових прав працівників, яке жодним чином не сприяє виконанню трудових обов'язків та завданням кримінального провадження.

Частиною 1 статті 171 КПК України встановлено, що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

З огляду на вказані положення ПАТ «Азовмаш» не належить до тих суб'єктів, яким надано право звертатися з клопотанням про арешт майна та звужувати права працівників на належні їм виплати і отримання їх в примусовому порядку за рішенням суду .

Враховуючи вказані положення щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності, а також з огляду на мету накладення арешту, яка спрямована на захист прав та законних інтересів працівників, недопустимість обмеження їх трудових прав на своєчасну оплату праці, в тому числі стягнення інших сум, які випливають із трудових правовідносин, в рамках виконавчого провадження, збільшення обсягу арешту за ініціативою працедавця не відповідає завданням кримінального провадження, яке на даний час зупинено, та буде становити непропорційне втручання у мирне володіння своїм майном. На підставі викладеного слідчий суддя вважає, що у задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись ст. 170,171 КПК України,

У Х В А Л И В :

Клопотання Публічного акціонерного товариства «Азовмаш» про внесення змін до ухвали слідчого судді Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 30 січня 2017 року залишити без задоволення.

Повний текст ухвали суду оголошено 13 лютого 2017 року о 16 год. 00 хв.

Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з моменту її проголошення.

Слідчий суддя Іллічівського

районного суду м. Маріуполя: Кузнецов Д. В.