Рішення № 64665306, 09.02.2017, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/13461/16-ц

Провадження № 2/161/411/17

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

09 лютого 2017 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі:

головуючого - судді Рудської С.М.

при секретарі - Марчак Е.Є.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника третьої особи - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - Служба у справах дітей Луцької міської ради, про стягнення заборгованості по аліментах, пені по аліментах, позбавлення батьківських справ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по аліментах, пені по аліментах, позбавлення батьківських справ. Свій позов обґрунтовує тим, що перебувала в шлюбі з відповідачем з 03.09.2009 року по 11.10.2011 року. В шлюбі у них народилась донька - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Луцького міськрайонного суду від 21.07.2011 року, стягнуто з відповідача аліменти в сумі 400 грн. щомісячно на утримання неповнолітньої дитини та до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 22.06.2011 року. Вказує, що відповідач не сплачує аліменти на утримання дитини, у зв'язку з чим утворився борг по аліментам в сумі 25200 грн. та пеня в розмірі 7708 грн. Крім того, зазначає, що з моменту розлучення відповідач не бере участі у вихованні дитини, не надає матеріальну допомогу, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, не спілкується з дитиною взагалі, не дбає про її нормальне самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, так як це встановлено ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства». На підставі наведеного, та з врахування уточнених позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість по аліментах на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 19446,90 грн., стягнути з відповідача неустойку за несплату аліментів в період з 22.06.2011 року по 01.10.2016 року в сумі 7708 грн. та позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітньої доньки - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивач в судовому засіданні позов та уточнені позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по аліментах підтримала з підстав, наведених у позовній заяві. Просила суд позов задовольнити. Щодо заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про день, час, місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник третьої особи в судовому засіданні позов підтримав, просив позов задовольнити, не заперечує щодо заочного розгляду справи.

За погодженням позивача та представника третьої особи, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення сторін, які беруть участь у справі, покази свідків, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Як вбачається з рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.10.2011 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано (а.с.8).

Під час подружнього життя у них народилась дочка - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7 зворот).

Судом встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.07.2011 р. вирішено стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 в користь ОСОБА_1 - аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 в твердій грошовій сумі в розмірі 400 грн. від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 22.06.2011 року, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. На підставі вказаного рішення видано виконавчий лист (а.с.9).

Відповідно до ч.1 ст. 196 СК України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

За змістом ч. 2 ст. 196 СК України, розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Як було зазначено вище, рішенням суду від 21.07.2011 року з відповідача стягнуто 400 грн. аліментів щомісячно на утримання неповнолітнього дочки ОСОБА_4 до досягнення нею повноліття.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач протягом тривалого часу не сплачував аліменти внаслідок чого його заборгованість по сплаті аліментів з 01.01.2012 по 01.10.2016 становить 7064 грн. При цьому суд частково враховує розрахунок пені наданий позивачем, оскільки за період з 22.06.2011 р. по 01.12.2011 р. відповідачем були сплачені аліменти на користь позивача на утримання неповнолітньої дитини, що вбачається з розрахунку про розмір заборгованості по виплаті аліментів Хотинського РВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області (а.с.37-39).

Оскільки, відповідач невчасно сплатив аліменти, то позивач на підставі ст.. 196 СК України, має право на стягнення пені за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Згідно з правової позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 01.10.2014 року у справі № 6-149цс14, що в силу вимог ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою при застосуванні судами, пеня нараховується на всю суму несплачених аліментів (заборгованості) за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тим місяцем, протягом якого не проводилось стягнення.

Таким чином загальний розмір неустойки по сплаті аліментів за період з 01.01.2012 року по 01.10.2016 складає 7064 грн., виходячи з наступної формули розрахунку за один місяць, наприклад: 01.01.2012 - 31.01.2012, сума боргу х ставку пені % / 100 % х кількість днів прострочення (400 х 1% /100% х 31) = 124 грн.

Пленум Верховного Суду України в постанові від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у п. 22 роз'яснив, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст. 197 СК умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.

Однак, відповідач не надав будь-яких доказів, які б слугували підставою для звільнення його від сплати заборгованості.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність вини платника у порушенні виконання зобов'язання по сплаті аліментів, а тому відповідач повинен нести цивільну відповідальність, встановлену законом. Підстав для зменшення вищевказаного розміру пені, відповідно до ч.2 ст. 196 СК України, суд не вбачає.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення неустойки за несплату аліментів підлягають до часткового задоволення.

До задоволення підлягає вимога позивача ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітньої доньки - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з полового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь - яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Мати, батько можуть бути позбавлені прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

Судом встановлено, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, не бере участі у вихованні доньки.

Із письмового висновку служби у справах дітей Луцької міської ради № 10 від 23.01.2017 року, випливає, що батько дитини ОСОБА_3, з дочкою не спілкується, інформація про його місце перебування не завжди відома, що позбавляє дитину можливості виїжджати за кордон на відпочинок та брати участь у спортивних змаганнях. З моменту окремого проживання ОСОБА_3 самоусунувся від виховання та утримання доньки. Він не цікавиться життям та здоров'ям дитини, не намагається з нею зустрітися, не вітає доньку зі світами та днями народження, не надає матеріальну допомогу на придбання дитячого одягу, взуття, харчування, шкільного приладдя. Батько жодного разу не відвідував навчальний заклад, в якому навчається донька, не приходив на батьківські збори, не спілкувався з вчителями. А тому враховуючи інтереси дитини служба у справах дітей вважає за доцільне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо малолітньої дочки ОСОБА_4(а.с. 35).

Факт ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків також підтвердили в судовому засідання свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6

Пленум Верховного Суду України в п.п. 15, 16 постанови від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_3 свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками, а тому позовні вимоги, щодо позбавлення його батьківських прав є підставними та підлягають до задоволення.

Суд вважає, що позовна вимога позивачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по аліментах в розмірі 19446,90 грн. не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, аліменти з відповідача вже стягнуті виконавчим документом. За змістом ст. 368 ЦПК України, рішення суду, яке набрало законної сили, виконується на підставі виконавчого листа і є підставою для відкриття виконавчого провадження (ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Порядок звернення стягнення на грошові кошти, в тому числі і боргу, здійснюється за правилами зазначеного Закону.

Відповідно до вказаних положень Закону заборгованість по аліментах визначається державним виконавцем і стягується за виконавчим листом виданим на підставі рішення про стягнення коштів на утримання дитини.

Стаття 194 СК України має виключний перелік підстав для стягнення заборгованості.

Тому суд не має правових підстав для повторного стягнення з відповідача суми, яка має бути виплачена в порядку виконання рішення суду про стягнення аліментів.

У зв'язку з наведеним, у задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості по аліментах слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а тому вимоги ОСОБА_1 про відшкодування відповідачем витрат по сплаті судового збору в сумі 551 грн. 20 коп. підлягають до задоволення.

На підставі ст.ст. 155, 164, 194, 196 СК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по аліментах, пені по аліментах, позбавлення батьківських справ - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в сумі 7064 (сім тисяч шістдесят чотири) грн.

Позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області С.М. Рудська