Рішення № 64671513, 13.01.2017, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/16543/14-ц

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2017 року Печерський районний суд м. Києва в складі : головуючого - судді Цокол Л.І. за участі секретарів Сторожук Є.Ю., Кравченко Х.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, за участі третьої особи Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Отрок Наталії Володимирівни про визнання заповіту недійсним,

В С Т А Н О В И В :

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звернулись до суду із вимогами до відповідача ОСОБА_4 про визнання заповіту складеного ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4, що був посвідчений приватним нотаріусом КМНО Отрок Н.В. 15 травня 2014 року недійсним. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що померлий ОСОБА_8 був хворий, та не міг в силу свого стану здоров'я та раніше наданих ним же обіцянок, залишити все своє майно відповідачу.

Під час судового розгляду представник позивачів ОСОБА_9 підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позові та на докази отримані під час судового розгляду.

Відповідач ОСОБА_4 та її представник вимоги не визнали, просили відмовити у задоволенні позову , вказуючи на безпідставність викладених у ньому обставин та не відповідність дійсним обставинам справи, які були встановлені під час судового розгляду.

Третя особа приватний нотаріус КМНО Отрок Н.В. під час судового розгляду вважала вимоги такими, що задоволенню не підлягають, оскільки заповіт було складено за волевиявленням ОСОБА_8 та за формою встановленою відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням стану здоров'я заповідача.

Вислухавши пояснення представника позивачів ОСОБА_9, відповідача ОСОБА_4 та її представника , третю особа Отрок Н.В., допитавши свідків , дослідивши письмові докази у справі, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно ст. ст. 1233, 1234 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.

Згідно ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. У разі наступного визнання фізичної особи, яка вчинила правочин, недієздатною позов про визнання правочину недійсним може пред'явити її опікун. Сторона, яка знала про стан фізичної особи у момент вчинення правочину, зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану у зв'язку із вчиненням такого правочину.

Згідно ст. 1253 ЦК України на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках. У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути:1) нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт;2) спадкоємці за заповітом;3) члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом;4) особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.

Згідно ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Як встановлено під час судового розгляду позивачі у справі : ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно є чоловіком та дітьми ОСОБА_10, яка є рідною донькою ОСОБА_8, та померла ІНФОРМАЦІЯ_2., та які звернулись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8

Після смерті ОСОБА_10 спадщину отримали ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_3 та ОСОБА_8

Відповідач ОСОБА_4 є рідною донькою ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Ходосівка Києво-Святошинського району Київської області та яка звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого батька.

Померлий ОСОБА_8 до 06.12.2012р. був зареєстрований в кв. АДРЕСА_1.

Встановлено, що 15 травня 2012 року приватним нотаріусом КМНО Отрок Н.В. було посвідчено заповіт, складений на прохання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1. Заповідачу було роз'яснені норми чинного законодавства та встановлено його волевиявлення шляхом проведення бесіди. Також було встановлено, що ОСОБА_8 має слабкий зір, тому заповіт було посвідчено при двох свідках ОСОБА_11 та ОСОБА_12

Як зазначила третя особа приватний нотаріус КМНО Отрок Н.В. під час бесіди з ОСОБА_8, у відсутність ОСОБА_4, було встановлено, що заповідач бажає скласти заповіт та заповідати все своє майно своїй доньці ОСОБА_4. ОСОБА_8 повідомив про те, що має слабкий зір, а тому не зможе прочитати, але зможе підписати складений на його прохання розпорядження. У зв'язку з чим нотаріус повідомила ОСОБА_4 про необхідність забезпечення двох свідків. В той час коли ОСОБА_4 шукала свідків, нотаріус продовжувала бесідувати з ОСОБА_8 та вневнилась в дійсності його намірів.

Під час допиту свідок ОСОБА_11 підтвердила обставини посвідчення заповіту , як і свідок ОСОБА_12 під час її допиту в судовому засіданні 13.11.2014р. Свідки зазначили про те, що заповіт був зачитаний в голос, на що заповідач ОСОБА_8 підтвердив своє волевиявлення щодо розпорядження належним йому майном на користь своєї доньки ОСОБА_4, поставив підпис у складеному заповіті. ОСОБА_8 розумів свої дії, та не виявляв жодних ознак психічнохворої людини.

Згідно висновку судово-психіатричної експертизи №88 складеної експертами Київського міського центру судово-психіатричної експертизи 05.02.2016р. на момент укладення заповіту 15 травня 2012 року ОСОБА_8 виявляв ознаки органічного ураження головного мозку судинного ґенезу з помірно вираженим психоорганічним синдромом (F07.9-згідно з МКХ-10) із за своїм психічним станом у зазначений період часу не міг повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Так, у висновку експерти зазначили: «Відомо, що ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_3. у 85 років, і причиною його смерті стали «порушення кровообігу III ст., ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний кардіосклероз з гіпертонією».

Аналіз вищенаведених об'єктивних даних (з яких, зокрема, вбачається, що вже весною 2011р. при психологічному обстеженні у хворого фіксувалися ознаки інтелектуально-мнестичного зниження на тлі порушень за органічним типом, при подальших оглядах лікарями загальносоматичного профілю також часом відмічалося зниження пам'яті, а лише через 4 місяці після періоду часу, що цікавить суд, у хворого вже мали місце виражені розлади психічної діяльності), з урахуванням клінічних відомостей про закономірності перебігу наявних у хворого психопатологічних порушень, перебіг яких у даному випадку носив постійний (незважаючи на те, що порушення психіки фіксувалися лікарями загальносоматичного профілю далеко не завжди, що достатньо часто зустрічається в медичній практиці) незворотній та прогресуючий характер, дозволяє говорити про те, що в період часу, що цікавить суд, у хворого мав місце помірно виражений психоорганічнии синдром (який включає розлади пам'яті, інтелекту, емоційно-вольові порушення) внаслідок органічного ураження головного мозку судинного ґенезу. При цьому слід зазначити, що в наданих на теперішню експертизу матеріалах відсутні об'єктивні відомості про наявність у хворого в період часу, що цікавить суд, розладів психічної діяльності, які о сягали вираженого ступеню (тобто ступеню недоумства, психотичного рівня чи порушеної свідомості).

Пояснення позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їхнього представника ОСОБА_9 у частині того, що в ОСОБА_8 мали місце психічні порушення, і в першу чергу, у період часу, що цікавить суд, у цілому не суперечать вищенаведеним об'єктивним даним, що знайшли своє відображення в наданій на теперішню експертизу медичній документації, та клінічним уявленням про закономірності перебігу цих психопатологічних розладів. Проте пояснення вищевказаних осіб у частині того, що наявні в ОСОБА_8 розлади психічної діяльності в період часу, що цікавить суд, сягали вираженого ступеню, не знаходять свого об'єктивного підтвердження в наданій на теперішню експертизу медичній документації та інших матеріалах справи.

Пояснення відповідача ОСОБА_4, її представника ОСОБА_13, приватного нотаріуса Отрок Н.В., свідків ОСОБА_14, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_16 про відсутність у ОСОБА_8 будь-яких розладів психічної діяльності, і в першу чергу, у період часу, що цікавить суд, суперечать вищенаведеним об'єктивним даним з цього приводу та клінічним уявленням про закономірності перебігу наявних у ОСОБА_8 психопатологічних порушень.

Таким чином, із аналізу всіх наданих на теперішню експертизу матеріалів, з урахуванням клінічних уявлень про закономірності перебігу наявних у ОСОБА_8 порушень психіки, зіставляючи об'єктивні та суб'єктивні дані та їхню узгодженість між собою, вбачається, що на момент укладання заповіту 15.05.2012р. у ОСОБА_8 мали місце розлади психічної діяльності, що відповідають діагностичним критеріям органічного ураження головного мозку судинного ґенезу з помірно вираженим психоорганічним синдромом (Р 07.9 - згідно з Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду), які не сягали вираженого ступеню, проте ці психічні порушення істотно впливали на здатність ОСОБА_8 у зазначений період часу усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.»

Під час судового розгляду не було встановлено належних та достатніх доказів, які б безперечно доводили ту обставину, що на момент укладення заповіту 15 травня 2012 року померлий ОСОБА_8 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.

Отже співставляючи викладені у висновку обставини, та досліджені під час судового розгляду докази, суд зазначає про відсутність підстав вважати, що ОСОБА_8 не міг усвідомлювати значення своїх дій та не міг керувати ними.

Так, у постанові від 29 лютого 2012 року Верховний Суд України зазначав: «Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.», а також те, що «Підставою для визнання правочину недійсним по ст. 225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними і в основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях.»

Отже в цьому випадку суд враховує, що на момент укладення заповіту померлий ОСОБА_8 не був обмежений у здійсненні особистого розпорядження. Його волевиявлення було вільним та відповідало його волі.

За викладених обставин слід відмовити у задоволенні вимог .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15,16, 1253 ЦК України, ст.ст.8,10,60,88,208,212,213,214, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, за участі третьої особи Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Отрок Наталії Володимирівни про визнання заповіту недійсним, відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, що брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення ,- в той же строк з дня отримання копії рішення.

Суддя Цокол Л.І.