Рішення № 64665973, 08.02.2017, Широківський районний суд Дніпропетровської області

справа № 197/643/16-ц

провадження № 2/197/36/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2017 року Широківський районний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Леонідової О.В., за участі секретаря Гетьманенко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Широке Широківського району Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним, поновлення права на спадкування, стягнення майнової та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним, поновлення права на спадкування, стягнення майнової та моральної шкоди. В обґрунтування зазначеного позову посилається на те, що шляхом обману відповідач заволоділа його спадковим майном, шляхом складення договору дарування між братом позивача та відповідачкою. Спадкове майно, а саме будинок в АДРЕСА_1, належав його братові ОСОБА_3, 1948 року народження, інваліду другої групи, що дістався йому у спадок після смерті їх батьків. Оскільки позивач не може успадкувати спірний будинок після смерті брата, він звернувся до суду з вимогою про поновлення своїх прав як спадкоємця та стягнення майнової та моральної шкоди.

В судове засідання позивач повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, не з'явився, до канцелярії суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с. 96).

Відповідач повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, не з'явилася, до канцелярії суду надійшли заяви про розгляд справи за її відсутності, проти позову заперечує, у письмовій заяві пояснила, що приблизно 20 років тому, вона разом зі свекрухою - ОСОБА_4, уклали між собою договір дарування будинку № АДРЕСА_1 Дніпропетровської області, після деяких сімейних суперечок договір дарування між ними було розірвано, а власницею будинку АДРЕСА_1 знов стала ОСОБА_4 З 1982 року вона проживає у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області. З позивачем та його братом не знайома, ніколи не спілкувалася, та жодного відношення до їх будинку не має (а.с. 72,102).

Розгляд справи проводиться в порядку ст. 197 ч.2 ЦПК України за відсутності осіб,які беруть участь у справі без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.

Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до даних форми № 1 «Погосподарський облік» в період з 1966 року по 2011 рік за адресою: АДРЕСА_1 були зареєстровані та проживали: ОСОБА_5 (батько позивача), що помер у 1972 році, ОСОБА_6 (мати позивача, що померла у 1985 році та ОСОБА_3 (брат позивача - спадкодавець), що помер у 2011 році, згідно акту обстеження домоволодіння комісією у складі депутатів Миколаївської селищної ради Широківського району ОСОБА_7, ОСОБА_8, та діловода Миколаївської селищної ради ОСОБА_9 від 11 лютого 2016 року. На даний час у будинку ніхто не зареєстрований ті ніхто не проживає (а.с.62).

Згідно довідки виданої виконавчим комітетом Миколаївської селищної ради Широківського району № 309 від 09.04.2014 року померлий 26 жовтня 2011 року ОСОБА_3 до дня смерті був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 (а.с.5).

Відповідно до акту лікарсько-трудової комісії ДДУ ПВП у Дніпропетровській області № 325 від 11.05.2010 року ОСОБА_3 був засуджений за ст. 309 КК України строком на 1 рік та визнаний інвалідом другої групи (а.с.4).

Згідно довідки КП ДОР «Криворізького БТІ» № 7934 від 09.04.2012 року, наданої позивачем, об'єкт домоволодіння у АДРЕСА_1, зареєстрований на відповідача - ОСОБА_2 21.09.1995 року на підставі договору дарування, реєстрація № 676 (а.с.3).

У результаті численних звернень позивача до Прокуратури Широківського району Дніпропетровської області, Криворізького відділу поліції ГУ Національної поліції у Дніпропетровській області та Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області щодо незаконного укладання договору дарування та нібито неправомірних дій з боку працівників Широківського ВП КВП Г направлених на заволодіння спірного будинку, проведені перевірки, витребувані копії відповідних документів у Широківської державної нотаріальної контори та Криворізького бюро технічної інвентаризації, за результатом яких викладені позивачем обставини не підтвердилися. Криворізьким ВП ГУ НП у Дніпропетровській області встановлено, що ОСОБА_3 (брат позивача) прописаний та проживав за адресою: АДРЕСА_1. Також було встановлено, що відповідач - ОСОБА_2 жодних документів, жодного відношення до ОСОБА_3 та до його домоволодіння по АДРЕСА_1 не має (а.с.33,54).

Відповідно до листа № 8/м-6 від 20.11.2015 року слідчого відділення ГУ НП в Дніпропетровській області встановлено, що 26.04.2013 року слідчим відділенням Широківського РВ ГУМВС за його зверненням від 02.03.2013 року розпочато кримінальне провадження № 12013040610000201 за ч.1 ст. 190 КК України за фактом заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство). 30.10.2013 року слідчим відділенням Широківського РВ ГУМВС за погодженням з процесуальним керівником прокуратури Широківського району кримінальне провадження № 12013040610000201 закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 284 КПК України за відсутності події кримінального правопорушення (а.с.57-58).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно домоволодіння № АДРЕСА_1 за відповідачем не зареєстровано (а.с.77-79).

Згідно відповіді КП ДОР «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» від 14.12.2016 року, наданої на запит суду, договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1, на підставі якого набула право власності набула ОСОБА_2, втратив чинність у результаті посвідчення дублікату згоди про розірвання договору дарування і право власності на будинок перейшло до попереднього власника - ОСОБА_4 (а.с.89).

Відповідно до копії дублікату згоди про розірвання договору дарування від 20.03.1996 року, свідоцтво про право власності на житлову будівлю № АДРЕСА_1 видане 20.06.1988 року рішенням виконкому Широківської районної Ради народних депутатів від 05.04.1988 року за № 73 та зареєстроване а Криворізькому БТІ у реєстровій книзі під № 3 сторінка 676 запис 676 на ім'я ОСОБА_4 (а.с.90).

Крім того, рішенням виконавчого комітету Миколаївської селищної ради народних депутатів Широківського району Дніпропетровської області № 62 «Про перейменування вулиць в с. Широка Дача» від 23 листопада 1994 року АДРЕСА_1, на підставі чого у 2006 році ОСОБА_4 було внесено інформацію до Реєстру прав власності на нерухоме майно та присвоєно нову адресу: АДРЕСА_1 (а.с.89,95).

У відповідності до ст. 230, 231 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину. Правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним. Винна сторона (інша особа), яка застосувала фізичний або психічний тиск до другої сторони, зобов'язана відшкодувати їй збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Щодо відшкодування майнової та моральної шкоди позивачу, то відповідно до ст.. 22,23 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст.. 1269, 1272 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з вимогами ст.ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи належність, допустимість і достовірність зібраних доказів у сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимогах позивача слід відмовити, оскільки обставини, на які посилається позивач не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, вимоги позивача про визнання недійсним договору дарування між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не ґрунтуються на вимогах закону та не знайшли своє підтвердження факту взагалі його існування, докази стягнення з відповідача майнової шкоди та моральної шкоди, їх розмір та взагалі їх підстави не чим не підтверджені, а за поновлення прав на спадкування позивач має право звернутися до відповідних нотаріальних органів за місцем відкриття спадщини та у передбаченому законом порядку.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 119 ЦПК України, до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору. Ухвалою суду від 20 вересня 2016 року клопотання позивача про відстрочення сплати судового зборузадоволено, сплату судового збору по справі відстрочено до ухвалення судового рішення у справі. Станом на 08.02.2017 року позивачем судовій збір не сплачено. У відповідності до вимог ч.2 ст. 82,ч.1 ст.88 ЦПК України якщо у встановлений судом строк судові витрати не будуть оплачені, заява відповідно до статті 207 залишається без розгляду, або витрати стягуються за судовим рішенням у справі, коли оплата судових витрат була відстрочена або розстрочена до ухвалення цього рішення.

Згідно п.3 ч.2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір" від 08.07.2011 р. № 3674-VI (станом на 24.05.2016 року), за подання цивільного позову немайнового характеру фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, тобто 551,20 грн.

Керуючись ст.ст.10, 11, 79, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним, поновлення права на спадкування, стягнення майнової та моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави не сплачений ним судовий збір при подачі до суду позовної заяви у розмірі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одну гривню двадцять копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Широківський районний суд Дніпропетровської області в 10-денний строк з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.В. Леонідова