Постанова № 64664652, 13.02.2017, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/6563/16-а

Провадження № 2-а/591/123/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2017 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Кривцової Г.В.

з участю секретаря Чмуневич М.О.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Парфененко М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Суми справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради про зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 07 грудня 2016 року звернулась до суду з адміністративним позовом і свої вимоги мотивує тим, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16.03.2004 року № 471 та державного акту серії НОМЕР_1 їй належить на праві власності земельна ділянка загальною площею 0,1000 га, розташована в АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування житлового будинку. На вказаній земельній ділянці знаходиться її житловий будинок. Між фасадною частиною належної позивачу земельної ділянки та лінією по якій проходять фасадні паркани сусідніх домоволодінь (червона лінія), розташована земельна ділянка орієнтованою площею 0,0213 га, яка фактично більше 11 років перебуває у користуванні позивачки. Позивачем до Сумської міської ради 10.01.2014 року була подана заява про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки у власність позивачу для будівництва і обслуговування житлового будинку (дорізка до належної позивачу земельної ділянки). До заяви були додані графічні матеріали, та зазначено, що відповідно до Генерального плану та Плану зонування території міста Суми вказана земельна ділянка відноситься до садибної житлової забудови.

Позивач вказує, що Департамент містобудування та земельних відносин Сумської міської ради листом від 08.02.2104 року повідомив, що йому заборонено готувати відповідні проекти рішення на розгляд міської ради до моменту затвердження детальних планів території.

Оскільки дана відмова не відповідала вимогам закону, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 22.07.2014 року її позов було задоволено, зобов'язано Сумську міську раду на найближчому пленарному засіданні чергової сесії розглянути заяву громадянки ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною (орієнтовною) площею 0,0213 га у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої в АДРЕСА_1, та прийняти рішення у відповідності до вимог ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

На виконання вказаної постанови суду Сумська міська рада своїм рішенням від 24.02.2016 року № 417-МР відмовила позивачці без будь-яких підстав у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки.

Позивач вдруге звернулась до суду з позовом, та постановою Зарічного районного суду м. Суми від 15.04.2016 року її позов було задоволено, зобов'язано Сумську міську раду на найближчому пленарному засіданні чергової сесії розглянути заяву громадянки ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною (орієнтовною) площею 0,0213 га у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої в АДРЕСА_1, та прийняти рішення у відповідності до вимог ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Позивач вказує, що постанова суду не виконана Сумською міською радою, відбулось вже 10 пленарних засідань Сумської міської ради, а рішення про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою - не прийняте Сумською міською радою.

Позивач вказує, що відсутні встановлені ч. 7 ст. 188 Земельного кодексу України підстави для відмови у наданні їй дозволу розробку проекту землеустрою, приймаючи до уваги містобудівну документацію - Генеральний план міста Суми та План зонування території міста Суми.

Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24.03.1988 року, позивач вказує, що обсяг дискреційних повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. При цьому суд зобов'язаний відновити порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підставі для відмови не вбачається. Аналогічний підхід має бути застосований і в разі, коли має місце протиправна бездіяльність органу влади щодо неприйняття відповідного рішення у відносинах, коли обставини справи свідчать про наявність всіх підстав для його прийняття. Крім того, позивач посилається на правову позицію Верховного Суду України, висловлену в Постанові від 16.09.2015 року, згідно якої, рішення суду у випадку задоволення позову має бути таким яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод інтересів позивач від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідності наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Позивач вважає, що оскільки незважаючи на декілька судових рішень, відповідачем знову безпідставно порушуються права позивача, то чітке зобов'язання відповідача прийняти певне рішення не буде втручанням в дискреційні повноваження, а буде належним способом захисту порушеного права позивача.

Тому позивач просить зобов'язати Сумську міську раду найближчому пленарному засіданні чергової сесії надати громадянці ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною (орієнтовною) площею 0,0213 га у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої в АДРЕСА_1, а також стягнути з відповідача понесений позивачем судовий збір.

В суді позивач та її представник позов підтримали у повному обсязі, вважають, що повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними, так як у Сумської міської ради є лише один варіант правомірної поведінки - надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, крім того,Ю просили встановити судовий контроль за виконанням рішення суду (а.с.74-76, 99-101).

В суді представник відповідача проти позову заперечував, надав письмові заперечення (а.с.117), суть яких зводиться до того, що Сумська міська рада - це колегіальний орган, і всі рішення приймаються після обговорення шляхом голосування. Також зазначив, що законом передбачена право органу місцевого самоврядування відмовити заявнику в задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою (ч. 7 ст. 118 ЗК України). Вважає, що у разі задоволення вимоги щодо зобов'язання прийняття рішення про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою, Сумська міська рада, буде обмежена в розпорядженні комунальною власністю, хоча це виключне повноваження міської ради, і адміністративний суд не повноважений перебирати на себе функції іншого суб'єкта власних повноважень. Крім того, представник відповідача зазначив, що позивачка має право замовити розроблення проекту землеустрою без рішення Сумської міської ради.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає позов обґрунтований і підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки від 16.03.2004 року № 471 та державного акту серії СМ № 116826 від 16.04.2004р. ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка площею 0,1000 га, розташована в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 12-13).

Право власності на цю земельну ділянку зареєстроване в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з державного реєстру.

На даній земельній ділянці позивачем збудований житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, власником якого є позивач (а.с. 13-14).

Між фасадною частиною цієї земельної ділянки та лінією по якій проходять фасадні паркани сусідніх домоволодінь (червона лінія), розташована земельна ділянка орієнтованою площею 0,0213 га згідно графічної схеми розташування земельної ділянки (а.с.16).

10.01.2014 року ОСОБА_1 до Сумської міської ради подала заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки, яка відповідно до Генерального плану міста Суми та Плану зонування території міста Суми відноситься до садибної житлової забудови (а.с. 15).

Рішенням Сумської міської ради від 27.03.2013 року № 2224-МР «Про заходи щодо впорядкування роботи деяких управлінь міської ради в період розробки детальних планів територій житлових районів, мікрорайонів та кварталів нової забудови міста Суми» управлінню земельних ресурсів Сумської міської ради до моменту затвердження детальних планів територій основних житлових районів, мікрорайонів та кварталів нової забудови міста Суми призупинено підготовку проектів рішень про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачі (надання) у власність (оренду) вільних від забудови земельних ділянок комунальної власності для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (підпункт 2.2 пункту 2): суб'єктам нормотворчої ініціативи призупинити внесення на розгляд Сумської міської ради проектів рішень, зазначених у підпункті 2.2 пункті 2 даного рішення, до затвердження детальних планів територій основних житлових районів, мікрорайонів, кварталів нової забудови міста Суми.

Тому, департамент містобудування та земельних відносин Сумської міської ради листом від 08.02.2014 року № 41/02.02.01-01 повідомив позивача, що відповідно до підпункту 2.2 вказаного рішення, до моменту затвердження детальних планів території йому заборонено готувати відповідні проекти рішення на розгляд сесії міської ради (а.с.17).

У зв'язку з цим ОСОБА_1 звернулась із адміністративним позовом до Зарічного районного суду м. Суми, який постановою від 22.07.2014 року у справі № 591/2503/14-а задовольнив цей позов та зобов'язав Сумську міську раду на найближчому пленарному засіданні чергової сесії винести на розгляд питання про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,0213 га у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої в АДРЕСА_1, та прийняти рішення у відповідності до вимог ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України (а.с.18-19).

Дана постанова набрала законної сили і на її виконання Сумською міською радою було прийняте рішення від 24.02.2015 року № 417-МР про відмову в наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою (а.с.20).

ОСОБА_1 повторно звернулась із адміністративним позовом до Зарічного районного суду м. Суми, який постановою від 15.04.2016 року у справі № 591/1061/16-а задовольнив цей позов, визнав протиправним та скасував рішення Сумської міської ради від 24.02.2016 року №в 417-МР про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0213 га ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1. Зобов'язав Сумську міську раду на найближчому пленарному засіданні чергової сесії повторно розглянути заяву громадянки ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0213 га у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 та прийняти рішення у відповідності до вимог ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. Дана постанова набрала законної сили 05.05.2016 року (а.с.21-22).

Однак дана постанова суду не виконана, відповідне рішення Сумською міською радою не прийнято.

Позивач декілька разів зверталась до Сумської міської ради з листами про виконання рішення суду (а.с.23-26), однак на даний час відповідне рішення міською радою не прийнято.

Згідно частини шостої статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

В частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, наведений в ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до містобудівної документації - Генерального плану міста Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 16.10.2002 року № 139-МР зі змінами, внесеними рішенням Сумської міської ради від 19.12.2012 року № 1943-МР, та містобудівної документації - Плану зонування території міста Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 06.03.2013 року № 2180-МР, земельна ділянка, яку ОСОБА_1 просить надати у власність, відноситься до земель садибної житлової забудови, тобто земель які використовуються для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

З рішення Сумської міської ради від 24.02.2016 № 417-МР також слідує, що земельна ділянка, відносно якої позивачка просить надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, відноситься до земель житлової та громадської забудови Сумської міської ради, і відповідач цю обставину не заперечує.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач у відповідності до вимог даної норми не довів правомірності своєї бездіяльності щодо неприйняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Крім того, з заперечень відповідача не вбачається, з яких підстав Сумська міська рада не приймає рішення про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою або з яких підстав відмовляє у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою.

В ч. 3 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням прав особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що бездіяльність відповідача в частині неприйняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою - суперечить нормам ст. 19 Конституції України, ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, ч. 3 ст. 2 КАС України та з порушенням рішень Сумської міської ради від 16.10.2002 року № 139-МР зі змінами, внесеними рішенням від 19.12.2012 року № 1943-МР та від 06.03.2013 року № 2180-МР про затвердження Генерального плану міста Суми і План зонування території міста Суми, тому така бездіяльність є протиправною, а суд зобов'язує відповідача на найближчому пленарному засіданні чергової сесії надати громадянці ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною (орієнтовною) площею 0,0213 га у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої в АДРЕСА_1.

Доводи відповідача, що прийняття рішення судом про зобов'язання надати вказаний дозвіл буде втручанням у виключну компетенцію та у дискреційні повноваження Сумської міської ради, - є безпідставними з огляду на наступне.

Протиправність дій відповідача із зазначеного питання вже була предметом судового розгляду. Порушення прав позивача допускається самим відповідачем, тому вирішити спірне питання у інший спосіб, ніж як зобов'язати Сумську міську раду прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не має можливості.

Положеннями ч.4 ст.105, 162 КАС України передбачена можливість вирішення вимог позивача саме у такий спосіб та не суперечить приписам ч.3 ст.152 ЗК України.

У своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З урахуванням тієї обставини, що позивач неодноразово зверталася до Сумської міської ради з одного і того ж питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки у власність позивачу для будівництва і обслуговування житлового будинку та отримувала відмови в наданні дозволу, без мотивування такої відмови, суд вважає, що правильним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача надати позивачці дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

Суд не може прийняти до уваги також і доводи відповідача, що позивачка має право замовити розроблення проекту землеустрою без рішення Сумської міської ради.

Так, законодавцем запроваджено принцип мовчазної згоди на етапі отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою, оскільки у випадку бездіяльності суб'єкта владних повноважень, внаслідок якої протягом місяця не розглянута заява про надання дозволу на виготовлення проектної документації, заявник має право здійснити замовлення проекту відведення земельної ділянки.

Однак, як вбачається зі статті 118 Земельного кодексу України, законодавцем встановлено обов'язок суб'єкта владних повноважень розглянути клопотання у місячний строк і прийняти одне з відповідних рішень, або дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні.

При цьому відповідач, як суб'єкт владних повноважень, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України зобов'язаний діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, навіть використання позивачкою права, регламентованого пунктом 7 статті 118 Земельного кодексу України, не позбавляє суб'єкта владних повноважень від виконання обов'язків передбачених чинним законодавством.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач у відповідності до вимог даної норми не довів правомірності своєї бездіяльності.

В частині задоволення клопотання позивачки про встановлення судового контролю за виконанням рішення суд вважає необхідним відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлення судового контролю - це право, а не обов'язок суду.

Строк для звіту встановлюється з таким розрахунком, щоб суб'єкт владних повноважень мав реальну можливість виконати судове рішення у визначений законом і цим рішенням спосіб з урахуванням об'єктивних обставин.

Однак, оскільки в даній справі відповідачем - суб'єктом владних повноважень є колегіальний орган - Сумська міська рада, яка приймає рішення відповідно до регламенту на пленарних засіданнях чергової сесії, суд не може визначити конкретний строк виконання судового рішення, з врахуванням реальної можливості виконання судового рішення та інших об'єктивних обставин.

Згідно зі ст. 94 КАС України, за рахунок бюджетних асигнувань Сумської міської ради на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 551,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7 - 9, 11, 69 - 71, 87, 89, 90, 94, 159 - 163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Сумської міської ради про зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Зобов'язати Сумську міську раду на найближчому пленарному засіданні чергової сесії надати громадянці ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною (орієнтовною) площею 0,0213 га у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої в АДРЕСА_1.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сумської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 551,20 грн.

Постанову суду може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Зарічний районний суд м. Суми, шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду у повному обсязі складена в п'ятиденний строк з дня закінчення розгляду справи.

Суддя Зарічного районного суду м. Суми Г.В.Кривцова