Ухвала суду № 64666180, 13.02.2017, Покровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 189/172/17

2/189/198/17

УХВАЛА

13.02.2017 року смт. Покровське Дніпропетровської області

Покровський районний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючого - судді Єдаменко І.В.,

при секретарі Котляревській А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Покровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1, в якому просить стягнути з останнього заборгованість у розмірі 50829,67 грн. за кредитним договором № б/н від 12.08.2010 року, яка складається з наступного:

-12000,00 грн. - заборгованість за кредитом;

-35833,02 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом;

-100,00 грн. заборгованість за пенею та комісією,

а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг:

-500,00 грн. штраф (фіксована частина);

2396,65 грн. - штраф (процентна складова).

Ухвалою суду від 13.02.2017 року відкрито провадження по вищевказаній справі.

Одночасно із поданням позовної заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» подав письмове клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу ОСОБА_1, а саме на нежитлову будівлю : площею 254,7 кв.м., яка розташована за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Робоча, 46 шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» вказав на те, що неприйняття заходів по забезпеченню позову може утруднити або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду.

Суд вивчивши заяву про забезпечення позову, матеріали справи, прийшов до висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляд заяв про забезпечення позову» передбачено, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Також вищевказаною постановою визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено про те, що згідно пункту 1 частини 1ст.152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або інших осіб. На підставі цього пункту з метою забезпечення виконання судового рішення в майбутньому можна накласти арешт також на випущені у будь-якій формі акції, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, оскільки такий арешт не зупиняє та не обмежує інші права учасників товариства, у тому числі право на участь в управлінні останнім, на одержання інформації про його діяльність і дивідендів.

Заявником не надано жодних доказів, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, необґрунтовано необхідність застосування саме забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно.

Крім того, суд вважає дане клопотання передчасним, оскільки дії не визнано протиправними та відповідач не є неплатоспроможним на даний час.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути спів мірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно інформаційної довідки від 12.10.2016 року, наданої позивачем, вартість майна на яке останній просить накласти арешт становить 259018,00 грн., що порушує вимогу спів розмірності, визначену ч 3 ст. 152 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, приходить до висновку, що заява про забезпечення позову є передчасною та необґрунтованою, у звязку з чим задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.151-153 ЦПК України, суддя

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» про забезпечення позову - відмовити.

Копію ухвали направити заявнику ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_2