Рішення № 64667400, 10.02.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №280/1107/16-ц Головуючий у 1-й інст. Василенко Р. О.

Категорія 33 Доповідач Трояновська Г. С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Павицької Т.М., Худякова А.М.

з участю секретаря судового засідання Ковальської Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа - прокуратура Житомирської області про відшкодування моральної шкоди та витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги

за апеляційною скаргою прокуратури Житомирської області на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 07 листопада 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просила стягнути з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державної Казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду на її користь 71100 грн. в рахунок відшкодування понесених витрат на оплату послуг адвоката у зв'язку з наданням правової допомоги та 1 000 000 грн. моральної шкоди у зв'язку з незаконними діями органів досудового слідства. Посилалась на те, що з 29.08.2008 року працювала начальником управління Держкомзему у Коростишівському районі. 19 січня 2012 року прокурором Житомирської області відносно неї було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України і 06.07.2012 року пред'явлене кінцеве обвинувачення у вчиненні вказаного злочину та обрано міру запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд. Постановою від 09.07.2012 її було відсторонено від займаної посади внаслідок чого вона була змушена звільнитись та перейти на іншу роботу.

Вироком Коростишівського райсуду Житомирської області від 03.04.2013 її було визнано невинуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України, однак ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 16.07.2013 вказаний вирок було скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд.

Вироком Коростишівського райсуду Житомирської області від 06.06.2014 її було визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України та ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 30.09.2014 вказаний вирок суду першої інстанції було скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд.

Вироком Коростишівського райсуду Житомирської області від 14.12.2015 її було визнано невинуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України, був встановлений факт незаконного обрання міри запобіжного заходу і незаконного відсторонення від посади та ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 13.07.2015 вказаний вирок суду першої інстанції було залишено в силі, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Таким чином, в результаті незаконних дій органів досудового слідства та суду вона на протязі 4 років та 6 місяців (з 19.01.2012 по 13.07.2016) незаконно перебувала під слідством та судом.

Незаконне притягнення до кримінальної відповідальності за злочин, який вона не скоювала зганьбило її честь та гідність, завдало непоправної шкоди її престижу та діловій репутації, обмежило її конституційні права на вільне пересування та завдало моральної шкоди, яка полягає в тому, що вона весь час перебувала у стані постійного страху і стресу, суттєво були порушені її нормальні життєві зв'язки та погіршились відносини з оточуючими людьми, а тому оцінює розмір завданої моральної шкоди в сумі 1 000 000 грн.

Крім того, позивачем було сплачено захиснику 71100 грн. гонорару, що підлягає відшкодуванню за рахунок державного бюджету.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 07 листопада 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державної Казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду на користь ОСОБА_1 71100грн. в рахунок відшкодування понесених витрат на оплату послуг адвоката у зв'язку з наданням правової допомоги та 500 000 грн. моральної шкоди у зв'язку з незаконними діями органів досудового слідства. В решті розміру позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

У поданій апеляційній скарзі прокуратура Житомирської області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення на її користь 78 300грн. моральної шкоди. В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю. В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 500000 грн., оскільки не було враховано роз'яснення Пленуму Верховного Суду України викладені у п.9 постанови № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». Крім того вказує, що позивачем не доведено причинного зв'язку між її хворобами та інвалідністю із притягненням до кримінальної відповідальності.

В суді апеляційної інстанції прокурор та представник Державної казначейської служби України апеляційну скаргу підтримали з підстав, викладених у ній, та просили її задовольнити.

ОСОБА_1 та її представник проти задоволення апеляційної скарги заперечили та надали відповідні пояснення.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Частково задовольняючи позов в частині стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 500 000 гривень, суд першої інстанції виходив з того, що позивач тривалий час перебувала під слідством та судом на протязі 4 років та 6 місяців ( з 19.01.2012 по 13.07.2016), була змушена докладати додаткових зусиль для підтвердження та доведеності своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого їй злочину, позивача було відсторонено від посади начальника управління Держкомзему у Коростишівському районі внаслідок чого вона була змушена звільнитись із займаної посади та перейти на іншу роботу, що підтверджується наказом про звільнення від 20.08.2012, позивач проходила амбулаторне та стаціонарне лікування у вказаний період, останній була встановлена третя група інвалідності. Суд також вказав, що враховує тривалість та глибину моральних страждань, а тому вважає, що визначення розміру відшкодування моральної шкоди в мінімальному розмірі визначеному законом в даному випадку буде несправедливим по відношенню до позивача.

Колегія суддів в цій частині з висновком суду першої інстанції погоджується не в повній мірі з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 19 січня 2012 року прокурором Житомирської області відносно позивача було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України і 08 лютого 2012року пред'явлене обвинувачення у вчиненні вказаного злочину, 06 липня 2012року пред'явлене кінцеве обвинувачення та обрано міру запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд. /а.с. 4-5, 7-9, 16-20/.

Постановою від 09 липня 2012року ОСОБА_1 відсторонено від посади начальника управління Держкомзему у Коростишівському районі внаслідок чого вона звільнилась із займаної посади та перейти на іншу роботу. /ТОМ 1 а.с. 22-23/.

Вироком Коростишівського районного суду Житомирської області від 03 квітня 2013року позивача було визнано невинуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України, однак ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 16 липня 2013року вказаний вирок суду першої інстанції було скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд. / ТОМ 1 а.с. 25-30, 31-38/.

Вироком Коростишівського районного суду Житомирської області від 06 червня 2014 року ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України, проте ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 30 вересня 2014 року вказаний вирок суду першої інстанції було скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд./ ТОМ 1 39-44, 45-50/.

Вироком Коростишівського районного суду Житомирської області від 14 грудня 2015року позивача було визнано невинуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України, був встановлений факт незаконного обрання міри запобіжного заходу і незаконного відсторонення від посади та ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 13 липня 2016 року вказаний вирок суду першої інстанції було залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення./ ТОМ 1 а.с. 51-60/.

Таким чином, в результаті незаконних дій органів досудового слідства ОСОБА_2 протягом 4 років та 6 місяців (з 19.01.2012 по 13.07.2016) незаконно перебувала під слідством та судом.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За змістом ч.5 ст. 5 Конвенції кожен, хто є потерпілим від арешту або затримання, здійсненого всупереч положенням цієї статті, має забезпечене правовою санкцією право на відшкодування.

Право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень встановлено ст. 56 Конституції України.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян .

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Згідно з п. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду.

Статтею 3 зазначеного Закону встановлено, що у наведених в ст.1 цього Закону випадках громадянинові, відшкодовуються (повертаються), зокрема: 4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 ст. ст. 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно з ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Згідно з п. 17 Положення відшкодування моральної шкоди відповідно до частини 1 ст.4 Закону провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Частинами 2, 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Частиною 2 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, якщо шкоду завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування, як запобіжного заходу, тримання під вартою.

Як роз'яснено в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

У п. 14 зазначеної постанови судам роз'яснено, що відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» питання про відшкодування моральної шкоди у зазначених випадках та її розмір вирішується за заявою громадянина ухвалою суду першої інстанції, який розглядав кримінальну справу або якому вона мала бути підсудна.

Розмір моральної шкоди в цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 2 грудня 2015 року № 6-2203цс15, який відповідно до ст. 360-7 ЦПК України має враховуватись усіма судами України.

Згідно з ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» (з змінами) установлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1378гривень, з 1 травня 2016 року - 1450гривень, з 1 грудня 2016 року - 1600гривень.

З огляду на період перебування ОСОБА_1 під слідством та судом з 19 січня 2012 року по 13 липня 2016 року (4 роки 6 міс.) розмір відшкодування моральної шкоди не може бути меншим 78 300 грн. ( 1450грн. х 54 місяці).

Саме такий розмір на відшкодування моральної шкоди позивача просив стягнути прокурор у своїй апеляційній скарзі.

Враховуючи фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що визначений законодавством мінімальний розмір на відшкодування шкоди, завданої позивачу незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду має бути збільшений.

Водночас, визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди у 500 тисяч гривень, на думку апеляційного суду, є завищеним.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, колегія суддів враховує, що позивач не перебувала під вартою, їй було обрано запобіжний захід у виді підписки про невиїзд.

Разом з тим колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач тривалий час перебувала під слідством та судом на протязі 4 років та 6 місяців, була змушена докладати додаткових зусиль для підтвердження та доведеності своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого їй злочину, її було відсторонено від посади начальника управління Держкомзему у Коростишівському районі внаслідок чого вона була змушена звільнитись із займаної посади та перейти на іншу роботу, що підтверджується наказом про звільнення від 20.08.2012р. Незаконне відсторонення від посади зганьбило її честь та гідність, завдало непоправної шкоди її престижу та діловій репутації, запобіжний захід обмежив її конституційні права на вільне пересування. Вона весь час перебувала у стані постійного страху і стресу, суттєво були порушені її нормальні життєві зв'язки та погіршились відносини з оточуючими людьми, постійно вимушена була виправдовуватись перед рідними, колегами, знайомими та друзями.

З медичних документів, що містяться в матеріалах справи, вбачається, що позивач проходила амбулаторне та стаціонарне лікування у вказаний період, їй була встановлена третя група інвалідності, у даний час встановлена друга група інвалідності /а.с.230/.

А тому, враховуючи ступінь та глибину душевних страждань позивача, завдану незаконним засудженням, істотність вимушених змін у її житті, характер моральних страждань, враховуючи вимоги розумності та справедливості, колегія суддів вважає за необхідне визначити розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, в сумі 100 000 грн., змінивши рішення суду першої інстанції у цій частині.

В апеляційній скарзі прокурор не наводив підстав щодо незгоди із судовим рішенням в частині стягнення витрат на правову допомогу, однак просив відмовити в решті вимог за безпідставністю, а тому колегією суддів переглядається рішення суду і в цій частині.

Як роз'яснено в п. 48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17.10.2014 року витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи вбачається, що 30.01.2012 року постановою старшого слідчого прокуратури Житомирської області адвоката ОСОБА_3 було допущено до участі у кримінальній справі як захисника підозрюваної ОСОБА_1 і впродовж всього часу досудового слідства та розгляду справи судом він здійснював захист інтересів останньої /ТОМ 1 а.с.6/.

Між адвокатом ОСОБА_3 та підзахисною ОСОБА_1 25.01.2012 року було укладено договір про надання правової допомоги у кримінальній справі / ТОМ 1 а.с.76-77/.

Відповідно до п.5.1. зазначеного договору за надання правової допомоги підзахисний зобов'язується виплатити адвокату гонорар (адвокатську винагороду) у розмірі відповідно до письмового Акту виконаних робіт (наданих послуг) виходячи із розміру 300грн. за одну годину фактично відпрацьованого часу, витраченого адвокатом на надання їй правової допомоги.

До цього часу також включається і час очікування початку розгляду справи судом, яка сталась не з вини адвоката, його приїзду та від»їзду з м. Житомира до м. Коростишів (та назад) в кількості 30 хв. руху на його власному автомобілі в кожну із сторін та вартість пального для його автомобіля, витраченого на дані поїздки.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що в термін до 01.05.2012 року підзахисна зобов'язується сплатити адвокату аванс гонорару за надання згідно даного договору правової допомоги в сумі 60тис.грн. Решта коштів була сплачена після цієї дати за фактично виконану роботу.

Вимоги про стягнення витрат на правову допомогу в сумі 71100грн. підтверджується Актом здачі-приймання послуг по наданню правової допомоги та касовими ордерами на оплату послуг по наданню правової допомоги / ТОМ 1 а.с.78-86/.

Як визначено в абзаці 11 п.1.2 Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15 грудня 2004 року, касовий ордер - це первинний документ ( прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень ( видачі) готівки з каси.

А тому прибуткові касові ордери є належними та допустимими доказами у даній справі, оскільки містять інформацію стосовно предмету доказування, а саме понесених позивачем витрат на правову допомогу.

Факт надходження вищевказаних сум адвокатом ОСОБА_3, який одночасно є суб'єктом підприємницької діяльності, відображено як в книзі обліку доходів і витрат так і в податковій звітності, долучених адвокатом в суді апеляційної інстанції на спростування доводів прокурора / ТОМ 1 а.с.233-243/.

В ході розгляду справи судом апеляційної інстанції адвокатом ОСОБА_3 були також долучені інші докази, підтверджуючі надання ним правової допомоги підзахисній ОСОБА_1, зокрема, копії протоколів журналів судових засідань, підготовки інших процесуальних документів, які в контексті умов п.5.1. Договору про надання правової допомоги, не викликають сумнівів у правильності проведених розрахунків.

Відповідно до положень п. 4 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» громадянинові відшкодовується сума сплачена ним у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги.

Згідно із п. п. 4, 10 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» завдана громадянинові шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Громадянинові повертаються суми, сплачені ним у зв'язку з наданням юридичної допомоги. До цих сум відносяться суми, сплачені ним адвокатському об'єднанню (адвокату), за участь адвоката у справі, написання касаційної і наглядної скарги, а також внесенні ним у рахунок оплати витрат адвоката у зв'язку з поїздками у справі до касаційної та наглядової інстанції.

Таким чином зазначене законодавство передбачає відшкодування шкоди (збитків) у повному обсязі, що відповідає й положення ст. 22 ЦК України, а врахування вимог розумності та справедливості цим законом передбачається при відшкодуванні моральної шкоди (ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», п. 17 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», ст. 23 ЦК України).

Крім того, право на відшкодування шкоди в повному обсязі гарантоване й ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, норми якої згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом національного права.

З огляду на наведене колегія суддів не знаходить підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції в частині відшкодування понесених витрат за надання правової допомоги.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу прокуратури Житомирської області задовольнити частково.

Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 07 листопада 2016 року в частині стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_1 змінити, зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з 500 тисяч гривень до 100 тисяч гривень.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді