Рішення № 64665745, 02.02.2017, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/3692/15-ц

Провадження № 2/175/1468/15

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

02 лютого 2017 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Реброва С.О.,

при секретарі - Пренко А.В.,

за участю: представник позивача - Горячева А.В.,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та збитків за договором фінансового лізингу та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Дніпрогазсервіспромойл» про визнання недійсним договору фінансового лізингу,

в с т а н о в и в :

Представник позивача Горячев А.В. у судовому засіданні підтримав пред'явлений первісний позов у повному обсязі, просив його задовольнити та стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь товариства суму заборгованості та збитків за договором про фінансовий лізинг №00005111 від 05.06.2012 року у загальному розмірі 858778,61 грн.

Що стосується зустрічного позову ОСОБА_3, представник первісного позивача вважав його необґрунтованим та безпідставним, оскільки він суперечить нормам чинного законодавства, тому просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі.

Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 - ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог ТОВ «Порше Лізинг Україна», вважаючи їх необґрунтованим та безпідставним, тому просив суд залишити позовні вимоги за первісним позовом без задоволення.

Разом з тим, ОСОБА_2 підтримав у повному обсязі зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 про визнання недійсним договору фінансового лізингу та просив суд її задовольнити у повному обсязі, визнавши спірний договір фінансового лізингу недійсним, оскільки даний договір оформлений неналежним чином, зокрема з недодержанням сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення, тому такий договір є нікчемним та повинен бути визнаний недійсним.

Представник відповідача за зустрічним позовом ТОВ «Компанія Дніпрогазсервіспромойл» у судове засідання не зявився, причини своєї неявки суду не повідомив, за таких обставин, суд приходить до висновку про можливий розгляд справи без їх участі на підставі доказів наявних в матеріалах справи.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» уклало з Кабизєвим ОСОБА_4 про фінансовий лізинг №00005111 від 05.06.2012 року, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у розпорядження вдповідача об'єкт лізингу - транспортний засіб типу «VW СС 2.0 ТSІ», 2011 року випуску, шасі НОМЕР_2, двигун НОМЕР_3, а ОСОБА_3 зобов'язався прийняти об'єкт лізингу і сплатити суму коштів за договором шляхом здійснення платежів відповідно до договору та згідно із Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів, що становить невід'ємну частину договору, на загальну суму, що становить еквівалент у гривні 45600,00 дол. США (не враховуючи авансового платежу на суму, що становить еквівалент 9120,00 дол. США).

Так, ОСОБА_3 відповідно до положень п. 6.1. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, що становлять невід'ємну частину договору, зобов'язався здійснювати щомісячні лізингові платежі відповідно до плану відшкодування.

Відповідно до п. 6.5. Умов лізингу лізинговий платіж перераховується на рахунок, зазначений позивачем у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Плані відшкодування.

Згідно до п. 8.3.2. Умов лізингу якщо відповідач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) лізингового платежу, при цьому якщо прострочення Лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів, Позивач має право розірвати Договір і витребувати Об'єкт лізингу від відповідача, в тому числі у примусовому порядку з виконавчим написом нотаріуса.

Крім того, пунктом 12.9. Умов лізингу визначено, що у разі дострокового припинення Договору з боку позивача, відповідач зобов'язувався повернути об'єкт лізингу за власний рахунок у відмінному робочому і технічному стані за адресою місцезнаходження Позивача, якщо інша адреса не вказана Позивачем, впродовж 10 (десяти) робочих днів з дати одержання відповідного запиту.

Згідно з п. 13.1. Умов лізингу якщо відповідач відмовляється від повернення або затримує повернення об'єкту лізингу, позивач має право вилучити Об'єкт лізингу без попередньої згоди відповідача. При цьому, на підставі п. 13.6. Умов лізингу відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу всі та будь-які витрати, пов'язані із вилученням об'єкту лізингу, у тому числі витрати, пов'язані із залученням будь-яких третіх осіб, що надають послуги пов'язані із вилученням Об'єкта лізингу.

У випадку прострочення платежів за Договором, згідно із п. 8.2. Умов лізингу до Відповідача-1 застосовуються наступні санкції:

*пеня у розмірі 10% річних від суми невиплаченої суми за кожен день прострочення до повного виконання Відповідачем-1 зобов'язань (п. 8.2.1. Умов лізингу);

*штрафні санкції, що підлягають сплаті Відповідачем-1 за нагадування про несплату, надіслані Позивачем Відповідачеві-1 у випадку прострочення платежів у розмірі, що становить гривневий еквівалент суми у 15 Євро за першу вимогу, 20 Євро за другу вимогу та 25 Євро за третю вимогу (п. 8.2.2. Умов лізингу);

*компенсація будь-яких витрат, понесених Позивачем, зокрема витрати на юридичні послуги, судові та позасудові процедури з метою стягнення сум, не сплачених Відповідачем-1 у відповідності до Договору (п. 8.2.3. Умов лізингу).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, з лютого 2014 року ОСОБА_3 почав порушувати свої зобов'язання за Договором щодо виплати лізингових платежів, виплачуючи їх з порушенням строків погоджених в Плані відшкодування, а з березня 2014 року взагалі припинив сплачувати лізингові платежі.

У зв'язку з чим, станом на 27.08.2015 року у відповідача існує заборгованість у розмірі 38032,27 грн. за наступними лізинговими платежами:

*частково несплачений щомісячний лізинговий платіж за березень 2014 року на суму 2 541,17 грн. відповідно до рахунку №00185707 від 03.03.2014 року, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.03.2014 року;

*щомісячний лізинговий платіж за квітень 2014 року на суму 11 564,63 грн. відповідно до рахунку №00193138 від 01.04.2014 року, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.04.2014 року;

*щомісячний лізинговий платіж за травень 2015 року на суму 11 857,28 грн. відповідно до рахунку №00199766 від 05.05.2014 року, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.05.2014 року;

*щомісячний лізинговий платіж за червень 2014 року на суму 12 069,19 грн. відповідно до рахунку №00205611 від 03.06.2014 року, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.06.2014 року.

Так, згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦКУ, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно із ч.2 ст. 806 ЦКУ, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Крім того, як встановлено у судовому засіданні, у зв'язку з порушенням ОСОБА_5 своїх зобов'язань за договором, Товариству з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг України» завдано збитків, що складаються із суми матеріальних витрат (прямі збитки) та упущеної вигоди (залишок несплачених лізингових платежів) що становить суму у розмірі 778315,25 грн. та які повинні бути відшкодовані відповідачем на користь позивача на підставі вимог ст. 22 ЦК України.

Разом з тим, судом встановлено, що через порушення ОСОБА_3 своїх зобов'язань і несплату лізингових платежів згідно виставлених і надісланих рахунків, позивачем були застосовані та відповідачем частково не сплачені штрафні санкції, зокрема:

*штраф у розмірі 346,60 грн. за надіслання третього нагадування про несплату, відповідно до рахунку № 00188026 від 04.03.2014 року;

*штраф у розмірі 316,39 грн. за надіслання третього нагадування про несплату, відповідно до рахунку № 00190162 від 17.03.2014 року;

*штраф у розмірі 204,94 грн. за надіслання першого нагадування про несплату, відповідно до рахунку № 00195487 від 07.04.2014 року;

*штраф у розмірі 248,80 грн. за надіслання другого нагадування про несплату, відповідно до рахунку № 00196462 від 17.04.2014 року;

*штраф у розмірі 410,52 грн. за надіслання третього нагадування про несплату, відповідно до рахунку № 00197695 від 05.05.2014 року;

*штраф у розмірі 372,71 грн. за надіслання третього нагадування про несплату, відповідно до рахунку № 00202771 від 19.05.2014 року;

*штраф у розмірі 455,27 грн. за надіслання третього нагадування про несплату, відповідно до рахунку № 00208028 від 05.06.2014 року.

Згідно із п.3 ч. 1. ст. 611 ЦКУ у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання відповідно до ст. 549 ЦКУ. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зокрема, договором передбачені штрафні санкції у вигляді фіксованих штрафів у випадку несплати виставлених рахунків у встановлений строк відповідно до п.8.2.2. Умов лізингу, а також пеня у розмірі 10% річних за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Таким чином, відповідно до вищевказаних норм законодавства та умов договору, відповідач ОСОБА_3 зобов'язаний сплатити штрафні санкції у розмірі 2355,23 грн.

Крім того, через невиконання відповідачем грошових зобов'язань за договором, на користь позивача підлягає стягненню сума пені у розмірі 4921,90 грн., на підставі п.8.2.1 Умов лізингу, яким визначено, що у випадку прострочення сплати платежу до позичальника застосовуються наступні штрафні санкції: пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу.

Також, у судовому засіданні знайшли свого підтвердження вимоги позивача в частині щодо стягнення з відповідача 3% річних та суми втрат від інфляційних процесів, у зв'язку з невиконанням ОСОБА_3 грошових зобов'язань за договором.

Так, згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, які вираховуються за формулами визначені нормами чинного законодавства та розмір яких відповідно до розрахунків становить 1476,57 грн. - сума 3% річних та 24265,42 грн. - сума втрат від інфляційних процесів, відповідно.

Разом з тим, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача суму процентів за користування чужими грошовими коштами з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними. У свою чергу ст. 536 ЦК України передбачає, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

При цьому, проценти за користування чужими грошовими коштами мають зовсім іншу правову природу, ніж 3% відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки проценти за користування чужими грошовими коштами не є відповідальністю за порушення цивільно-правового зобов'язання і необхідність їх сплати може виникнути навіть без порушення цивільно-правового зобов'язання.

Таким чином, за наявності підстав мають стягуватися і 3% річних як відповідальність за порушення зобов'язання відповідно до ст. 625 ЦК України, так і проценти за користування чужими грошима у випадку утримання чужих грошових коштів без належної правової підстави.

Не виконавши вчасно грошові зобов'язання у розмірі основної суми заборгованості відповідно до Договору, ОСОБА_3 фактично утримував грошові кошти, належні ТОВ «Порше Лізинг України» без достатньої правової підстави, отже користувався чужими грошовими коштами.

Оскільки Договором та законом розмір процентів за користування чужими коштами за період прострочення виконання грошового зобов'язання не встановлений, суд, відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦК України застосовує аналогію ст. 1048 ЦК України, згідно з якою, якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України, згідно якої протягом всього періоду існування заборгованості відповідача, загальна сума боргу склала розмір - 9411,97 грн.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини справи та норми чинного законодавства, суд приходить до висновку про те, що відповідачем ОСОБА_3 порушені наведені норми матеріального права, а тому стягненню підлягає поточна заборгованість за договором фінансового лізингу у розмірі 858778,61 грн., що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості за договором, а позовні вимоги за первісним позовом підлягають повному задоволенню.

Що стосується позовних вимог за зустрічним позовом, суд приходить до наступного висновку.

Так, доводи ОСОБА_3 за зустрічним позовом ґрунтуються на тому, що оскаржуваний договір, як договір найму транспортного засобу у зв'язку з участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню, чого сторонами зроблено не було, а тому даний договір є недійсним.

Проте, суд дослідивши матеріали справи та керуючись нормами чинного законодавства, приходить до висновку про необґрунтованість, безпідставність та недоведеність посилань ОСОБА_3 за зустрічним позовом з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. В силу ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.2 ст. 1 ЗУ «Про фінансовий лізинг», за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» та ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються загальними положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, до відносин, пов'язаних з лізингом, не можуть бути застосовані положення, які визначають правове регулювання різновидів договору купівлі-продажу, поставки, а лише їх загальні положення.

Таким чином, правове регулювання договору про фінансовий лізинг здійснюється Цивільним кодексом України в частині, що не суперечить Закону України «Про фінансовий лізинг» так як правовідносини, що виникають при укладанні Договорів про фінансовий лізинг регулюється спеціальним законом - ЗУ «Про фінансовий лізинг» та згідно з ч.1 ст.6 даного Закону, договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.

Тобто, з аналізу вищезазначених положень ст. 806 ЦК України та ч.1 ст. 6 ЗУ «Про фінансовий лізинг» суд приходить до висновку про те, що договір фінансового лізингу, предметом якого є транспортний засіб, має бути викладений у простій письмовій формі та не підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Частиною 2. ст.6 ЗУ «Про фінансовий лізинг», встановлюються істотні умови договору лізингу, якими є:

- предмет лізингу;

- строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу);

- розмір лізингових платежів;

- інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається з матеріалів справи, при укладенні Договору, сторонами були погоджені всі істотні умови договору, передбачених ст. 6 ЗУ «Про фінансовий лізинг».

Таким чином, цивільний кодекс України та Закон України «Про фінансовий лізинг» не передбачають обов'язкового нотаріального посвідчення договору фінансового лізингу, а отже твердження ОСОБА_3 щодо необхідності нотаріального посвідчення договору фінансового лізингу є необґрунтованими та безпідставними.

Як було зазначено вище, до відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про найм (оренду).

При цьому, до відносин, пов'язаних із фінансовим лізингом, не можуть бути застосовані положення, які визначають правове регулювання різновидів договору оренди, зокрема договір оренди транспортного засобу з фізичною особою, а лише їх загальні положення.

Таким чином, правове регулювання договору про фінансовий лізинг здійснюється Цивільним кодексом України в частині, що не суперечить Закону України «Про фінансовий лізинг». В даному випадку, ст. 799 Цивільного кодексу України не може бути застосована у правовідносинах, пов'язаних із укладенням договору фінансового лізингу.

Тобто, оскільки між Сторонами не було укладено договору найму (оренди» транспортного засобу, який передбачає нотаріальне посвідчення, а Договір фінансового лізингу відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» укладений у письмовій формі та згідно з вимогами ч. 1 ст. 209 Цивільного кодексу України підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, прямо встановлених законом або за домовленістю сторін, тому підстави для визнання нікчемним Договору відсутні.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Позивачем ОСОБА_3, не надано суду належних доказів на підтвердження своїх доводів, а тому суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом.

Відповідно до вимог ст.ст. 79, 88 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 3654,00 грн., сплачені первісним позивачем при подачі позову.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 79, 84, 88, 212, 215, 214, Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 8, 22, 526, 536, 549, 611, 625, 785, 806, 808, 1048, 1214 Цивільного кодексу України, ЗУ «Про фінансовий лізинг» суд -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та збитків за договором фінансового лізингу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки фізичної особи-платника податків: НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (ідентифікаційний код: 35571472) суму заборгованості та збитків за Договором про фінансовий лізинг №00005111 від 05.06.2012 року у розмірі 858778,61 грн., яка складається з наступного:

- основна сума заборгованості за Договором про фінансовий лізинг №00005111 від 05.06.2012 року у розмірі 38032,27 грн.;

- збитки у розмірі 778315,25 грн.;

- штраф у розмірі 2355,23 грн.;

- пеню у розмірі 4921,90 грн.;

- 3% річних у розмірі 1476,57 грн.;

- інфляційні втрати у розмірі 24265,42 грн.;

- проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 9411,97 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки фізичної особи-платника податків: НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (ідентифікаційний код: 35571472) суму судового збору в розмірі 3654,00 грн.

Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Дніпрогазсервіспромойл» про визнання недійсним договору фінансового лізингу - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.О. Ребров