Рішення № 64671625, 08.02.2017, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/15594/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" лютого 2017 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарі - Дудник В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Український Професійний Банк» про припинення кредитних правовідносин у зв'язку з фактичним виконанням,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: припинити кредитні правовідносини за кредитним договором № 484 від 12 липня 2007 року укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Український професійний банк» та ОСОБА_1 у зв'язку з його фактичним виконанням; витрати пов'язані зі сплатою судового збору покласти на відповідача.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 12 липня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Український професійний банк», повним правонаступником якого було Публічне акціонерне товариство «Український Професійний банк» та ним був укладений Кредитний договір № 484, умовами якого йому була відкрита кредитна лінія, що поновлюється, з лімітом заборгованості: 151 911,00 доларів США строком до 11 липня 2022 року (п.1.2. та п.1.3. кредитного договору). В забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору між сторонами був укладений іпотечний договір від 12 липня 2007 року, відповідно до якого він передав відповідачу в іпотеку належне йому нерухоме майно, а саме - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. В зв'язку з тим, що станом на 23 лютого 2009 року його заборгованість по кредитному договору складала 72 139,08 доларів США (в перерахунку в гривневий еквівалент - 555 470,92 гривень), відповідач звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з заявою про видачу судового наказу, яку було задоволено і винесено судовий наказ № 2-н-81/1 від 23 березня 2009 року про стягнення з нього заборгованості по кредитному договору в розмірі 555 470,92 гривень. Він мав намір виконувати рішення суду добровільно та просив узгодити прийнятну грошову суму, яку повинен був вносити щомісячно, в рахунок погашення заборгованості. З 2009 по 2011 рік, по домовленості з відповідачем, він вчасно сплачував кошти в рахунок погашення заборгованості на виконання рішення суду. Однак, в лютому 2011 року отримав повідомлення, що кредитним комітетом банку прийнято рішення з 01 березня 2011 року поновити нарахування відсотків за користування кредитом, а в березні 2011 року банк повідомив про збільшення розміру щомісячних платежів по кредитному договору. Враховуючи те, що домовленості з банком щодо подальшого виконання зобов'язання шляхом внесення щомісячних платежів у певному розмірі досягнути не вдалося, він був змушений звернутися до суду із заявою про розстрочення виконання рішення суду (судового наказу). 17 лютого 2012 року Дніпровським районним судом м. Києва було винесено ухвалу про розстрочку виконання рішення суду - судового наказу строком на 36 місяців. 24 квітня 2012 року Апеляційним судом міста Києва вищезазначена ухвала була залишена змін. 10 жовтня 2012 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 17 лютого 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 квітня 2012 року було скасовано та передано на новий розгляд до суду першої інстанції. 04 червня 2013 року Дніпровським районним судом м. Києва (справа №2604/2614/12) було винесено ухвалу про розстрочку виконання рішення суду - судового наказу строком на 24 місяці. 11 вересня 2013 року Апеляційним судом м. Києва ухвалу Дніпровського районного суду м. від 04 червня 2013 року було залишено без змін. 26 грудня 2013 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 24 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 11 вересня 2013 року було залишено без змін. Судовий наказ Дніпровського районного суду м. Києва № 2-н-81/1 від 23 березня 2009 року було закінчено фактичним його виконанням 11 вересня 2015 року, що підтверджується постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві про закінчення виконавчого провадження ВП№ 28764379. Незважаючи на це, 04 лютого 2016 року на його ім'я надійшла вимога від Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Український Професійний Банк» Пантіної Л.О. про те, що він своїх зобов'язань по кредитному договору не виконує і, що у нього склалася заборгованість по сумі прострочених нарахованих процентів - 5 652,42 долари США. 04 квітня 2016 року відповідач вдруге звернувся до нього вже з вимогою повного погашення кредитної заборгованості, що в сумі становила - 63 710, 44 долари США. У відповідь на вищезазначені вимоги він направив лист у якому пояснив, що заборгованість перед банком погашена у зв'язку з фактичним виконанням судового наказу. 17 травня 2016 року йому знову надійшла повторна вимога від відповідача про усунення порушень кредитного договору та погашення заборгованості в сумі - 64 833,28 долари США. У зв'язку з цим ним була направлена відповідь про відсутність заборгованості з посиланням на виконання судового наказу шляхом винесення постанови про закінчення виконавчого провадження. Після цього банк почав здійснювати телефонні дзвінки з погрозами про реалізацію заставного майна яке зареєстровано за ним на праві приватної власності. Він весь час після закінчення виконання судового наказу вважав, що його заборгованість перед відповідачем погашена.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити. Пояснив суду, що відповідачем позивачу за умовами кредитного договору було відкрито кредитну лінію з встановленим лімітом у розмірі 151 911 доларів США. Станом на 23 лютого 2009 року за кредитним договором була наявна заборгованість у розмірі 555 470,92 гривень та за судовим наказом була стягнута на користь відповідача. З 2009 року по 2011 рік позивачем вчасно сплачувалися всі грошові кошти по судовому наказу. В лютому 2011 року банк повідомив позивача про поновлення відсотків по кредитному договору з 01 березня 2011 року та про підвищення щомісячних платежів по кредитному договору. В подальшому, позивач звернувся до суду із заявою про розстрочення виконання судового наказу. Зазначив, що позивач не погоджується із нарахованими відсотками по кредитному договору та виставленою сумою заборгованості, оскільки ним погашено наявну заборгованість за судовим наказом.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав викладених у запереченні на позовну заяву, долученого до матеріалів справи (а.с.54-61), просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 липня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Український Професійний Банк» (правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «Український Професійний Банк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 484, за умовами якого банк зобов'язується надати позичальнику ОСОБА_1 кредит у вигляді відкличної кредитної лінії, що поновлюється, у розмірі, на строк та умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов'язується отримати і повернути грошові кошти, одержані в рахунок кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором (а.с.6).

За умовами п. п. 1.2. - 1.4. Розділу 1 кредитного договору, кредит з лімітом заборгованості: 151 911,00 доларів США з поетапним щомісячним зменшенням ліміту заборгованості, починаючи з серпня 2008 року, на суму 854,63 долара США, з яких 143 000,00 доларів США на споживчі цілі та 8911,00 доларів США на оплату страхових платежів. Процентна ставка: 14,5% річних. Строк кредиту: з липня 2007 року до 11 липня 2022 року (включно).

В рахунок забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором з боку позичальника ОСОБА_1, 12 липня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Український Професійний Банк» (правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «Український Професійний Банк») та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, відповідно до якого в забезпечення виконання власних зобов'язань за кредитним договором іпотекодавець ОСОБА_1 надав в іпотеку власне нерухоме майно, яким є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 107,70 кв.м., жилою площею 44,60 кв.м. (а.с.8-11).

28 травня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Український Професійний Банк» (правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «Український Професійний Банк») та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір про внесення змін до кредитного договору № 484 від 12 липня 2007 року, за умовами якого було внесено зміни до кредитного договору, зокрема, в частині зміни процентної ставки за з «14,5 %» на «16,0 %» (а.с.7).

28 травня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Український Професійний Банк» (правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «Український Професійний Банк») та ОСОБА_1 було укладено договір про внесення змін до іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. 12 липня 2007 року за реєстровим № 6786 (а.с.12).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В подальшому, у зв'язку з порушенням умов кредитного договору в частині сплати кредитних коштів та відсотків за користування кредитом з боку позичальника, 23 лютого 2009 року ВАТ «Український Професійний Банк» звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості по кредитному договору № 484 від 12 липня 2007 року (а.с.17-18).

23 березня 2009 року Дніпровським районним судом м. Києва за вказаною заявою було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства «Український Професійний Банк» заборгованість по кредиту в розмірі 555 470 гривень 92 копійки (а.с.21).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17 лютого 2012 року було розстрочено виконання судового наказу № 2-н-81/1 Дніпровського районного суду міста Києва від 23 березня 2009 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ (ПАТ) «Український Професійний Банк» заборгованості за кредитом, яка становить за вирахуванням сплачених сум, - 443 784 гривні 79 копійок терміном на 36 місяців рівними частинами з щомісячною виплатою 12 327 гривень (а.с.22-24).

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24 квітня 2012 року вказана ухвала Дніпровського районного суду м. Києва була залишена без змін, а ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 жовтня 2012 року, ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 17 лютого 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 квітня 2012 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.27-28).

В подальшому, ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 04 червня 2013 року, було розстрочено виконання судового наказу № 2-н-81/1 Дніпровського районного суду міста Києва від 23 березня 2009 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ (ПАТ) «Український Професійний Банк» заборгованості за кредитом, яка становить за вирахуванням сплачених сум, - 296 531 гривню 74 копійки, терміном на 24 місяці рівними частинами з щомісячною виплатою 12 355 гривень 49 копійок.

Вказана ухвала Дніпровського районного суду м. Києва була залишена без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11 вересня 2013 року та ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 грудня 2013 року (а.с.32, 34-35).

Постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві виконавче провадження по виконанню судового наказу № 2-н/81/1, виданого 23 березня 2009 року Дніпровським районним судом м. Києва було закінчено, оскілки рішення виконано фактично (а.с.13).

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги, сторона позивача як на підставу припинення кредитних правовідносин між ним та відповідачем посилається на те, що позивачем фактично було виконано судовий наказ суду про стягнення з нього заборгованості, а поновлення нарахування відсотків та підвищення щомісячних платежів за кредитним договором є неправомірним з боку банку.

Згідно із статтею 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Так, стаття 599 ЦК передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суб'єкти цивільних правовідносин вступають у зобов'язання для того, щоб досягти певної мети. У зв'язку з цим виконання зобов'язання, тобто досягнення мети сторін, є основним способом припинення зобов'язання.

Разом з тим, відповідно до положень статті 599 ЦК зобов'язання припиняється не будь-яким виконанням, а лише виконанням, проведеним належним чином. Основні критерії належності виконання містяться у статті 526 ЦКУ, відповідно до якої належно виконаним буде вважатися зобов'язання, яке виконано відповідно до умов договору, вимог ЦК та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, законодавцем передбачено, що припинення зобов'язань за кредитним договором пов'язується з їх виконанням боржником належним чином відповідно до умов договору, при цьому неналежне виконання зобов'язання не припиняє.

Як встановлено судом, позивачем було фактично виконано судовий наказ в частині стягнення з нього заборгованості за кредитним договором станом на 23 лютого 2008 року, яка в подальшому була розстрочена судом та погашена позивачем.

Відповідно до витягу з Протоколу № 24 спільного засідання Правління та Кредитного комітету ВАТ «УПБ» від 23 лютого 2009 року, з 23 лютого 2009 року було припинено нарахування процентів та пені по кредиту, наданому ОСОБА_1 (кредитний договір від 12 липня 2007 року № 484) (а.с.78).

В подальшому, рішення Правління і кредитного комітету від 23 лютого 2009 року (Протокол № 24, п. 2) було змінено в частині припинення нарахування процентів по кредиту, наданому ОСОБА_1 (кредитний договір № 484 від 12 липня 2007 року) та з 01 березня 2011 року розпочато нарахування процентів по кредиту, наданому ОСОБА_1 (кредитний договір № 484 від 12 липня 2007 року), що підтверджується витягом з Протоколу № 29 спільного засідання Правління та Кредитного комітету ПАТ «УПБ» (а.с. 79).

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у ст. ст. 599-601, 604-609 ЦК України. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.

Виходячи із системного аналізу ст. ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року № 6-1206 цс 15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.

Таким чином, з 01 березня 2011 року нарахування процентів по кредиту було відновлено та відповідно позичальником мали бути здійснені сплати в рахунок відсотків за користування кредитними коштами, при цьому погашення заборгованості за судовим наказом не можуть слугувати підставою для того, щоб вважати зобов'язання за кредитним договором припиненими. Виконання судового наказу про стягнення заборгованості не позбавляє кредитора права на стягнення з боржника заборгованості, що виникла вже після ухвалення такого судового наказу та отримання процентів за користування кредитом до дня його фактичного повернення, враховуючи, що станом на сьогодні термін кредитного договору не закінчився, дострокове стягнення кредиту не проводилося, при цьому відповідачем лише було направлено позивачу вимогу про дострокове повне повернення кредиту, яка виконана не була.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що на даний час кредитні правовідносини між сторонами тривають, а наведені стороною позивача обставини їх припинення не доводять необхідність визнання правовідносин такими, що є припиненими.

Відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно положень ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Український Професійний Банк» про припинення кредитних правовідносин у зв'язку з фактичним виконанням.

У відповідності до положень ст.88 Цивільного процесуального кодексу України, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат, у зв'язку з ухваленням судом рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, 598, 599, 629, 1054 Цивільного кодексу України, постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», ст. ст.1, 4, 10, 11, 27, 31, 59, 60, 88, 208, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Український Професійний Банк» про припинення кредитних правовідносин у зв'язку з фактичним виконанням - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: