Ухвала суду № 64667894, 06.02.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/837/16-ц

Провадження № 22-ц/779/318/2017

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Сегін І.Р. І. Р.

Суддя-доповідач Матківський Р.Й.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого: Матківського Р.Й.

суддів: Девляшевського В.А., Фединяка В.Д.

секретаря Петріва Д.Б.

з участю представника апелянта ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, з апеляційною скаргою представника ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Снятинського районного суду від 18 жовтня 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

У травні 2016 року представник позивача звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором від 05 березня 2010 року в розмірі 13 456, 72 гривень, з яких: 11 998,24 гривень - заборгованість за кредитом; 341, 49 гривень - заборгованість по процентах за користування кредитом; штрафи, відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, 500 гривень - фіксована частина та 616, 99 гривень - процентна складова нарахованих на 31 травня 2015 року.

Заявлені вимоги представник позивача обґрунтував тим, що відповідно до укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 12 000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Позивач виконав взяті на себе зобов'язання, однак відповідач не виконує зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків та на 31 травня 2015 року має заборгованість, яка складається з наступного : 11 998,24 грн. - заборгованість за кредитом ; 341,49 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: - 500,00 грн. - штраф (фіксована частина ) , 616,99 грн. - штраф (процентна складова). Всього 13456, 72 гривень.

Рішенням Снятинського районного суду від 18 жовтня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

На дане рішення представник ПАТ КБ «ПриватБанк» подала апеляційну скаргу, просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимоги Банку.

Апелянт зазначає, що рішення є незаконним, ухваленим з порушенням норм процесуального права та невідповідності висновків суду обставинам справи, що призвело до ухвалення необґрунтованого і незаконного рішення суду.

Відповідно до умов договору держателю картки у користування надана платіжна картка, яка є власністю емітента і надається ним клієнту відповідно до умов договору. Укладаючи кредитний договір, сторони за власним волевиявленням досягли істотних умов і власноручно його підписали, чим взяли на себе зобов'язання виконувати його належним чином. Позичальнику встановлено кредитний ліміт на кредитну картку у сумі 12 000 гривень. Позичальник активно користувався кредитним лімітом Банку, що підтверджується випискою про рух коштів, здійснював часткове погашення заборгованості і продовжував знімати гроші з кредитної картки. На 29 грудня 2016 року заборгованість за кредитною карткою не погашена, що підтверджується випискою про рух коштів. Представник апелянта вважає, що відповідач не внесла кошти за кредитним договором, і на 31 травня 2015 року має заборгованість 13 456, 72 гривень. Суд першої інстанції необґрунтовано взяв до уваги чек відповідача про оплату і вважав, що заборгованість нею погашена і не дослідив, що боржник продовжувала знімати гроші з картки, що відображено у розрахунку заборгованості.

Оскільки відповідач в порушення вимог кредитного договору та норм ЦК України не виконав взяте на себе зобов'язання, сума заборгованості підлягає стягненню у повному обсязі.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, яка вимоги скарги підтримала, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідач відповідно до поданого дубліката чека під час розгляду справи погасила визначену позивачем заборгованість за кредитним договором, тому відмовив у стягненні пред'явленої суми заборгованості та стягнув тільки на користь позивача сплачений судовий збір.

Матеріалами справи встановлено, що згідно договору б/н від 05 березня 2010 року відповідачка отримала кредит у розмірі 12 000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Банк звернувся з вимогою про сплату пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи, відповідно до п. 5.3 Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до ст. 57 ЦПК доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За статтею 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідач ОСОБА_3 під час розгляду справи судом першої інстанції договірних відносин із позивачем не заперечувала.

Представник позивача у позовній заяві просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 13456,72 гривень, нараховану на 31 травня 2015 року. Позовну заяву до суду першої інстанції подано 25 травня 2016 року, і протягом часу розгляду справи вимоги не змінювались.

Суму пред'явленого позову позивачем підтверджено розрахунком заборгованості за договором на а.с. 3-5, відповідно до якого на 31 травня 2015 року відповідачу нараховано 13 456, 72 гривень, з яких: 11 998,24 гривень - заборгованість за кредитом; 341, 49 гривень - заборгованість по процентах за користування кредитом; штрафи, відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, 500 гривень - фіксована частина та 616, 99 гривень - процентна складова.

Розмір заборгованості за кредитом на 31 травня 2015 року визначено позивачем у сумі 11998, 24 гривень, така ж сума заборгованості за кредитом визначена і у поданій до апеляційної скарги виписці про рух коштів (а.с. 79, зворот).

Зазначеною випискою про рух коштів апелянт доводить також, що і після 31 травня 2015 року відповідач продовжувала користуватися карткою, знімала з неї кошти, тому заборгованість весь час збільшувалась. У зв'язку із збільшенням розміру заборгованості після 31 травня 2015 року представник апелянта і вважає, що у суду першої інстанції не було підстав зараховувати сплачену за чеком заборгованість та у зв'язку з цим відмовляти у задоволенні позову через погашення заборгованості.

Відповідно до поданого відповідачем дубліката чека на а.с. 57, вона 23 серпня 2016 року сплатила в рахунок погашення заборгованості 13 473 гривень. Зазначена сума відображена у виписці про рух коштів, яка подана представником апелянта до скарги.

У зв'язку з тим, що відповідачем сплачена пред'явлена представником позивача сума заборгованості, яка була нарахована і визначена на 31 травня 2015 року, яку і просив стягнути представник позивача, суд першої інстанції правильно відмовив у стягненні зазначеної суми, яка була погашена відповідачем добровільно.

У поданій суду письмовій заяві від 29 серпня 2016 року, відповідач просить взяти до уваги при розгляді даного спору дублікат чека про сплату заборгованості, про що проінформувала і Банк, тому не можуть бути взяті до уваги пояснення представника апелянта про відсутність підстав вважати сплату заборгованості за дублікатом чека 23 серпня 2016 року саме погашенням спірної за позовом, а не поточної заборгованості.

Колегія суддів вважає, що доводи представника апелянта зводяться до того, що після визначеної у позовній заяві суми відповідач продовжувала отримувати та користуватися коштами згідно карткового рахунку, тому на 29 грудня 2016 року за нею рахується кредитна заборгованість, яка підтверджується випискою про рух коштів.

Однак, суд першої інстанції вирішив спір в межах заявленого позову, а вимоги, про які зазначає представник апелянта, мають місце поза межами заявлених позовних вимог, які виникли між сторонами протягом 2015-2016 років, і спірна заборгованість відповідача може вирішуватися шляхом добровільної сплати чи за позовом Банку про примусове стягнення, а суд першої інстанції вирішив даний спір у межах заявлених Банком вимог і на підставі доказів.

При вирішенні позовних вимог судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано оцінку доводам сторін.

Доводи скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело, або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 218, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Снятинського районного суду від 18 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Р.Й. Матківський

Судді В.А. Девляшевський

В.Д. Фединяк