YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди місто Севастополь

/

Господарський суд м. Севастополя

Рішення № 6467198, 22.10.2009, Господарський суд м. Севастополя

Дата ухвалення

22.10.2009

Номер справи

5020-5/320

Номер документу

6467198

Форма судочинства

Господарське

Компанії, зазначені в тексті судового документа

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"22" жовтня 2009 р. справа № 5020-5/320 За позовом: приватного підприємства „Транзит-постачання” (99055 м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, б. 225, кв. 23) До: державного підприємства „Садовод” (99802 м. Севастополь, с. Верхнесадове, вул. Севастопольська, 1)

про стягнення заборгованості в розмірі 7137,23 грн.

Суддя Євдокімов І.В.

Представники сторін:

позивач (Приватне підприємство „Транзит-постачання”) - Багров Олег Анатолійович - представник, довіреність № б/н від 30.09.2009;

відповідач (Державне підприємство „Садовод”) - не з’явився.

Суть спору:

Позивач, приватне підприємство „Транзит-постачання”, звернувся до суду з позовом до відповідача, державного підприємства „Садовод”, про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 07/03-1 від 07.03.2008 в розмірі 7071,66 грн., з яких: 5384,98 грн. –основний борг, 212,79 грн. – 3% річних, 1473,89 грн. –збитки від інфляції.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов’язки щодо оплати отриманого товару.

В процесі розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги, та просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 7131,23 грн., з яких: 5384,98 грн. –основний борг, 239,34 грн. –3% річних, 1513,23 грн. – збитки від інфляції, яки нараховані станом на 20.10.2009.

Відповідач в судове засідання неодноразово не з’являвся, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином у встановленому порядку, за адресою вказаною у позовній заяві, ухвала про порушення провадження по справи отримана відповідачем особисто 23.09.2009 (поштове повідомлення № 10378 від 28.09.2009 ( а.с.43).

Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Суд визнав можливим розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши представника позивача, дослідивши надані позивачем докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

07.03.2008 між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 07/03-1 (а.с. 10-11).

Відповідно до умов договору, позивач зобов’язався передавати у власність відповідача нафтопродукти, а відповідач приймати та сплачувати вартість товарів на умовах передбачених вказаним договором.

На виконання умов договору за період з 26.08.2008 по 20.08.2009 позивач передав відповідачу товар на загальну суму 10384,98 грн., що підтверджується витратною накладною № РН-000352 від 26.08.2008, податковою накладною № 279 від 26.08.2008, та рахунком-фактурою № СФ-000363 від 21.08.2008 (а.с. 14-16).

Відповідно до п. 4.1 договору, відповідач зобов’язався оплачувати вартість товарів на умовах відстрочення платежів на протязі 5 (п’яті) банківських днів з моменту отримання товару.

Зобов’язання з постачання товару позивачем виконувались належним чином, та своєчасно, але оплата за отриманий товар відповідачем здійснювалась несвоєчасно та не повному об’ємі, у зв’язку з чим його заборгованість перед позивачем склала 5384,98 грн., що, також, підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, підписаним сторонами, та долученому до матеріалів справи (а.с. 61).

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, на підставі документів наданих позивачем, суд встановив факт неналежного виконання обов’язків з боку відповідача за договором купівлі-продажу № 07/03-1 від 07.03.2008, а тому, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у сумі 5384,98 грн.

Також, позивач просить стягнути збитки від інфляції та 3% річних.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три відсотку річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Відповідно наданому позивачем розрахунку та перевіреному судом, сума 3% річних складає 239,34 грн.

При проведенні перевірки розрахунку індексу інфляції, суд встановив, що він здійснений позивачем невірно, а тому з відповідача підлягає стягненню збитки від інфляції в розмірі 1060,12 грн., виходячи з наступного розрахунку суду: