Ухвала суду № 64669740, 07.02.2017, Апеляційний суд Харківської області

Справа №643/7916/16-ц Головуючий 1-ї інст. - Ференчук О.В.

Провадження № 22-ц/790/892/17 Суддя доповідач - Бровченко І.О.

Категорія: спори, що виникають із

сімейних правовідносин

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2017 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - Бровченко І.О.,

суддів - Швецової Л.А., Малінської С.М.,

при секретарі - Афоніні К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду м.Харкова від 10 листопада 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину квартири в порядку поділу спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину квартири, набутої під час шлюбу. В обґрунтування позову посилається на те, що в період шлюбу, а саме 10 листопада 2012 року, ним з відповідачем ОСОБА_1 було придбано трикімнатну квартиру АДРЕСА_1. Тому просить в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ним право власності на ? частину зазначеної квартири.

Відповідач та його представник в судовому засіданні заявлені вимоги визнали частково, посилаючись на той факт, що поділу підлягають лише 2/3 частини спірної квартири.

Представник відповідача пояснив, що 09 листопада 2012 року спірна квартира була придбана під час шлюбу, але в тому числі і за особисті кошти ОСОБА_1 в розмірі 90900 грн. від продажу 09 жовтня 2006 року власної квартири, яка належала їй на праві особистої приватної власності.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 10 листопада 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину трикімнатної квартири № 140, загальною площею 66,70 кв.м, житловою площею 46,70 кв.м, в будинку АДРЕСА_1, в порядку поділу спільного майна подружжя.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Вислухав доповідь судді, пояснення з'явившихся учасників процесу, встановивши обставини справи, перевірив зібрані по справі докази, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 12 березня 2005 року між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_1 було укладено шлюб, який було зареєстровано у Міському відділі реєстрації актів цивільного стану № 1 Харківського обласного управління юстиції та на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2016 року було розірвано.

З договору купівлі-продажу від 10 листопада 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саварінською Н.В., зареєстрованого у реєстрі за № 3508 вбачається, що спірна квартира АДРЕСА_1 була придбана під час перебування позивача ОСОБА_3 в шлюбі та на його ім'я ( а. с. 4-5).

Відповідно до пункту 1.6 вказаного договору вбачається, що покупець набуває вищевказану квартиру у спільну сумісну власність, на що його дружина (відповідач) ОСОБА_1 дає згоду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира придбана під час шлюбу подружжя, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, частки майна подружжя є рівними.

Такі висновки рішення суду підтверджені доказами, які досліджені з додержанням вимог цивільно-процесуального закону і яким дана належна оцінка у сукупності з усіма обставинами справи.

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, що для придбання спірної квартири були використані особисті кошти відповідача отримані від реалізації належної їй на праві власності житлового будинку по АДРЕСА_8, належними та допустимими доказами не підтверджено.

На умовах забудови, шляхом обміну на акції номінальною власністю 78240 грн., загальною вартість 125496 грн., відповідно до умов договорів купівлі-продажу цінних паперів від 09 жовтня 2006 року № Т-119, договору № 22-12-129 від 10 жовтня 2016 року, договору G1/192 від 12 березня 2006 року, акту прийому-передачі квартири в рахунок погашення облігацій (майнових прав) від 26 лютого 2010 року, довідки № 1 від 26 лютого 2010 року, позивачем було придбано квартиру АДРЕСА_3.

10 жовтня 2006 року між АКБ «Меркурій» та ОСОБА_3 укладено договір № 22-12-129, згідно умов якого банк надав позичальникові кредит у сумі 30496 грн. на придбання житла в будинку, що будується за адресою: АДРЕСА_4, шляхом купівлі іменної безпроцентної (цільової) облігації у кількості 1 штука номінальною вартістю 78240 грн.

На підставі рішення виконавчого комітету Московської районної в м. Харкові ради від 13 квітня 2010 року № 46/39, 11 травня 2010 року ОСОБА_3 видане Свідоцтво на право власності на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_3.

Згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Руденко О.Є. 05 листопада 2012 року, ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_6 купила квартиру АДРЕСА_3 за 461700 грн.

Квартира АДРЕСА_1 була придбана ОСОБА_3 у спільну сумісну власність за 424000 грн.

Згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 09 жовтня 2006 року, ОСОБА_1 продала, а ОСОБА_8 купила 36/100 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель по АДРЕСА_8 за 90900 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Так, норми СК України у статтях 57, 60, 61, на підставі частини першої статті 7 цього Кодексу встановлюють принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя з приводу належного їм майна, згідно з якими: 1) майно набуте подружжям за час шлюбу належить їм на праві спільної сумісної власності; 2) майно, набуте кожним із подружжя до шлюбу є особистою приватною власністю кожного з них.

Згідно з частиною другою статті 60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

З метою збереження балансу інтересів подружжя, дотримуючись принципів добросовісності, розумності та справедливості, СК України містить винятки із загального правила, зокрема, у статті 62 цього Кодексу.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (статтю 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим критеріям.

Статтею 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або шлюбним договором.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги не надано належних та допустимих доказів підтверджуючих, що для придбання спірної квартири були використані особисті кошти відповідача у розмірі 90900 грн., а не спільні кошти подружжя для придбання майна у спільну сумісну власність для задоволення потреб сім'ї. Показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 не підтверджують беззаперечно факт покупки спірної квартири за власні кошти ОСОБА_1

За таких обставин судова колегія приходить до висновку про постановлення районним судом рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, у відповідності з обставинами справи, наданими сторонами доказами та, відповідно, про відсутність підстав для зміни чи скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 10 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді -