Рішення № 64666037, 13.02.2017, Шахтарський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Першотравенський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 186/4/17

Провадження номер № 2/0186/107/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2017 року Першотравенський міський суд Дніпропетровської області

в складі: головуючої - судді Янжули С. А.

при секретарі - Лиман Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Першотравенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом позбавлення особи права користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

04 січня 2017 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом позбавлення особи права користування житловим приміщенням.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що вона є власницею квартири АДРЕСА_1. Відповідач по справі - її брат, зареєстрований у вказаній квартирі з 10 лютого 2014 року по теперішній час, однак фактично в ній не проживає, а мешкає в м. Санкт-Петербург, працює там, є громадянином РФ. Його реєстрація в її квартирі створює їй перешкоди у вільному користуванні та розпорядженні власністю, оскільки вона змушена нести додаткові витрати по оплаті комунальних послуг, а з урахуванням її незначної пенсії, є непомірним тягарем для неї. Крім того, у разі відчуження майна, вона, як продавець, зобов'язана буде повідомити покупців про цей факт, це зможе спровокувати потенційних покупців від придбання майна, обмеженого правами третіх осіб.

Просить суд усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження власністю, шляхом позбавлення відповідача права користування вказаним житловим приміщенням.

Позивачка в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи в її відсутність, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, надіслав суду заяву про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги визнав, просить їх задовільнити.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов слід задовільнити з наступних підстав.

Згідно зі ст.3, 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно зі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, які розпоряджаються своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, ч.1 ст. 319 ЦК України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, до якої Україна приєдналась 17.07.1997 року, відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі заяви особи або її законного представника; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Дійсно, позивачка ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право власності на житло НОМЕР_1 від 14 січня 1994 року.

В даній квартирі, за її згодою, 10 лютого 2014 року було зареєстровано її брата - ОСОБА_2 на підставі посвідки на постійне проживання НОМЕР_2 від 28 січня 2014 року (03/03) безстроково.

Згідно акту №535 від 17 листопада 2016 року ПП "Комунальщик-3" ОСОБА_2, 1937 року народження, зареєстрований але не проживає за вказаною адресою.

Копією паспорту громадянина НОМЕР_3 від 24 липня 2003 року підтверджується, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець м.Ленінськ - Кузнецький, Кемеровської області, зареєстрований з 30 серпня 1999 року по АДРЕСА_2, РФ.

Як встановлено в ході розгляду справи, домовленості між сторонами щодо подальшої реєстрації відповідача в квартирі позивачки не досягалось, співвласником житла він не являється та більше 6 місяців не проживає в квартирі позивачки, підстав, які б були визначені законом щодо збереження за відповідачем житла не встановлено, відтак, його слід визнати таким, що втратив право на користування житлом позивачки.

Право власності на житловий будинок, квартиру, визначені статтями 317,388 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання членів сім'ї, інших осіб, розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у права власника можливе лише на підставах, передбачених законом.

Норми статей 15, 16, 386, 391 ЦК гарантують власникові майна можливість вимагати усунення порушень його права незалежно від того, чи вони вже фактично відбулися, чи є підстави передбачати можливість такого порушення його права в майбутньому.

Відповідно до положень норм статей 16, 391, 386 ЦК власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Внаслідок створених відповідачем перешкод та його неправомірних дій позивачка позбавлена охоронюваного законом права користування власністю.

Пленум Верховного Суду України в частині 2 пункту 15 постанови від 1 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» роз'яснив, що при розгляді спорів про право користування жилим приміщенням необхідно брати до уваги, що стаття 33 Конституції гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Це означає, що наявність чи відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Крім того, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши водночас одну із таких вимог: про позбавлення права власності на житлове приміщення; про позбавлення права користування житловим приміщення; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.01.2012 року (справа № 6-57цс11).

За вищезазначених обставин, суд вважає, що підлягають задоволенню вимоги позивачки про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Відповідно ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Однак, позивачка не просила суд стягнути з відповідача судові витрати по справі на її користь, тому судовий збір, сплачений позивачкою при пред'явленні позову до суду в розмірі 551,20 гривень, слід залишити за нею.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.316,317,321,386,391 ЦК України, ст.ст.10, 212, 214-215 ЦПК України, - суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом позбавлення особи права користування житловим приміщенням - задовільнити.

Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м.Ленінськ - Кузнецький, Кемеровської області права користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1

Судові витрати залишити за позивачкою.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Першотравенський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: С.А.Янжула